Головна Економіка Актуальні проблеми економіки СУЧАСНИЙ СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ НА ОСНОВІ ФОРМУВАННЯ ІНТЕГРОВАНИХ СТРУКТУР
joomla
СУЧАСНИЙ СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ НА ОСНОВІ ФОРМУВАННЯ ІНТЕГРОВАНИХ СТРУКТУР
Економіка - Актуальні проблеми економіки

Н.С. Скопенко

У Статті Визначено Сучасний Стан І Перспективи Розвитку Харчової Промисловості України. Розглянуто Особливості Формування Й Розвитку Інтегрованих Об'Єднань В АПК І Харчовій Промисловості Країни. Для Подолання Негативних Тенденцій В АПК Та Харчовій Промисловості України Запропоновано Посилити Інтеграційні Зв'Язки Шляхом Формування Інтегрованих Структур.

Ключові Слова: Інтеграція, Об'Єднання, Інтегровані Структури, Харчова Промисловість.

Табл. 1. Літ. 16.

Н.С. Скопенко

СОВРЕМЕННОЕ СОСТОЯНИЕ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ

ПИЩЕВОЙ ПРОМЫШЛЕННОСТИ УКРАИНЫ НА ОСНОВЕ

ФОРМИРОВАНИЯ ИНТЕГРИРОВАННЫХ СТРУКТУР

В Статьи Определены Нынешнее Состояние И Перспективы Развития Пищевой Промышленности Украины. Рассмотрены Особенности Формирования И Развития Интегрированных Объединений В АПК И Пищевой Промышленности Страны. Для Преодоления Негативных Тенденций В АПК И Пищевой Промышленности Украины Предложено Усиление Интеграционных Связей Путем Формирования Интегрированных Структур.

Ключевые Слова: Интеграция, Объединение, Интегрированные Структуры, Пищевая промышленность.

N. S. Skopenko

CURRENT STATE AND DEVELOPMENT PROSPECTS FOR FOOD INDUSTRY OF UKRAINE BASING ON INTEGRATED STRUCTURES FORMATION

The article determines the current state and development prospects for food industry of Ukraine. Peculiarities of formation and development of the integrated associations within the Agroindustrial complex and food industry of the country are considered. For overcoming the nega­tive trends in the agroindustrial complex and food industry of Ukraine it is offered to strengthen the Integrational connections by means of the integrated structures formation.

Keywords: Integration; association; integrated structures, food industry.

Постановка Проблеми. Набуття членства Україною в міжнародних струк­турах європейського та світового рівнів спонукає вітчизняну економіку здійс­нювати заходи щодо спеціалізації й концентрації виробництва, міжнародної кооперації та інтеграції. Успішна реалізація цих заходів дозволить галузям віт­чизняної економіки посісти належне місце не лише на внутрішньому, а й на світових ринках.

Україна має сприятливі природні умови для розвитку сільськогосподарсь­кого виробництва, а також певні конкурентні переваги над агропромислови­ми виробниками з інших країн, що дозволяє їй завоювати міжнародні ринки

© Н.С. Скопенко, 2011


104 ЕКОНОМІКА ТА УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНИМ ГОСПОДАРСТВОМ

Сільськогосподарської сировини та харчових продуктів. Успішний розвиток галузей вітчизняного агропромислового сектору є не тільки важливим чинни­ком подолання негативних наслідків економічної й фінансової кризи, а й слу­жить підґрунтям для розвитку вітчизняної економіки в цілому.

Аналіз Останніх Досліджень І Публікацій. Теоретико-методологічні, мето­дичні й практичні питання глобалізації та інтеграції в харчовій промисловості й АПК, трансформації вітчизняного аграрного комплексу та харчової промис­ловості, зокрема, розвитку регіональних продовольчих ринків та перспективи їх освоєння Україною розглядають такі вітчизняні вчені-економісти: В. Я. Ам-бросов [1], В. Г Андрійчук [2], Ю. Д. Білик [3], М. Й. Малік [7; 13], В. Я. Месель-Веселяк [8; 9], П. П. Руснак [11], П. Т. Саблук [4; 12; 13] та інші.

Науковці досить детально досліджують питання інтеграції виробничих підприємств і підприємств аграрного комплексу, наголошують на необхід­ності посилення процесів інтеграції, удосконалення економічного механізму формування відносин в агропромисловому комплексі країни.

Невирішені Частини Загальної Проблеми. При всьому різноманітті проблем, які досліджуються, деякі питання розвитку агропромислового виробництва та харчової промисловості потребують уточнення й поглиблення, а саме: питан­ня теорії та практики розвитку інтеграційних взаємозв'язків між підприємст­вами агропромислового комплексу, особливості формування інтеграційних структур з урахуванням динамічних умов господарювання, специфічних галу­зевих та/або регіональних особливостей.

Метою Дослідження Є дослідження сучасного стану, тенденцій і перспек­тив розвитку харчової промисловості України, визначення особливостей фор­мування та функціонування інтегрованих об'єднань у галузях харчової про­мисловості.

Основні Результати Дослідження. Розвиток харчової промисловості до се­редини XX ст. характеризувався суттєвими національними особливостями, зу­мовленими традиціями споживання продуктів харчування, які відбивали пев­ні смаки й уподобання населення різних країн світу. Глобальна експансія в другій половині ХХ ст. провідних продовольчих транснаціональних компаній світу («Кока-кола», «Нестле», «Юнілевер» та ін.), яка мала конкретний вираз у завойовуванні національних ринків, призвела до універсалізації споживан­ня, стандартизації випуску готової продукції та напівфабрикатів. Глобальна й регіональна конкуренція на продовольчих ринках спонукає виробників до ди­версифікації асортиментного портфеля, складові якого здатні конкурувати зі світовими лідерами.

Крім того, здатність підприємств досягати успіху в конкурентній боротьбі значною мірою залежить від розробки та реалізації ефективної інтеграційної стратегії, яка передбачає постійній трансфер інноваційних знань, забезпечен­ня компліментарності ресурсів і процесів їх переробки тощо. Отже, впровад­ження інтеграційних стратегій розвитку та формування на їх основі інтегрова­них об'єднань у харчовій промисловості дозволить нарощувати обсяги вироб­ництва якісної сільськогосподарської сировини й харчових продуктів, що створить передумови для забезпечення продовольчої безпеки країни, узгод­ження вітчизняних стандартів якості зі світовими вимогами, реалізації екс -

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ 4(118), 2011


ЕКОНОМІКА ТА УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНИМ ГОСПОДАРСТВОМ 105

Портного потенціалу, розширення ринків збуту, заміни статусу учасника світо­вої торгівлі сировиною на одного з лідерів – експортерів продуктів харчуван­ня.

Пошук шляхів подальшого розвитку вимагає від підприємств перегляду функцій: сучасний виробник має не лише створювати підґрунтя для продо­вольчої безпеки країни, але й бути інтегратором ефективного функціонування всього продовольчого комплексу.

Харчова промисловість України складається з різноманітних галузей і під-галузей виробництва: борошномельно-круп'яної, цукрової, спиртової, пиво­варної, хлібопекарської, кондитерської, м'ясо-молочної, рибної, крохмально-мелясної, лікеро-горілчаної, олійно-жирової, виноробної, консервної, соля­ної, овочевої тощо, що представлені понад 22 тис. великих, середніх і малих підприємств різних форм власності, які виробляють майже 20% від загально­го об'єму промислової продукції. Найбільша частина реалізованої продукції – це напої, м'ясні та молочні продукти, тютюнові вироби, хліб і хлібобулочні ви­роби, олія та тваринні жири. У загальному обсязі реалізованих харчових про­дуктів у 2009 р. продукція олійно-жирової галузі займає майже 14%, молочні продукти та морозиво – 13,6%, продукція м'ясопереробної галузі – 13,2%, хлі­бопекарської – 5,5% [14]. Крім харчосмакової продукції, підприємства харчо­вої промисловості випускають добрива, комбікорми, тютюнові, косметичні вироби тощо.

Серед важливих чинників розвитку харчової промисловості доцільно від­значити залежність територіального розміщення виробництва від сировинної бази, що є характерним для галузей, які використовують нетранспортабельну сировину, яка швидко псується, або велику кількість сировини (цукрова, олій­на, рибна, овочеконсервна, молочна та інші галузі); від споживчого ринку че­рез короткий термін зберігання готової продукції та/або економії на транс­портних витратах (кондитерська, хлібопекарська, пивоварна та інші галузі). Також на ефективність роботи та розміщення виробничих потужностей впли­ває структура ринків праці, можливість залучати висококваліфіковані кадри, наявність енергетичних і фінансових ресурсів, зручність транспортного спо­лучення тощо. Однак сьогодення вимагає від підприємств харчової промисло­вості пошуку компромісу між розглянутими чинниками.

За даними Держкомстату України, на підприємствах із виробництва хар­чових продуктів, напоїв і тютюнових виробів індекс виробництва та реалізації промислової продукції у 2009 р. щодо попереднього року становив 93,9%, зо­крема: у кондитерській промисловості – 97,7%, молочній – 90,8%, м'ясній – 87,8%, тютюновій – 87,4%, у виробництві напоїв – 92,6%, хліба та хлібобулоч­них виробів – 90,7%, у переробці та консервуванні овочів і фруктів – 83,3% [14].

Номенклатура продукції харчової промисловості перевищує 4 млн. най­менувань. У табл. 1 наведено виробництво окремих видів продукції за 2003– 2009 рр. [14; 15]. Як свідчать дані табл. 1, динаміка виробництва за окремими видами продукції є негативною. Так, найбільший спад виробництва спостері­гається у виробництві м'яса (окрім м'яса птиці), ковбасних виробів, молочних продуктів, хлібобулочних виробів, шоколаду та інших продуктів з вмістом ка-

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ 4(118), 2011


106 ЕКОНОМІКА ТА УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНИМ ГОСПОДАРСТВОМ

СУЧАСНИЙ СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ НА ОСНОВІ ФОРМУВАННЯ ІНТЕГРОВАНИХ СТРУКТУР

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ 4(118), 2011


ЕКОНОМІКА ТА УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНИМ ГОСПОДАРСТВОМ 107

Као, цукру, соків і нектарів, напоїв, коньяків. У той же час позитивні зміни спостерігаються у виробництві м'яса птиці, олії соняшникової нерафінованої, виробів кондитерських з цукру, включаючи білий шоколад, без вмісту какао, горілки та інших міцних спиртових напоїв.

Проте за окремими видами продовольства негативна динаміка спостері­гається тільки за останні роки, порівняно з 2005 р. відзначається зростання об­сягів виробництва. Так, темп зміни випуску у 2009 р. щодо 2005 р. води нату­ральної мінеральної негазованої становить 156,76%, пива – 126,05%, коньяків і бренді – 125,00%, шоколаду та інших продуктів харчових із вмістом какао – 116,25%, соків фруктових та овочевих, нектарів – 104,46%, сирів свіжих не-ферментованих і кисломолочних – 101,44%.

Розглянуті зміни в обсягах виробництва є наслідком впливу світової кри­зи й особливостей розвитку вітчизняної харчової промисловості.

За технологічним та економічним змістом харчова промисловість є висо-коінтегрованою з сільським господарством галуззю виробництва і природно, що неврожаї, кон'юнктурні коливання цін на сировину та матеріали призво­дять до коливання попиту й пропозиції на окремі види продукції. На жаль, аг­рарна реформа в Україні виявилася неспроможною захистити українських ви­робників від наслідків кризи, яка охопила майже всі галузі сільського госпо­дарства, що призвело до істотного скорочення обсягів виробництва продукції, зниження ефективності діяльності галузі та негативно відобразилося на під­приємствах харчової промисловості й спричинило зменшення обсягів вироб­ництва і, як результат, подорожчання продовольчих ресурсів для населення України та світу.

Зменшення виробництва продукції харчової промисловості супроводжує­ться зниженням показників її економічної ефективності. Рівень рентабель­ності операційної діяльності промислових підприємств з виробництва харчо­вих продуктів, напоїв і тютюнових виробів у 1992 р. становив 25,3%, 1995 р. – 22,6%, 2000 р. – 3,3%, 2005 р. – 3,7%, 2008 р. – 2,3%. Незважаючи на те, що ок­ремі підприємства харчової промисловості є збитковими (хлібопекарні, мо­лочні та м'ясопереробні заводи), загальний рівень рентабельності має пози­тивне значення за рахунок підприємств тютюнової, лікеро-горілчаної, пиво­варної галузей [15].

Вищевикладене дозволяє стверджувати, що у розвитку аграрного сектору та харчової промисловості прослідковується тяжіння до збитковості окремих складових, що не дозволить цій галузі посісти гідне місце на світовому продо­вольчому ринку. Відсутність вільних коштів для модернізації обладнання, впровадження новітніх інноваційних технологій, закупівлі сировини змушує підприємства скорочувати виробництво. Тому проблеми економічно-фінан­сових відносин між підприємствами харчової промисловості та сільського гос­подарства, пошуку паритету цін на сільськогосподарську сировину й продо­вольчі товари, розширення ринків сировини та збуту повинні вирішуватися на основі управління агропромисловим комплексом з використанням сучасних інструментів менеджменту та маркетингу.

Основним напрямком подолання зазначених негативних тенденцій є роз­виток інтеграційних зв'язків і побудова на їх основі інтегрованих об'єднань.

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ 4(118), 2011


108 ЕКОНОМІКА ТА УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНИМ ГОСПОДАРСТВОМ

Останнім часом для галузей харчової промисловості характерним стає поши­рення інтеграційних стратегій і зростання ефективності як у межах окремих складових єдиного технологічного ланцюга (сільськогосподарські формуван­ня та переробні підприємства, заготівля, гуртова й роздрібна торгівля), так і у виробничих відносинах між ними. Посилення зв'язків виробників сільсько­господарської сировини й переробних підприємств призводить до появи но­вих цілісних властивостей у системі, зміни структури та якості інтегрованої системи.

Доцільно зазначити, що значні конкурентні переваги в харчовій промис­ловості України мають компанії з вертикально інтегрованою структурою ви­робництва із замкнутим циклом виробництва – від вирощування, зберігання та переробки сировини до виробництва та реалізації готової продукції. За ра­хунок власної системи елеваторів, сільських господарств і торговельних домів компанії досягають замкнутого виробничого циклу, економії витрат і раціо­нального управління фінансовими потоками. Додатковими перевагами є роз­ташування у спеціальних економічних зонах і на територіях пріоритетного розвитку, а також співпраця з іноземними партнерами.

Варто також зауважити, що найбільш конкурентоспроможними стають вертикально інтегровані об'єднання. Прикладом є ЗАТ «Кернел-Груп», що працює в агропромисловому секторі України з 1994 р., є лідером українського ринку бутильованої соняшникової олії (з питомою вагою 35% від загального обсягу) та найбільшою в Україні вертикально інтегрованою агропро­мисловою компанією. До групи «Кернел» входять олійно-екстракційні заводи Полтавської та Харківської областей (Полтавський, Приколотнянський і Вов-чанський олійно-екстракційні заводи) та понад 20 елеваторів, агропідпри-ємства, торговельна компанія «Кернел-трейд», компанія «Кернел-капітал», яка діє на ринку цінних паперів, компанія "Іnerco", що представляє інтереси групи на міжнародних ринках [5].

Частка ринку ЗАТ «Кернел-Груп» серед виробників олійно-жирової галузі у 2009 р. склала 12,30%, річний обсяг переробки насіння соняшника на заво­дах компанії – 15% від загального обсягу врожаю України у зазначеному пе­ріоді. Компанія має найбільшу в Україні мережу елеваторів (1,7 млн. т одно­часного зберігання) і належить до трійки найбільших українських експортерів соняшникової олії та зернових культур.

Серед торговельних марок (ТМ), які належать компанії «Кернел», слід відзначити «Щедрий Дар», «Стожар», «Чумак Домашня», «Чумак Золота», «Любонька».

Розвиток конкурентоспроможності компанія «Кернел» забезпечила собі шляхом придбання контрольного пакета акцій групи компаній "Allseeds Group", яка вважається одним з найбільших в Україні виробників сирої соняшникової олії, її частка експорту складає 25–27% від загального обсягу. Найперспективнішими виробничими активами "Allseeds Group" є олійно-екстракційний завод ВАТ «Кіровоградолія» та термінал в м. Миколаїв.

Лідером агропромислового комплексу України та найбільшим гравцем на ринку м'яса птиці (більше 40% вітчизняного ринку курячого м'яса) стала вер­тикальна інтегрована структура ВАТ «Миронівський хлібопродукт», яка пра -

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ 4(118), 2011


ЕКОНОМІКА ТА УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНИМ ГОСПОДАРСТВОМ 109

Цює на вітчизняному ринку з 1998 року. Компанія є виробником курятини під ТМ «Наша Ряба», делікатесної яловичини під ТМ «Сертифікований Ангус», делікатесної гусячої печінки під ТМ «Фуа Гра» та готових м'ясних страв під ТМ «Легко!» [10].

На сьогодні ВАТ «Миронівський хлібопродукт» – це комплекс із 20 під­приємств, який об'єднує потужності всього технологічного ланцюга вироб­ництва м'яса птиці: від маленького курчати до дорослої птахи та кінцевого продукту; займається виробництвом соняшникової олії (понад 140 тис. т за 2009 р.), яловичини, свинини, готових м'ясних страв, ковбас, гусячого м'яса та печінки, вирощуванням фруктів і картоплі; проводить дистрибуцію (11 цент­рів дистрибуції); має власний парк вантажівок (430 автомобілів-рефрижерато-рів). З метою уникнення залежності від постачальників і коливань цін на си­ровину компанія вирощує аграрні культури для забезпечення власних комбі­кормових заводів, виробляє корми для птахофабрик.

Для побудови ефективної системи збуту фахівцями ВАТ «Миронівський хлібопродукт» створено мережу фірмових франчайзингових магазинів (більше 2300 брендованих франчайзингових точок), через яку реалізується майже 50% виробленої продукції [10].

Незважаючи на те, що для хлібопекарської галузі найбільш розповсюдже­ним є створення об'єднань на основі горизонтальної інтеграції (ТОВ «Кон­церн «Хлібпром»), сьогодення демонструє спроби виробників побудувати ефективні вертикальні структури. Прикладом такого об'єднання є хлібний холдинг ЗАТ «Хліб Києва», що є найбільшим гравцем на території України за обсягами продажу (у 2009 р. частка у загальному обсязі реалізованої хлібобу­лочної продукції становила 13,5%) та діє на ринках борошна, хліба та хлібобу­лочних виробів в межах м. Києва і Київської області [16].

ЗАТ «Хліб Києва» було створено у 2004 р. на базі ВАТ «Київмлин» і ВАТ «Київхліб». До його складу входять 17 хлібопекарських підприємств (9 у м. Києві та 8 у Київській області), борошномельний комбінат, ремонтно-монтажний комбінат, інформаційно-обчислювальний і навчальний центри, підприємство матеріально-технічного постачання «Київхлібпостач». На сьогодні потужність холдингу становить понад 1700 т на добу хлібобулочних і 12,6 тис. т на рік кондитерських виробів, а асортимент представлений майже 500 найменуваннями хлібобулочних і кондитерських виробів, більшість з яких розроблені спеціалістами компанії.

Варіантом створення інтегрованої структури у кондитерської галузі є між­народна кондитерська корпорація "Roshen" – національний лідер ринку (близько 25% ринку кондитерських виробів). До складу корпорації входять 4 українські кондитерські фабрики (Київська, Вінницька, Маріупольська та Кременчуцька); 2 зарубіжні фабрики (Липецька кондитерська фабрика «Ликонф» (Росія) та Клайпедська кондитерська фабрика (Литва)), а також масло-молочний комбінат «Бершадьмолоко» та «Літинський племзавод», які забезпечують фабрики корпорації натуральною високоякісною сировиною. Побудований корпорацією власний логістичний центр забезпечує зберігання сировини й готової продукції, оптимізацію поставок продукції кінцевому спо­живачу та мінімізацію затримок продукції на складі.

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ 4(118), 2011


110 ЕКОНОМІКА ТА УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНИМ ГОСПОДАРСТВОМ

В межах розробки концепції розвитку корпорації у 2000 р. було створено бренд "Roshen", під яким корпорація випускає до 200 видів високоякісних кондитерських виробів (шоколадні та желейні цукерки, карамель, шоколад, печиво, вафлі, бісквітні рулети та торти). Загальний обсяг виробництва про­дукції сягає 400 тис. т на рік [6].

З викладеного вище можна зробити Висновки Про багатоплановий харак­тер інтеграційних процесів в агропромисловому секторі країни, розвиток яких здійснюється від простих до складніших інтегрованих систем, від функціону­вання виробничих структур за участю кількох підприємств сільськогосподар­ського й промислового виробництв, територіально близько розташованих, до регіональних і транснаціональних формувань. Багатоцільові інтегровані об'єднання є найпривабливішими об'єктами для інвестування з боку приват­ного капіталу, що в перспективі створить передумови для перетворення їх у сучасні ефективні виробництва, дозволить підвищити конкурентоспромож­ність вітчизняних товарів і підприємств, реалізувати експортний потенціал га­лузі, забезпечить продовольчу безпеку й економічну незалежність України.

1. Амбросов В.Я., Мареніч Т.Г. Механізми ефективного функціонування агроформувань // Економіка України.– 2006.– №6. – С. 60–66.

2. Андрійчук В.Г. Надконцентрація агропромислового виробництва і земельних ресурсів та її наслідки // Економіка АПК.– 2009.– №2. – С. 3–9.

3. Білик Ю., Файчук О. Оцінка порівняльних переваг в умовах міжнародної економічної інте­грації // Економіка України.– 2007.– №6. – С. 69–76.

4. Глобальна продовольча безпека: Монографія / О. Г. Білорус, М. В. Зубець, П. Т. Саблук, В. І. Власов; Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин НАН України, ННЦ «Ін-т аграр. економіки» УААН. – К., 2009. – 486 с.

5. Кернел Груп // www-us. kernel. ua.

6. Кондитерська корпорація "Roshen" // Www. roshen. ua.

7. Малік М.Й., Лузан Ю.Я. Проблемні питання розвитку кооперації та інтеграційних відно­син в АПК // Економіка АПК.– 2010.– №3. – C. 3–8.

8. Месель-Веселяк В.Я. Концептуальні напрями стратегії розвитку агропромислового комп­лексу та сільських територій України на період до 2020 року. – К.: ІАЕ УААН, 2008. – 46 с.

9. Месель-Веселяк В.Я. Підвищення конкурентоспроможності аграрного сектору економіки України // Економіка АПК.– 2007.– №12. – С. 8–14.

10. Миронівський хлібопродукт // Www. mhp. com. ua.

11. Руснак П.П. О некоторых экономических аспектах развития агропромышленного произ­водства // Социально-экономическая модель постреформированного развития агропромышлен­ного производства в Украине. – К.: ИАЭ УААН, 2000. – С. 139–143.

12. Саблук П.Т. Стан і перспективи розвитку агропромислового комплексу України // Еко­номіка України.– 2008.– №12. – С. 4–18.

13. Саблук П.Т., Малік М.Й., Валентинов В.Л. Формування міжгалузевих відносин: проблеми теорії та методології. – К.: Ін-т аграр. економіки, 2002. – 294 с.

14. Статистична інформація // Державний комітет статистики України // Www. ukrstat. gov. ua.

15. Статистичний щорічник України за 2008 рік / Під ред. О. Г. Осауленка. – К., 2009. – 566 с.

16. Хліб Києва // Www. kyivkhlib. ua.

Стаття надійшла до редакції 15.12.2010.

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ 4(118), 2011


104

ЕКОНОМІКА ТА УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ