Головна Аграрні науки Агрохімія и грунознавство Грунт НАУКОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ З ГРУНТОХОРОННИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇНАХ1
joomla
НАУКОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ З ГРУНТОХОРОННИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇНАХ1
Агрохімія и грунознавство - Грунт

В. В. Медведєв

ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О. Н.Соколовського»

Розглянуто зміст і основні результати досліджень з грунтоохоронної тематики у Німеччині, Великій Британії і Франції. Традиційна плужна система поступово заміняється альтернативними технологіями (із зменшеною кількістю агрохімікатів, мінімальними, підтримувальними, консервативними і нульовими технологіями).

Ключові слова: Властивості грунтів, грунтоохоронні технології, дослідження

Вступ. Значне зростання виробництва сільськогосподарської продукції за останні 50 років в Європі було досягнуто за рахунок погіршення довкілля – зменшення різноманіття флори і фауни, зниження якості питної води, забруднення і деградації земель. За цей час у сільському господарстві більшості європейських країн відбулися суттєві екологічні, економічні і соціальні зміни. Значно зросло застосування механізмів і агрохімікатів, поступово, замість змішаного, сформувалося монокультурне господарювання, характерне навіть для великих ферм. Переважно монокультурне вирощування зернових потребувало значного внесення добрив і пестицидів. Загострення екологічного стану грунтів і поверхневих вод викликало необхідність удосконалення агротехнологій. Тому в європейських країнах зростає інтерес до ґрунтозахисних технологій. Найбільш популярні серед них:

- технології зі зниженим застосуванням агрохімікатів (low-input) – головним чином
пестицидів особливо під час вирощування найбільш розповсюдженої культури – озимої
пшениці;

- інтегрована підтримувальна система (integrated maintaining farming) – у
середньому біля 50 % фунгіцидів і гербіцидів, 40 % інсектицидів і 20 % мінеральних
добрив порівняно зі стандартними величинами;

- нульовий обробіток – (no-till, або no-tillage, або zero tillage) - висаджування
насіння у необроблений грунт шляхом нарізання бороздки потрібної ширини і глибини, достатньої для заглиблення насінини. Інші види обробітку не застосовуються. Допускається лише обробіток підпосівного шару в разі його переущільнення, але такий
обробіток проводиться спеціальними знаряддями і надґрунтовий рослинний покрив у цейчас не порушується. Обов’язковим елементом нульової технології обробітку є постійний
рослинний покрив на поверхні грунту з живих або мертвих (стерня або мульча) рослин;

- пряма сівба – (direct sowing) – сівба безпосередньо у необроблений грунт. Відрізняється від нульової технології тим, що періодично переривається оранкою або поверхневим обробітком;

- консервативне землеробство – (conservation agriculture) - технології землекористування, що спрямовані на максимально можливе збереження біорізноманіття, складу і властивостей грунту, захист від деградаційних процесів (ерозії, втрати гумусу, переущільнення тощо). Згідно з концепцією консервативного землеробства зменшується

1 У статті використано матеріали міжнародного проекту KASSA (Knowledge Assessment and Sharing on Sustainable Agriculture – Оцінка і розповсюдження знань про стале землеробство), виконаного за підтримки Європейського Союзу (контракт GOCE-CT-2004-505582).

Кількість і глибина механічних обробітків, коригується структура угідь і сівозмін на користь грунтозбережувальних культур, балансується живлення рослин за рахунок природних джерел. Останній напрям грунтохоронних технологій здобув найбільшого визнання практично у більшості європейських країн.

Історія проблеми. Перші спроби випробувати альтернативні способи землеробства (безплужний, мінімальний, консервативний, нульовий) в західноєвропейських країнах відносяться до 70-х років минулого сторіччя. Ще перед тим, у 50-60-х роках, під впливом публікації американського дослідника Е. Фолкнера «Божевілля орача» (1943), до речі, відомого і в Україні, плуг, як знаряддя для основного обробітку грунту, все частіше стали піддавати ґрунтовній критиці. Щорічну глибоку оранку було визнано причиною деградацій грунту – втрати гумусу, знеструктурення, переущільнення підорного шару тощо. Поступово визріла ідея безплужного обробітку грунту, яка передувала концепціям мінімального (зменшеного), а потім консервативного обробітку. Наступним етапом у цій історії може стати нульова технологія.

В Європі дослідження негативного впливу оранки на грунтово-біологічні чинники виконано у чималій кількості власних експериментів. Зокрема, доведено, що припускати зменшення різноманіття і кількості біологічних компонентів грунту (наприклад, через вплив агрохімікатів) не слід, бо це неминуче призводить до погіршення агрономічно й екологічно важливих властивостей грунту. Будь-яке зростання монокультурності у спеціалізації виробництва, структурі сільгоспугідь і сівозмін неминуче викликає зменшення біорізноманіття – чисельності і видового складу фауни і флори.

Приблизно з кінця 70-х до початку 90-х років минулого століття відмічено бурхливий розвиток консервативної і нульової технологій, але потім фермери масово поверталися до плужної системи. Причина – бур`яни, хвороби, підвищення витрат, понижений врожай, що не виправдовував витрати. Однаковою була ситуація як у північних, так і у південних країнах континенту. З кінця 90-х років прихильність фермерів знову змінилася на користь консервативного і нульового обробітків. Причина – загострення проблем із деградацією грунтів – втратою гумусу, знеструктуренням, розвитком ерозії тощо. Це ж стало причиною зменшення механічного і хімічного навантаження на довкілля. Тепер обмежується внесення пестицидів, добрива вносять переважно на мало родючих грунтах і їхню кількість розраховують тільки на компенсацію поживних речовин, винесених з урожаєм, значно поширюються площі, де застосовують консервативний обробіток і органічне землеробство. Водночас відзначається активізація досліджень з пестицидами, досліджень з методів відновлення природної рівноваги, використання вторинних продуктів замість мінеральних добрив.

Отже, у другій половині минулого століття у більшості європейських країн поступово було визначено принципи нової аграрної політики. Це – захист довкілля і активна підтримка ґрунтозахисних технологій. Дослідження набувають екологічного спрямування, вишукуються нові методи збереження і відновлення біорізноманіття, біометодів захисту від бур’янів і хвороб, патогенних мікроорганізмів і в цілому методи підвищення родючості без додаткових штучних вкладень.

Німеччина. Наукові дослідження з альтернативного землеробства в Німеччині достатньо популярні. Фундаментальні і прикладні роботи проводять в університетах (Кіля, Геттінгена, Бонна, Гіссена, Касселя, Берліна, Оснабрюка, Мюнхена, Хохенхайма, Флензбурга, Ольденбурга) і науково-дослідних інститутах. Фінансування наукових розробок здійснюється з державного бюджету через федеральні міністерства продовольства і сільського господарства, охорони довкілля, освіти і науки, а також за рахунок коштів федеральних земель. У фінансуванні наукових робіт беруть участь недержавні організації, приватні установи і, навіть, окремі інвестори.

У 80-і роки минулого століття в Німеччині було закладено в різних ґрунтово-кліматичних умовах п’ять стаціонарних польових дослідів з вивчення мінімального, підтримувального, консервативного і нульового обробітку. Вирощували зернові, кукурудзу, рапс і цукрові буряки. Супутні дослідження включали спостереження за змінами грунту, рослин, економічними показниками, а також традиційні для подібних дослідів спостереження за бур’янами і хворобами. У дослідженнях брали участь провідні фахівці країни з різних установ.

У перші роки впровадження альтернативних технологій врожаї майже всіх культур дещо знижувалися порівняно з традиційною (плужною) технологією, або залишалися на тому самому рівні. Однак економічний зиск нових технологій, що утворювався завдяки економії часу, палива і меншої потреби у знаряддях, не викликав ніяких сумнівів, особливо, за тривалого застосування. Зменшені обробітки у початковий період застосування сприяли спалаху бур’янів і це спричинювало додаткові витрати на гербіциди. Однак, у подальшому ці витрати значно скорочувалися. Більше того, виявили, що забур’яненість і наявність хвороб можна зменшити раціоналізацією сівозміни.

Технічні аспекти успішного впровадження консервативної технології обробітку залежали від ефективного подрібнення і рівномірного розкидування рослинних решток на полі, нульової – від високоякісного проведення сівби за умов накопичення рослинного покриву на поверхні грунту. Було помічено, що насіння укладається у грунт за нульової технології більш точно за умови розрізання рослинного покриву і поверхні грунту дисковим робочим органом. Зараз у країні проводять активні наукові пошуки знарядь для оптимізації процесу сівби і внесення агрохімікатів за вирощування різних культур в умовах наявності на поверхні грунту мульчі або постійного рослинного покриву.

У Німеччині досить інтенсивно вивчають питання довгострокового впливу альтернативних технологій на біологічні показники – кількість і активність мезо - і мікрофлори, біорізноманіття, емісію газів. Особливу увагу приділено динаміці гумусу, бо характерна риса консервативної і особливо нульової технології – накопичення на поверхні і у верхньому шарі грунту органічних речовин, що вирішальним чином впливає на біологічну активність і трансформацію сполук грунту. Накопичення органічних речовин у верхньому шарі сприяє покращенню структури грунту, його захисту від ерозії і деактивації гербіцидів. Звичайний плужний обробіток катастрофічним чином впливав на активність фауни і мікрофлори, ці компоненти біологічної активності проявлялися лише у більш глибоких шарах. Нульовий обробіток різко знижував кількість патогенних і непатогенних нематодів усіх видів.

Так само позитивно змінювалися під впливом консервативних і нульових технологій умови для розвитку дощових черв’яків. Цьому сприяли не тільки достатня кількість, а у верхньому шарі навіть надлишок органічної речовини, але й постійна мережа каналів-шпар, що слугували для накопичення вологи. Простежувалась загальна закономірність: як тільки інтенсивність механічного обробітку зменшувалась, зразу ж зростала біорізноманітність. Щодо емісії газів, що містять різні форми азоту, виявили, що втрати залежали від співвідношення процесів нітрифікації та денітрифікації, які у більшій мірі регулювалися водно-повітряним режимом і характером використання грунту. За нульової технології збільшувалася емісія N20, але зменшувалися втрати N2 і загального N. Щодо емісії СН4, мінімальні його втрати відмічено на непорушених ґрунтах або на постійних агрофонах з плужним обробітком. Зараз у Гіссені проводять натурні і модельні дослідження з цього напряму.

Нульовий обробіток, звичайно, дещо ущільнював грунт у верхній частині кореневмісного шару, за винятком денного (0-3 см) шару. Але щільність будови у підорному шарі грунту, який постійно обробляють плугом, суттєво вище, ніж на тій самій глибині за нульового обробітку – відповідно 1,51 і 1,41 т/м3.

Загальний об’єм і розмір шпар грунту проявляє тенденцію до зменшення разом з усуненням розпушувань. Але грунт, що не обробляють, має більш високу водоутримну здатність (через підвищену кількість малих шпар). Саме через це грунти, що не обробляються, гірше прогріваються весною, що гальмує процеси мінералізації органічних речовин і накопичення азоту. Тому тут можливе азотне голодування рослин.

На варіантах з нульовим обробітком були кращими умови для роботи колісної техніки, навіть за перезволоження. Із зменшенням кількості проходів техніки по полю поліпшувалася агрегованість грунту, майже не утворювалася кірка і не спостерігалося стоку. На звичайному обробітку твердого стоку було 6400, а на нульовому – лише 900 кг/га за рік. Останній ефект вважали дуже важливим для пилуватих грунтів, схильних до ерозії.

Вивчення впливу різних технологій обробітку на хімічні властивості грунту звичайно пов’язують з умовами мінералізації рослинних решток і забрудненням грунтів органічними і неорганічними речовинами. Вважається, що оранка збільшує інтенсивність мінералізації (через більш високу доступність O2, а нульовий обробіток здатний її збалансувати. Втрати фосфатів і нітратів на нульових технологіях можуть зростати за рахунок преференційних потоків вологи (під час злив) за відносно великими постійними каналами-шпарами. Недавні дослідження довели, що за нульової технології полютанти, що є складовими мінеральних добрив, можуть за дуже короткий час, бо вони не взаємодіють з твердою фазою грунту, виявитися у підорному шарі грунту. Більш того, забрудненими можуть бути і верхні шари через підвищену сорбційну здатність шару, збагаченого рослинними рештками і гумусом. Експериментально встановлено підвищену забрудненість верхнього шару грунту за нульової технології Zn і Cd.

Велика Британія. У країні діє чітка система із 150 індикаторів оцінки антропогенного впливу на довкілля. Це найбільш детальна в країнах ЄС система з агрономічних, екологічних, економічних, соціальних і інших індикаторів. Особливо детально опрацьована система біологічних індикаторів. Наприклад, налагоджений моніторинг кількості і різноманіття птахів у сільській місцевості як показник екологічного стану полів.

Використання індикаторів оцінки довело, що в країні, особливо в індустріально розвинутих регіонах, протягом 20 століття стан довкілля значно погіршився. Причиною погіршення в сільській місцевості стали збільшення площі ріллі, застосування у все більшій кількості добрив і хімічних засобів захисту рослин, спрощення сівозмін на користь вирощування озимої пшениці і взагалі поступове просування в бік монокультурного господарювання, або звуження спеціалізації ферм, ліквідація чагарників на кордонах між окремими фермерськими господарствами, щоб збільшити площу ріллі.

До речі, тільки-но частка ріллі у Великій Британії почала зростати і екологічні умови відчутно погіршуватися, в країні забили тривогу. Зразу ж було запроваджено заходи, що стимулювали зворотний процес. На цьому фоні консервативний обробіток отримав ще більшу підтримку і навіть поступово змінювалося ставлення до нульової технології. У зв’язку з чим не можна не провести аналогію з Україною, де частка ріллі в структурі сільгоспугідь набагато більша, ніж у Великій Британії, давно встановлена екологічна загроза від неї і … практично не вживається ніяких заходів, щоб змінити ситуацію.

Дослідженнями було встановлено, що різноманіття біоорганізмів позитивно впливає на продуктивність польових культур і в цілому сільськогосподарської галузі. У Великій Британії сформувався оригінальний напрям наукових робіт про співдружність і умови гармонійного розвитку природної і культурної біоти, а також про припустимі межі тиску на довкілля (рослини, хребетні організми, дощові черв’яки, комахи тощо) добрив і пестицидів. Через те, що консервативний обробіток передбачав обмеження у застосуванні ксенобіотичних засобів і неминуче супроводжувався зниженням продуктивності, фермерами сприймався негативно. У зв’язку з чим уряд запровадив значні субсидії для компенсації втрат фермерами, особливо для малих ферм.

У Великій Британії багато уваги приділяють потенціалу секвестрації вуглецю шляхом коригування структури сільгоспугідь, сівозмін, обробітку, у тому числі впровадження нульової технології, зменшення інтенсивності ерозійних процесів. Роль зменшеного обробітку в цьому процесі не тільки кількісно визначена, але й названо


Регіони, де його впровадження дасть найбільший ефект, або не буде супроводжуватися позитивними результатами. Так, виявлено незначний внесок цього способу обробітку на перезволожених ґрунтах, або на ґрунтах з високим умістом органічної речовини, або на ґрунтах, що здатні легко ущільнюватись чи утворювати кірку.

Вивченню динаміки біонаселення грунту під впливом антропогенних втручань у Великій Британії традиційно приділяють велику увагу. Зокрема, безхребетним і дощовим черв’якам. Нульовий обробіток тут вигідно відрізняється від інших агротехнічних заходів. Рослинний покрив і відсутність механічного руйнуванню грунту за нульової технології сприяють функціонуванню черв’яків, а щорічна глибока оранка і спалення стерні. Є особливо небезпечними.

Спостереженнями у стаціонарному досліді на Ротамстедській дослідній станції з 1843 року, було переконливо продемонстровано: культури, що залишають після збирання врожаю більше решток, сприяють накопиченню біоти в ґрунті. Так само впливає і зменшений обробіток, що встановлено в дослідах 20 століття. Характерно, що інтенсивність ерозії значно спадає, хоча результати тут дуже мінливі і залежать від властивостей грунту. Сільськогосподарські ферми, де вживається звичайний (плужний) обробіток, вважаються нестабільними (unsustainable), консервативний (мінімальний, або безплужний) - навпаки, сталими (sustainable).

Чим більше частка ріллі і чим більше застосовується оранка, тим більша концентрація фосфору і нітратів у поверхневих водах. Особливо переконливо ця ситуація демонструється на відповідних картах, де дуже висока концентрація припадає саме на південно-східну частину Англії і Уельсу, де частка ріллі найвища. У 2000 році 27 % випадків аварійних скидів забруднювачів у річки мали сільськогосподарське походження і лише 17 % - промислове.

Мікроорганізми під впливом інтенсивного обробітку через несприятливі умови переходять у «фазу очікування» і як тільки умови покращаться (наприклад, із надходженням додаткової органічної речовини) активізуються і відновлюють пул, що за своїми характеристика наближається до природного.

Переваги консервативного і, особливо, нульового обробітку в країні стосовно фізичних і фізико-механічних властивостей грунту об’єктивно висвітлюються. Очевидне стримування мінералізації органічної речовини, накопичення рослинних залишків і рухомих фракцій органічної речовини (полісахаридів) викликає відповідне поліпшення структурного стану. В умовах вологого клімату покращення структури грунту оптимізує водно-повітряний режим, зменшує ризик ерозії і значно покращує можливості (збільшує час) роботи у полі машинно-тракторних агрегатів. Такий наслідок створює умови для просування нульового обробітку на важкі грунти, де він раніше не знаходив застосування. На жаль, незважаючи на переконливі переваги нового способу обробітку саме для фізичних властивостей грунтів, подібних робіт в країні виконано мало, незрівнянно менше, ніж стосовно хімічних і біологічних властивостей.

Певний інтерес представляє динаміка ємності катіонного обміну в ґрунтах. В країні практично відсутні дані щодо змін цих показників під впливом консервативного і нульового обробітку. Вважається, що за останні декілька десятиліть звичайна система обробітку мало змінила ці параметри. Але ризик зменшення ЄКО у зв’язку із очевидним зменшенням умісту в ґрунтах ріллі гумусу і погіршенням структурного стану і дисперсності присутній. Щодо рН: за 25 років (з 1969 р.) деяке підкислення спостерігалося на постійних пасовищах (-0,3 рН), а також у північних і західних регіонах.

Франція. Нові системи обробітку грунту досліджують в INRA (Інститут агрономічних досліджень), точніше: його регіональних відділеннях у Тулузі, Монпельє, Ренні, Версалі, Гриньоні, Авіньоні, Ліоні і Діжоні, університетах Ренн, Орлеан і інших, а також у спеціалізованих інститутах виноробства, цукрових буряків, зернових культур, соняшнику і ріпаку, інституті з вивчення забур’яненості у сівозмінах. Крім того, у

Кожному департаменті країни є сільськогосподарська палата, яка сприяє впровадженню нових систем землеробства і часто виконує різні дослідження на замовлення фермерів.

Велику кількість польових стаціонарних експериментів ведуть у різних грунтово-кліматичних умовах, починаючи з 1970 року. Вивчають різні системи обробітку, сівозмін і добрив. Крім того, проведено серію виробничих експериментів безпосередньо на полях фермерських господарств. Проаналізуємо результати, здобуті у стаціонарних і виробничих експериментах.

Цикли і емісія вуглецю. У стаціонарному досліді у Boigneville нульовий обробіток за приблизно 30 років підвищив кількість органічної речовини до 3,6 % (на тривалому звичайному агрофоні було 2,0; поверхневому такого самого терміну - 2,6 %). Швидкість мінералізації органічного вуглецю на нульовому обробітку була майже удвічі меншою порівняно зі звичайним (0,45 і 0,95 kgC/m²). Характерно, що міцність органо-мінеральних зв’язків на нульовому обробітку була вищою, і, крім того, органічна речовина локалізувалася у стійких агрегатах. Таким чином, формувався механізм захисту органічної речовини від прискореної мінералізації. Із збільшенням тривалості безперервного нульового обробітку його захисна роль ставала виразнішою. Відповідно до цього створювалася принципово різна за якістю структура грунту, яка була більш стійкою до дії зливи.

Середня швидкість акумуляції органічного вуглецю також була вищою за нульового обробітку - 0,2 ± 0,13 t C/ha/рік і різниця на користь цього способу з часом збільшувалася. Але це за умови, коли нульовий спосіб обробітку використовували з постійним рослинним покривом. Без нього акумуляції вуглецю не було. Такий самий ефект встановлено в експерименті La Cage. З постійним рослинним покривом формувалися більші за розміром молекули органічної речовини.

Значної різниці у кількості видаленого з грунту СО2 за різних обробітків не встановлено. Відзначено, що у грунтах із значною кількістю органічної речовини, зростає і загальний обсяг емітованого азоту. Але й стосовно емісії азоту чіткого впливу способу обробітку не виявлено.

За результатами тривалих дослідів опрацьовано декілька моделей динаміки вуглецю. Розрахунки за допомогою цієї моделі довели, що якби у Франції на 50 % орних земель був запроваджений нульовий обробіток, то це б за 50 років додало у грунтах 70 Mt C.

Ризики ерозії і стоку. Вже перші спостереження за структурним складом грунту за різних обробітків показали перевагу нульового способу Це були результати визначення стійкості агрегатів після обробки їх у нейтральній рідині за відомим методом Monnier Et Al.

Важливим додатковим аргументом на користь нульового обробітку слугував рослинний покрив, за наявності якого протиерозійна стійкість грунту зростала. Властивості грунту, а саме кількість глини й органічної речовини, коригували цю залежність - з полегшенням грунту залежності ставали менш виразними.

Рідкий стік і втрати твердої фази грунту під час ерозії корелювали (особливо у перші хвилини еродування) з водостійкістю мікроагрегатів (для різних систем обробітку коефіцієнти кореляції є достовірними).

У дослідженнях в департаменті Alsace було встановлено, що необроблений грунт зменшував величину рідкого стоку в 10, а твердого - в 2 рази, порівняно з плужним обробітком. У дослідженнях у департаменті Midi-Pyrйnйes ризик ерозії значно зменшувався, коли нульовий обробіток застосовували протягом значного часу. Так, після 22 років ерозія зменшилась на 63 % порівняно з плужним варіантом.

Забруднення підгрунтових і поверхневих вод. Активність пестицидів залежала від періоду, під час якого проводили обробку полів: за нульового обробітку міграція пестицидів у водні джерела зменшувалась за весняного внесення, і збільшувалась, коли пестициди вносили до грунту восени або взимку. Стосовно весняного застосування

Атразіну, то на нульовому фоні зменшення було на 60 %. Ці дані було підтверджено результатами спостережень за стоком у департаменті La Jaillиre. Особливо значні втрати спостерігали, якщо після внесення траплялися інтенсивні опади.

Загальний висновок, що можна зробити за декількома експериментами, – вилуговування нітратів зменшується за зменшеного і нульового обробітку.

Біологічні властивості і біорізноманіття. Перерозподіл біологічних показників на користь верхнього шару був на нульовому варіанті. На нульовому обробітку найчастіше зростала маса, різноманіття видів і кількість дощових черв`яків, але в експериментах Boigneville дощовиків за такого обробітку було менше, що автори пов’язують з підвищеною кількістю пестицидів, які застосовували на цьому варіанті. Жужелиця також проявляла тенденцію до збільшення чисельності на нульовому обробітку. Як тільки рослинний покрив за нульового обробітку ставав суцільним, чисельність жужелиць швидко зростала.

Стосовно забур’яненості сформувалася майже одностайна думка про збільшення чисельності і популяції видів бур`янів (особливо дворічних і багаторічних) за нульового обробітку. Постійний плужний або нульовий обробітки з часом змінювали склад бур`янів; тривалість збереження насіння бур`янів у грунті зростала на нульовому варіанті.

В умовах нульового обробітку (так само як і за будь-якої іншої системи) можливий успішний контроль забур’яненості, рівень культури землеробства (точність і своєчасність виконання агротехнічних операцій) відіграють значно більш важливу роль, ніж тільки способи обробітку.

Фізичні властивості. На нульовому обробітку, порівняно з плужним, вище щільність і нижче пористість, але кількість глини і зволоження коригують цю закономірність. Аналіз диференційної шпаруватості на варіантах з нульовим, поверхневим і звичайним обробітком показав значну різницю тільки у діапазоні макрошпар. Зі збільшенням дощовиків кількість шпар біологічного походження на нульовому варіанті зростала, що сприяло зниженню рівноважної щільності грунту. Особливо значну різницю між різними обробітками спостерігали у даних гідропровідності грунту.

Хімічні властивості. Загальна закономірність умісту N, P2O5, K2O, MgO та CaO така: у верхньому шарі 0-5 см за нульового обробітку їх кількість зростає. Уміст рухомих форм фосфору і калію (Midi-Pyrйnйes, Boigneville і Saint Aubin) був помітно вищим у шарі грунту 0-10 см за нульового обробітку. Різниця (у середньому за 8 років) склала відповідно 37 - 44 мг/кг і 0,08 - 0,14 г/кг грунту.

Як уже згадували, зниження числа і глибини обробітків звичайно призводить до підвищення забур`яненості, але за нульового обробітку велике значення має постійний рослинний покрив. Очевидну перевагу тут мають бобові, як покривні культури, менш сприятливі - трави. Відзначено, що наслідком конкуренції між рослинним покривом і основною культурою є зниження врожаю. Правда, якщо нульовий обробіток застосували у сприятливих грунтово-кліматичних умовах (на добре дренованих, структурних, неперезволожених грунтах) врожай за різних технологій обробітку був приблизно однаковим. Зменшення числа і глибини обробітку викликає необхідність проведення додаткових обробітків, спрямованих на знищення бур`янів. Сівозміна також мала значення у придушенні бур`янів.

Постійний рослинний покрив як обов`язковий елемент нульового обробітку за експериментами у Франції отримав переважно негативну оцінку. У дослідах у Grignon провели детальні спостереження за відносинами між вівсяницею, як покривною культурою, і пшеницею. Конкуреція відчувається зразу ж, починаючи зі сходів. Проявляється дефіцит азоту, у подальшому – захворюваність. Приблизно такі ж висновки було зроблено, коли основною культурою були кукурудза і горох. Тільки бобові, як покривні культури, були здатні знизити забур’яненість.

Соціо-економічні аспекти. Нульовий, поверхневий і плужний обробітки за економічними результатами близькі. Але зменшені технології обробітку (і особливо

Нульовий) зменшують витрати машинного часу, оплату праці і збільшують витрати на пестициди. Через те, що прибуток, в основному, визначається величиною врожаю, різні обробітки за прибутками приблизно рівні, але кінцевий результат залежить від грунтово-кліматичних умов, вирощуваної культури, попередника, технології і ще від багатьох інших чинників. Тому оцінки рентабельності нульового обробітку не можуть бути однаковими.

Отже, за дослідженнями у стаціонарних тривалих польових дослідах у Франції встановлено переважно позитивний вплив альтернативних технологій на властивості грунту (фізичні, хімічні і біологічні) і деякі екологічні показники (стік і ерозія, запас вуглецю, забруднення поверхневих вод). Все більше фермерів відмовляються від плужного обробітку і починають впроваджувати поверхневий спосіб чи консервативне землеробство. Не зважаючи на велику кількість проведених експериментів і переважно позитивні оцінки соціально-економічних аспектів нових технологій, вважається, що широке впровадження нульового обробітку передчасне. Причина – недостатнє розуміння відносин основної і покривної культур, відсутність рекомендацій щодо зменшення конкуренції між ними, невизначеність впливу пестицидів в умовах постійного рослинного покриву, неконтрольоване зростання забур’яненості і хвороб.

Висновки. Альтернативні технології землеробства (підтримувальна система удобрення, грунтозбережувальна консервативна технологія, мінімальний і нульовий обробіток, пряма сівба тощо) розглядаються в європейських країнах як дієва противага деградації грунтів. Зменшення механічного і хімічного навантаження на грунти позитивно відбивається на більшості їхніх властивостей і екологічному стані довкілля. Дослідження з грунтоохоронних технологій проводять широке коло університетів і науково-дослідних закладів, активно підтримуються державами і стали пріоритетними.