Головна Історія Київського національного лінгвістичного університету СТАНОВИЩЕ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ УЧИТЕЛЬСЬКОЇ СПІЛКИ ЗА ДОБИ ГЕТЬМАНАТУ ПАВЛА СКОРОПАДСЬКОГО*
joomla
СТАНОВИЩЕ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ УЧИТЕЛЬСЬКОЇ СПІЛКИ ЗА ДОБИ ГЕТЬМАНАТУ ПАВЛА СКОРОПАДСЬКОГО*
Історія - Київського національного лінгвістичного університету

(29 квітня - 14 грудня 1918 року)

Д. ЛИТОВСЬКИЙ

Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди

Анотація

У статті досліджуються умови та основні напрями діяльності Всеукраїнської учительської спілки як координаційного та керівного центру українського вчительства за часів Гетьманату Павла Скоропадського. Аналізуються причини переходу найбільшої професійної української вчительської організацій в опозицію до гетьманського уряду.

Ключові слова: Всеукраїнська учительська спілка, Гетьманат, професійна спілка, національна школа.

Аннотация

В статье исследуются условия и основные направления деятельности Всеукраинского учительского союза как координирующего и руководящего центра украинского учительства в период Гетманата П. Скоропадского. Анализируются причины перехода самой большой украинской учительской организации в оппозицию к гетманскому правительству.

Ключевые слова: Всеукраинский учительский союз, Гетманат, профессиональный союз, национальная школа.

Summary

In the article are explored the conditions and the guidelines of the activity to All-Ukrainian pedagogical community as the coordinating and administrative centre to the Ukrainian teaching in the period of P. Skoropadsky. The reasons for the transition of the greatest Ukrainian professional pedagogical community to the opposition to hetman's government are analysed.

Key words: All-Ukrainian teachers’ union, Hetmanate, professional union, national school.

Всеукраїнська учительська спілка (ВУС) була першою національною професійною організацією вчителів і діячів народної освіти в Україні. Її члени всіляко сприяли справі поширення освіти на українських землях, захищали професійні, юридичні, економічні, політичні та інші інтереси вчительства, сприяли формуванню, розвитку та впровадженню передових тенденцій педагогічного процесу в Україні. Завдяки їх зусиллям відбувалися інтенсивні спроби реформування освітньої системи.

Період гетьманування Павла Скоропадського характеризується значними непорозуміннями у відносинах Центрального бюро ВУС та владних структур, що були зумовлені неоднозначністю та нестабільністю політичної ситуації в країні. Зусилля організованого вчительства, спрямовані на проведення українізації та поліпшення

* . . ...

Ця стаття завершує публікацію праць молодих науковців - учасників конкурсів,

проведених з ініціативи всеукраїнської громадської організації «Союз гетьманців - державників» у 2002-2003 рр., 2005-2007 рр. (див.: Вісник Київського національного університету. Серія «Історія, економіка, філософія» / Гол. ред. Ю. І.Терещенко. - Вип.14. -


матеріального становища педагогічних кадрів, наштовхнулися на спротив з боку представників німецької адміністрації та окремих політичних діячів.

Проблему діяльності ВУС за часів Гетьманату П. Скоропадського можна віднести до розряду малодосліджених. Відсутні узагальнюючі праці, присвячені цьому питанню.

Першими дослідниками історії Всеукраїнської учительської спілки були учасники освітнього

1 2

руху 1917-1921 рр. С. Постернак та С. Сірополко, які у своїх працях з історії освіти в Україні коротко охарактеризували створення та основні напрями діяльності ВУС. На сучасному етапі цієї проблеми торкнулися українські дослідники Т. Осташко3, М. Кукурудзяк і М. Собчинська4, А. Боровик5, Н. Сорочан6, Н. Ротар7, Н. Агафонова8, які розкрили окремі аспекти діяльності Всеукраїнської учительської спілки у зазначений період. Метою даної статті є дослідження становища і діяльності ВУС на окремому етапі державотворчого процесу 1917-1921 рр., а саме за часів Української Гетьманської Держави 1918 року.

Всеукраїнська учительська спілка як професійна організація була створена ще в 1906 р., але тоді вона проіснувала недовго і внаслідок репресивної політики влади спочатку змушена була піти в підпілля, а згодом і зовсім припинити своє існування9. Її відродження відбулося у 1917 р.10, чому сприяли нові тенденції організації вчительства України, що набули широкого розповсюдження після Лютневої революції11.

Українська національно-демократична революція ознаменувала початок корінних перетворень як в політичній, так і в культурній сфері. Особливу увагу було приділено реформуванню освітньої системи, яка у Російській імперії не враховувала національні українські особливості і була практично повністю зрусифікована. Період Центральної Ради в історії ВУС характеризується тісною співпрацею з урядовими установами, участю у розробці реформи освітньої сфери, перетворенням Всеукраїнської учительської спілки на головний координаційний центр українського вчительства, організаційним становленням ВУС. Були прийняті основні установчі документи, зокрема Статут Спілки, що визначили мету та принципи діяльності відновленої організації, зміцнені зв’язки з місцевими представництвами.

На час приходу до влади в Україні Гетьмана Павла Скоропадського основними завданнями Всеукраїнської учительської спілки були: організація освіти на засадах науки, національних принципів, демократизації та децентралізації, захист культурних, юридичних і економічних інтересів українського вчительства12.

Прихід нової влади представники культурної та освітньої інтелігенції сприйняли неоднозначно. Так, голова Центрального бюро Всеукраїнської учительської спілки С. Русова у своїх спогадах говорить про стабілізацію політичної ситуації в країні з приходом німців,

• • • 13

однак підкреслює своє враження про ненадійність нового режиму. Опора Гетьманату на зовнішні сили спричинила поступовий відхід від Гетьмана навіть поміркованої частини українського учительства, до якої належала і Всеукраїнська учительська спілка.

Особливу увагу слід звернути на питання становища українського вчительства за гетьманування П. Скоропадського. Внаслідок нестабільної політичної ситуації, постійних військових дій на території України, скрутного фінансового становища та відсутності матеріального забезпечення унеможливлювався нормальний розвиток та функціонування освітньої системи. Для вирішення цих проблем Всеукраїнською учительською спілкою був скликаний з’їзд Ради Спілки, який, незважаючи на значні труднощі та перешкоди, розпочався 10-11 травня 1918 р., але так і не зміг закінчити свою роботу14. Причиною цього, як зазначає друкований орган ВУС - журнал «Вільна українська школа», стало втручання представників німецької військової адміністрації, які заявили про закриття з’їзду внаслідок відсутності дозволу німецького командування на його проведення.

За два дні роботи на з’їзді були порушені питання про матеріальне становище вчительства, діяльність учительських спілок на місцях та їх зв’язок з центром, заснування Всеукраїнського учительського дому в Києві, допомогу хворим викладачам і т. д.15 Були визначені основні напрями діяльності ВУС, а саме: громадсько-політичний, педагогічно - освітній, економіко-правовий, довідково-статистичний, організаційний, фінансовий та ін.16

Центральному бюро ВУС було доручено сприяти затвердженню плану управління освітою в Україні, домогтися від уряду виплати заборгованості вчителям, збільшення асигнувань на освіту, підняти в пресі питання про жахливе становище педагогів, звернути увагу на використання асигнованих коштів за призначенням. Було підкреслено необхідність розподілу функцій управ органів місцевого самоврядування та управ шкільних рад, а також чіткого визначення меж їх повноважень. Учасники з’їзду наголосили на тому, що листування

17

Міністерства освіти повинно проводитися зі шкільними радами, а не з управами.

Таким чином, результати з’їзду засвідчили організаційне становлення Всеукраїнської учительської спілки як об’єднавчого центру українського вчительства, про що свідчить постанова про заснування українських учительських спілок на місцях, де є певна кількість учителів-українців. Для зміцнення зв’язків та більш ефективної взаємодії місцеві спілки мусили систематично інформувати Центральне бюро ВУС про своє життя, з’їзди, постанови, діяльність комісій та ін. у формі надсилання тез, доповідей та повідомлень18.

Для більш чіткого розуміння впливу та значення Всеукраїнської учительської спілки слід проаналізувати реалізацію визначених напрямів діяльності. Громадсько-політичний напрям виявлявся в участі місцевого вчительства в національно-культурній та соціальній роботі громадсько-політичних органів та організацій19. Формами цієї діяльності було заснування просвітницьких структур, участь у губернських, повітових, міських органах самоврядування, боротьба з ворогами українського народу, які перешкоджали розвитку

національної освіти та ін.

Так, Лебединська повітова учительська спілка в листі до Центрального бюро ВУС повідомляла, що існують сили, які перешкоджають українізації і стоять на позиціях єдності з Росією, що може негативно позначитися на розвитку української державності і, зокрема, національної школи. На загальних зборах Лебединської повітової спілки Харківської губернії, що відбулися 21 серпня 1918 р., була розглянута справа українізації вищих початкових шкіл у місті Лебедині. Був визначений список осіб, що не виконували накази міністерства освіти і протидіяли проведенню українізації. Збори ухвалили, щоб рада спілки

вжила всіх заходів для досягнення позитивних змін у даному напрямку та усунення осіб, що

20

перешкоджають українізації та становленню національної школи.

Місцеві учительські спілки брали активну участь у громадсько-політичному житті українського вчительства, допомагали становленню та розвитку національної школи на місцях, що було важливою ланкою освітнього процесу. Велася організаційна діяльність, розробка постанов та положень, спрямованих на поліпшення рівня освіти на місцях. Всеукраїнська учительська спілка як загальний керівний та координаційний орган спрямовувала діяльність місцевих спілок у тому напрямі, що потребував негайного втручання.

Педагогічно-освітній напрям діяльності Спілки набував таких форм, як утворення бібліотек, музеїв; влаштування лекцій, бесід, екскурсій; командирування членів на курси і з’їзди за рахунок спілки; організація комісій і секцій для розгляду різноманітних питань педагогічного, загальноосвітнього, наукового характеру; читання доповідей, перегляд і складання підручників, розробка програм; відкриття шкіл, дитсадків, вечірніх та недільних курсів, інших навчальних закладів; організація довідкових бюро, які б давали відповіді на запитання, пов’язані з навчанням та вихованням; видання журналів, газет, підручників та інших книжок21. Зокрема, проявами цієї діяльності були організація вчительських домів, відкриття нових гімназій, шкіл, музеїв, а також видання офіційного органу ВУС - журналу «Вільна українська школа» та ін.

Матеріали журналу свідчать, що Центральне бюро ВУС отримувало прохання про прийняття замовлень на постачання книг, наприклад для 70 районних і 272 шкільних бібліотек Олександрівського повіту Катеринославської губернії22. Це свідчить про величезне значення діяльності вчительських спілок для розвитку освіти на українських землях. Однак значним фактором успішної діяльності був також ступінь впливу в регіоні російських організацій, таких як Російський учительський союз та місцеві спілки російських учителів, що усіляко перешкоджали створенню української національної школи.

Економічно-правовий аспект діяльності вчительських спілок визначався наданням тимчасової грошової допомоги в формі позичок, для чого при спілках організовувалися

ощадні чи позичкові каси або виділявся окремий позичковий фонд; видачею грошової допомоги при надзвичайних ситуаціях (хвороба, смерть, пожежа, втрата працездатності); організацією пансіонів (дешевих помешкань), стипендій, премій; допомогою хворим, для чого збиралася лікарська комісія; організацією помешкань для приїжджих; утворенням Бюро праці; організацією юридичної допомоги членам спілки при обороні державно-політичних,

23

громадських та інших прав.

Так, у Могилівському повіті на Поділлі виникла ситуація затримки земською управою видачі коштів на утримання шкіл, асигнованих земськими зборами. Управа не визнала прав повітової шкільної ради та відмовилася видати вчителям платню, яка надійшла з Міністерства освіти. Як наслідок таких дій управа Могилівської учительської спілки була змушена звернутися до Міністерства освіти з проханням врегулювання ситуації24, що зумовило потребу в консультаціях з кваліфікованими юристами. Подібні випадки зустрічалися і в інших повітах25.

Активну увагу Центральне бюро ВУС приділяло проблемі забезпечення шкіл вчителями, а вчителів - роботою в школах. Це завдання було покладене на Бюро праці, створене у березні 1918 р. Основною його функцією став збір інформації про наявність вільних посад у школах, освітніх установах, інститутах і координування співвідношення пропозиції вчительської робочої сили та потреби у ній. Основною територією діяльності Бюро праці став Київ, що було зумовлено нестабільним зв’ язком з місцевими школами. Для розширення сфери діяльності виникла необхідність у створенні відповідних структур при всіх місцевих учительських спілках. Однак даний задум так і не був реалізований. За

10 місяців у 1918 р. до Бюро праці було подано 485 прохань, а посад запропоновано 103 (Київ - 47, провінція - 56). Бюро праці задовольнило 81 прохання (Київ - 66, провінція - 15)26.

Важливим етапом діяльності вчительських спілок стала підготовка до делегатського з’ їзду, відповідно зі Статутом призначеного на 24-27 серпня 1918 р. Як генеральна репетиція до нього 15-16 липня відбулася нарада учительських спілок, на яку прибули делегати фактично з усіх регіонів України за окремими винятками, що свідчить про досить міцний зв’ язок між ВУС та місцевими спілками, а також про небайдужість останніх до участі в громадсько-політичному та економічному житті країни.

Нарада заслухала доповіді про виконання Центральним бюро ВУС постанов з’їзду Ради ВУС 10-11 травня 1918 р. Зокрема, було зазначено, що незважаючи на всі заходи, які здійснювалися для покращення матеріального становища вчителів, значного зрушення у цьому питанні не відбулося. Мала Рада міністрів визначила платню вчителям нижчих початкових шкіл не по 150 крб., як хотіла Спілка, а по 125 крб. на місяць27. З доповідей місцевих представників стало відомо про заснування кас допомоги практично при всіх учительських спілках. Подекуди були створені шкільні комісії, що розглядали та ухвалювали підручники, та суди честі, що закладали моральні основи світогляду українських учителів.

Важливою частиною наради стали повідомлення про утиски українського учительства

з боку окремих владних осіб. З цього питання нарада визнала необхідним, щоб про всі подібні випадки з боку адміністрації чи інших органів або осіб негайно повідомлялося в Центральне бюро ВУС, яке мало вживати відповідні заходи щодо цього28.

Було порушене питання видавничої справи. Борис Дорошкевич зробив доповідь про необхідність зміни статуту в частині про можливість отримання кредитів у банках. Запропоновано заснувати комісійний відділ для постачання літератури земствам та учительським спілкам, який разом з видавництвом мав стати економічною основою Всеукраїнської учительської спілки.

Заслухавши доповідь своєї делегації до міністра освіти, а також проаналізувавши політику Міністерства освіти на місцях, нарада констатувала, що міністерство в своїй діяльності не йде разом з громадськими силами, а дотримується старих бюрократичних напрямків. Це виявлялося в тому, що для розробки нового порядку шкільного управління була утворена комісія, яка складалася з людей, яким свого часу була виявлена недовіра з боку українського громадянства. Була піддана критиці недостатньо активна діяльність Міністерства освіти в питанні поліпшення матеріального становища українських учителів, що проявлялося у гальмуванні закону про 100 крб. додатку на дорожнечу, а також про збільшення платні вчителям до 150 крб. на місяць29.

Були висловлені побажання щодо утворення на місцях нормальних правових умов праці вчителя, поліпшення його матеріального становища, звернено увагу на арешти українських учителів без відома органів Міністерства освіти, що зумовлювалася діями представників німецької влади, яка проводила самостійну політику без врахування позиції українського уряду.

Наступним етапом діяльності ВУС мав стати делегатський з’їзд 24-27 серпня 1918 р., на якому планувалося вирішити всі головні питання та визначити основні підсумки діяльності вчительських спілок, зокрема, Центрального бюро ВУС. Однак міністр внутрішніх справ І. Кістяковський не дав дозвіл на його проведення і запропонував відкласти цю справу на невизначений термін30, що лише збільшило напругу у відносинах між Всеукраїнською учительською спілкою та діючою владою.

Питання взаємовідносин Всеукраїнської учительської спілки та уряду П. Скоропадського доволі неоднозначні. З одного боку, спостерігаються спільні намагання проведення українізації школи, виховання національно свідомої молоді, а з іншого - досить часто думка Спілки про політику уряду в галузі освіти була негативною. Про прагнення уряду П. Скоропадського покращити ситуацію в освітньому процесі свідчать закони, затверджені Радою Міністрів. Вони передбачали, що, по-перше, в кожній вищій початковій школі серед учителів загальноосвітніх предметів мав бути вчитель української мови та українознавства31, по-друге, асигнувати 20726716 крб. на утримання існуючих та відкриття нових вищих початкових шкіл32. Ці закони були спрямовані на розвиток української освіти та покращення становища українських учителів.

Даний період характеризується існуванням серед учительства тяжкої матеріальної скрути. Так, наприклад, у Барському повіті на Поділлі та в Бердичівському повіті на Київщині були зафіксовані випадки справжнього голоду33. Таке становище змушувало вчителів залишати свої школи і шукати іншу роботу, що загрожувало занепадом освіти і руйнуванням шкільної системи на місцях. За документальними свідченнями, такі випадки були не поодинокі34.

Однією з головних причин переходу Всеукраїнської учительської спілки в опозицію до гетьманського режиму стала нездатність уряду Гетьмана вирішити зазначені проблеми. Серед іншого можна виділити циркуляр міністра освіти В. Науменка про залучення учнів середніх шкіл до боротьби35, який був вкрай негативно сприйнятий вчительством.

Слід зазначити, що підписати наказ про звільнення учнів старших класів середніх шкіл від занять для участі в справі підтримки порядку в Києві міністра освіти В. Науменка примусили представники військового командування. Сам міністр не був прихильником залучення учнів до військової дружини, на користь чого свідчить той факт, що він домігся від головнокомандувача видання нового наказу про заборону вступати учням у бойскаути36.

Серед основних факторів створення напруги у відносинах ВУС та гетьманського уряду слід назвати арешти українських учителів, хоча вони й відбувалися без відома Гетьмана і проводились або німцями, або антиукраїнськими силами, що не бажали становлення незалежної Української Держави. Як зазначалося у звіті Центрального бюро ВУС, «українське учительство на місцях арештовували, яко агітаторів проти гетьманської влади, шкільні ради скасовували, жалування учителям не висилали, і ніякі заходи

37

Центрального Бюро не допомагали» .

Кроком, що політично віддалив ВУС від Гетьмана, стало її входження до Українського національного союзу та активна участь в його діяльності38. Саме з Національного союзу вийшла майбутня Директорія, яка підняла повстання проти Гетьмана, і саме з цього моменту шляхи Спілки та діючої влади розійшлися остаточно. 14 грудня 1918 року Гетьман П. Скоропадський змушений був відмовитися від влади. Всеукраїнська учительська спілка вітала прихід Директорії, сподіваючись на вирішення проблем українського вчительства.

Таким чином, у період Гетьманату П. Скоропадського спостерігалося певне розходження між урядом та Спілкою в поглядах на шляхи державотворення, що зумовилося


низкою причин. На формування відносин між ними суттєво вплинула присутність німецьких військ на території України, що часто втручалися в питання, що були поза межами їхньої компетенції, а також проголошення федерації з Росією. Водночас значна частина ВУС поділяла позиції традиційних українських політичних партій, що зумовлювало нерідко опозиційне ставлення до гетьманського уряду.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА:

1 Постернак С. Із історії освітнього руху на Україні за часи революції 1917-1919 рр. - К., 1920. - 127 с.

2 Сірополко С. Історія освіти на Україні. - К., 2001. - 174 с.

3 Осташко Т. Всеукраїнська учительська спілка // Малий словник історії України. - К., 1997. - С.100.

4 Кукурудзяк М., СобчинськаМ. З історії Всеукраїнської учительської спілки періоду національно-визвольних змагань // Симон Петлюра у контексті українських національно - визвольних змагань: Зб. наук. праць. - Фастів, 1999. - С.171-177.

5 Боровик А. М. Українізація загальноосвітніх шкіл за часів виборювання державності (1917­

1920 рр.). - Чернігів, 2008. - 368 с.

6 Сорочан Н. Всеукраїнська учительська спілка і проблеми управління освітою в Україні в 1917-1920 рр. // Вісник київського національного лінгвістичного університету. Серія «Історія, економіка, філософія». - Вип.10. - К., 2005. - С.48-54.

7 Ротар Н. Ю. Діяльність українських національно-демократичних урядів у галузі освіти (1917-1920 рр.): Автореф. дис... канд. істор. наук: 07.00.01 «Історія України» / Чернівецький державний університет імені Ю. Федьковича. - Чернівці, 1996. - 22 с.

8 АгафоноваН. В. Становлення національної системи освіти в Україні: 1917-1920 рр. - Одеса,

9 2002. - 205 с.

9 Осташко Т. Вказ. праця. - С.100.

10 Справоздання Центрального Бюро Всеукраїнської Учительської Спілки // Вільна українська школа. - 1918/1919. - №6-7. - С.18.

11 Постернак С. Вказ. праця. - С.116.

12 З життя вчительських спілок // Вільна українська школа. - 1917. - №1. - С.13.

13 Русова С. Мої спомини. - К., 1996. - С.148.

14 З життя вчительських спілок // Вільна українська школа. - 1918. - №8-9. - С.277.

15 Там само. - С.278-279.

16 Там само. - С.278.

17 Там само. - С.281.

18 Там само.

19 Бакалінський А. План діяльності Учительських Спілок на місцях і зв’язок з центром // Вільна українська школа. - 1918. - №8-9. - С.291.

20 З життя вчительських спілок // Вільна українська школа. - 1918/1919. - №2. - С.115.

21 Бакалінський А. Вказ. праця. - С.292.

22

З життя вчительських спілок // Вільна українська школа. - 1918/1919. - №3. - С.178.

22 Бакалінський А. Вказ. праця. - С.293-294.

24

З життя вчительських спілок // Вільна українська школа. - 1918/1919. - №4. - С.242-243.

23 З життя вчительських спілок // Вільна українська школа. - 1918/1919. - №3. - С.177.

24 ІІ з’їзд делегатів Всеукраїнської Учительської Спілки 15-18 січня 1919 року: Доклади, протоколи, резолюції // Вільна українська школа. - 1918/1919. - №6-7. - С.37; З життя вчительських спілок // Вільна українська школа. - 1918. - №10. - С.350.

25 З життя вчительських спілок // Вільна українська школа. - 1918/1919. - №3. - С.177.

26 Там само. - С.351.

27 Там само. - С.352.

28 З життя вчительських спілок // Вільна українська школа. - 1918/1919. - №1. - С.48; №5. -

С.302.

29 Шкільна хроніка // Вільна українська школа. - 1918. - №10. - С.362.

30 Шкільна хроніка // Вільна українська школа. - 1918/1919. - №3. - С.183.

31 З життя вчительських спілок // Вільна українська школа. - 1918. - №10. - С.353-354.

32 Шкільна хроніка // Вільна українська школа. - 1918. - №10. - С.362.

33 Справоздання Центрального Бюро Всеукраїнської Учительської Спілки // Вільна українська школа. - 1918/1919. - №6-7. - С.29.

3 Джеджула Ю., Панкова Є. Жодної вільної хвилини. (Портрет Володимира Науменка) // Київська старовина. - 1994. - №1. - С.68.

37 Справоздання Центрального Бюро Всеукраїнської Учительської Спілки // Вільна українська школа. - 1918/1919. - №6-7. - С.29.

38 Постернак С. Вказ. праця. - С.121.