Головна Економіка Вісник Дніпропетровської державної фінансової академії НАЦІОНАЛЬНА ІННОВАЦІЙНА СИСТЕМА УКРАЇНИ: ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯ
joomla
НАЦІОНАЛЬНА ІННОВАЦІЙНА СИСТЕМА УКРАЇНИ: ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯ
Економіка - Вісник Дніпропетровської державної фінансової академії

І. В. Багрова,

Доктор економічних наук

Дніпропетровського університету Економіки та права

О. Л. Черевко

Розглянуто основні теоретичні підходи до визначення поняття національної ін­новаційної системи (НІС), виділено її ос­новні складові. Визначено поняття НІС України. Виявлено основні проблеми ста­новлення НІС


Ключові слова: Інновація, інноваційна система, національна інноваційна Система (НІС), інноваційний розвиток держави, інноваційна інфраструктура


Постановка проблеми У сучасному світі якість управління інноваційними про­цесами стала визначальним фактором кон­курентоспроможності національних еконо­мік. При цьому якість управління іннова­ційними процесами має пряму залежність від ефективної організації системи управ­ління інноваційним розвитком на макрорів-ні, тобто на рівні держави.

Дискусія про склад, структуру, функції національної інноваційної системи України має тривалу історію. Проте сьогодні в нау­ковій літературі не існує моделі національ­ної інноваційної системи України. Стратегі­чні програми уряду в галузі інноваційного розвитку держави описують основні за­вдання побудови НІС, при цьому повністю не розкривають механізм управління інно­ваційним розвитком, не мають детального визначення взаємозв’язків між основними секторами системи. Ці та інші чинники при­зводять до кризового стану НІС України. Тому питання розвитку національної інно-

Ваційної системи України потребує всебіч­ного вивчення. Необхідним є врахування як наявного вітчизняного досвіду, так і пошуку та систематизації світового досвіду з метою формування теоретичних засад трансфор­мації НІС України.

Аналіз останніх досліджень і публі­
кацій
Значний внесок у вивчення питанням
інноваційного розвитку України внесли віт­
чизняні вчені О. Амоша, Ю. Бажал,
В. Геєць, І. Лукінов, М. Пашута, А. Чухно
та інші. Проблема становлення національної
інноваційної системи висвітлюється в робо­
тах Є. В. Моргунова, І. П. Топуха, Л. Яремко,
І. В. Брикової. Проте, незважаючи на ваго­
мість досліджень у сфері формування наці­
ональної інноваційної системи, сьогодні не
існує чітко сформованої моделі НІС Украї­
ни, яка б відповідала особливостям націона­
льної економіки і стала надійним базисом
економічного зростання. Не достатнім є
аналіз взаємозв’язків, що виникають між
суб’єктами НІС. Не розроблено механізм



© І. В. Багрова, О. Л. Черевко, 2010

81


, 2010


Взаємодії державного, наукового і приват­ного секторів НІС України.

Тому Метою статті Є ідентифікація те­оретичних засад, загальних принципів та цілей формування і функціонування націо­нальних інноваційних систем, аналіз взає­мозв’язків, що виникають між суб’єктами НІС; аналіз сучасного стану та проблем становлення національної інноваційної сис­теми України; виявлення шляхів подолання негативних тенденцій розвитку НІС Украї­ни.

Виклад основного матеріалу. Сучасні економічні умови характеризуються необ­хідністю постійного зростання ефективності праці, тобто зростання її продуктивності в умовах граничності ресурсів. Досягнення постійного зростання продуктивності праці та оптимізації рівня витрат можливі лише за умови впровадження нововведень як на рів­ні підприємств, тобто на мікрорівні, так і на макрорівні – рівні регіонів, секторів еконо­міки, національних економічних систем.

Родоначальником теорії інноваційного розвитку в її сучасному вигляді є Й. Шумпетер, який розглядав інновації як зміни в технології та управлінні, як нові на­прями в використанні ресурсів [4].

Значний внесок в дослідження питання ролі інновацій в розвитку економіки мали роботи М. Кондратьєва. Його дослідження великих кон’юнктурних циклів викликало великий інтерес з боку науковців. Послідо­вниками М. Кондратьєва було виявлено, що інновації є основним фактором, який викли­кає динамічні зміни хвильового характеру в економічній системі. У ході досліджень ін­новації були визнані як основа циклічності розвитку економіки. На думку багатьох до­слідників, новаторська діяльність розгляда­ється як основний фактор, що викликає ди­намічні зміни хвильового характеру в еко­номіці [4].

Початок нового циклу в економічній системі характеризується значними темпа­ми економічного зростання, основою якого є інновації, що несуть оновлення виробни­чої системи, зростання ефективності її фун-

Кціонування. Циклічний спад (рецесія), пов’язаний з завершальним етапом в життє­вому циклі інновації, у той же час він слугує відправною точкою нового економічного циклу від початку впровадження іннова­ційних продуктів.

Таким чином, ефективність функціо­нування національної економічної системи, її здатність до економічного зростання за­лежить від ефективності організації іннова­ційного процесу в державі.

Теоретичне осмислення питання інно­ваційного розвитку пройшло певні етапи. Так, спочатку інноваційна діяльність розг­лядалась як діяльність окремих новаторів. Її результатом був комерційний успіх винахо­дів, що використовувалися окремими фір­мами або групами фірм [8].

Проте, у зв’язку зі значним ускладнен­ням економічних систем та технологій, від­булося ускладнення інноваційного процесу – він став охоплювати більш широкий спектр діяльності, тому аналіз інноваційних процесів вступив у нову фазу. Так в 70-ті роки ХХ ст. з’являються дослідження у сфері інноваційного розвитку технологічних систем (К. Фрімен, Д. Кларк, Л. Соете) та процесу дифузії – розповсюдження новов­ведень у межах економічної системи (С. Девіс, Е. Менсфілд, А. Ромео) [2]. З се­редини 80-х рр. ХХ ст. починається дослі­дження теоретичних засад управління інно­ваційними процесами на макрорівні, тобто на рівні держави. Відбувається розробка концепції національних інноваційних сис­тем (далі - НІС), над якою працює група вчених з різних країн світу. Термін ―націо-нальна інноваційна система ‖ був введений у науковий обіг Б. Лундваллем у 1992 р. у праці ―Національна система інновацій ‖.

Сучасне трактування НІС, згідно з ду­мкою експертів організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), це – су­купність інститутів приватного та держав­ного секторів, які індивідуально та в процесі взаємодії обумовлюють розвиток і розпо­всюдження новітніх технологій, створюють передумови для розробки й упровадження


82


Державної інноваційної політики. Отже, НІС – система взаємопов’язаних інститутів, які сприяють генеруванню, накопиченню, тран­сферу знань, навичок та технологій, що ви­значають рівень інноваційної конкурентос­проможності держави [2].

Можна зазначити, що стратегічною
метою функціонування НІС є забезпечення
економічного розвитку національної еконо­
мічної системи на базі досягнень НТП. У
кожному конкретному випадку стратегія
розвитку НІС визначається загальнодержав­
ною макроекономічною політикою, норма­
тивно-правовим забезпеченням, формами
прямого та опосередкованого державного
регулювання, станом науково-

Технологічного та промислового потенціа­лу, масштабами внутрішнього ринку, а та­кож культурними традиціями, звичаями й особливостями країни [4].

До складу національної інноваційної системи входять такі підсистеми:

1. Підсистема генерування та розпо­
всюдження знань, що є основою НІС і являє
собою сукупність інституцій, що виконують
фундаментальні наукові дослідження й роз­
робки, а також прикладні дослідження. До
неї належать: Національні академії наук,
університети, науково-дослідницькі центри.

2. Підсистема інноваційної інфрастру­
ктури. Інноваційна інфраструктура — це
весь необхідний спектр державних і прива­
тних установ та організацій, які забезпечу­
ють розвиток і підтримку всіх стадій інно­
ваційного циклу.

Інноваційна інфраструктура є сполуч­ною ланкою між результатами наукових до­сліджень і ринком, державою і підприємни­цьким сектором економіки, до неї належать:

- виробничо-технологічні структури (те­
хнопарки, інноваційно-технологічні центри,
бізнес-інкубатори, інноваційно-технологічні та
інжинірингові фірми, фірми, що виготовляють
імпортозаміщувальну продукцію);

- об’єкти інформаційної системи (ана­
літичні і статистичні центри, інформаційні
бази і мережі);

- організації з підготовки і перепідго­
товки кадрів у сфері технологічного мене­
джменту (поява нової категорії фахівців з
комерціалізації результатів науково-
дослідних і дослідно-конструкторських ро­
біт науково-дослідних і дослідно-
конструкторських робіт (НДДКР);

- фінансові структури (бюджетні, по­забюджетні, венчурні, страхові фонди, кре­дитно-гарантійні організації небанківського сектору, банки, фінансово-промислові гру­пи, орієнтовані на технологічну інноваційну діяльність);

- система експертизи (центри можуть надавати експертні висновки для виробни­ків, інвесторів, страхових служб і т. д.);

- система патентування, ліцензування й консалтингу з питань охорони, захисту, оцінки і використання інтелектуальної вла­сності, оцінки комерціалізації наукових ре­зультатів;

- розвинута система сертифікації, ста­ндартизації й акредитації.

Національна інноваційна система

Представлена такими секторами:

1. Науково-освітній сектор, основним
завданням якого є генерування та розпо­
всюдження нових знань.

2. Державний сектор, основним за­
вданням якого є забезпечення необхідних
умов для безперервного інноваційного роз­
витку національної економіки.

3. Приватний сектор – підприємницт­
во, основним завданням якого є ефективне
перетворення результатів НДДКР в іннова­
ційні продукти та послуги.

Глибина взаємодії між секторами НІС визначає темпи та динаміку інноваційного розвитку країни [2]. Основним фактором успішності функціонування НІС виступає ступінь партнерства між представниками приватного та державного секторів системи, оскільки інноваційний розвиток залежить від бажання та можливості інституцій ефек­тивно взаємодіяти, обмінюватись і спільно використовувати необхідну інформацію та технології.


83


Аналіз інноваційного потенціалу краї­ни в рамках НІС визначається на трьох рів­нях [2]:

1. Мікрорівні - досліджується внутріш­ній потенціал розвитку окремих фірм, сукуп­ність їх бізнес-звۥязків з іншими компаніями, а також обсяги, напрями, специфіка та ефектив­ність інформаційних потоків між суб’єктами ринку й неринковими структурами;

2. Мезорівні - аналізуються взає­мозв’язки, що виникають між учасниками кластерів. Кластери охоплюють виробників, постачальників, дослідницькі інститути, транспортні та фінансові компанії, а також окремі державні установи, які об’єднуються для використання єдиної науково-технологічної бази;

3. На макрорівні - аналізуються макро-кластери на рівні національних економічних систем, рівень їх інноваційної спроможності в межах світової економічної системи.

Проведемо аналіз інноваційного поте­нціалу інноваційної системи України на ма-крорівні та мікрорівнях.

У сучасній науковій практиці оцінка інноваційної спроможності країни на мак-рорівні здійснюється з застосуванням мето­дології Світового банку з використанням економічного індексу знань (KEI), індексу знань (KI) та методології Світового еконо­мічного форуму з використанням показника глобальної конкурентоспроможності країни (GCI) [2].

Індекс економіки знань (Knowledge Economy Index – КЕІ) визначає ефектив­ність зовнішнього середовища щодо розпо­всюдження та використання знань з метою сприяння економічному розвиткові держа­ви. Це агрегований показник, який показує рівень розвитку країн світу в умовах ―еко-номіки знань‖. KEI розраховується на осно­ві середньої нормованої кількості балів (за шкалою від 0 до 10 в порівнянні з іншими країнами в групі порівняння, де 10 - рейтинг балів для країн-лідерів і 0 – найгірша оцінка для відстаючих країн), що отримується при оцінці країни або регіону за 4 субіндексами (табл.1) [12].

Таблиця 1


Складові (субіндекси) індексу КЕІ - The Knowledge Economy Index

Субіндекс

/Показники,

Що входять до

Розрахунку

Субіндексу

Економічні

Стимули та

Інституційний

Режим

(The Economic

Incentive and

Institutional

Regime)

Освіта та

Людські

Ресурси

(Education

And Human

Resources)

Інноваційна

Система

(The Innovation

System)

ІКТ - Інформацій­Но-комунікаційні

Технології

(Information and

Communication

Technology (ICT))

Складові субіндекси

Тарифні та не-тарифні бар’єри

Рівень гра­мотності до­рослого на­селення

Кількість науков­ців, зайнятих НДДКР

Кількість телефонів на 1000 осіб

Якість регуля­торної системи

Рівень сере­дньої освіти

Кількість патентів,

Зареєстрованих

USPTO (US Patent

And Trademark

Office);

Кількість

Комп’ютерів на 1000

Осіб

Верховенство закону

Рівень вищої освіти

Кількість статей у наукових та техні­чних журналах.

Кількість користу­вачів Інтернету на 10 000 осіб

Джерело: Http://worldbank. org/kam

84


За підсумками КЕІ, за 2007-2008 рр. Україна займала 51 позицію серед 140 дос­ліджуваних країн. Детальний аналіз позиції

України, за розрахунками KEI, за 4 субінде-ксами у 2009 році наведено у таблиці 2.

Таблиця 2


Оцінка позиції інноваційного потенціалу України за показниками KEI Та KI За 1995, 2000

Та 2009 роки


НАЦІОНАЛЬНА ІННОВАЦІЙНА СИСТЕМА УКРАЇНИ: ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯ НАЦІОНАЛЬНА ІННОВАЦІЙНА СИСТЕМА УКРАЇНИ: ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯ


Економічні

Стимули та

Іннова-

Інституційний

Ційна

Режим

Система

(The Economic

(The

Incentive and

Innovatio

Institutional

N System)

Regime)

5,83

8,15

5,77

ІКТ - Інфор­маційно-комунікаційн технології (Information and Communicatio n Technology

Освіта та

Людські

Ресурси

(Education

And Human

Resources)

Позиція України

Оки

KEI

KI

3,18 3,21


4,27


Роки

Позиція України

KEI

5,97

KI

1995

52

6,89

2000

55

5,63

6,43

2009

51t

6,00

6,58


Іннова­ційна система (The Innovatio n System)

Освіта та

Людські

Ресурси

(Education

And Human

Resources)

ІКТ - Інфор­маційно-комунікаційні технології (Information and Communicatio n Technology (ICT))

6,10

8,26

6,32

6,35

8,19

4,75

5,83

8,15

5,77



Джерело: Http://worldbank. org/kam

Аналізуючи вищенаведені дані, можна
зробити висновок, що за показниками, які
характеризують рівень розвитку людського
потенціалу, Україна займає досить високі та
стабільні позиції. Проте залишається неза­
довільним значення субіндексу The
Economic Incentive and Institutional Regime,
який характеризує макроекономічну стабі­
льність у державі і становив у 2009 р. 4,27 з
10 можливих одиниць. Про негативні тен­
денції інноваційного розвитку свідчить
зниження субіндексу The Innovation System,
значення якого знизилося в 2009 р. у порів­
нянні з результатами 1995 р. на 4,43%, а в
порівнянні з 2000 р. - на 8,19%. Низьким
залишається значення показника Information
And Communication Technology (ICT).

На основі даних проведеного аналізу можна зробити висновок, що пріоритетами державної політики на сучасному етапі роз­будови НІС мають стати:

1) створення сприятливого клімату інституційного середовища в державі шля­хом застосування спеціальних режимів опо­даткування науково-дослідницьких та конс­трукторських розробок, спрощеної системи реєстрації, ліцензування та патентування

НДДКР, створення відповідної законодавчої бази;

2) активізація інноваційної діяльності шляхом збільшення бюджетного фінансу­вання інноваційної сфери та залучення кош­тів закордонних інвесторів;

3) активізація розповсюдження ІКТ шляхом розробки та ефективної реалізації Державних програм інформатизації суспіль­ства [2].

Проведемо аналіз національної еконо­міки за методологією Світового економіч­ного форуму з використанням показника глобальної конкурентоспроможності країни (GCI).

Global Competitiveness Index (GCI) є засобом узагальнюючої оцінки конкуренто-здатності національних економічних сис­тем. GCI розраховується на базі визначення 12 показників конкурентоздатності еконо­мічної системи [11].

12 субіндексів показника глобальної конкурентоздатності економічної системи утворюють 3 підсистеми показників, які ви­значають тип розвитку економічної системи (рис. 1).


85


НАЦІОНАЛЬНА ІННОВАЦІЙНА СИСТЕМА УКРАЇНИ: ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯНАЦІОНАЛЬНА ІННОВАЦІЙНА СИСТЕМА УКРАЇНИ: ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯНАЦІОНАЛЬНА ІННОВАЦІЙНА СИСТЕМА УКРАЇНИ: ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯНАЦІОНАЛЬНА ІННОВАЦІЙНА СИСТЕМА УКРАЇНИ: ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯНАЦІОНАЛЬНА ІННОВАЦІЙНА СИСТЕМА УКРАЇНИ: ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯЕкстенсивні фактори

- Якість інститутів;

- Інфраструктура;

- Макроекономічна стабільність;

- Здоров'я та початкова освіта

Faktor-driven economies

Екстенсивний тип розвитку економічної системи за раху­нок факторів виробництва



НАЦІОНАЛЬНА ІННОВАЦІЙНА СИСТЕМА УКРАЇНИ: ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯНАЦІОНАЛЬНА ІННОВАЦІЙНА СИСТЕМА УКРАЇНИ: ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯНАЦІОНАЛЬНА ІННОВАЦІЙНА СИСТЕМА УКРАЇНИ: ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯНАЦІОНАЛЬНА ІННОВАЦІЙНА СИСТЕМА УКРАЇНИ: ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯНАЦІОНАЛЬНА ІННОВАЦІЙНА СИСТЕМА УКРАЇНИ: ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯІнтенсивні фактори

- Вища освіта і професійна підготовка;

- Ефективність ринку товарів і послуг;

- Ефективність ринку праці;

- Розвиненість фінансового ринку;

- Технологічний рівень;

- Розмір внутрішнього ринку

Efficiency-driven economies

Інтенсивний тип розвитку економічної системи за раху­нок факторів виробництва



НАЦІОНАЛЬНА ІННОВАЦІЙНА СИСТЕМА УКРАЇНИ: ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯНАЦІОНАЛЬНА ІННОВАЦІЙНА СИСТЕМА УКРАЇНИ: ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯНАЦІОНАЛЬНА ІННОВАЦІЙНА СИСТЕМА УКРАЇНИ: ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯНАЦІОНАЛЬНА ІННОВАЦІЙНА СИСТЕМА УКРАЇНИ: ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯНАЦІОНАЛЬНА ІННОВАЦІЙНА СИСТЕМА УКРАЇНИ: ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯІнноваційні фактори

- Конкурентоспроможність компаній;

- Інноваційний потенціал

Innovation-driven economies

Інноваційний тип розвитку

Економічної системи на основі

Інновацій


Рис 1. 12 субіндексів конкурентоздатності [11]


Згідно з оцінкою позиції України на 2010-2011 рр. за методологією Всесвітнього економічного форуму, національна еконо-

Мічна система перебуває на етапі переходу від екстенсивного до інтенсивного типу ро­звитку економічної системи.


Таблиця 3

Субіндекси індексу глобальної конкурентоздатності Global Competitiveness Index (GCI)

України 2010-2011 рр.

Global

Competitiveness

Index (GCI)

Загальний ін­Декс

Екстенсивні Фактори

Інтенсивні Фактори

Інноваційні Фактори

2010-2011

89 3,9

102 3,92

72 3,98

88 3,3

86


Таблиця 4

Динаміка індексу глобальної конкурентоздатності Global Competitiveness Index (GCI)

України 2008-2010 рр.

Роки

Позиція (Rank)

Індекс (Score)

2007-2008

73

-

2008-2009

72

4,09

2009-2010

82

3,95

2010-2011

89

3,9


З огляду на дані аналізу конкурентозда-тності національної економіки за методоло­гією ВЕФ (таблиця 3, 4) маємо значне погі­ршення позиції України, а саме переміщення її з 72 у 2008 році на 89 у 2010 році.

Отже, можна зробити висновок, що згідно з оцінками експертів Всесвітнього екологічного форуму (ВЕФ), українська НІС перебуває на початковому етапі свого фор­мування, оскільки взаємодія учасників ін­новаційного процесу є наднизькою, рівень використання ІКТ є недостатнім, а інститу-ційні умови розвитку інноваційної діяльно­сті – несприятливими [2].

Негативні тенденції виявляються і при проведенні мікроекономічного аналізу НІС.

Проведений аналіз вітчизняних наукових досліджень у сфері розвитку національної інноваційної системи України свідчить про кризовий стан НІС. Сьогодні в Україні не­має добре скоординованої і всеохопної сис­теми управління інноваційними процесами. У своїй роботі, присвяченій проблемам ста­новлення НІС України, к. е.н. Л. Яремко на­голошує на тому, що національна іннова­ційна система знаходиться в зародковому стані. На її думку, НІС України лише почи­нає формуватися як система ринкового типу [9].

Сьогодні національна інноваційна сис­тема України має таку структуру (табл. 5).

Таблиця 5


Структура національної інноваційної системи України

№ за/п

Складові національної Інноваційної системи

Завдання

Функції

1 2 3 4

1. Підсистема генерування та розповсюдження знань

Національна академія наук України,

Університети,

Науково-дослідницькі центри

Генерування та роз­повсюдження знань

Проведення фундамента­льних і прикладних дос­ліджень, розробок, підго­товка наукових кадрів

2. Інноваційна інфраструктура

2.1. Виробничо-технологічні структури

Технопарки

Проведення НДДКР, виробництво дослід­ницьких зразків

Випуск інноваційної продукції

Інноваційно-технологічні центри

Бізнес-інкубатори

Інноваційно-технологічні та інжиніри­нгові фірми

87


НАЦІОНАЛЬНА ІННОВАЦІЙНА СИСТЕМА УКРАЇНИ: ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯПродовж. табл. 5


1

2

3

4


2.2. Об’єкти інформаційної системи


НАЦІОНАЛЬНА ІННОВАЦІЙНА СИСТЕМА УКРАЇНИ: ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯНАЦІОНАЛЬНА ІННОВАЦІЙНА СИСТЕМА УКРАЇНИ: ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯНАЦІОНАЛЬНА ІННОВАЦІЙНА СИСТЕМА УКРАЇНИ: ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯНАЦІОНАЛЬНА ІННОВАЦІЙНА СИСТЕМА УКРАЇНИ: ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯАналітичні і статистичні центри, інфо­рмаційні бази і мережі

Забезпечення високої якості інформаційно­го забезпечення об'єк­тів інноваційної дія­льності

- інформаційне забезпе-

Чення наукової, техно­логічної і виробничої діяльності спеціалістів;

- надання інформації про

Новітні вітчизняні ви­находи науковим пра­цівникам, винахідни­кам, спеціалістам про­мислового виробницт­ва.


2.3. Фінансові структури

Бюджетні, позабюджетні, венчурні, страхові фонди, кредитно-гарантійні організації небанківського сектору, ба­нки, фінансово-промислові групи, орі­єнтовані на технологічну інноваційну діяльність

Забезпечення фінан­сової бази інновацій­ного процесу

Фінансування інновацій­них досліджень, розробок

2.4. Університети, освітні центри

Навчальні фірми, організації з підгото­вки і перепідготовки кадрів в області інноваційно-технологічного менеджменту

Створення кадрового потенціалу іннова­ційної системи

Організація та здійснення ефективного навчального процесу кадрів у сфері інноваційно-технологічного менеджменту

2.5. Система експертизи

Центри, які надають експертні виснов­ки для виробників, інвесторів, страхо­вих служб

Забезпечення якісною експертною інформа­цією

Надання експертних ви­сновків для виробників, інвесторів, страхових служб

2.6 Система захисту інтелектуальної власності

Система патентування, ліцензування і консалтингу

Забезпечення автор­ських прав винахід­ників

Проведення патентуван­ня та ліцензування інно­вацій

2.7. Центри сертифікації, стандартизації й акредитації

Забезпечення відпові-

Дності новостворюва-

Проведення сертифіка-

Система сертифікації, стандартизації й

Них продуктів і пос-

Ційних досліджень, стан-

Акредитації

Луг вітчизняним та

Дартизації та акредитації

Світовим стандартам якості

Інновацій

88


Відповідно до Програми стратегічного розвитку інноваційної системи України до 2020 року, головна системна проблема по­лягає в тому, що результативність, якість функціонування і структура креативної час­тини національної інноваційної системи – сектору досліджень і розробок, освіти, ви­нахідництва – не повною мірою відповіда­ють потенційним потребам інтенсивного розвитку економіки. З іншого боку, струк­турно відстала, технологічно низькоукладна вітчизняна економіка, отримана у спадок від СРСР, а також система підприємництва, що склалася під впливом нав’язаних Україні ззовні неоліберальних реформ, залишаються вкрай несприйнятливими для впровадження сучасних досягнень науки та технологічних інновацій [6].

Мікроекономічний аналіз НІС вказує на низку проблем її розвитку, серед яких можна виділити:

- відсутність теоретико-методологіч-ної основи побудови національної іннова­ційної системи;

- відсутність науково обґрунтованої моделі національної інноваційної системи України;

- відсутність ефективних стратегіч­них програм інноваційного розвитку держа­ви [3];

- відсутність визначення пріоритетних галузей, які б могли стати локомотивом ін­новаційного розвитку держави;

- нерозвиненість інноваційної інфра­структури.

Ці ряд інших проблем призводять до подальшого відставання України у технологі­чному розвитку від розвинутих країн світу. Зменшується кількість інноваційно активних підприємств, гальмується розвиток високоте-хнологічних галузей промисловості.

При збільшенні протягом 2000-2007 рр. обсягу фінансування з державного бюджету технологічних інновацій майже у 19 разів (з 7,7 млн. до 144,8 млн. гривень), щорічного обсягу виконаних наукових і науково-технічних робіт у 3,4 раза (з 1978,4 млн. до 6700,7 млн. грн.) відбулося зменшення частки реалізованої інноваційної продукції в загаль­ному обсязі промислової продукції з 6,8 до 6,7%, частки підприємств, що провадили ін­новаційну діяльність, в 1,27 раза (з 18 до 14,2%) та кількості освоєних такими підпри­ємствами інноваційних видів продукції в 6 разів (з 15323 до 2526) [5].

Негативна тенденція до зниження пи­томої ваги підприємств, що впроваджували інновації, спостерігалася і в кризовий період 2008-2009 рр. (табл. 6).

Таблиця 6


Інноваційна активність промислових підприємств у 2004-2009 рр.

Роки Показники

2004

2005

2006

2007

2008

2009

Питома вага підприємств, що впрова­джували інновації, %

10

8,2

10

11,5

10,8

10,7

Питома вага реалізованої інноваційної продукції в обсязі промислової, %

-

-

6,7

6,7

5,9

4,8

Освоєно інноваційні види продукції, найменувань

3 978

3152

2408

2526

2446

2685

З них нові види техніки

769

657

786

881

758

641

Упроваджено нові технологічні проце­си, процесів

1 727

1808

1145

1419

1647

1893

У т. ч. маловідходні, ресурсозберігаючі

645

690

424

634

680

753

Джерело: http://www. ukrstat. gov. ua/

89


Ці та ряд інших чинників призводять до перетворення України в державу, яка експортує сировинні ресурси з незначною часткою доданої вартості, що загрожує її економічній і національній безпеці [5]. Тому на теперішньому етапі розвитку національ­ної економіки нагальною вимогою є перехід до інноваційного типу розвитку. Необхідно створити ефективну, науково обґрунтовану національну інноваційну систему, адаптова­ну до вимог сучасної ринкової економіки, стимулювати зростання конкурентоздатнос-ті продукції українських підприємств.

Висновки. З огляду на результати ма­кро - та мікроекономічного аналізу іннова­ційного потенціалу національної економіч­ної системи, можна зазначити, що НІС України перебуває у кризовому стані. Знач­не погіршення позицій України, за даними ВЕФ, свідчить про негативні тенденції в ро-

Звитку інноваційної складової національної економічної системи. Незважаючи на всі дії виконавчої влади щодо розбудови НІС України, на сьогодні не існує чітко сформо­ваної інфраструктури інноваційної системи; відсутня налагодженість взаємозв’язків між секторами НІС; у вітчизняній літературі не­має чітко сформованої моделі НІС, яка б відповідала особливостям національної еко­номіки. Ці та ряд інших негативних факто­рів ставлять під загрозу подальший еконо­мічний розвиток України в довгостроковій перспективі.

Як уже зазначалося, метою даної стат­ті було окреслення основного кола проблем розвитку НІС та пошук шляхів їх вирішен­ня. Проте складність питання залишає необ­хідність подальших теоретичних і практич­них досліджень у сфері перспектив розвитку НІС України.


ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА


1.

Бєлоусова Л. І. Управління інноваційно-інвестиційною діяльністю промислового

Підприємства: Дис. канд. екон. наук / Бєлоусова Л. І. – Луганськ, 2006.

2.

Брикова І. В. Національна інноваційна система як нова мегаінституція

Глобального економічного середовища / Брикова І. В. – Режим доступу: Http://

3. 4.

Kneu. kiev. ua/.

Матюшенко І. Ю. Перспективи створення національної інноваційної системи в

Україні / Матюшенко І. Ю. – Режим доступу: Http:// iee. org. ua.

Моргунов Е. В. Национальная (Государственная) инновационная система:

Сущность и содержание / Е. В. Моргунов, Г. В. Снегирѐв // Собственность и

5. 6. 7.

Рынок. – 2004. - № 7. - С. 10-21.

Проект Стратегії інноваційного розвитку України на 2009-2018 роки та на період

До 2039 року. – Режим доступу: Http://in. gov. ua

Проект Стратегії інноваційного розвитку України на 2010-2020 роки в умовах

Глобалізаційних викликів. – Режим доступу:Http://in. gov. ua

Топух І. П. Створення інноваційної системи підприємства а умовах становлення і

Розвитку інноваційної економіки України / Топух І. П. – Режим доступу:

8. 9.

Http://nbuv. gov. ua

Харт Д. А. Инновационные кластеры: основные идеи / Д. А. Харт – Режим

Доступу: Http:// innosys. spb. ru/

Яремко Л. Національна інноваційна система та її формування в Україні /

Л. Яремко // Формування ринкових відносин в Україні : Збірник наукових праць

– 2007. - № 1. - С. 54-57.

10. Режим доступу:Http://ukrstat. gov. ua.

11. Режим доступу:Http://weforum. org.

12. Режим доступу:Http://worldbank. org/kam.

90


Т. В. Корягіна,

Кандидат наук з державного

Управління

Дніпропетровська державна Фінансова академія


Похожие статьи