Головна Історія Вісник Дніпропетровського університету ЛЕВ ЯКОВИЧ ШТРУМ ТА ЙОГО ВНЕСОК У ТЕОРІЮ НАДСВІТЛОВИХ РУХІВ
joomla
ЛЕВ ЯКОВИЧ ШТРУМ ТА ЙОГО ВНЕСОК У ТЕОРІЮ НАДСВІТЛОВИХ РУХІВ
Історія - Вісник Дніпропетровського університету

О. А. Щербак

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

Досліджено життєвий шлях репресованого фізика Л. Я. Штрума та становлення Його як відомого вченого-теоретика. У науковий обіг введені нові матеріали з його життя і діяльності. Проаналізовано праці Л. Я. Штрума з питань спеціальної теорії відносності та визначено концептуальні ідеї теорії надсвітлових рухів, запропонова­ні ним. З’ясовано їх значення для історії розвитку ідеї існування тахіонів.

Ключові слова: Історія науки, Л. Я. Штрум, науковий шлях, спеціальна теорія від­носності, надсвітлові рухи,

Исследован жизненный Путь Репрессированного физика Л. Я. Штрума И ста­новление его Как извеcтного Ученого-теоретика. В Научный Оборот Введены новые материалы О Его жизни и деятельности. Проанализированы оригинальные работы Л. Я. Штрума по Специальной теории относительности и выяснены концептуальные Идеи теории сверхсветовых движений, предложенные Ним. Выяснено их значение Для Истории развития идеи существования тахионов.

© О. А. Щербак, 2011 144


ISSN 9125 0912. Вісник Дніпропетровського університету. Серія «Історія і філософія науки і техніки». Вип. ХІХ, 2011

Ключевые Слова: История Науки, Л. Я. Штрум, Научный Путь, Специальная теория Относительности, сверхсветовые движения.

Studied careerof repressed Physics L. Ja. Strum and its formation as well-known Scientist. In the scientifc revolution introduced new material about his life and work. Analyzed the original work L. Ja. Strum on the special theory of relativity and clarifed the conceptual ideas of the theory of superluminal motion, proposed by him. Ascertained their Signifcance for the history of the idea of the existence of tachyons

Key words: History of sciences, L. Ja. Strum, scientifc way, the special theory of relativity, Superluminal motion.

За останні роки дослідження, що торкаються як життя, так і діяльності бага­тьох репресованих вчених, у тому числі в історії фізико-математичних наук, ста­ли вже традиційними. Кількість публікацій з цієї тематики настільки збільши­лась, що всі їх навіть важко перелічити. Але час від часу в історико-наукових до­слідженнях з’являються нові постаті, життя і діяльність яких дають нові вража­ючі свідчення як наукового передбачення вчених, що передчасно пішли з життя, так і їх трагічних долей.

Одним з таких вчених був фізик-теоретик Лев Якович Штрум, про якого до останніх років було відомо надзвичайно мало. Прижиттєві короткі відомос­ті про його наукову діяльність у галузі фізики можна знайти у працях [3; 4]. Про нього і деякі напрями його досліджень згадується в працях В. П. Візгіна, Г. Є. Гореліка, Ю. О. Храмова [1; 15] і деяких ювілейних статтях [17]. У фун­даментальному виданні Ю. О. Храмова «История физики» [15], що вийшло у 2006 р., про Л. Я. Штрума сказано так: «Украинский физик-теоретик. Родил­ся в 1890 г., работал в Инcтитуте физики АН Украины и Киевском ун-те. Ре­прессирован, погиб в 1937. Исследования в области ядерной физики. Незави­симо от др. в 1934 ввёл представление о магических числах протонов и ней­тронов в ядрах» [17, с. 967].

Більше даних можна знайти в дисертації О. В. Колтачихіної, присвяченій роз­витку загальної теорії відносності в Україні. Вона також у 2008 р. надрукувала в журналі «Наука та наукознавство» статтю, спеціально присвячену Л. Я. Штруму, як забутій постаті української науки [12]. Важливим моментом її дослідження є залучення справи Л. Я. Штрума, що знаходиться в архіві Служби безпеки Укра­їни [5]. Крім того, мабуть, вперше в дисертації зроблена спроба навести список праць Л. Я. Штрума.

О. В. Колтачихіна, відповідно до теми свого дослідження, звичайно, торкну­лася тільки тих проблем у творчості Л. Я. Штрума, які певним чином були пере­січні з темою її дослідження. Стаття наводить основну хронологію життя і діяль­ності Л. Я. Штрума. Однак не вичерпує тему, враховуючи, що аналіз праць вче­ного проведено вибірково, є ряд неточностей в бібліографічному списку праць Л. Я. Штрума, питання спеціальної теорії відносності в працях вченого розглянуті побіжно. Але водночас публікація О. В. Колтачихіної з цього питання є найбільш вагомою і дає простір для подальших досліджень.

Автор запропонованої статті, давно і послідовно вивчаючи проблему сприй­няття і розвитку спеціальної теорії відносності в Україні, провела детальний ана­ліз праць Л. Я. Штрума, вивчила його життєвий шлях, знайшла нові архівні ма­теріали, які дали можливість (з використанням раніше опублікованих матеріалів) більш повно висвітлити життя і діяльність цього вченого.

Особливу увагу в дослідженні було приділено процесу становлення Л. Я. Штрума як фізика-теоретика та аналізу його праць зі спеціальної теорії від­носності.

Попередні публікації були присвячені більше фізичній стороні досліджень вченого [28]. Але становлення Л. Я. Штрума як фізика-теоретика, як вченого в ці-145


ISSN 9125 0912. Вісник Дніпропетровського університету. Серія «Історія і філософія науки і техніки». Вип. ХІХ, 2011

Лому, відбувалося в певних соціальних умовах. Тому соціальні аспекти його ді­яльності також стали метою даного дослідження.

Джерельною базою проведеного дослідження слугували матеріали про жит­тя і діяльність Л. Я. Штрума, а також низка його оригінальних наукових праць, що пройшли повз увагу попередніх дослідників. Публікації автора даної роботи в низці фізичних видань, в яких були розглянуті ключові фізичні ідеї Л. Я. Штру-ма, аналіз соціальних аспектів його діяльності, нові архівні матеріали, стали осно­вою даної публікації.

Лев Якович Штрум народився 11 листопада 1890 р. в с. Мельники Чигирин­ського повіту Київської губернії. За даними О. В. Колтачихіної, батьки його були службовцями [12]. На підставі порівняння різних архівних джерел, вивчених у процесі дослідження і порівняння автобіографій, можна зробити висновок, що його батько був ремісником, а надалі став інвалідом праці [26].

Середню освіту Л. Я. Штрум отримав у гімназії м. Черкаси. Зазначимо, що ця гімназія починала своє існування з міністерської чоловічої прогімназії (неповної гімназії), дозвіл на відкриття якої було отримано наприкінці 1880 р. «на основа­нии Высочайшего, утвержденного в конце 1889 г. мнением Государственного Со­вета… Впоследствии лишь в 1899 г. черкасская общественность добьется полно­го курса классической гимназии – 8-летнего, после чего выпускник мог поступать в университет» [7]. Отже, Л. Я. Штрум, який закінчив цю гімназію у 1908 р. з зо­лотою медаллю, мав підстави вчитися в університеті. В цьому ж році він вже сту­дент Петербурзького університету.

Можна припустити, що саме під час навчання в університеті, наїжджаючи у Черкаси, Л. Я. Штрум познайомився там з відомим уже на той час революціоне­ром М. С. Урицьким, також уродженцем Черкас, який періодично з’являвся в міс­ті. Саме тоді, мабуть, почалася діяльність Льва Штрума у сфері робітничої про­фесійної і технічної освіти. Принаймні, підтвердження такої можливості знаходи­мо в особистому свідченні Л. Я. Штрума «…начало этой работы было положено еще в 1910–1912 гг., когда я работал в нелегальных марксистских кружках под ру­ководством М. С. Урицкого в Черкассах» [7]. За своїми політичними поглядами Л. Я. Штрум «с 1911 по 1916 г. примыкал к РСДРП меньшевиков, с 1917 по 1918 член БУНД’а…» [5]. У деяких джерелах повідомляється, що він був з 1917 р. чле­ном партії есерів, що, скоріше за все, є неточним [6].

Під час навчання Лев Штрум заробляв на життя уроками, самостійно вивчав іноземні мови. У подальшому з його особистої справи випливає, що він знав укра­їнську, єврейську, російську, німецьку мови, а міг читати ще і французькою та ан­глійською мовами [26]. У 1914 р. (за іншими джерелами – у 1913 р.) Лев Штрум закінчує математичний факультет Петербурзьуого університету в статусі канди­дата математичних наук і претендує на подальшу підготовку до викладацької і наукової діяльності в якості «професорського стипендіата». Темою його випускної роботи (диплому) була «Математична теорія рентгенівських променів». Однак пе­репоною (на думку самого Л. Штрума, викладеною в автобіографії) виявилися дві обставини. Перша – його національна приналежність, а друга – участь у студент­ській демонстрації 1912 р., після якої Л. Штрум «был арестован на 2 месяца в 1912 г. в Петрограде за участие в студенческом движении» [27]. Про цю втрачену мож­ливість Л. Я. Штрум надалі писав так: «Научная деятельность началась в 1912 г. под руководством профессора Боргмана И. И. В 1914 меня оставили профессор­ским стипендиатом, но я не был утвержден по политико-правовым мотивам (как еврей и как «неблагонадежный», так как был арестован за участие в студенческих «бепорядках» в «Ленские дни»)» [27]. Висловимо думку, що Л. Я. Штрумом на той час нікому було опікуватися, бо саме у 1914 р. його науковий керівник про­фесор І. І. Боргман пішов з життя. До наукової діяльності Л. Я. Штрум повернув­ся лише у 1921 р.

146


ISSN 9125 0912. Вісник Дніпропетровського університету. Серія «Історія і філософія науки і техніки». Вип. ХІХ, 2011

Під час війни Л. Я. Штрум науковою діяльністю не займався. Він переїхав до Києва і став слухачем механічного факультету Київського політехнічного ін­ституту. Про мотиви рішення отримати другу вищу освіту сам Л. Штрум писав у 1925 р., що це було зроблено «…с целью пополнения научного образования тех­ническим образованием» [5]. Ним був прослуханий повний курс механічного фа­культету.

Ставлення до революційних подій у Л. Я. Штрума було позитивним. У цей час він знаходився в Києві, продовжував навчання в Політехнічному інституті: «Февральскую революцию я принял восторженно и в 1917 г. я примкнул к «Бун­ду», посещал собрания бундовцев и связался организационно с некоторыми бун­довцами. В «Бунде» состоял до 1918 г.» [27].

Опинившись тимчасово на узбіччі наукової роботи, Л. Я. Штрум у роки гро­мадянської війни працював деякий час (з 1917 до 1919 рр.) техніком Строитель­ного управления Московско-Киевско-Воронежской железной дороги. У 1919 р. він повернувся у Черкаси і недовго працював там учителем Єдиної трудової шко­ли № 1 (колишня гімназія). У 1920 р. у зв’язку з наступом польської армії «был эвакуирован в Днепропетровск (Екатеринослав), где был учителем химического и механического техникумов и заместителем заведующего технической секции Губнаробраза» [27].

Повернувшись у 1921 р. до Києва, Л. Штрум продовжив викладацьку діяль­ність и поновив наукову роботу. Він викладає у вечірньому робітничому техніку­мі. Працює лектором Губполітпросвіти і Політичного управління округа. Одночас­но встановлює контакт из науковими колами. З цією метою бере участь у вересні 1921 р. у Другому з’їзді фізиків, який відбувся в Києві. Його доповідь була однією з одинадцяти, представлених вченими Києва. З листопада того ж року він стає нау­ковим співробітником Української академії наук. В її структурі у 1921 р. була ство­рена Комісія з вивчення складу атомів, яку очолив академік В. О. Плотніков. Він же очолював в Академії кафедру хімії. Співробітником обох цих структур почав пра­цювати і Л. Я. Штрум, відповідно з 1921 та з 1922 р. В Комісію він був зарахований на посаду наукового практиканта [10]. Однак працював там недовго, бо у зв’язку з реорганізацією Академії Комісія припинила своє існування в березні 1922 р.

З 1922 р. Л. Штрум починає працювати в КПІ на науково-дослідницькій кафе­дрі (НДК) фізики. Остання була створена за рішенням Надзвичайних зборів бюро КПІ 1 лютого 1921 р. за планом організації мережі науково-дослідних кафедр у Києві відповідно до нормативних документів РНК УСРР. Керівником НДК фі­зики був О. Г. Гольдман. Спочатку Л. Я. Штрум був аспірантом цієї кафедри, а пізніше (з 1 жовтня 1925 р.) – її науковим співробітником [27]. Він був першим аспірантом-теоретиком. Після нього на цій кафедрі з’явилися нові аспіранти – В. Є. Лашкарьов, С. В. Герцрікен, Ю. М. Юницький, П. С. Тартаковський, В. І. Лін-ник [8; 13; 29]. Більшість з них стали у подальшому відомими вітчизняними вче­ними.

Одночасно він починає викладати фізику і математику в КПІ. Про його викла­дацьку діяльність є цікаве свідоцтво у книзі Я. Голованова, присвяченій С. П. Ко-рольову, якому в свій час читав лекції Л. Я. Штрум. Сергій Корольов отримав у Л. Я. Штрума залік без опитування: «Семинары вел Лев Яковлевич Штрум. Человек разносторонний, увлекающийся, любознательный. Помимо математики он изучал атомную физику и даже писал работы по строению ядра. Штрум при­метил молоденького черноглазого студента и удостоил его зачета. В отчете по­сле экзамена педантичный математик записал: «Проверка знаний производилась главным образом непостредственно в процессе самих занятий постоянно…Часть слушателей, наиболее активные, получили зачет без опроса…» [2].

Уже в перші п’ять років праці в Київському політехнічному інституті Л. Я. Штрум відзначився активною науковою діяльністю. У справі Л. Штру-147


ISSN 9125 0912. Вісник Дніпропетровського університету. Серія «Історія і філософія науки і техніки». Вип. ХІХ, 2011

Ма повідомляється, що з 1922 до 1926 рр. він «прочитал около 50 научных до­кладов и напечатал 27 работ, из них 15 научных (6 напечатано за границей) и 12 научно-популярных. Кроме того, перевёл 9 научных работ с иностранных языков» [26].

Саме в ці роки сформувалися основні наукові напрями, в сфері яких було прикладання наукових пошуків Л. Я. Штрума. Це – спеціальна теорія відноснос­ті, квантова, атомна і ядерна фізика, термодинаміка, методологія фізики, в яких він отримав низку важливих і цікавих результатів.

У 1925–1926 рр. Л. Я. Штрум знайомиться з академіком Семеном Юлійо-вичем Семковським. Відомим українським радянським філософом, що актив­но займався проблемами філософії природознавства, зокрема теорії відноснос­ті. Його перу належать такі праці, як «Теория относительности и материализм» (1924), «Диалектический материализм и принцип относительности» та інші. За словами відомого філософа О. П. Огурцова, «благодаря работам С. И. Вавилова, С. Ю. Семковского, В. А. Фока, И. В. Кузнецова, А. Ф. Иоффе и др. было осозна­но значение теории относительности для всей современной физики».

Їх спілкування, зацікавленість питаннями методології природознавства при­вели до того, що Л. Я. Штрум, крім роботи в КПІ, стає з 1926 р. [27] науковим співробітником науково-дослідницької кафедри марксизму-ленінізму (за суміс­ництвом). Ця кафедра в складі філософсько-соціологічної, економічної та істо­ричної секцій була заснована восени 1926 р. при ВУАН на базі міжвузівського марксистсько-ленінського семінару. В ті ж роки він продовжує працювати в КПІ вже як професор другої групи.

У 1927 р. Л. Я. Штрум захищає докторську дисертацію на тему «Теория квант и рентгеновское излучение».

Новий період життя і діяльності Л. Я. Штрума починається з 1932 р. Піс­ля смерті видатного українського фізика-теоретика Л. Й. Кордиша [21] Льва Яко­вича Штрума запрошують на кафедру теоретичної фізики Київського державного університету. Крім того, науково-дослідна кафедра фізики, перетворена у 1929 р. в Український науково-дослідний інститут фізики при Народному комісаріаті освіти України, у 1932 р. набуває нового статусу. Тепер це Інститут фізики Всеукраїнської академії наук. Л. Я. Штрум працює також і в цьому інституті. За одними даними, у ВУАН він з 1934 до 1936 р. був науковим співробітником Інституту фізики. За ін­шими даними, працював в Інституті фізики більш тривалий час. Про це пише, зо­крема, академік М. Т. Шпак: «После смерти в 1932 г. Л. И. Кордыша… в течение пяти лет отделом теоретической физики руководил профессор Л. Я. Штрум, зани­мавшийся в то время теорией атомного ядра» [18].

Відзначимо маловідомий епізод з життя цього відділу. На посаді керівни­ка відділу Л. Я. Штрума змінив Н. Розен, що активно співробітничав з А. Ейн­штейном. Натан Розен – співробітник і співавтор Альберта Ейнштейна по стат­ті «Может ли квантовомеханическое описание физической реальности считать­ся полным?», що вийшла друком у 1935 р., більш відомій як парадокс Ейнштей­на – Подольського – Розена, автор однієї з перших праць в Україні з гравітацій­них хвиль [18; 31]. З 1936 р. Л. Я. Штрум був членом комісії з захисту дисертацій співробітників Інституту фізики ВУАН, продовжував активно працювати у Київ­ському університеті.

У 1920–1930-х рр. Л. Я. Штрум брав активну участь у багатьох конференці­ях, з’їздах, інших наукових форумах, активно друкувався не лише у вітчизняних, але і закордонних наукових виданнях, найчастіше у «Zeitschrifr fur Physik». Бу­вав і в закордонних відрядженнях. Брав участь у 2-й (Київ, 1921), 4-й (1924), 5-й (Москва, 1926) конференціях, що мали велике значення для розвитку вітчизняної фізики, з’їздах Російської асоціації фізиків, міжнародній конференції з теоретич­ної фізики (Харків, 1934) та інших. Був членом Київського фізико-математичного

148


ISSN 9125 0912. Вісник Дніпропетровського університету. Серія «Історія і філософія науки і техніки». Вип. ХІХ, 2011

Товариства, Української асоціації фізиків, Російської асоціації фізиків, Київської крайової асоціації інженерів і техніків.

Діяльність вченого-теоретика була перервана у 1936 р. Його життя виявилось вплетеним у канву радянської дійсності 1930-х років, яка була насичена гучни­ми політичними процесами. Один з таких процесів отримав назву справи «Контр­революційної троцькістської терористичної організації на Україні 1937–1938 ро­ків» [16]. Мабуть, для Л. Штрума все почалося з арешту С. Ю. Семковського 3 бе­резня 1936 р. Вже 23 березня 1936 р. було заарештовано і його. При обшуку се­ред книг були виявлені і праці вже заарештованого С. Ю. Семковського. Саме до цієї справи долучили і Л. Я. Штрума. Арешти за цією справою здійснювалися де­кілька років. Рамки справи розширили і за межі Києва, зокрема на Харків і Дні­пропетровськ [14]. І якщо спочатку Л. Я. Штруму було пред’явлено звинувачен­ня в тому, що «он является активным участником контрреволюционного троц­кистского, меньшевистского подполья в Киеве и был непосредственно связан с подпольным центром», а також проводив у навчальних закладах, де працював, троцькістську пропаганду, то після долучення його до більш широкої групи за­арештованих, йому в обвинувальному висновку були пред’явлені вже більш жор­сткі звинувачення «в том, что он:

А) является участником троцкистско-зиновьевской террористической органи­
зации, совершившей 1-го декабря 1934 года злодейское убийство С. М. Кирова и
подготавливавшей при помощи агентов фашистской германской тайной полиции
/«Гестапо»/ ряд террористических актов против руководителей ВКП/б/ и совет­
ского правительства;

Б) был связан с руководителями троцкистско-террористической организации
на Украине Семковским и Розановым;

В) в 1934 году лично передал члену руководства троцкистско-
террористической организации Розанову указания Семковского о необходимос­
ти подготовки ряда террористических актов руководителей КП//б/У, т. е. в престу­
плениях, предусмотренных ст. ст. 54-8, 54-11 УК СССР.

Виновным признал себя полностью. Изобличен также показаниями Розано­ва Я. С., Чернина, Перлина, Сахновского, Лозовика» [24].

Л. Я. Штрум був засуджений до вищої міри покарання – розстрілу. Вирок було виконано 22 жовтня 1936 р. у с. Биківня під Києвом. У 1956 р. Л. Я. Штрум був реабілітований. Але його праці здебільшого залишилися маловідомими, чому в немалій мірі посприяло їх замовчування, а іноді і просто знищення. Ретельний контекстний аналіз праць, які вдалося розшукати (особливо багато було знайде­но у закордонних наукових журналах), дають автору можливість більш детально­го розгляду наукових досягнень Л. Я. Штрума, зокрема з питань спеціальної тео­рії відносності, проблеми надсвітлових рухів.

Становлення Л. Я. Штрума як вченого відбувалося у часи бурхливого роз­витку некласичної фізики. В цей час йде процес акцепції загальної теорії віднос­ності, розвиток квантової і ядерної фізики; спеціальна теорія відносності вже сприйнята науковою громадськістю (хоча і з опором з боку деяких вчених) [28]. Л. Я. Штрум був одним з вітчизняних теоретиків, що з ентузіазмом сприйняли нові ідеї у фізиці, тому не випадково в його працях спеціальна теорія відносності знайшла відповідне відбиття.

Перші праці Л. Я. Штрума, присвячені СТВ, з’явилися на початку 1920-х ро­ків. Фізиків того часу можна було розділити на дві основні категорії: тих, хто за­перечував результати СТВ, продовжуючи працювати в рамках класичної фізики, і прихильників СТВ.

Л. Я. Штрум, окрім того, що підтримав ідеї СТВ, належав ще й до тієї нечис­ленної когорти фізиків, які намагалися розширити СТВ за світловий бар’єр, не відкидаючи при цьому її основних положень. Ідеї, висловлені ним у двадцятих

149


ISSN 9125 0912. Вісник Дніпропетровського університету. Серія «Історія і філософія науки і техніки». Вип. ХІХ, 2011


Роках минулого століття, були забуті, і їх нове життя почалося лише з появою теорії тахіонів.

Якщо окреслити ситуацію, що склалася в науковому світі стосовно СТВ, то на той момент увага була прикута до дослідів Д. Міллера і, відповідно, до тих на­слідків, до яких вони призводили. У 1919 р., після спостереження сонячного за­темнення А. Едінгтоном, знову зріс інтерес до обґрунтування основних положень спеціальної теорії відносності. На цьому підгрунті Д. Міллеру вдалося отримати фінансову підтримку на проведення низки експериментів, щоб підтвердити (або відкинути) положення СТВ. Оскільки в період становлення теорії відносності до­слід Майкельсона - Морлі був проінтерпретований у відповідності з принципом відносності, то в конкретних результатах цього досліду довгий час вбачали єдине експериментальне підтвердження спеціальної теорії відносності.

У період з 1920 до 1930 р. Міллером була здійснена низка дослідів, резуль­тати яких викликали досить значний резонанс наукової громадськості. Своє трактування результатів запропонував і Л. Штрум, висвітливши його у 1924 р. в статті «Новейшие результаты опыта Майкельсона и попытка гипотетического объяснения их» [22; 34]. Намагаючись пояснити результати експериментів Міл­лера, він вводить поняття швидкості світла, що залежить від швидкості руху ви­промінювача:

С=с0+α V,

Де Co - Швидкість світла від нерухомого джерела, V Швидкість руху випроміню­вача, А - деякий коефіцієнт 0< α<1. Розрахувавши час, необхідний світлу на про­ходження за напрямом і проти напряму руху Землі, Л. Штрум отримав таку за­лежність:

1 V 2

T = T 1-T2 =-------- (1-4α + 3α ).

1V2 C0 C0

Проаналізуваши цю залежність відносно параметра α, він розглянув гранич­ні випадки. При α = 0 виходить результат, передбачуваний теорією А. Ейнштей­на, при α = 1 – теорією Рітца, а для того, щоб врахувати результати Міллера, не­обхідно прийняти α = 0,29. Будь-які висновки про достовірність результатів Міл-лера Л. Штрум не робить. Вказуючи, однак, на можливість більш точного прове­дення дослідів.

У цей же період активність в оцінці СТВ виявляли ті вчені, які ще оскаржу­вали її положення. До них, зокрема, належав і відомий механік, професор Катери­нославського гірничого інституту Я. І. Грдіна. Між ним та Л. Я. Штрумом з цього приводу виникла дискусія на сторінках наукових журналів [20].

Слід відзначити, що в подальшій роботі Л. Я. Штрум до питань варіативно­сті швидкості світла не повертався. Однак питання про можливість перевищен­ня швидкості світла незабаром стало домінуючим в його дослідженнях СТВ. Роз­робляючи цю тему, вчений намагався розв’язати такі проблеми: протиріччя, що виникає при визначенні понять «раніше», «пізніше» при введенні надсвітлової швидкості, проблему поняття «від’ємна енергія» і обґрунтувати поняття фазової швидкості у СТВ.

Першою доповіддю, зробленою ним з цієї тематики, була доповідь на Дру­гому з’їзді Російської асоціації фізиків [19], який у 1921 р. відбувся у Києві. Далі з’явилися публікації як у вітчизняних наукових журналах, так і в закордон­них [23; 25; 32; 33; 35]. Ще аспірантом Л. Штрум, розробляючи теорію проце­су [23; 35], який міг би розповсюджуватися зі швидкістю, що перевищує швид­кість світла, сформулював положення, яке надалі буде названо «принципом ре-інтерпретації». Введення такого принципу розв’язує протиріччя, що виникає при

150


ISSN 9125 0912. Вісник Дніпропетровського університету. Серія «Історія і філософія науки і техніки». Вип. ХІХ, 2011


Розширенні СТВ за надсвітловий бар’єр. А саме - порушення принципу причин­ності і наявності від’ємної енергії. Як зазначав Л. Штрум, «координата време­ни отрицательна, только в системе S, а в другой системе S, Данная координа­та - положительна. Это показывает, что при существовании процессов, которые распространяются со скоростью, большей скорости света, в какой-либо систе­ме S Возможна такая скорость прямолинейного и равномерного движения другой системы S Относительно S, При которой бег времени в системе S Для таких про­цессов, противоположный течению времени в системе S .… Таким образом, тео­рия относительности приводит к новым следствиям по сравнению с более ранни­ми. Во-первых, возможность скоростей, превышающих скорость света, не проти­воречит специальной теории относительности. Во-вторых, устанавливается отно­сительность не только понятия про одновременность событий и длительность промежутков времени, но и само направление движение времени можно считать относительным» [23].

Даний аргумент, наведений Л. Я. Штрумом у 20-х роках минулого століт­тя прозвучав знову в працях з теорії тахіонів О. Біланюка та Е. Сударшана [30]. В їхньому формулюванні принцип «ре-інтерпретації» свідчить: частинки «с отрицательной энергией, вначале поглощенные и затем испущенные, являются испущенными и поглощенными в обратном порядке». Не вдаючись до аналізу і теорії тахіонів, зазначимо, що фізичні основи в працях Л. Штрума і О. Біланюка та Е. Сударшана - збігаються. Відмінність полягає у тому, що Л. Штрум не акцен­тує увагу на носії надсвітлової швидкості, розглядаючи «физический процесс», а О. Біланюк та Е. Сударшан вже описують як відповідний носій частинку - тахіон.

У працях [32; 33] була зроблена спроба обґрунтувати відповідність фазо­
вої швидкості кінематиці теорії відносності. Грунтуючись на формулі додаван­
ня швидкостей: V -V

V = ,

, Vv 1-

2

Де ν - швидкість системи S/ Відносно системи Ѕ, V- Швидкість процесу в системі
Ѕ, V - Відповідна швидкість в системі S, Вчений вводить припущення, що V Пере­
дає швидкість фазової хвилі, яка відповідає руху матеріального тіла, зі швидкіс­
тю ω В системі Ѕ, Тобто, 2

C

V = . ω

Отже, вчений робить припущення про можливість доведення, що V Є швид­
кістю фазової хвилі, яка відповідає руху того ж тіла в системі Ѕ. Якщо підстави­
C2 C2-Vω
Ти у формулу V = Формулу додавання швидкостей, отримаємо V = .

ωω -V З іншого боку, швидкість ω в системі Ѕ відповідає швидкості в системі S:

ω

ω V

.

, ω V

1- 2

C C C -V ω

Даній швидкості відповідає фазова швидкість =------ І дорівнює вона

C C2 c2-Vω

__________

ω-V

ω ω -V V /. І хоча поняття фазової швидкості, що перевищує швидкість світла, згідно з Л. Штрумом, повністю вкладається в кінематику СТВ, він відзначає неможли­вість передавання інформації з її допомогою. Окрім цього, була вказана можли­вість перевищення швидкості світла у релятивістській гідродинаміці.

На жаль, на тому етапі розвитку науки ще не були готові ні теоретичне, ні експериментальне підґрунтя, на яких мали б можливість реалізуватися сміливі припущення. Хоча можна стверджувати, що саме праці Л. Я. Штрума заклали

151


ISSN 9125 0912. Вісник Дніпропетровського університету. Серія «Історія і філософія науки і техніки». Вип. ХІХ, 2011

Основу нового напряму, який і досі є суперечливим, але продовжує розвивати­ся – теорії надсвітлових рухів. Більш детально ці питання розглянуті в статті [28].

Л. Я. Штрум також активно цікавився філософськими питаннями природо­знавства. Вже зазначалось, що він був ще й співробітником науково-дослідої ка­федри марксизму-ленінізму. На цій кафедрі він розробляв «проблемы современ­ной физики в свете диалектического материализма (атомистика, теория квант, статистическая механика, теория относительности)» [9]. Зокрема, у 1926/27 рр. ним була підготовлена доповідь «Познавательные затруднения новейших учений о материи излучения». З його опублікованих філософських праць поки що відо­мі рецензія на книгу С. Ю. Семковського «Диалектический материализм и прин­цип относительности» і «Новейшие подтверждения и опровержения теории отно­сительности». Крім того, кафедра філософії Інституту марксизму залучала фізи­ків, у тому числі й Л. Штрума, до дослідження філософських питань сучасного природознавства. Так, відповідно до цієї темати Л. Я. Штрум підготував у 1927 році доповідь «Новейшие проблемы физики и диалектический материализм» [9]. О. Ю. Колтачихіна, зокрема, наводить відомості з матеріалів і документів «Исто­рии Национальной академии наук Украины» [11], що відносяться до 1929–1933 років, про виступ Л. Я. Штрума у 1933 р. в Академії наук з доповіддю «Проблемы эволюции Вселенной и диалектический материализм» [12, с. 166].

З огляду на вищевикладене, можна зробити такі висновки.

Л. Я. Штрум належав до нової генерації фізиків, яка позитивно сприйняла і розвивала ідеї спеціальної теорії відносності. В той же час він не просто сприйняв концептуальні ідеї СТВ, але й намагався розширити СТВ за світловий бар’єр, не відкидаючи при цьому її основних положень.

Ідеї Л. Я. Штрума стосовно розширення СТВ за світловий бар’єр, висунуті у його наукових працях, є пріоритетними для теорії надсвітлових рухів. Саме в них він заклав підхід, який дозволив надалі без порушення принципу причинності розв’язати проблему можливого існування носіїв надсвітлового руху – тахіонів.

Праці Л. Штрума з теорії надсвітлових рухів змінюють уявлення про хроно­логію становлення і розвитку теорії тахіонів. Їх аналіз доводить, що як і в працях Л. Штрума, так і в працях наступних вчених мова йде про матеріальні об’єкти, що можуть рухатися з надсвітловими швидкостями.

Вчений залишив досить цікавий спадок з філософії природознавства і може бути віднесений до тих вчених-філософів, які формували в Україні підґрунтя діалектично­го підходу до вивчення найбільш суперечливих та важливих проблем фізики.

Доля вченого тісно сплелася з долею епохи. Деякі його праці випереджали свій час, і їх прогресивні ідеї стало можливим оцінити тільки зараз, коли на новому, су­часному етапі розвитку фізики ці ідеї отримали більш доказову аргументацію.

Бібліографічні посилання

1. Визгин В. П. Восприятие теории относительности в России и СССР / В. П. Ви-згин, Г. Е. Горелик // Эйнштейновский сборник 1984–1985. – М. : Наука, 1988. – С. 7–70.

2. Голованов Я. Королев: Факты и мифы / Я. Голованов. – М. : Наука, 1994. – 800 с.

3. Гольдман А. Г. Фізика за 100 років у Київському університеті / А. Г. Гольдман // Розвиток науки в Київському університеті за 100 років. – К. : Вид-во. Київ. ун-ту, 1935. – С. 1–31.

4. Гольдман О. Фізика на Україні у 10-ту річницю Радянської України / О. Гольдман // Вісник природознавства. – 1927. – № 5–6. – С. 257–272.

5. Государственный архив Службы безопасности Украины. – Ф. 6. – Д. 38407. – Т. 29.

6. Данные о репрессиях профессоров: электронный ресурс: Http://www. ihst. ru/projects/ Sohist/repress/professors. htm

7. Живая музыка в застывшей // Черкассы: городской информационный портал:
Электронный ресурс: Http://www. gorod. ck. ua/

8. Звіт науково-дослідної катедри физики за 1926–27 роки // Наука на Україні, 1926–
27. – № 1–4.– К. : Держвидав України. – С. 146–151.

152


ISSN 9125 0912. Вісник Дніпропетровського університету. Серія «Історія і філософія науки і техніки». Вип. ХІХ, 2011


9. Звіти соціально-економічних катедр // Наука на Україні, 1926–27. – № 1–4.– К. :
Держвидав України. – С. 152–158.

10. Історія Академії наук України. 1918–1923. Документи і матеріали. – К. : Наук. думка, 1993. – 376 с.

11. Історія Національної академії наук України (1929–1933). Документи і матеріа­ли. – К. : Наук. думка, 1998. – 542 с.

12. Колтачихіна О. Ю. Лев Якович Штрум – забуте ім’я української науки / О. Ю. Колтачихіна // Наука та наукознавство. – 2008. – № 4. – К. : ППВФ Фенікс. – С. 164– 169.

13. Проскура О. Засновник Інституту фізики НАН України академік Олександр Гольдман / О. Проскура // УФЗ. – 1999. – Т. 44. – № 12. – С. 1536 –1540.

14. Следственное дело В. С. Финкельштейна // Государственный архив служб безо­пасности Украины в Днепропетровской области (ГАСБУДО Украины). – Ф. 4. – Д. П-7555.

15. Храмов Ю. А. История физики / Ю. А. Храмов. – К. : Феникс, 2007. – 967 с.

16. Шевченко Л. Справа «Контрреволюційної троцькістської терористичної органі­зації на Україні» 1937–1938 рр. / Л. Шевченко // Історія України: маловідомі імена, події, факти. – 2008. – К. : Ін-т історії НАН України. – № 35. – С. 167–173.

17. Шпак М. Т. До 100-річчя кафедри теоретичної фізики / М. Т. Шпак // Вісн. Київ. ун-ту. Сер. Фізики. – 1976. – № 17. – С. 122– 127.

18. Шпак М. Т. К 50-летию Института физики АН УССР / М. Т. Шпак // УФЖ. – 1979. – Т. 24. – № 2. – С. 145 –153.

19. Штрум Л. Я. К вопросу о предельной скорости в СТО / Л. Я. Штрум // Второй съезд Российской ассоциации физиков. – 1921. – 15 с.

20. Штрум Л. Я. К вопросу об истолковании опыта Майкельсона / Л. Я. Штрум // Ві­сті Київського політехнічного інституту. – 1925. – Кн. 1. – С. 5 –6.

21. Штрум Л. Я. Леон Иосифович Кордыш [Некролог] / Л. Я. Штрум // УФН. – 1933. – Т. 13. – Вып. 6. – С. 970–975.

22. Штрум Л. Я. Новейшие результаты опыта Майкельсона и попытка гипотети­ческого объяснения их / Л. Я. Штрум // Наукові записки Київської дослідної кафедри. – 1923. – C. 107– 109.

23. Штрум Л. Я. Про швидкості, більші од швидкості світла, у спеціальній теорії відносності / Л. Я. Штрум // Наукові записки Київської дослідної кафедри. – 1924. – Т. ІІ. – С. 81– 88.

24. Штрум Л. Я. Следственное дело № 123 // Отраслевой государственный архив Службы безопасности Украины. – Т. 2.

25. Штрум Л. Я. Фазова швидкість у кінематиці теорії релятивності / Л. Я. Штрум // Українські фізичні записки. – 1930. – Т. ІІ. – С. 87 –90.

26. Штрум Лев Яковлевич // Центральный государственный архив высших органов власти Украины (ЦГАВО Украины). – Ф. 166. – Оп. 12. – Д. 8795.

27. Штрум Лев Яковлевич. ЦГАВО Украины. – Ф.166. – Оп. 12. – Д. 8796.

28. Щербак О. А. Надсвітлові швидкості у СТВ: до джерел теоретичних концепцій руху за світловим бар’єром / О. А. Щербак, В. С. Савчук // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Фізико-математичні науки. – 2006. – Серія 1. – № 7. – С. 31– 36.

29. Янковский А. К. Из истории Киевской научно-исследовательской кафедры фи­зики / А. К. Янковский // Из истории развития физико-математических наук: Сб. научн. тр. – К. : Наук. думка, 1981. – С. 132 –144.

30. Bilaniuk O. M. Particles Beyond the Light Barrier / O. M. Bilaniuk, E. C. G. Sudarshan // Physics Today. – 1969. – V. 22. – P. 43–52.

31. ShСherbak O. A. Gravitation Problems in a Little-known N. Rosen’s Paper of His Kyiv Period (1936– 1938): To the Origins of Formation of the Gravitational Wave Theory / O. A. Shсherbak, V. S. Savchuk // Ukrainian Journal of Physics. – 2007. – V. 52. – № 10. – P. 1014– 1017.

32. Strum L. Die Phasengeschwindigkeit in der Kinematik der Relativitдtstheorie / L. Strum // Z. f. Physik. – 1930. – Bd. 60. – S. 405 –409.

33. Strum L. Ьberlichtgeschwindigkeit und Relativitдtstheorie / L. Strum // Physikal Z. – 1926. – Bd. 27. – S. 541– 544.

34. Strum L. Versuch einer Hypothese zur Deutung der letzten Resultate des Michelson-schen Versuches / L. Strum // Z. Phys. – 1924. – Bd. 24. – P. 20 –23.

35. Strum L. Zur Frage nach der Ьberlichtgeschwindigkeit in der speziellen Relativitдt-stheorie / L. Strum // Z. Phys. – 1923. – Bd. 20. – S. 36– 44.

153

Надійшла до редколегії 12.02.2011.


ISSN 9125 0912. Вісник Дніпропетровського університету. Серія «Історія і філософія науки і техніки». Вип. ХІХ, 2011

УДК 001.891(099)