joomla
ПОКАЗНИКИ ЕФЕКТИВНОСТІ БЮДЖЕТНИХ ВИДАТКІВ
Економіка - Вісник Дніпропетровської державної фінансової академії

У статті розглядається система оцін­ки ефективності бюджетних видатків, Які доцільно використовувати за бага­тьма напрямами, що носять соціальний та економічний характер. Дану систе­му показників можна використовувати на різних етапах фінансування, що ро­бить її універсальною для всіх учасників бюджетного процесу.


Ключові слова: Бюджетні видатки, фінансування, фінансові індикатори, показники ефективності, програмно-цільовий метод, показники витрат, пока­зники якості, показники ефективності.


Функціонування й розвиток країни в умовах ринкової економіки потребує акти­візації органів управління в сфері оцінки ефективності витрачання бюджетних кош­тів, оскільки воно є основою формування фінансового стану держави й забезпечення її стабільності.

Постановка проблеми. Однією з голо­вних вимог, що висуваються до органів дер­жавного і місцевого управління, є досягнення ефективності у витрачанні бюджетних кош­тів, тому важливим завданням сьогодення є розробка та впровадження системи оцінки ефективності видатків бюджетів усіх рівнів.

Аналіз досліджень і публікацій. Оці­нці ефективності та результативності бю­джетних цільових програм присвячено бага­то наукових досліджень, які відображено у працях українських та зарубіжних науковців І. В. Запатріної, С. О. Левицької, І. О. Люто­го, А. В. Малишева, М. І. Кульчицького, І. Є. Януля, К. В. Павлюк, І. Я. Чугунова, Е. Ведунга та інших.

Так, шведський вчений Е. Ведунг у своїй праці, присвяченій оцінюванню бю­джетних програм, визначає оцінку бюджет­них програм як ретельне, ретроспективне визначення переваг, вартості й цінності ад­міністрування, результатів та наслідків дій

Урядових установ, яке має значення для майбутніх практичних ситуацій [1].

Узагальнюючий показник оцінки ре­зультативності цільових програм, який дає можливість оцінити ефективність витрачан­ня коштів після проведення фінансування бюджетної програми, запропонованої І. Я. Чугуновим [5]. Цей показник дає реаль­ну можливість проводити порівняльний аналіз аналогічних програм, що діяли в різ­ний час. Однак даний показник, як зазначає автор, є узагальнювальним, тому повинна бути розроблена система, що дозволяла б оцінити ефективність бюджетних видатків на етапі їх планування, під час проведення фінансування (що надасть можливість кори­гувати напрями та обсяги фінансування) та наприкінці дії бюджетної програми або по закінченні бюджетного періоду.

Тому даний напрям досліджень е не­обхідним, оскільки його основною метою є забезпечення якісного управління видатка­ми місцевих бюджетів і прийняття управ­лінських рішень по наданню бюджетних асигнувань на основі фактичних або про­гнозних результатів.

Метою Статті є розроблення системи індикаторів та інтегрального показника ефективності бюджетних видатків.



© Г. О. Сукрушева, 2011

90


Виклад основного матеріалу дослі­дження. На базі системи показників оцінки ефективності бюджетних видатків можна провести моніторинг та оцінку ефективності виконання бюджету за видатками. Під мо­ніторингом автор розуміє систему спосте­реження за витрачанням бюджетних коштів для своєчасного виявлення змін, їх оцінки, попередження та виправлення недоліків за визначений заздалегідь час. Оцінкою, на думку автора, є одночасний процес спосте­реження за якістю роботи, головних розпо­рядників бюджетних коштів з метою підви­щення ефективності роботи [3].

Показники моніторингу повинні бути конкретними величинами та характеристика­ми, за допомогою яких проводиться кількіс­ний вимір витрат, одержані результати [4].

У країнах західної Європи оцінка ре­зультативності цільових бюджетних про­грам здійснюється за такими групами пока-зників[2]:

1) економія визначається як придбання
ресурсів належної якості з найменшими ви­
тратами;

2) ефективність визначається як взає­
мозв’язок між обсягом виробництва та вико­
ристаними ресурсами. Для вимірювання ефе­
ктивності можна скористатися середніми або
граничними цифрами, такими як відношення
обсягу виробництва до факторних затрат, або
відношення зміни в обсязі виробництва до
відповідної зміни факторних затрат;

3) результативність пов’язується з рів­нем управління організаціями, відмінним від критеріїв ефективності та економії. Ре­зультативність можна визначити як ступінь, за якого досягаються цілі (завдання, резуль­тати) організації;

4) якість послуги відповідної програми можна визначити як міру того, наскільки ос­новні властивості товару та його постачання відповідають вимогам споживача (громади).

На основі узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду для моніторингу ре­алізації програм автором пропонується на­ступна система показників:

Перша група. Показники видатків. До­зволяють визначити кількість ресурсів, не­обхідних для вироблення продукту, надання

91

Послуги, виконання програми. Видатки на здійснення програми, чисельність працівни­ків, вартість основних фондів;

Друга група. Показники результатив­ності. Характеризують результат, відобра­жають обсяг та якість наданих послуг. Чи­сельність вилікуваних хворих, кількість від­ремонтованих шкіл;

Третя група. Показники ефективності. Визначають рівень досягнення мети надан­ня бюджетної послуги. За системою, яка представлена далі.

Моніторинг перших двох груп показ­ників не повинен викликати ускладнення як серед одержувачів бюджетних коштів, так і в органів, що фінансують видатки.

Показники результативності можуть бути як короткостроковими, так і довго­строковими. Короткострокові результати – це економія коштів. До довгострокових ре­зультатів можна віднести:

1) економію бюджетних видатків за рахунок скорочення нецільових видатків;

2) визначення пріоритетних напрямів фінансування (тобто фінансувати лише ті видатки, які дадуть більший результат);

3) врахування суспільної думки під час формування проекту бюджету.

Найбільшу складність представляє ві­дбір, розрахунок і моніторинг показників ефективності.

Впровадження системи моніторингу в місцевих бюджетах повинно відповідати наступним вимогам:

1) відображати цільовий результат ді­яльності (соціальний та економічний) голо­вного розпорядника бюджетних коштів за конкретним напрямом бюджетних видатків (орієнтація на досягнення результату);

2) надавати інформацію, яка необхід­на для оцінки якості управління бюджетни­ми коштами та оптимізації процедур прийн­яття управлінських рішень у бюджетній сфері (використовуваність);

3) бути простими у фіксації числових значень, розрахунках і змістовній інтерпре­тації (операбельність);

4) повинні мати можливість порівню­ватися між собою, тобто дозволяти прово-


Дити міжгалузеві порівняння динаміки змін значень індикаторів (порівнянність) [5].

Індикатори ефективності бюджетних видатків, на думку автора, повинні формува­тися залежно від мети та завдань програми, розробляти індикатори необхідно за участі головних розпорядників бюджетних коштів.

Індикатори, за допомогою яких прово­диться оцінка ефективності бюджетних ви­датків за головними розпорядниками бю­джетних коштів, пропонується розподілити на три групи:

1) фінансові (4-7 індикаторів);

2) соціальні (3-5 індикаторів);

3) спеціальні (3-8 індикаторів).

Таким чином, загальна кількість інди­каторів може бути від 10 до 20. Індикатори можуть являти собою – процентне відно­шення, задовільну або негативну відповідь на питання, числове значення.

Для одержання загальної оцінки ефек­тивності пропонується розробити перелік фінансових, соціальних, а також спеціаль-

Них індикаторів, які повинні формуватися залежно від основної мети програми та пе­реліку завдань для її реалізації.

У подальшому автором представлені ти­пові індикатори, які можуть використовувати­ся для всіх одержувачів бюджетних ресурсів. В основі показників лежать принципи, які ви­користовуються в методиці оцінки бюджетних видатків у Російській Федерації, а саме:

1) розподіл показників на три блоки (фінансові, соціальні, спеціальні);

2) впровадження як кількісних, так і якісних показників;

3) впровадження бальної оцінки ре­зультатів.

Вага кожного індикатора розрахову­ється на підставі думки експертів та розра­хунку коефіцієнта конкордації.

Перший блок індикаторів включає в себе розрахунок фінансових показників, оціночні бали за цією групою, експерти ро­зподілили наступним чином (див. табл. 1):

Таблиця 1


Визначення балів за фінансовою групою індикаторів

Фактичне значення індикатора

Кількість балів

Вага

Від 100% до 25%

Від 0% до 5%

0,25

10

Від 25% до 10%

Від 10% до 5%

0,5

Від 10% до 5%

Від 10% до 25%

0,75

Від 5% до 0%

Від 25 % до 100%

1


Індикатор Ф1. Співвідношення плано­вих та фактичних показників видатків бю­джету. Для даного індикатора найкращим є той варіант, коли сума виконаних видатків максимально наближена до затвердженої суми видатків.

Індикатор Ф2. Частка програмних ви­датків у сумі бюджету

Індикатор Ф3, Ф4, Ф5. Специфічні фі­нансові індикатори, які характеризують окрему групу видатків чи окремі фінансові показники за бюджетною програмою. Мо­жуть характеризувати співвідношення вкла­дених коштів та отриманих після проведен-

Ня фінансування у вигляді залучених інвес­тицій, одержаних податкових надходжень і т. ін.

Наступна група показників характери­зує прозорість бюджетного процесу, вказує на рівень обізнаності споживачів суспільних послуг у діяльності місцевих органів влади.

Індикатор С1. Публікація звітності про результати виконання програми в періодич­них ЗМІ.

Індикатор С2. Наявність офіційного Інтернет-сайту.

Значення індикатора визначається в таблиці 2.


92


Визначення балів за індикатором С1, С2

Таблиця 2


Фактичне значення інди­Катора

Бал

Вага

Ні

0

2,5

Так

1


Фактичне значення індикатора

Бали

Вага

Менше, ніж 50%

0,25

2,5

Від 50% – 70%

0,5

Від 70% - 80%

0,75

Більше 80%

1

Звітність про реалізацію обласних про­грам не публікується в офіційних ЗМІ регі­ону, тому за цим показником результат до­рівнює 0. Однак впровадження такої систе­ми необхідне, оскільки це дозволяє насе­ленню регіону оцінити результати діяльнос­ті органів місцевої влади в питанні витра­чання бюджетних коштів.

У перспективі моніторинг ефективнос­ті бюджетних видатків повинен ґрунтувати­ся на даних, одержаних після проведення соціологічних опитувань населення. Одер­жана інформація буде допомагати визначи­ти:

1) шляхи підвищення якості та харак­теристику послуг, що надаються;

2) ступінь використання тієї чи іншої послуги;

3) відношення споживачів до наданих послуг;

4) рейтинг якісних характеристик по­слуг;

5) причини незадовільної оцінки на­даних послуг.

Вивчення думки споживачів суспіль­них послуг - це не тільки спосіб оцінки дія­льності одержувачів бюджетних коштів, але

Визначення балів

Й можливість привернути увагу до проблем і перспектив бюджетної реформи.

На основі соціологічних опитувань можна розрахувати індикатори С3 та С4, які характеризують частку респондентів, які задовільно оцінюють якість наданих послуг, та частку респондентів, які мали інформа­цію про реалізацію певних заходів.

Значення індикатора С3 та С4 у балах визначається за даними таблиці 3.

Третя група - спеціальні індикатори повинні розроблятися за кожною програ­мою чи кожним видом видатків окремо, ви­ходячи з основних цілей програми чи фі­нансування.

При розробці спеціальних індикаторів необхідно дотримуватися наступних прин­ципів:

1) достатність інформації. Необхідно, щоб показники могли розраховуватися на основі доступних статистичних даних, оскі­льки збір додаткових даних призведе до збі­льшення видатків на моніторинг програми;

2) цільовий характер. Індикатори по­винні відображати цільовий характер ре­зультату діяльності (соціальний та економі­чний).

Таблиця 3 Для індикатора С3 та С4



На основі одержаних даних формувати підсумкову оцінку фактично розрахованих індикаторів. За її результатами можна вияви­ти сильні та слабкі сторони по впровадженню бюджетування, направленого на результат. У тому випадку, якщо при розрахунку незваже-ний бал дорівнює 1, діяльність одержувача бюджетних коштів є оптимальною.

На основі розрахунку індикаторів мо­жна розрахувати інтегральну (загальну) оці­нку ефективності бюджетних видатків на

Основі визначеної ваги кожного індикатора. Тоді інтегральний показник розраховується за представленою нижче формулою:

(1)

У] Wi X Ii E = —^Wi ,

Де: Е – інтегральна оцінка ефективності бюджетних видатків;

Wi – вага і-того індикатора;

Іі – значення індикатора в балах.


93


На основі розрахунку величини Е зага­льний рівень ефективності бюджетних ви­датків визначається по таблиці 4.

Висновки. За допомогою системи ін­дикаторів, запропонованої автором, можна:

1) розраховувати як інтегральний по­казник ефективності бюджетних видатків, так і окремі показники програми, що дасть

Змогу оцінити програму як у цілому, так і за окремими заходами. Це є важливим елемен­том, оскільки як правило кожна програма містить у собі декілька підпрограм;

2) такий підхід оцінки бюджетних ви­датків є універсальним, тому що дозволяє змінювати показники, залежно від постав­леної мети програми;

Таблиця 4



Визначення рівня ефективності

Бюджетних видатків Показника

Залежно від інтегрального


Рейтинг

Значення Е

Низький

Від 0% до 40%

Середній

Від 40% - 60%

Оптимальний

Від 60% до 80%

Високий

Від 80%


3) така система оцінки є гнучкою, оскі­
льки дозволяє одержати точні результати і за
умови відсутності розрахунків за деякими по­
казниками в разі нестачі інформації;

Ють

4) представлені індикатори дозволя-
провести оцінку ще до початку фінансу­
вання, на стадії планування, тому головні
розпорядники коштів можуть готувати бю­
джетні запити з розрахованими показниками
ефективності за програмними видатками.

Така система дозволяє оцінити ефек­тивність на всіх етапах фінансування видат­ків чи фінансування програм як соціального та економічного спрямування, що дає змогу вчасно скоригувати, при необхідності, дії головних розпорядників бюджетних коштів, так і органи, що виконують функції контро­лю за ефективністю витрачання коштів бю­джету різних рівнів.


ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Ведунг Е. Оцінювання державної політики і програм : Пер. з англ. / Е. Ведунг. – К.: ВСЕУВИТО, 2003. – С. 20.

2. Кульчицький М. І. Формування та виконання бюджету за програмно-цільовим мето­дом / М. І. Кульчицький, З. В. Перун // Фінанси України. - 2008. - № 2. - С. 78-83.

3. Лютий І. О. Бюджетна політика і стабільність соціально-економічного розвитку Укра­їни / І. О. Лютий, Л. М. Демиденко, Ю. Л. Субботович // Фінанси України. - 2006. -№ 10. - С. 3.

4. Малишев А. В. Захід розпочав півстоліття тому (Зарубіжний досвід організації дер­жавного фінансового контролю виконання бюджетних програм) / А. В. Малишев // Фінансовий контроль. – 2009. - № 3.

5. Чугунов І. Я. Теоретико-методологічні засади удосконалення програмно-цільового ме­тоду планування видатків бюджету / І. Я. Чугунов // Фінанси України. – 2008. - № 6. -С. 6-12.

Стаття надійшла до редакції 29.04.2011 Р.

94


УДК 336.145.3

Г. О. Сукрушева

Харківський інститут фінансів

Український державний Університет фінансів і міжнародної торгівлі


Похожие статьи