Головна Економіка Вісник Дніпропетровської державної фінансової академії ВИНИКНЕННЯ ТА АНАЛІЗ ПОНЯТТЯ «СТАЛИЙ РОЗВИТОК»
joomla
ВИНИКНЕННЯ ТА АНАЛІЗ ПОНЯТТЯ «СТАЛИЙ РОЗВИТОК»
Економіка - Вісник Дніпропетровської державної фінансової академії

Проведено узагальнення й дано критич­Ну оцінку підходам щодо визначення терміна «сталий розвиток», що спря­мований на поєднання природи та сус­пільства, формування добробуту насе­лення як у теперішньому, так і в май­бутньому часі. Авторами запропонова­но власне визначення поняття «сталий розвиток».

Стійкий розвиток, процес, модель, Фор-

Певне нерозуміння поняття «сталий розви­ток», і тому досить часто дії, спрямовані на досягнення сталого розвитку, не виправдо­вують себе. Як зазначає О. Єфімов, форму­лювання поняття «сталий розвиток» викли­кає сумнів через те, що під «сталим розвит­ком» прийнято розуміти рівномірний, без-кризовий впорядкований рух, що в історич­ному розвитку суспільства та його взаємо­відносинах з природою не підтверджується; і в майбутньому навряд чи підтвердиться тому, що розвиток суспільства відбувається за певними циклами з відповідними фазами та нерівномірністю руху [8]. Тому теорети­чні розробки є надзвичайно актуальними і важливими для розуміння та використання комплексної системи стимулювання сталого розвитку.

Метою статті Є обґрунтування та ви­значення змісту поняття «сталий розвиток».

Аналіз останніх досліджень і публі­
кацій.
Слід відзначити, що необхідність пе­
реходу до сталого розвитку загальновизна­
на, проте саме поняття «сталий розвиток»
не має чітко визначеного змісту. Поняття
сталого розвитку спирається на достатнє
теоретичне підґрунтя, що є результатом до­
сліджень багатьох сучасних науковців, які
вирішують питання забезпечення високоди-
намічного та збалансованого розвитку. До­
сить відомими у цих наукових сферах є пра­
ці В. Б. Артеменка, Н. В. Бібік, Є. М. Борщука,
Б. В. Бурківського, З. В. Герасимчук,

М. Н. Гузєва, Ю. Г. Гуцуляк, Б. М. Данили-


© О. Б. Ватченко, В. М. Ільченко, 2011 64


Шина, О. І. Котикової, К. О. Литвинського,
Д. Г. Лук’яненка, Л. Г. Мельника, В. Г. Поплав-
ського, Ж. В. Поплавської, В. П. Прадуна,
В. М. Степанова, В. І. Торкатюка, С. К. Харіч-
кова, В. С. Шалугіна, І. В. Шевченка,
О. Шубравської, але спроби визначити зміст
цього процесу різними науковцями не мали
позитивного результату, навпаки –
з’явилися нові терміни: зрівноважений,
стійкий, гармонійний, збалансований, еко-
розвиток та ін., тому продовження таких
досліджень є актуальним і своєчасним.

Виклад основного матеріалу дослі­дження. Уперше термін «сталий розвиток» було розглянуто в аспекті екологічних пере­творень на конференції ООН у 1972 р. у Стокгольмі [12].

У науковій праці «Стратегія всесвіт­нього збереження: збереження існуючих ре­сурсів для «сталого розвитку» сталий роз­виток визначався як покращення якості життя в межах можливостей (місткості) екосистем, які залишатимуться в стані від­носної рівноваги [21].

На засіданні Міжнародної комісії з на­вколишнього середовища і розвитку (1987 р.) було визначено поняття «сталий розвиток» (sustainable development), де було наголошено на потребах задоволення теперішніх та захис­ту майбутніх потреб людства: «Це такий роз­виток, який задовольняє потреби сьогодення, але не ставить під загрозу можливість майбу­тніх поколінь задовольняти свої потреби» [11]. Можемо відзначити, що це визначення цитується найчастіше, але не відображає всіх аспектів.

Сталий розвиток – загальна концепція стосовно необхідності встановлення балан­су між задоволенням сучасних потреб і за­хистом інтересів майбутніх поколінь, вклю­чаючи їх потребу в безпечному і здоровому довкіллі. Сталий розвиток - це керований розвиток. Основою його керованості є сис­темний підхід та сучасні інформаційні тех­нології, які дозволяють дуже швидко моде­лювати різні варіанти напрямів розвитку, з високою точністю прогнозувати їхні ре­зультати та обирати найбільш оптимальний.

Різні країни світу дають офіційно при­йняті переклади терміна «sustainable development»: італійський варіант – «svilup-po sostenibile» - «розвиток, що заслуговує на

Підтримку»; французький – «development durable» - означає «довгостроковий розви­ток»; японський – «jizoki-tekina kaihatsu» -«тривалий розвиток»; німецький – «nach-haltige entwicklung» - тривалий розвиток; шведський – «en stadig utveckling» - «стій­кий розвиток» [2, 5, 10]. Термін «сталий ро­звиток» є офіційним українським відповід­ником англійського терміна «sustainable development», дослівний переклад якого з урахуванням контексту може бути «життє­здатний розвиток», а за сенсом - «самопідт-римуваний розвиток», інколи тлумачать як всебічно збалансований розвиток.

Досить образним є визначення стійко­го розвитку Л. Г. Мельником: «Стійкий роз­виток» – це можливість жити «на відсотки» з природного капіталу» [13]. Також він від­значає, що саме поняття «sustainable development» слід перекласти на українську мову як стійкий, а не сталий розвиток. Саме стійкість є тим самим рівноважним станом, що підтримує добробут людини та суспіль­ного ладу за допомогою життєзабезпечува-льних функцій природи як основи суспіль­ного розвитку. Стійкому розвитку, як від­значає автор, притаманні динамічна рівно­вага з періодичною зміною її рівня та елас­тичність.

Науковець В. Б. Артеменко зазначає, що сталий та стійкий розвиток є тотожними поняттями [1].

Російські вчені І. В. Шевченко та К. О. Литвинський характеризують сталий розвиток як керований процес коеволюцій-ного розвитку природи та суспільства, мета якого забезпечити здорове, продуктивне життя в гармонії з природою нинішнім по­колінням та майбутнім на основі збалансо­ваного розвитку економічних систем, з ура­хуванням охорони культурної та природної спадщини [19].

У вітчизняній науці підходи до стало­го розвитку розглядалися, зокрема Б. М. Данилишиним, який у контексті су­часних теорій розвитку регіону та завдань реалізації положень сталого розвитку більш точно подає таке тлумачення поняття: «комплексний розвиток господарства регіо­ну – це такий, який включає сукупність ви­дів діяльності, що забезпечують тілесний, інтелектуальний і духовний розвиток тери-


65


Торіальної громади та відтворюють і поліп­шують середовище її проживання» [17].

Про недосконалість понятійно-термі­нологічного апарату концепції сталого роз­витку пише Є. М. Борщук. Науковець про­понує зміст поняття «сталий розвиток» по­єднувати з такими термінами як «Стійкий, збалансований, самовідтворювальний, підт­римуваний» [2].

З. В. Герасимчук відзначила, що по­няття «сталого розвитку» характеризує про­цес соціально-економічного розвитку за умови забезпечення екологічної рівноваги соціо-еколого-економічної системи певної суспільної трансформації [4].

Науковці Б. В. Бурківський, В. Н. Степа­нов та С. К. Харічков пропонують розглядати сталий розвиток через призму динамічної рі­вноваги. Вони вважають, що сталий розвиток еколого-економічної системи є здатністю цієї системи витримувати зміни, спричинені зов­нішніми і внутрішніми впливами в економіч­них та екологічних підсистемах, а також зда­тність збереження визначеної динамічної рів­новаги [3].

О. Шубравська, на основі аналізу іс­нуючих у літературі визначень, робить ви­сновок, що сталий розвиток – це узгодже­ний розвиток економічних і соціальних процесів, а також навколишнього природно­го середовища [20].

В. П. Прадун зазначає, що сталий роз­виток розглядається з різних точок зору:

«… - перша - відображає точку зору біологів і означає підтримання продуктив­ності біологічних ресурсів;

- друга – екологів, які вважають, що сталий розвиток означає підтримання різ­номанітності видів в екосистемах, які пере­бувають під тим чи іншим антропотехно-генним впливом;

- третя – економістів, на думку яких сталий розвиток – це підтримання економі­чного розвитку на основі раціонального ви­користання наявних ресурсів та їх збере­ження для наступних поколінь людства.

Це досить неповне відображення сут­ності поняття, що розглядається, оскільки у наведених групах охоплюється, по суті, ли­ше дві сторони цієї проблеми, а саме еколо­гічна та економічна. У той же час детальний аналіз лише переліку розділів Програми дій

66

Дає підстави для висновку, що економічним питанням у цьому документі приділяється набагато менше уваги, ніж іншим. На пер­шому місці в цьому документі стоять про­блеми соціального та екологічного характе­ру, а також цілий ряд інших проблем, зок­рема політичних та управлінських» [16].

Як зазначають Ж. В. Поплавська та В. Г. Поплавський, сталість - це такий якіс­ний стан соціально-економічної системи, у якій під впливом як внутрішнього, так і зов­нішнього середовища не порушуються раці­ональні комбінації між наявними ресурсами і зростаючими потребами. Сталий розвиток передбачає збереження біорізноманіття, ви­сокої якості води, повітря, ґрунту і, як під­сумок, - здоров’я людей. А для цього необ­хідно, щоб під час розробки планів розвитку держав (міст, сіл, приватних підприємств, господарств тощо) враховувалися не лише економічні, а й соціальні та екологічні хара­ктеристики [14].

За О. І. Котиковою сталий розвиток – це модель функціонування системи із обмеже­ними параметрами, що забезпечує збалан­совану динамічну рівновагу між компонен­тами інтегрованої екосистеми протягом ви­значеного проміжку часу [9].

В. І. Торкатюк та Н. В. Бібік визначили, що «сталим розвитком слід вважати процес поліпшення соціально-економічного сере­довища життєдіяльності людини без нане­сення шкоди оточуючому середовищу ані в теперішньому часі, ані в майбутньому» [18].

На державному рівні прийнято саме термін «сталий», а не «стійкий» розвиток, що відображено у Постанові Верховної Ра­ди України від 24 грудня 1999 р. № 1359-XIV «Про затвердження Концепції сталого розвитку населених пунктів», де сталим розвитком називають «соціально, економічно і екологічно збалансований роз­виток міських і сільських поселень, спрямо­ваний на створення їх економічного потен­ціалу, повноцінного життєвого середовища для сучасного та наступних поколінь на ос­нові раціонального використання ресурсів (природних, трудових, виробничих, науко­во-технічних, інтелектуальних тощо), тех­нологічного переоснащення і реструктури­зації підприємств, удосконалення соціаль­ної, виробничої, транспортної, комунікацій-


Но-інформаційної, інженерної, екологічної інфраструктури, поліпшення умов прожи­вання, відпочинку та оздоровлення, збере­ження та збагачення біологічного різнома­ніття та культурної спадщини» [17].

Як зазначає Ю. Г. Гуцуляк, на сьогодні сформовано три групи визначень сталого роз­витку, під яким розуміють розвиток, що за­безпечує продуктивність природних ресурсів, різноманіття окремих видів в екосистемах та економічний розвиток [6].

Основою сталого розвитку є паритетність відносин у тріаді людина - господарство - при­рода, що забезпечує перехід до такого способу взаємодії природи і суспільства, який характе­ризується як епоха ноосфери [18].

Аналізуючи запропоновані вищерозг-лянуті авторами поняття, можна зробити висновки, що дослідники вважають сталий розвиток балансом [13, 3, 20], процесом [19, 4, 18], моделлю [9], де узгоджені економіч­ні та соціальні процеси, а також процеси навколишнього середовища.

На нашу думку, сталий розвиток – це керований процес збалансованого розвитку соціально-економічних і екологічних скла­дових, спрямованих на використання та від­творення природного середовища й досяг-

Нення відповідної якості життя людини як у теперішньому, так і в майбутньому часі.

Висновки. 1. Аналіз показав, що єди­ного визначення терміна «сталий розвиток» не існує.

2. Майже всі науковці в тій чи іншій мірі визначають, що сталий розвиток немо­жливий без об’єднання соціальної, економі­чної та екологічної складових, бо саме вони впливають на якість життя людини.

3. Сталий розвиток регіону полягає в забезпеченні збалансованого розвитку всіх сфер його економіки на основі виваженого використання ресурсів для вирішення еко­номічних, соціальних та екологічних про­блем, які створили індустріальне суспільст­во. Щоб їх уникнути у постіндустріальному суспільстві, необхідно узгодити процеси навколишнього середовища з економічними і соціальними процесами.

4. Сталий розвиток – це керований процес збалансованого розвитку соціально-економічних і екологічних складових, спря­мованих на використання та відтворення природного середовища й досягнення від­повідної якості життя людини як у тепері­шньому, так і в майбутньому часі.


ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Артеменко В. Б. Індикатори стійкого соціально-економічного розвитку регіонів / В. Б. Артеменко // Регіональна економіка. – 2006.– № 2.– С. 90-97.

2. Борщук Є. М. Основи теорії стійкого розвитку еколого-економічних систем : моног­рафія / Є. М. Борщук. – Львів: Растр-7, 2007. – 435 с.

3. Буркинский Б. В. Экономико-экологические основы регионального природопользо­вания и развития / Б. В. Буркинский, В. Н. Степанов, С. К. Харичков / ИПРЭЭИ НАН Украины. – Одеса: Фенікс, 2005. – 575 с.

4. Герасимчук З. В. Регіональна політика сталого розвитку: теорія, методологія, прак­тика : монографія / З. В. Герасимчук. – Луцьк: Надстир’я, 2008. – 528 с.

5. Голубець М. А. Розвиток «сталий» чи «збалансований»? / М. А. Голубець // Українсь­кий географічний журнал. – 2006. - № 2. – С.66-69.

6. Гуцуляк Ю. Г. Сталий та екологобезпечний розвиток агроекосистем в Україні / Ю. Г. Гуцуляк // Землевпорядний вісник. – № 3. – 2009. – С. 24-30.

7. Данилишин Б. М. Просторова організація продуктивних сил України: мезо - та мікроре-гіональний рівень / Б. М. Данилишин, Л. Г. Чернюк, М. І. Фащевський. – Вінниця: Кни-га-Вега, 2007. – 572 с.

8. Єфімов О. Сталий чи гармонійний (з екосистемою) розвиток – чому віддати перева­гу? / О. Єфімов // Економіка України. – 2008.– № 2.– С. 85-90.

9. Котикова О. І. Зміст поняття сталого розвитку / О. І. Котикова // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки. – 2007. - № 12. - С. 173.

67


10. Назаров В. И. Устойчивое развитие – будущее человечества / В. И. Назаров // Наука та наукознавство. – 2008. – № 3. - С. 20-27.

11. Наше общее будущее: Доклад Международной комиссии по окружающей среде и развитию. – М.: Прогресс, 1989. – 376 с.

12. Основи екології. Екологічна економіка та управління природокористуванням : під­ручник / За заг. ред. Л. Г. Мельника та М. К. Шапочки. – Суми, 2005.

13. Основи стійкого розвитку: навчальний посібник / За заг. ред. д. е.н., проф. Л. Г.Мельника. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2005.– 654 с.

14. Поплавська Ж. В. Як дорости Україні до сталого розвитку? / В. Ж. Поплавська, В. Г. Поплавський // Вісник НАН України. - 2007. - № 9. – С. 10.

15. Прадун В. П. Економіко-екологічні основи сталого розвитку регіональних агропро­мислових комплексів: Автореф. дис. док. екон. наук. 08.07.02. НАНУ. Об’єднаний інститут економіки. – Л., 2005. – 41 с.

16. Про Концепцію сталого розвитку населених пунктів : Постанова Верховної Ради України № 1359-XIV від 24.12.1999 р. // Офіційний вісник України. – 2000.– № 1.– С. 6.

17. Торкатюк В. І. Сталий розвиток територій: Основні науково-теоретичні підходи до визначення та сутність поняття / В. І. Торкатюк, Н. В. Бібік // Бізнес-информ. – 2009. -№ 4. - С. 127.

18. Шалугін В. С. Екологізація економіки і перехід до сталого розвитку / В. С. Шалугін, Д. О. Васюков // Екологічна безпека. - 2009. - № 4. - С. 80.

19. Шевченко И. В. Устойчивое развитие: мировой опыт и проблемы России / И. В. Шевченко, К. О. Литвинский // Региональная экономика: теория и практика. – 2007. – № 13(52). – С. 3-10.

20. Шубравська О. Сталий економічний розвиток: поняття і напрям досліджень / О. Шубравська // Економіка України. – 2005.– № 1.– С. 36.

21. IUCN/UNEP/WWF World. Conservation Strategy: Living resources conservation for sustainable development, IUCN, Gland, Swit.– Zerland. - 1980.– Р. 125–214.

Стаття надійшла до редакції 06.04.2011 Р.

68


В. Є. Власюк,

Доктор економічних наук

Дніпропетровська державна Фінансова академія


Похожие статьи