Головна Історія Інтелігенція і влада ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ ІСТОРІЇ НАРОДНОГО РУХУ УКРАЇНИ
joomla
ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ ІСТОРІЇ НАРОДНОГО РУХУ УКРАЇНИ
Історія - Інтелігенція і влада

О. А. Шановська

Дослідження діяльності Народного Руху України є надзвичайно важливим, якщо враховувати значний внесок НРУ у здобуття дер­жавної самостійності України та розбудову незалежної держави. НРУ виник свого часу як опозиційний правлячій владі політичний проект, який інтелектуали запропонували політикам. Інтелігенція зробила перший крок до утворення цієї громадсько-політичної організації та своєчасно очолила визвольну народну хвилю. Чим більше минає часу з тих пір, тим більшу цінність для дослідників мають джерела, що віддзеркалюють минулі події. Історик подібний до слідопита. Ретельне вивчення історичних джерел з історії НРУ уможливлює проведення певних підсумків і спроб загального син­тезу українського історичного процесу кінця 80-х — 90-х років XX століття. Враховуючи той факт, що джерельній базі з історії НРУ не було присвячено жодного спеціального дослідження, авторка поставила за мету проаналізувати весь комплекс джерел з історії Руху.

Джерельна база дослідження історії НРУ представлена сукуп­ністю найрізноманітніших письмових джерел: програм, заяв, дек­ларацій та інших документів про історію НРУ, виникнення органі­заційних структур, що сприйняли ідеї Руху і реалізували їх, про найбільш відомих представників і діячів НРУ, їх внесок в ідейну скарбницю та практичну діяльність Руху. Наявні джерела з історії

НРУ можна класифікувати з чотирма групами. По-перше, це доку­ментальні джерела, частина яких оприлюднена в збірниках. З точ­ки зору інформаційної значущості найважливішими є документи та матеріали НРУ, підготовлені його Секретаріатом. Це опубліко­вані стенографічні звіти [1], Програми та Статути Всеукраїнських Зборів (з’їздів) НРУ, — найвищого органу Руху [2], звернення, заяви, ухвали Центрального Проводу НРУ, Великої та Малої рад НРУ [3].

Матеріали стенографічних звітів з’їздів НРУ містять основні напрямки діяльності та повний обсяг завдань Руху, які розглядали­ся на поточний період на з’їзді НРУ. Серед матеріалів звітів — пропозиції та заяви до Верховної Ради та Ради Міністрів України з питань державного, суспільного життя, прийнятих до розгляду Все­українськими зборами.

Багатоманітний матеріал з історії національно-визвольного руху, а також з історії Народного Руху України репрезентують видані збірники документів: академічна праця “Національні відносини в Україні у XX ст.: Збірник документів і матеріалів”, підготовлена колективом авторів під головуванням І. Ф. Кураса та ґрунтовна праця “Національні процеси в Україні: історія і сучасність. Доку­менти і матеріали. Довідник”, видрукована 1997 року за редакцією

В. Ф. Панібудьласки [4].

Вийшов ряд довідкових збірників, присвячених новим партіям та безпосередньо Народному Руху України [5]. Збірники містять програмні документи партій, які були створені після 1989 року, в тім числі НРУ.

Документи та матеріали з історії Української Гельсінської гру­пи містять збірники творів українського самвидаву, які відобража­ють історію українського руху опору 60-х — 70-х років XX століття [6]. Серед представників руху шістдесятників були рухівці В. Чор - новіл, І. Дзюба, брати Горині.

Основний масив документальних джерел зберігається в архівах. Діловодні за своїм характером матеріали архівних фондів віддзер­калюють різні аспекти діяльності НРУ, фактологічно доводять до висновків та підтверджень наукових положень дослідників історії НРУ.

Документи Центрального державного архіву громадських об’єд­нань України (ЦДАГО України) розкривають як умови становлен­ня рухівської організації, так і конкретні заходи протидії діяль­ності Руху компартійними органами в 1989 — 1991 роках.

Перший опис фонду № 270 ЦДАГО України, який називається “Громадське об’єднання — Народний Рух України” містить доку­менти та матеріали що до проекту Програми НРУ, його установчого з’їзду. В описі налічується сорок п’ять справ, які містять листи трудових колективів, окремих громадян, що надійшли до редакції газети “Літературна Україна” про підтримку проекту Програми НРУ за перебудову (спр. № 14 — 24, 38 — 53, 57 — 74), п’ятнадцять справ з листами про підтримку Руху (спр. № 9, 25 — 37, 54). Листи містять також негативні відгуки трудових колективів і окремих громадян на проект Програми, негативні оцінки діяльності Руху (спр. № 9, 56).

Важливу цінність для дослідження історії НРУ становлять ма­теріали архіву Центрального Проводу НРУ з ухвалами, заявами, зверненнями Великої ради НРУ, протоколами засідань Централь­ного Проводу. Поряд з документами Центрального Проводу там збереглися документи крайових і районних організацій Руху, а саме численні листи голів Секретаріату НРУ до керівників крайових організацій, листівки-звернення та пропозиції крайових і район­них організацій. Документи та матеріали архівів крайових Рухів дають уявлення про динаміку рухівських процесів по всій Україні, свідчать про авторитет НРУ, відбивають різні напрямки роботи

О • • о г» • и • • о

Крайових організацій. В архівних сховищах крайових організацій НРУ документи, як правило, не систематизовані, не зфондовані, не зшиті і не пронумеровані. Крім того, є документи не підписані і не датовані. Це ускладнює введення їх до наукового обігу й посилання на них.

Матеріали про роботу фракції Руху у Верховній Раді України, — першої в історії України законодавчої влади демократичної струк­тури, на жаль, не зфондовані і не доступні для дослідження.

Другу групу джерел становлять літературні пам’ятки. Ця умовно названа група включає в себе наукову, науково-популярну, політичну, публіцистичну літературу. Літературні пам’ятки здебіль­шого служать історіографічним джерелом. Як історичне джерело, вони є носієм вторинної інформації, оскільки самі ґрунтуються на першоджерелах. Історія Руху викладена в працях Г. Гончарука [7],

О. Гараня [8], В. Ковтуна [9]. Написані на значній джерельній базі, вони містять велику суму фактологічного і аналітичного матеріалу, що дозволяє прослідкувати трансформацію цієї суспільно-політич­ної організації у політичну партію. Фактологічний матеріал про розгортання національно-визвольного руху, створення політизова - них об’єднань і груп, діяльність національно-свідомих сил містять публікації, присвячені новітній історії України [10]. Вони репре­зентують інформацію про формування політичних структур, в тому числі рухівських, їхніх прихильників і лідерів.

Третя група джерел представлена матеріалами преси та пері­одичних видань. За прийнятою в сучасному джерелознавстві кла­сифікацією, преса входить до класу масових джерел. До них відно­сять і такі різновидності джерел, як листівки, прокламації, звернен­ня тощо.

Матеріали преси відображають події громадсько-політичного життя та репрезентують дані щодо діяльності НРУ. Матеріали про­екту Програми, установчого з’їзду НРУ, передвиборної кампанії 1990 — 1991 років друкувала “Літературна Україна”, видавничий орган Спілки письменників України. З 1990 року центральним дру­кованим органом НРУ стає “Народна газета”, з 1994 року — газета “Рада”.

В рубриці “Рух: проблеми і перспективи” на сторінках “Народ­ної газети” в 1991 році друкувались статті заступника голови Руху Олександра Лавриновича, в яких йдеться про завдання по корегу­ванню дій керівних структур Руху: Великої ради, Центрального Проводу, Ради національностей, фракцій Руху у Верховній Раді України.

“Народна газета” містить дані про дію Комітету громадських організацій “Крим з Україною — соборність”, які надав його голо­ва Микола Поровський.

З 1995 року прорухівським органом стала незалежна громадсь­ко-політична газета “Час-Тіше”. У ній є дані про хід конституцій­ного процесу в Україні та дії Руху в ході конституційних змагань, про позицію НРУ у політичній дискусії навколо змісту нової Кон­ституції та процедури її прийняття.

Газети крайових організацій НРУ: “За вільну Україну” (Закар­патська КО НРУ), “Голос Карпат” (Львівська КО НРУ), “Волинь” (Рівненська КО НРУ), “Український Південь” (Миколаївська КО НРУ), “Віче” (Житомирська КО НРУ), “Луганські вісті” (Луганська КО НРУ), “За вільне Поділля” (Вінницька КО НРУ), “Рух” (Одеська КО НРУ) відбивають життя осередків Руху та містять інформацію про різні заходи, які здійснювали крайові рухівські організації: (культурно-масова робота серед місцевого населення; організація гуманітарної допомоги українцям Придністров’я під час військо­вого конфлікту в Молдові тощо); про участь їх у всеукраїнських акціях Руху, у мітингах, зокрема у мітингу, присвяченому бойкоту Союзного договору; інформацію про передвиборчі платформи край­ових організацій НРУ; про рівень політичної свідомості місцевого населення.

Публікації газет осередків НРУ “важливі для оцінки еволюції тактики руху, його цілей за декілька років — від підтримки пере­будови до підтримки курсу на незалежність. Статті цих газет відоб­ражають і прискорену еволюцію суспільних настроїв і прагнень, інші вимоги широких кіл Руху. Ці ж характеристики стосуються, певною мірою, багатотиражних газет. [11]”.

На період 1995 року загальний тираж 27 рухівських газет ста­новив близько 700 тисяч примірників [12].

Матеріали, що готувались ЦК КПУ й офіційно повідомлялись під рубрикою РАТАУ містять дані про ідейно-політичну діяльність ЦК КПУ стосовно Руху, виступи та доповіді учасників установчого з’їзду Руху, доповіді перших осіб влади. Ці матеріали висвітлюють запобіжні дії, аби не допустити створення НРУ.

Хроніку подій громадсько-політичного життя та діяльності НРУ надавала демократична преса: газети “За вільну Україну”, “Слово”, “Самостійна Україна”, журнали “За народний парламент”, “Вісник Руху”, “Дзвін”, “Пам’ятки України”, “Голос відродження”, “Свобо­да”, “Сучасність”.

Матеріали для газет інформаційного відділу “Рух-прес” від 10 —

12 грудня 1993 року містять дані про роботу Центрального Прово­ду НРУ, агітаційно-пропагандистського відділу Секретаріату, Рівненської крайової організації Руху, Кримської крайової органі­зації. Матеріали “Рух-прес” від 21 — 27 січня 1993 року мають важливу інформацію про проект “Програмові засади національної політики НРУ”.

Матеріали сучасної періодики, зокрема журналів “Розбудова дер­жави”, “Віче”, “Сучасність”, “Український історичний журнал”, “Нова політика”, “Політична думка”, “Політика і час” містять публікації провідників і рядових членів Руху [13].

До четвертої групи можна віднести джерела приватного, інди­відуального походження. Це автобіографії, заяви, інтерв’ю, спогади теоретиків і натхненників Руху: В. Чорновола, І. Драча, І. Дзюби, М. Поровського, 0. Бураковського та інших провідників і рядових членів Руху. Саме вони є першими істориками НРУ. Без шанобли­вого ставлення до міркувань, оцінок, висновків учасників подій про­сування до життєвої істини буде утрудненим і навряд чи взагалі досяжним завданням. 0станнім часом активізувалися перевидан­ня творів головних теоретиків НРУ та публікація нових праць. 2002 року опубліковано перший том десятитомного видання наукової, публіцистичної спадщини В. Чорновола, до того — вийшли в світ велика за обсягом його монографія [14], а також наукова праця

0. Бураковського [15], праця І. Дзюби [16].

2002 року в Інтернеті з’явився сайт політичної партії РУХ (Ук­раїнський Народний Рух), що постала на базі структур НРУ. На сайті є архів і фотоархів 2000 — 2002 років, поточна інформація, а також стисла історія партії [17].

Відтак, вказані різноманітні джерела відображають майже всі аспекти діяльності НРУ. 0публіковані та неопубліковані матеріа­ли дозволяють відтворити історію НРУ, його теоретичну та прак­тичну діяльність, визначити шляхи врегулювання суперечливих питань в діяльності Руху і, на цій основі зробити спробу наукового прогнозу.

Література:

1. Народний Рух України. ІІ Всеукраїнські Збори (1990; Київ). Докумен­ти. — Нью-Йорк, Нью-Джерзі: Пролог, 1991. — 74 с.; Всеукраїнські Збо­ри Народного Руху України (3; 1992). Стенографічний звіт / Народний Рух України. — К, 1995. — 351 с.; Народний Рух України. Великі Збори (4; 1992). Стенографічний звіт / Ред. Є. Жеребецький, Н. Мурченко. — К., 1993. — 261 с.

2. Народний Рух України за перебудову. Програма. Статут. — К.: Смолос­кип, 1989. — 40 с.; Народний Рух України: державність, демократія, ре­форми. Програма. Статут. — К.: Управління ідеології, агітації та пропа­ганди Народного Руху України, 1996. — 92 с.

3. Ухвали, заяви, звернення та інші документи НРУ / Рухінформцентр. — Тернопіль, 1992.; Народний Рух України: Документи і матеріали / На­родний Рух України. Секретаріат. — К.: Софія, 1993. — 64 с.

4. Національні відносини в Україні у XX ст.: Збірник документів і матері­алів / НАН України. Ін-т національних відносин і політології; Упоряд.: М. І. Панчук та ін. Редкол.: І. Ф. Курас та ін. — К.: Наук. думка, 1994. — 560 с.; Національні процеси в Україні: історія і сучасність. Документи і матеріали. Довідник: У 2-х ч. / Упоряд.: І. О. Кресіна та ін. За ред. В. Ф. Панібудьласки. — К.: Вища школа, 1997. — Ч. І. — 583 с.; Ч ІІ. — 704 с.

5. Слюсаренко А., Томенко М. Нові політичні партії України: Довідник. — К.: Знання, 1990; Сучасні політичні партії та рухи України: Інформа­ційно-довідкові матеріали. — К.: Ін-т політ. досліджень, 1991; Народ­ний Рух України: Довідник / Уклали: Д. Кублицький та ін. — К.: Фонд Демократії, 1996. — 420 с.

6. Український правозахисний рух: Документи і матеріали київської Украї­нської Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінських угод. — Вид - во “Смолоскип”. — Торонто; Балтімор, 1978. — 478 с.; Українська сусп­ільно-політична думка в 20 столітті: Документи і матеріали / Упоряд. Т. Гунчак; Р. Сольчаник. — Б. м.: Сучасність, 1983. — Т. 3. — 381 с.

7. Гончарук Г. Народний Рух України. Історія. — Одеса: Астропринт, 1997.

— 378 с.

8. Гарань О. В. Від створення Руху до багатопартійності. — К., 1992. — 48 с.; Гарань О. В. Убити дракона (З історії Руху та нових партій Украї­ни). — К.: Либідь, 1993. — 200 с.

9. Ковтун В. Історія Народного Руху України. — К., 1995. — 382 с.

10.Литвин В. Політична арена України: дійові особи та виконавці. — К.: Абрис, 1994. — 495 с.; Нариси з історії українського національного руху: Кол. монографія / Відп. ред. В. Г. Сарбей. — К., 1994; Гусначенко А. Пробудження. Робітничий рух на Україні в 1989 — 1993 рр. — К., 1995.

— 376 с.; Гусначенко А. Національно-визвольний рух в Україні: середи­на 1950 — початок 1990-х рр. — К.: Вид-во ім. О. Теліги, 1998. — 720 с.; Становлення владних структур в Україні (1991 — 1996) / Ред.: О. Га­рань та ін. — К., 1997. — 178 с.; Кулик В. М. Формування та еволюція української державної ідеї: 1986 — 1991: Дис. ... канд. політ. наук:

23.0. 01 / НАН України, Ін-т політ. і етнонаціональних досліджень. — К., 1999.

11.Гончарук Г. Народний Рух України. — С. 64.

12.Гусначенко А. Національно-визвольний рух... — С. 18.

13.Поровський М. Вірю, що Рух оживе // Розбудова держави. — 1993. — № 5. — С. 14 — 22; Поровський М. До історії Руху // Розбудова держа­ви. — С. 23 — 26; Горинь М. Два роки незалежності. Що далі? // Розбу­дова держави. — 1993. — № 8. — С. 6 — 14; Гарань О. Історія Руху: концептуальні та ідеологічні проблеми // Сучасність. — 1994. — № 11. —

С. 97 — 101; Чорновіл В. Національна інтелігенція і українська політи­ка (Виступ на Конресі української інтелігенції 11.11.1995 р., Київ) // Слово і час. — 1996. — № 2. — С. 24 — 27; Вураковський О. Рух, євреї, Україна. Роздуми інородця // Київ. — 1997. — № 1 — 2. — С. 93 — 125.

14. Чорновіл В. Пульс української незалежності: Колонка редактора / Вступ. стаття та післямова Леся Танюка. — К.: Либідь, 2000. — 624 с. ; Чор­новіл В. Твори: У 10-и т. — Т. 1. Літературознавство. Критика. Журна­лістика / Упоряд. Валентина Чорновіл. Передм. В. Яременка, М. Коцю­бинської. — К.: Смолоскип, 2002. — 640 с.

15.Вураковський О. 3. Історія Ради Національностей Народного Руху Ук­раїни, 1989 — 1993 рр. Політологічний аналіз: Дис. ... канд. політ. наук:

23.0. 02 / НАН України, Ін-т політичних і етнонаціональних дослід­жень. — К., 1999. — 160 с.

16. Дзюба І. М. Інтернаціоналізм чи русифікація? — К.: КМ Academia, 1998.

— 276 с.

17.Www. rukh-unr. org

Похожие статьи