Головна Філологія Вісник Донецького інституту соціальної освіти СОЦІОКУЛЬТУРНІ КОМПОНЕНТИ І КОМПЕТЕНЦІЇЇ МОВНОЇ ОСОБИСТІ
joomla
СОЦІОКУЛЬТУРНІ КОМПОНЕНТИ І КОМПЕТЕНЦІЇЇ МОВНОЇ ОСОБИСТІ
Філологія - Вісник Донецького інституту соціальної освіти

С. П. Гірняк (Дрогобич) У статті розглядаються соціокультурні особливості мовної особистості, сутність її соціокуль-турних компетенцій, а також соціокультурний аспект процесу навчання української мови дітей мо­Лодшого шкільного віку.

Ключові слова: Мовна особистість, національно-мовна особистість, соціокультурна компетенція, Комунікативна компетенція, соціокультурна змістова лінія.

Постановка проблеми. Лінгво-етнічна іден - Л. Масенко досліджують вплив мовної політики
тифікація є однією з фундаментальних у процесі держави на становлення і розвиток мовної осо-
трансформації та розвитку сучасного українського бистості та суспільства в цілому.
суспільства, тому так важливо визначити роль Мета статті – з'ясувати соціокультурні особ-
мови в суспільстві та житті особистості, а також ливості мовної особистості, а також соціокуль-
звернути особливу увагу на формування в учнів турний аспект процесу навчання української мови
соціокультурної компетенції. дітей молодшого шкільного віку з метою сфор-
Аналіз останніх досліджень. Окремі питан - мувати у них соціокультурні компетенції.
ня становлення соціокультурної компетенції ви - Виклад основного матеріалу

Світлено у працях В. Гумбольдта, О. Потебні,

Погляд на світ, що знаходить своє відображен-Ф. Буслаєва, І. Білодіда, І. Франка, В. Виногра-ня у мові особистості, відображає також ї ї ціннісні

Дова, С. Єрмоленко, Л. Мацько, О. Біляєва,

Орієнтації. Мова особистості впливає на її духов-М. Вашуленка, О. Савченко, М. Пентилюк та інших.

Про те, як впливає культурологічний фактор на тип мовної особистості, вказували у своїх нау­ково-методичних розвідках К. Ушинський, В. Сухомлинський, М. Стельмахович. Учені зау­важували, що національний тип мовної особис­тості виростає на ідеях української філософії, на культурному досвіді, здобутках народу, його мо­рально-етичних цінностях.

На думку І. Огієнка, І. Срезневського, В. Су-хомлинського, П. Юркевича, О. Синявського, ва ж-ливим складником формування мовної особис­тості є її духовне становлення, виховання любові й поваги до рідного слова, землі, народу, його од­вічних цінностей та ідеалів, усвідомлення необ­хідності та внутрішньої потреби в спілкуванні й пізнанні світу засобами рідної мови.

Сьогодні мовна особистість (як лінгвістична та лінгводидактична категорія) перебуває у полі зору багатьох дослідників, зокрема Ю. Караулов розробив структуру, рівні мовної особистості, дав

Його соціокультурних рис. Так, ще в XIX столітті Вільгельм фон Гумбольдт відзначав значний вплив мови на духовний розвиток народу. У праці "Про вивчення мов, або план систематичної енцикло­педії всіх мов" учений зазначав: "Мова – це об'єд­нуюча духовна енергія народу… Вся людина не вкладається в межі своєї мови; вона більше того, що можна виразити словами; але їй необхідно вкла­дати в слова свій невловимий дух… Мова завжди втілює в собі своєрідність цілого народу … Вив­чення мов світу – це також всесвітня історія ду­мок і почуттів людства" [4, с. 349].

Соціокультурні особливості особистості (як проблема денаціоналізації) цікавили й Олександ­ра Потебню. Він бачив органічну участь національ­ної мови не т ільки у формуванні народного світос­прийняття, але й у самому розгортанні думки. Вчений підкреслював загальнолюдську цінність кожної мови, бо саме в ній вбачав відбиття ще

Ний розвиток, а мова народу впливає на розвиток

Однієї, нової картини світу: "Якби об'єднання люд-ґрунтовне визначення цього поняття; Н. Шума-ства за мовою і взагалі за народністю було б мож-рова вивчає мовну компетенцію особистості (ак-ливим, воно було б згубним для загальнолюдської тивний словник у сферах родинного, позародин-но-побутового та професійного спілкування); думки, як заміна багатьох почуттів одним, хоча б Л. Паламар розглядає питання відбору лінгвістич - це одне було не дотиком, а зором... Для існування ного матеріалу на початковому етапі вивчення людини потрібні інші люди; для народності – інші української мови нефілологічною аудиторією ви - народності" [15, с. 229]. Зауважимо, що Олександр щих навчальних закладів; О. Смолінська дослід - Потебня підкреслював неповторність кожної ок-жує лінгводидактичні основи національно-мовного ремої особистості та вкрай негативно ставився до виховання особистості засобами українського асиміляції, вважаючи її процесом, що призводить фольклору; Я. Радевич-Винницький, В. Іванишин, до знищення особливого в особистості.


В І С Н И К Донецького інституту соціальної освіти


Сучасні вчені, звертаючись до означеної про­блеми, прагнуть досліджувати взаємний де­термінізм соціальних, культурних і мовних фак­торів у суспільстві, аналізуючи ті чи інші коре­ляції між соціокультурними і мовними структура­ми на широкому географічному й історичному просторі. Однак здебільшого науковці частіше розглядали питання впливу та взаємодії соціаль­них і культурних чинників на трансформацію сус­пільства. Тоді як дослідження й аналіз спільного впливу соціокультурних і мовних особливостей на зміни українського суспільства знаходимо лише у працях "Мова і нація" Василя Іванишина та Ярос­лава Радевича-Винницького й "Мова і політика", "Мова і суспільство: Постколоніальний вимір", "(У)мовна (У)країна" – Лариси Масенко.

Дослідники переконані у тому, що суспільство впливає на мову через особистість, а мова завж­ди впливає на суспільство через діяльність осо­бистості і, тим самим, сприяє налагодженню соці­альних зв'язків.

Мовне спілкування формує певні мовні спільноти, пов'язані між собою особливою кому­нікацією, в яких мова може виконувати різні функції. Мовний потенціал суспільства формує особистість, а тому їх можна розглядати як дві системи, що живуть і функціонують у відповід­ності з потребами і законами суспільства. Таким чином постійно відбувається процес інтеграції, адаптації особистості й мови залежно від соціаль­но-лінгвістичної ситуації.

Саме тому особистість як член суспільства (соціуму) здатна регулювати соціальні відносини і зберігати історичну й культурну пам'ять народу. "Мовна особистість – це, власне, особистість, сха­рактеризована з боку впливу засвоєної нею мов­ної культури на її особистісні якості та соціально-культурну ефективність її діяльності як суб'єкта суспільних відносин. Цій особистості, за її функціо­нальною природою, мають бути притаманні якості-характеристики, здатні позитивно вплива­ти на процес соціально-культурної трансформації", стверджує Лариса Масенко, а тому мовній осо­бистості притаманні такі якості:

Мовна відкритість і доступність – на­ціленість на спілкування і прагнення передати ідеї і цінності іншим соціальним агентам;

Соціально-діяльнісна спрямованість, по­в'язана з інтенсивністю трансформаційних про­цесів і забезпеченням необхідної динаміки осо-бистісних змін;

Соціально-культурна пізнавальна моти­вація, що пов'язується з прагненням "розкодува­ти" світ і сформувати його індивідуальну мовну модель;

Мисленнєва індивідуалізація світу Як осо-бистісно-мовна стимуляція пізнання та формуван­ня стилю мислення, який відповідає специфіці духовного світу мовної особистості;

Культурно-репрезентативна (в чомусь де­монстративна) Якісна визначеність мовної осо­бистості, яка знаходить вияв в утвердженні своєї етнічно-національної та культурно-групової при­належності й вираженні її через стилі мовлення у різних соціальних сферах (політиці, моралі);

Естетико-мовний профіль особистості Як цілісний вияв її буття у світі, утвердження її осо-бистісного естетичного світу та інші [13, с. 9].

Однак і сам розвиток особистості характе­ризується соціально-мовною залежністю. Через мовну особистість є можливість глибше схарак­теризувати мову як суспільно-культурне явище і зрозуміти характер її функціонування в суспільстві, що трансформується. Тому в пері­од соціокультурної трансформації мовна пробле­ма набуває особливого значення (культурного, соціального, особистісного, політичного та ін.). Адже від того, яка мова стає визначальною, значною мірою залежить розвиток культури і народу як її носія. Однак, які б суспільні транс­формації не відбувалися, а разом з ними зміни соціокультурної й соціолінгвістичної реальності та мовної практики,

"Людина мовить.

Ми мовимо вві сні і наяву.

Ми мовимо постійно; навіть коли не про­мовляємо жодного слова, а лише слухаємо…

Ми мовимо постійно в якийсь спосіб.

Ми говоримо, бо говорити нам природно", – зауважував Мартін Гайдеґґер у 1950 році [2, с. 7]. І, мабуть, саме с ьогодні, як і сотн і років тому, рівень мовної освіти є визначальним у характеристиці соціального розвитку суспільства загалом і кож­ної особистості зокрема. Зміна пріоритетів у сфері освіти, надання українській мові статусу держав­ної, а також м овна політика в Ук раїні – ці чинники зумовлюють якісно нові вимоги до вивчення ук­раїнської мови у школі. М етою н авчання рідної мови є формування національно свідомої, духовно бага­тої мовної особистості з належним рівнем комуні­кативної компетенції. Саме тому у програмі з української мови зазначено, що "курс української мови – важлива складова загального змісту по­чаткової освіти, оскільки мова є не тільки окре­мим навчальним предметом, а й виступає основ­ним засобом опанування усіх інших шкільних дис­циплін" [16, с. 12]. Вивчення рідної мови сприяє формуванню особистості, готової до активної, твор­чої діяльності в усіх сферах життя суспільства. Формування особистості – процес соціального роз-


ФІЛОЛОГІЯ. ЖУРНАЛІСТИКА Том V. 5/2009


Витку людини, становлення її як суб'єкта діяльності, члена суспільства, громадянина. Отже, освіта є однією з найважливіших ланок, що сприяє форму­ванню, соціалізації особистості.

Як зазначено у Державному стандарті, "змісто­ве наповнення освітньої галузі "мови і літератури" передбачає опанування молодшими школярами української мови та інших мов як засобу спілкуван­ня і пізнання, прилучення до скарбниць духовності і культури, літературних надбань українського наро­ду і народів світу, виховання громадянськості, патр­іотизму, національної свідомості" [5, с. 9].

Як зауважує Р. Дружненко, мета навчання рідної мови в сучасних загальноосвітніх навчальних зак­ладах полягає у формуванні мовної особистості, яка розвивається в етнічному середовищі, є носієм і транслятором культурних цінностей, активно на­слідує традиції використання різномовних засобів у спілкуванні [7, 1]. А. Гонський додає, що націо­нальний компонент мовної особистості дає змогу розглядати мовну діяльність під кутом національ­но-культурної специфіки і враховувати етнопсихо­логічні чинники: вроджені мовні здібності, чуття мови, національний спосіб мислення, національну свідомість, національну самосвідомість, національ­но-мовну свідомість, несвідоме, національний ха­рактер, національне почуття, менталітет, націо­нально-культурну мотивацію [3, с. 4].

Отже, оволодіння мовою як найважливішим чинником національної самоідентифікації не л ише забезпечує комфортне існування індивіда в со­ціальному просторі, а й сприяє виробленню за­гальнонародних, національно окреслених поглядів і переконань, визначає національний мовний тип, констатує В. Кононенко [9, с. 43].

Як зазначено у Державному стандарті, мовна та соціокультурна лінії забезпечують відповідний обсяг знань з мови, умінь і навичок їх застосуван­ня в мовленнєвій діяльності, а також уявлення про звичаї, побут українського народу, визначні події та постаті в історії Ук раїни [5, с. 9]. Тому особливу увагу слід звернути на формування в учнів Соціо-Культурної компетенції, а саме: розуміння на­ціонально-культурної специфіки мовної поведінки, звичаїв, правил, норм, соціальних умов, соціальних стереотипів українського народу, зафіксованих у мові, та вміння бачити спільне й відмінне у різних мовах, культурах, цінувати свою культуру, знати й поважати культури інших народів.

Великий загальноосвітній та виховний потен­ціал соціокультурного аспекту викладання ство­рює реальні передумови для розширення круго­зору учнів, визначення їх життєвих установок та перспектив у процесі формування соціокультур-ної компетенції, для виховання культури поведін-

Ки і загальної культури учня у процесі його соціа­лізації і становлення як активного суб'єкта на­вчально-виховного процесу.

Специфіка соціокультурного матеріалу почат­кового етапу, зокрема включення в нього елементів фольклору, пісень, дитячої поезії та ін., створює реальні передумови для реалізації ідей гуманіта­ризації, гуманізації та інтегративності навчального процесу. Отже, врахування зазначених факторів має сприяти створенню ситуації соціального розвитку молодшого школяра засобами вивчення рідної мови, суттєво підсилити мотивацію учіння та оп-тимізувати процес навчання української мови.

Мета формування соціокультурної компетенції учнів початкових класів інтегративна за своїм характером. Вона передбачає підготовку дітей до елементарного спілкування в найтиповіших ситуаціях на основі комунікативного мінімуму початкової школи, який має включати певний об­сяг країнознавчих та лінгвокраїнознавчих знань. Реалізація цієї мети сприятиме гармонізації про­цесу раннього навчання, виховання та розвитку особистості учня засобами української мови.

Формування соціокультурної компетенції дітей забезпечують відмінні за своєю суттю принципи:

1. Лінгвокраїнознавчі (формування позитив­ного ставлення до мови, до народу-носія цієї мови та до його культури);

2. Психолого-дидактичні (що враховують вікові особливості школярів та спрямовані на ре­алізацію ідей гуманізації та гуманітаризації почат­кової освіти);

3. Лінгво-методичні (що ставлять за мету гуманітаризацію процесу раннього навчання ук­раїнської мови, а також використання автентич­них навчальних матеріалів);

4. Власне методичні (мовленнєва спрямованість процесу формування соціокультурної компетенції).

Сучасні дослідження Т. С имоненко засвідчують, що формування національно-мовної особистості значною мірою залежить від соціальних змін. Прий­няття й відтворення української мови в мовленні широкого загалу (в сім'ї, школі, радіо та телебаченні) позитивно впливатимуть на становлення та розви­ток української мовної особистості, оскільки актив­ний словник учнів формується під впливом того середовища, в якому вони живуть. У зв'язку з цим особливої ваги набувають соціолінгвістичні переду­мови засвоєння учнями української мови [16, с. 8].

Методист В. Дороз у статті "Вивчення украї­нської лексики в поліетномовних школах: лінгво-культурологічна робота" визначає соціальні чин­ники, які впливають на процес формування лек­сичних умінь та навичок у лінгвокультурологіч-ному аспекті: відмінності у сприйманні, катего-


В І С Н И К Донецького інституту соціальної освіти


Ризації та оцінюванні явищ дійсності представни - діяльності. У мовній освіті мають гармонійно по-
ками різних етнічних спільнот, потреба освоюва - єднуватися три складові: Грамотність, лінгві-
Ти позамовні (позакодові) знання, точніше знан - Стичне мислення і національно-мовна свідо-
Ня, що стосуються невербальних кодів культури Мість. Ефективність мовної освіти і її відповідність
того лінгвокультурного суспільства, для якого сучасним стандартам визначатиметься її спро-
використовувана мова є рідною [6, с. 13]. можністю дати українській державі громадян, які
Розмірковуючи про мету мовної освіти в школі, вільно володіють державною мовою, забезпечити
І. Ющук наголошує, що основним завданням їх високий інтелектуальний розвиток, виховання
шкільного курсу рідної мови одні вважають форму - духовно-емоційної сфери, національно-патріотичне
вання в учнів орфографічної, пунктуаційної й стилі - виховання засобами мови [12].

Стичної вправності, інші прагнуть навчити дітей гар­но й змістовно висловлюватись, ще інші на перше місце ставлять бездоганне знання правописних пра­вил. Це, без сумніву, важливі грані виховання все­бічно розвиненої рідномовної особистості. Але все втрачає сенс без любові до рідного слова. Однією з найперших засад вивчення української мови має стати забезпечення мовної стабільності учнів, ви­ховання в них мовного обов'язку щодо своєї держа­ви і через розуміння взаємозв'язку питань розвитку мови з державотворчими проблемами виховання активної мовної особистості, небайдужої до мов­них проблем держави [18, с. 11].

Департамент загальної середньої та дошкіль­ної освіти МОН України у "Методичних рекомен­даціях щодо вивчення української (рідної) мови у 2008-2009 навчальному році" головне завдання вивчення української мови вбачає у підготовці мов­но грамотної людини з високим рівнем комуніка­тивної компетентності, що ґрунтується на системі знань про мову та її граматичну буд ову, самобут­ньої мовної особистості, яка має значний словни­ковий запас, засвоїла основні норми літературного мовлення, здатна вільно виражати свої думки та почування в усній та писемній формі, у буд ь-яко-му стилі та жанрі, що якнайкраще відповідають ситуації спілкування; також рідна мова формує високий рівень духовності й інтелекту людини, у свідомо-практичній мовленнєвій діяльності формує її світогляд, свідомість і психотип [5, с. 3].

Спираючись на концепцію вивчення українсь­кої мови, запропоновану ще у 1994 році С. Єрмо-ленко та Л. Мацько, вважаємо основою мовної освіти пробуд ження індивідуальної мовотворчості, таке засвоєння мови, яке забезпечує вільне само­вираження особистості у різних сферах людської

Проведений аналіз дає змогу дійти наступних висновків:

– мова – це засіб самоідентифікації особи;

– мова особистості впливає на розвиток мови народу, а відтак, на розвиток його (народу) соціокультурних рис;

– у період поступу суспільства мовна осо­бистість здатна позитивно впливати на про­цес соціокультурної трансформації;

– сучасне викладання української мови по­винно підпорядковуватися комплексним по­требам виховання мовної особистості;

– актуальною (у процесі реалізації соціокуль-турної змістової лінії) залишається пробле­ма національної самоідентифікації учнів, формування у них патріотизму, духовної культури, пов'язаних із вибором мови спілкування;

– соціокультурна змістова лінія Державного стандарту передбачає розширення уявлень учнів про культуру українського народу, її особливості в різних регіонах України, у різних етносів, які населяють країну. Ця робота має органічно поєднуватися з інши­ми аспектами навчання і виховання учнів;

– соціокультурна змістова лінія спонукає учителів та методистів приділяти особливу увагу мов­ним аспектам проблеми, а саме: тлумаченню значення слів, особливостей їх використання, вживанню фразеологізмів, прислів'їв, приказок; розвитку умінь доречно використовувати їх у мовленні; роботі над текстами різних стилів і жанрів; написанню творчих робіт з викорис­танням етнографічних елементів змісту, як на­голошують С. Єрмоленко, Л. Мацько, О. Сав­ченко, М. Вашуленко та інші.


Література


1. Боринштейн Є. Соціокультурні особливості мовної особистості // Соціальна психологія. – 2004. – №5. – С. 63-71.

2. Гайдеґґер М. Дорогою до мови / Переклав з нім. Володимир Кам'янець. – Львів: Літопис, 2007. – 232 с.

3. Гумбольдт В. Язык и философия культуры. – М.: Прогресс, 1985. – 449 с.

4. Го нський В. Мова я к складова національної культури // Рідна школа. – 2003. – №1. – С. 3-5.

5. Департамент загальної середньої та дошкіль­ної освіти МОН Ук раїни у "Методичних реко­мендаціях щодо вивчення української (рідної) мови у 2008-2009 навчальному році // Дивос-лово. – 2008. – №8. – С. 2-9.


ФІЛОЛОГІЯ. ЖУРНАЛІСТИКА Том V. 5/2009


(державна) мова" // Ук раїнознавство в роз-буд ові держави: Матеріали щорічної Міжна­родної науково-практичної конференції. – К., 1994. – С. 299-307.

13. Масенко Л. Мовно-культурна ситуація в Ук­раїні: соціопсихологічні чинники формуван­ня // Дивослово. – 2001. – №10. – С. 7-10.

14. Масенко Л. (У)мовна (У)країна: Популярне видання. – К.: Темпора, 2007. – 88 с.

15. Потебня А. А. Эстетика и поэтика. – М., 1976. – С. 229.

16. Програми для середньої загальноосвітньої школи 1-4 класи. – К.: Початкова школа. – 2006. – 432 с.

17. Симоненко Т. В. Формування національно-мовної особистості на уроках української мови в 5-7 класах: Автореф. дис. … канд. пед. наук. – К., 2000. – 18 с.

18. Ющук І. Роздум про мету викладання рідної мови в школі // Дивослово. – 2004. – №9. – С. 11.

6. Державний стандарт початкової загальної ос­віти // Початкова школа. – 2006. – №2.

7. Дороз В. Вивчення української лексики в по-ліетномовних школах: лінгвокультурологічна робота // Дивослово. – 2005. – №2. – С. 10-13.

8. Дружененко Р. С. Етнографічні засади форму­вання мовленнєвих умінь і навичок учнів ос­новної школи: Автореф. дис. … канд. пед. наук. – Херсон, 2005. – 18 с.

9. Іванишин В., Радевич-Винницький Я. Мова і нація. – Дрогобич: Відродження, 1994. – 218 с.

10. Кононенко В. Етнологічні засади вивчення української мови // Українська мова в освіті: Збірник матеріалів Всеукраїнської наукової кон - ференції. – Івано-Франківськ: Плай, 2000. – С. 43-56.

11. Кононенко В. Мова і народна культура // Мо­вознавство. – 2001. – №3. – С. 62-69.

12. Мацько Л. І., Єрмоленко С. Навчально-вихов­ний зміст базової дисципліни "Українська

Гирняк С. П.

СОЦИОКУЛЬТУРНЫЕ КОМПОНЕНТЫ И КОМПЕТЕНЦИИ ЯЗЫКОВОЙ ЛИЧНОСТИ

В статье рассматриваются социокультурные особенности языковой личности, сущность ее социокуль­турных компетенций, а также социокультурный аспект процесса обучения украинскому языку детей млад­шего школьного возраста.

Ключевые Слова: Языковая личность, национально-языковая личность, социокультурная компетен­Ция, коммуникативная компетенция, социокультурная содержательная линия.

Girnjak S. P.

SOCIOCULTURAL C OMPONENTS AND COMPETENCES OF THE LANGUAGE PERSONALITY

Іn the article the meaning of socio-cultural competence of the linguistic personality and socio-cultural aspect of Ukrainian language studies process by junior pupils.

Key words: Linguistic personality, national-linguistic personality, socio-cultural competence, communicative Competence, socio-cultural matter branch.

Надійшла до редакції 6 жовтня 2009 року



В І С Н И К Донецького інституту соціальної освіти 18

Таким образом, работа над художественным интеллектуальную сферы сознания студентов, фор-

Произведением проходит в четыре этапа; подготов - мирует восприятие текста на более высоком, ана-

Ка к восприятию текста, идентификация с текстом, литическом уровне, гармонично воздействует на

Анализ и дистанциирование от текста. Такое струк - этическую и эстетическую стороны миропонимания

Турирование позволяет охватить эмоциональную и студентами.

Литература

1. Бахтин, М. М. Эстетика словесного творчества мир", 2003. - С. 23-24. [Электронный ресурс]:
[Текст] / М. М. Бахтин // РГИУ Наука. - М., 1992. - Www. CentrMag. ru/book2124656.html.

Вып. 2. - С. 369-370. Библиогр.: 250-257. 4. История всемирной литературы: В 9 т. / АН

2. Лосев, А. Ф. Теория художественного стиля СССР; Ин-т мировой лит. им. А. М. Горького; [Текст] / А. Ф. Лосев // Проблема художествен - Редкол: Г. П. Бердников (гл. ред) и др. - М.: На-ного стиля. - К: Академия, 1995. - С. 194. ука, 1994. Т. 7. - 1991. - С. 452-453. [Электрон-

3. Сократические сочинения // Киропедия / Ксе - ный ресурс]: Http://feb-web. ru/feb/ivl/vl7/vl7-Нофонт // М.: ООО "Издательство АСТ": "Ладо - 4523.htm.

Виговська Л. М.

ОСНОВНІ ЕТАПИ РОБОТИ НАД ХУДОЖНІМ ТВОРОМ НА ЗАНЯТТЯХ З ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Стаття присвячена аналізу основних етапів роботи над художнім твором на заняттях з зарубіжної літератури, подана характеристика структури етапів роботи над текстом, визначені засоби розвитку читацьких навичок деталізації у тексті. На методичному рівні запропоновані аспекти формування аналітичних навичок студентів.

Ключові слова: Сприйняття тексту, ідентифікація з текстом, дистанціювання від тексту, коментування Читання, актуалізація та конкретизація процесу, аналітичні навички, літературознавча експертиза, синтез-Імпровізація.

Vygovskaja L. M.

THE BASIC STAGES OF WORK AT THE LITERARY WORK ON THE FOREIGN LITERATURE CLASSES

The article is devoted to the analysis of the basic stages of work on the literary work on the foreign literature classes, the characteristic of structure of stages of work on the text is given, ways of development of reader's skills of detailed elaboration in the text are defined. At the methodological level aspects of analytical skills' formation of students are offered.

Key words: Perception of the text, identification with the text, distancing from the text, commenting reading, actualization and a process concrete definition, analytical skills, philological expertise, synthesis-improvisation.

Надійшла до редакції 15 Січня 2010 Року

УДК 82-311.1