Головна Економіка Актуальні проблеми економіки МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ ЕКОНОМІЧНОЇ СТІЙКОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ
joomla
МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ ЕКОНОМІЧНОЇ СТІЙКОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ
Економіка - Актуальні проблеми економіки

Н.І. Шаціло

У Статті Уточнено Зміст Поняття Економічної Стійкості В Динамічних Умовах Господарювання. Визначено Основні Чинники Забезпечення Економічної Стійкості сільськогосподарського Підприємства. Проаналізовано Методологічні Підходи До Визначення Рівня Економічної Стійкості.

Ключові Слова: Статична Стійкість, Динамічна Стійкість, Чинник Виробництва, Економічна Стійкість, Розвиток.

Рис. 1. Літ. 11.

Н.И. Шацило

МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ОПРЕДЕЛЕНИЯ

УРОВНЯ ЭКОНОМИЧЕСКОЙ УСТОЙЧИВОСТИ

СЕЛЬСКОХОЗЯЙСТВЕННЫХ ПРЕДПРИЯТИЙ

В Статье Уточнено Содержание Понятия Экономической Устойчивости В Динамических Условиях Хозяйствования. Определены Основные Факторы Обеспечения экономической Устойчивости Сельскохозяйственного Предприятия. Проанализированы методологические Подходы К Определению Уровня Экономической Устойчивости.

Ключевые Слова: Статическая Устойчивость, Динамическая Устойчивость, Фактор Производства, Экономическая Устойчивость, Развитие.

N. I. Shatsilo

METHODOLOGICAL GROUNDS FOR DETERMINING THE LEVEL

OF ECONOMIC STABILITY OF AGRICULTURAL ENTERPISES

The article clarifies the essence of the notion of economic stability under the dynamic condi­tions of management. Key factors in maintaining the economic stability of agricultural enterprises Are determined. Methodological approaches to determining the level of economic stability are ana­Lyzed.

Keywords: Static stability; dynamic stability; a production factor; economic stability; development.

Постановка Проблеми. В умовах фінансово-економічної кризи можливості розширеного відтворення сільськогосподарських підприємств суттєво скоро­чуються. Тому нині особливо важливим є уточнення сутності поняття еконо­мічної стійкості підприємств, визначення чинників її формування та науко­вий пошук шляхів забезпечення. Економічній стійкості підприємства нале­жить чільне місце в структурі властивостей відкритої соціально-економічної системи. Її пріоритетом є можливість виміру – на рівні господарюючого су­б'єкта, галузі чи держави в цілому, з урахуванням специфічних особливостей розвитку. Основою для визначення основних параметрів і якісних характерис­тик економічної стійкості є кількісний аналіз.

Аналіз Досліджень І Публікацій. Теоретичним підґрунтям для розгляду сут­ності поняття «економічна стійкість» є наукові розробки західних і вітчизня­них економістів. Проблемам управління стійкістю складних соціально-еконо­мічних систем присвячені праці таких учених, як О. Г. Бодров [1], В. І. Іванов [3], Н. Б. Кирич [4], А. В. Козаченко [5], В. Д. Савченко [7], С. І. Чимшит [9].

© Н.І. Шаціло, 2010


170 ЕКОНОМІКА ТА УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ

Об'єктивно необхідним є аналіз теоретичного надбання з питань сутності і чинників забезпечення економічної стійкості сільськогосподарських підпри­ємств з метою більш глибокого розуміння цієї економічної категорії, а також методологічної бази для визначення рівня економічної стійкості сільськогос­подарського підприємства, що зумовило вибір теми даної статті.

Мета Дослідження – уточнити поняття економічної стійкості сільськогоспо­дарського підприємства та визначити основні чинники, які її забезпечують. Ана­ліз чинників забезпечення економічної стійкості дає можливість виробити аль­тернативу на майбутній період діяльності й обрати ефективну стратегію еконо­мічного розвитку. Раціональне використання потенціалу ґрунтується на ефектив­ному механізмі визначення, забезпечення та управління економічною стійкістю.

Основні Результати Дослідження. Економічна стійкість досить неоднознач­но трактується сучасними економістами-аграрниками. Проблема визначення сутності даного поняття обумовлена наявністю:

- динамічної невизначеності: діяльність суб'єктів господарювання є склад­ним неперервним процесом, альтернативних шляхів реалізації якого існує без­ліч, стільки ж існує можливих шляхів забезпечення стійкості;

- перманентності діяльності: наявність великої кількості моментів пара­метричної нестійкості, в яких зовнішній вплив або внутрішні трансформації призводять до нових якісних і кількісних змін;

- багатомірності та полізв'язності: відповідно до системного підходу стій­кість усієї виробничо-господарської структури забезпечується когерентним виконанням функції системи кожним компонентом, що одночасно є системо­утворюючим фактором. Найточніша модель визначення економічної стійкос­ті сільськогосподарського підприємства враховує найбільш можливу кількість чинників із власним рівнем значимості, які мають властивість змінюватись у процесі безперервних якісних перетворень;

- полікритеріальності: рішення про визначений рівень економічної стій­кості приймається на основі аналізу якості отриманих результатів за певними критеріями, основним з яких все ж таки залишається ознака економічної ефективності;

- інтерпретації результативних даних: існує проблема наявності ефектив­ної методики формалізації результативних показників, отриманих на різних рівнях аналізу економічної стійкості як динамічної категорії, та вимога вико­ристання інноваційних методів у традиційних схемах оцінювання даних. Нині статичність методів не дозволяє використовувати їх для аналізу.

Статичні методи є дієвими при оцінюванні в певній точці часу постійних результатів, тобто таких, які є незмінними на момент їх дослідження [7, 11]. При розгляді господарюючого суб'єкта поняття статичної стійкості виражає­ться у відтворенні обсягів господарювання у попередніх масштабах. Іншими словами, одного разу досягнутий рівень виробництва чи певний показник до­хідності буде порогом для наступного рівня розвитку.

Виробнича сільськогосподарська одиниця є відкритою соціально-еконо­мічною системою, яка в процесі свого функціонування змушена відповідати на вплив зовнішнього середовища з метою забезпечення подальшого розвит­ку. З урахуванням постійних змін зовнішнього середовища просте відтворення

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ 7(109), 2010


ЕКОНОМІКА ТА УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ

171


Сільськогосподарського виробництва має бути базою для руху та розвитку, які, за О. Г. Бодровим, і є необхідною умовою існування економічних об'єктів, до числа яких безумовно відноситься сільськогосподарське підприємство [1, 56]. Кожен суб'єкт господарювання прагне досягти стану кращого, порівняно з іс­нуючим, оскільки пошук призводить до розвитку [2, 9]. В цьому контексті можна визначити, що характеристикою економічної діяльності може виступа­ти як статична, так і динамічна стійкість. Для визначення динамічної стійкості необхідно виявити стійкий рівень змін кожного з чинників і залежних від них показників стійкості діяльності сільськогосподарського підприємства. Ста­тична стійкість характеризує той рівень, що вже був досягнутий на певному часовому проміжку та до якого підсвідомо прямуватиме система, відповівши на вплив зовнішнього чинника. Ось чому для вивчення економічної стійкості та можливих її меж і до сьогодні застосовують методи статики.

А. В. Козаченко [5, 78] розглядає стійкість як основну категорію при ви­вченні систем, що є їхньою здатністю утримувати себе в заданих параметрах. В економіці під стійкістю розуміють здатність економічної системи, що зазна­ла впливу зовнішнього чинника, повернутися в стан рівноваги при викорис­танні всіх можливих засобів. В. І. Іванов визначає економічну стійкість під­приємства як зовнішній прояв внутрішньої структури об'єкта. На думку вче­ного, господарюючий суб'єкт як система володіє певною кількістю стійких компонентів, перевищення яких над нестійкими формує рівновагу різного рівня [3, 14]. Ці компоненти є ресурсами підприємства, збалансований стан яких має забезпечити умови економічного зростання в майбутньому. Поєд­нання елементів забезпечує комбінацію з певними кількісно-якісними харак­теристиками виробничої системи [9, 6]. Вони одночасно є джерелом комп­лексної характеристики – надійності, однією з складових якої, разом з конку­рентоспроможністю, забезпеченістю інноваційними технологіями, здатністю до адаптації тощо, є й економічна стійкість. У цьому дослідженні розглядаєть­ся 5 складових економічного потенціалу сільськогосподарського підприємст­ва, що разом створюють матеріальні блага та будуть здатні здійснювати цей процес у майбутньому. Йдеться про земельні, матеріально-технічні, трудові, фінансові та інформаційні ресурси, що класифікуються за характером вико­ристання як виробничі. Ці складові формують комплекс основних чинників, які визначають економічну стійкість сільськогосподарського підприємства, тому саме вони є якісною основою процесу сільськогосподарського вироб­ництва, а їх взаємозв'язок і взаємозалежність є джерелом утворення системної властивості – економічної стійкості.

Оскільки сільськогосподарське підприємство функціонуватиме на ринку доти, доки задовольнятиме споживачів продукцією, послугами чи роботами і вони платитимуть за них, то діяльність підприємства можна інтерпретувати як постійний рух грошових потоків. До того ж, фінансові показники характери­зують кінцеві результати діяльності суб'єктів господарювання, тому вартісна основа і закладена в розрахунок цілої низки економічних показників. При цьому ігнорується наявність матеріально-технічних, трудових, земельних ре­сурсів, які в сукупності з фінансовими забезпечують розширене відтворення підприємства. Це є причиною розгляду економічної стійкості з фінансової по -

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ 7(109), 2010


172 ЕКОНОМІКА ТА УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ

Зиції, згідно з якою виділяють стійкість фінансово-економічну [8, 19] або гос­подарсько-фінансову [4, 24], обидві з яких ґрунтуються на забезпеченні під­приємства власними засобами, здатними забезпечувати безперебійний процес виробництва та реалізації продукції одночасно з процесами оновлення. Безу­мовно, фінансовий стан відображає не лише фінансові, а й когерентні вироб­ничі потужності, що в результаті визначають загальну стійкість підприємства. З позиції системного підходу загальна стійкість системи забезпечується стій­кістю кожного з її компонентів, але водночас стійкість окремих компонентів системи не є абсолютною гарантією досягнення стійкості системою як цілим.

Категорію економічної стійкості підприємства пов'язують з його конкурен­тоспроможністю через існування зв'язку «підприємство – конкуренти – ри­нок», інша назва якого «трикутник конкуренції» [10, 47], тому конкурентоспро­можність сільськогосподарського підприємства слід розглядати як стабільний успіх на ринку, а економічну стійкість – як основний інструмент його досягнен­ня. Економічна стійкість сільськогосподарського підприємства є його власти­вістю як системи забезпечувати виконання визначеної функції в умовах вироб­ничої факторної мобільності. Економічно стійке сільськогосподарське підпри­ємство має за рахунок наявності власного економічного потенціалу та перспек­тивних можливостей досягати визначених цілей на кожному етапі розвитку.

Кожний господарюючий суб'єкт оцінює свою конкурентну позицію влас­ним методом, оскільки не існує загальновизнаної методики визначення еконо­мічної стійкості, тим більше єдиного оціночного показника через обмеженість кількісних параметрів аналізу. Крім цього, методично складно при розробці ефективного механізму визначення та управління економічною стійкістю під­приємства максимально точно розрахувати її рівень на окремих етапах життєво­го циклу господарюючого суб'єкта. Для визначення такого показника існують методичні підходи, головним чином пов'язані із застосуванням математичних методів оцінки чинників внутрішнього та зовнішнього середовища, аналізу сис­темоутворюючих чинників на основі взаємозв'язків між ними з визначенням єдиного інтегрального показника, використанням методів оцінки фінансового стану за допомогою аналізу даних фінансової звітності, комплексних методів як спроб поєднання описаних вище. Спільним для всіх перелічених методів є ви­користання для розрахунку кількісних показників за наявності різних рішень управлінського персоналу в конкретних економічних ситуаціях.

Одним з методів, що використовується для визначення рівня економічної стійкості, є індикативний. При застосуванні цього методу оцінки економічної стійкості стан досліджуваного об'єкта аналізують на базі визначеної сукупності характеристик та обговорення рекомендації щодо їх покращення [6, 37]. Най­простіше використати для оцінки стійкості сукупність основних розрахованих фінансових коефіцієнтів. Проте такий підхід не враховуватиме інші особливості процесу виробництва. Стійкість кожного компонента сільськогосподарського підприємства буде характеризуватись власними індикаторами, які мають визна­чатися для кожного окремого сільськогосподарського підприємства з урахуван­ням специфічних умов діяльності (рис. 1). На кожному рівні економічної стій­кості необхідно визначити властиві йому критерії і відповідно до них – систему економічних показників. Перед тим, як отримати кількісну оцінку економічної

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ 7(109), 2010


ЕКОНОМІКА ТА УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ

173


Стійкості, необхідно спочатку кількісно оцінити результати матеріального вті­лення її форм у процесі здійснення господарської діяльності, щоб із сукупності таких оцінок вивести підсумкове значення. Важливо визначити зміст та розро­бити методику розрахунку кожного показника та його адресність, тобто відпо­відність певному критерію оцінки. Економічна сутність таких показників відоб­ражає теоретичну основу і практичну спрямованість обґрунтування рівнів еко­номічної стійкості, а також темпів стійкого економічного розвитку.

МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ ЕКОНОМІЧНОЇ СТІЙКОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

Рис. 1. Механізм Визначення Рівня Економічної Стійкості сільськогосподарських Підприємств, Авторська Розробка

Рівень економічної стійкості є загальною характеристикою, що відобра­жає здатність сільськогосподарського підприємства як відкритої соціально-економічної системи зберігати свої параметри та упорядковано рухатися, вра­ховуючи різноманітний спектр зовнішніх впливів. Першим рівнем економіч­ної стійкості підприємства є досягнення такого стану, за якого буде можливе його функціонування в режимі простого відтворення на основі самофінансу­вання. Оскільки стійкість проявляється як протидія негативному впливу чин­ників, то на рівні підприємства такий процес буде виражатися в недопущенні спаду виробництва чи руйнуванні ресурсного потенціалу. Перший рівень еко­номічної стійкості сільськогосподарського підприємства характеризується мі -

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ 7(109), 2010


174 ЕКОНОМІКА ТА УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ

Німальним набором показників, які є найважливішими для його функціону­вання. Вони враховують основні аспекти співвідношення «підприємство – се­редовище», включаючи джерела розвитку та можливі загрози. Більш високим проявом стійкості є поступальний рух вперед, економічне зростання, що, як наслідок, передбачає розширене відтворення.

На другому рівні економічної стійкості аналізуються чинники, які виво­дять підприємство з рівноваги, та розробляється комплекс заходів зі стабіліза­ції діяльності сільськогосподарського товаровиробника. Третій рівень харак­теризується агрегованим показником, що є функцією зростання всіх сфер діяльності сільськогосподарського підприємства в перспективі. Його досяг­нення відображає успішне виконання місії підприємства, яка виражається у забезпеченні споживачів сільськогосподарською продукцією відповідно до їх­ніх потреб і вимагає розробки спеціальної моделі, на що і будуть спрямовані подальші дослідження.

Висновки. Сучасна наукова думка характеризує економічну стійкість не лише як протидію природним та економічним впливам, а й як уміння присто­суватися до них, адаптуватися, знайти спосіб використати їх на власну ко­ристь. Чинником забезпечення стійкості сільськогосподарського підприємст­ва як відкритої соціально-економічної системи є його внутрішній потенціал, спрямований на досягнення цілей економічного розвитку. З погляду динаміки використання кількісних методів виміру економічної стійкості не є достатнім. Наукові дослідження підтверджують необхідність розробки механізму забез­печення максимально точного рівня стійкості сільськогосподарського товаро­виробника, що визначатиме одночасно аспекти виробничої діяльності та да­ватиме можливість прогнозувати реакцію підприємства на зовнішні й внут­рішні дестабілізуючі впливи.

1. Бодров О.Г. Экономическая свобода и устойчивость предприятия. – Казань: Таглимат; Ин-т упр-я, экон. и права, 2000. – 208 с.

2. Бойко В.В. Экономика предприятий Украины. – Д.: Национальный горный университет, 2008. – 551 с.

3. Іванов В.І. Управління економічною стійкістю промислових підприємств (на прикладі підприємств машинобудівного комплексу): Монографія. – Луганськ : Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2005. – 268 с.

4. Кирич Н.Б. Від стабілізації суспільного виробництва – до сталого розвитку суспільства. – Т.: ТДПУ ім. І. Пулюя, 2003. – 201 с.

5. Козаченко А.В. Малый бизнес, устойчивость и компенсаторные возможности. – К.: Либра, 2003. – 328 с.

6. Макаренко П.М. Показники оцінки економічної стійкості аграрних підприємств// Агро-світ.– 2008.– №24. – С. 35–39.

7. Савченко В.Д. Організація сільськогосподарських підприємств ринкової орієнтації з основа­ми загального вчення про підприємство. – Харків: Харківський державний університет ім. В. В. До-кучаєва, 1996. – 253 с.

8. Туболець І.І. Зміст фінансової та економічної стійкості аграрних підприємств // Агросвіт.– 2008.– №19. – С. 18–21.

9. Чимшит С.И. Управление потенциалом сложных социально-экономических систем. – Д.: Монолит, 2008. – 362 с.

10. Чіп Л.О. Напрями підвищення економічної стійкості аграрних підприємств // Агро Світ.– 2008.– №23. – С. 46–48.

11. La methode IDEA // Www. idea. portea. fr.

Стаття надійшла до редакції 19.02.2010. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ 7(109), 2010


РОЗВИТОК ПРОДУКТИВНИХ СИЛ І РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА 169