joomla
ІЄРАРХІЯ У ФОНЕМНІЙ СТРУКТУРІ СЛОВА
Філологія - Київського національного лінгвістичного університету

ПЕРЕБИЙНІС В. І.

Київський національний лінгвістичний університет

У статті описано ієрархічні взаємозв’язки у канонічній формі слова, змодельовано структуру мовних одиниць як способу організації конституантів та їх ієрархії у вигляді графіка. Представлено фонемну структуру слова як канонічну форму, тобто ланцюжком голосних /V/ та приголосних /С/.

Ключові слова: конституант, ієрархія, фонемна структура слова, канонічна форма слова.

В статье описываются иерархические отношения в канонической форме слова; моделируется структура языковых единиц как способа организации конституантов и их иерархии в форме графика. Представляется фонемная структура слова как каноническая форма, т. е. цепочкой гласных /V/ и согласных /С/.

Ключевые слова: конституант, иерархия, фонемная структура слова, каноническая форма слова.

The article deals with the hierarchical relations in canonic form of the word. It models the structure of language units as the way of constituents’ organization and their hierarchy in the graph. It presents the phonemic structure of the word as a canonic form, i. e. by a chain of vowels /V/ and consonants /С/.

Key words: constituent, hierarchy, phonemic structure of a word, the canonic form of a word.

Структура будь-якої одиниці мови - це спосіб її організації, її будова. Вона складається з певної послідовності мовних одиниць того рівня, що є нижчим за рівень модельованої одиниці, або одиниць різних рівнів, тобто передбачає наявність певних ієрархічних відношень між ними [2, с. 214]. Останні чітко відображаються у графічному представленні структури аналізованої одиниці.

Ієрархічний статус того чи іншого складника структури визначається його значущістю для модельованої одиниці чи для класу споріднених одиниць. Наприклад, ієрархічною вершиною слова є корінь - морфема, яка об’єднує велику групу спільнокореневих слів і визначає її семантику. Наступний, нижчий рівень ієрархії становлять префікс і суфікс - афікси, здатні модифікувати семантику слова і визначати їх частиномовний статус, об’єднуючи у підгрупи спільнокореневі слова. Нарешті, найнижчий ступінь в ієрархії елементів морфемної структури слова посідає флексія, тобто морфема, яка визначає форму слова у словозмінній парадигмі:

корінь (-РІЗ-)

(ВИ-) префікс суфікс (-К-)


І

флексія (-А)

Рис. 1. Ієрархія в морфемній структурі слова

Суфікси та префікси становлять один рівень, скільки б їх не було у слові. Це видно з Рис. 1. Якщо слово складається тільки з кореня й афіксів, воно має дворівневу морфемну структуру:

Подпись:корінь (БУД-)

Дворівневу морфемну структуру мають також слова, що складаються з кореня і флексії:

корінь (ТРАВ-)

Ч

флексія (-А)

Рис. 3. Дворівнева морфемна структура слова (корінь - флексія)

У словах з двома чи кількома коренями виокремлюється інтерфікс - морфема, що об’єднує корені пар-о-плав, багат-о-поверховий. Ця морфема посідає найнижчий рівень в ієрархії, оскільки наявність її визначається лише зручністю вимови, тому складне слово може й не мати інтерфікса: три-член-н-ий.

корінь (БАГАТ-) корінь (-ГОЛОВ-)

флексія (-ИЙ)

нтерфікс (О-)

Рис. 4. Морфемна структура дворівневого слова

Ієрархічні відношення у структурі речення репрезентуються деревом залежностей, вершиною якого є присудок (предикат). Наприклад, речення Інформація про цю подію з'явилася в багатьох газетах виражається таким деревом залежностей :


з’ явилася

 

в

 

про

 

газетах

 



Подпись: подіюбагатьох

цю

Рис. 5. Дерево залежностей речення

Предикат невипадково є вершиною ієрархії в реченні, адже предикативність уважається основою речення, без предиката не може бути речення [1, с. 146].

Фонемна структура слова, морфеми чи складу моделюється так званою канонічною формою (далі - КФ), тобто лінійним ланцюжком символів, якими позначаються класи фонем - голосні (далі - V) та приголосні (далі - С). При цьому знаком V позначаються як довгі, так і короткі голосні, а також дифтонги, якщо вони наявні в системі даної мови, а символом С - усі приголосні: - тверді та м’які, глухі, дзвінкі та сонорні, проривні та фрикативні. Щоправда, інколи мета дослідження вимагає деталізації, і тоді вона використовується, але не є основним, загальноприйнятим правилом побудови канонічної форми.

Наприклад: ЗЕЛЕНИЙ - ZVLVNVJ (умовні позначення Ъ - дзвінкий фрикативний, Ь - плавний сонорний, N - носовий сонорний, J - фонема Й).

Про ієрархію складових частин канонічної форми, як правило, не йдеться. Це, а також лінійне представлення канонічної форми наводять на думку, що у фонемній структурі слова ієрархії немає. Насправді ж це не так. У фонемній структурі слова можна встановити кількарівневу ієрархію. Вершиною ієрархії у КФ слова є наголошена голосна: без наголосу не може бути слова, якщо в ньому більше одного складу. Наголос об’єднує фонетичні елементи слова, робить його цілісною одиницею. Звичайно, у складі односкладової морфеми чи односкладового слова наголосу немає, тут його функцію виконує складотвірний елемент: голосна чи сонорна фонема.

Особливо важлива роль наголосу в мовах з нефіксованим та рухомим наголосом. Нефіксований наголос призводить до того, що будь-який склад у слові може бути наголошеним. Наприклад, у двоскладовому слові наголос може бути на першому чи другому складі. У першому випадку маємо низхідну (довго), а у другому - висхідну (рука) фонемну структуру. У низхідній структурі вершиною ієрархії є перший склад, а у висхідній - другий склад. При цьому кожна частина мови має свій реєстр як канонічних форм у вигляді ланцюжка, так і низхідних і висхідних структур.

Для ілюстрації цього твердження було організовано механічну вибірку двоскладових іменників, прикметників, прислівників і дієслів з реєстру українсько-російського словника [5], у якій досліджувався розподіл канонічних форм за довжиною та місцем наголосу для кожної з перерахованих частин мови. Результати наведено в Таблиці 1.

Таблиця 1

Розподіл канонічних форм

частина

мови

кількість

слів

кількість КФ за різної довжини

низхідних

висхідних

іменник

215

25

127 (59,07%)

88 (40,93%)

прикметник

47

8

31 (65,96%)

16 (34,04%)

прислівник

27

12

20 (74,07%)

7 (25,92%)

дієслово

14

5

10 (71,43%)

4 (28,57%)

Разом:

303

188 (62,05%)

115 (37,95%)

Як бачимо, кількість низхідних структур істотно більша для всіх частин мови, що закономірно для флективної мови.

При цьому слід урахувати, що існують слова з паралельним наголосом, який може бути і на першому, і на другому складі, наприклад, звичай, відчай, лихва, мабуть та ін..

Вибірка зі словника не дає уявлення про рухомий наголос, який трапляється при словозміні, особливо іменників. Є слова, які в однині мають наголос на другому складі (відро, вікно, рука, нога, плече та ін.), а у множині наголос переходить на перший склад (відра, вікна, руки, ноги, плечі). А є й такі, які змінюють наголос і в однині, й у множині, наприклад, сестра, сестро, сестри, сестер, а також ті, що мають нерухомий наголос: палець - пальці, кінець - кінці, шия - шиї і под.

Отже, роль наголосу особливо важлива в мові з нефіксованим наголосом. У цих умовах наголос розмежовує фонемні структури слів, які описуються однаковими канонічними формами, наприклад: дерево - CVCVCV, береза - CVCVCV, дереза - CVCVCV. Врахування наголосу значно збільшує кількість фонемних структур слова залежно від кількості складів у ньому: у двоскладових словах удвічі, у трискладових утричі і т. ін..

Як свідчать наведені приклади, у трискладових словах виокремлюються низхідні структури з наголосом, а отже, з вершиною ієрархії на першому складі, висхідні - з наголосом на третьому складі та симетричні - з наголосом на середньому складі.

У мовах з фіксованим наголосом такої варіативності КФ бути не може. Наприклад, у польській мові наголос завжди на передостанньому складі, тому вершина ієрархії завжди знаходиться на цьому складі незалежно від довжини слова: bardzo - дуже, zlato - золото, buddwla - будівля, abecadlo - алфавіт, obywatelski - громадянський.

У французькій мові наголошується останній склад, що визначає висхідний характер КФ. Слова угорської та чеської мови завжди мають вершину ієрархії на першому складі, отже, у цих мовах слова характеризуються низхідною КФ.

В англійській мові немає єдиних правил щодо місця наголосу, воно залежить від етимології слова: слова германського походження зазвичай мають наголос на першому складі непрефіксальних слів. Відіграє роль також довжина слова: у словах, що складаються з трьох чи більше складів, наголос, як правило, ставиться на третьому складі від кінця слова (readiness ['redinas],purity ['pjuariti], simplify [simplifai]) [6, с. 15-17]. Крім того, місце наголосу в англійській мові залежить від частини мови: двоскладове слово має наголос на першому складі, якщо воно є іменником, і на другому, - якщо це дієслово, наприклад, combine [kombain] - комбайн і combine [ka'mbain]- комбінувати; increase [ inkri:s] - зростання та increase [in kri:s] - зростати.

Існує чимало правил, що визначають місце наголосу в англійському слові, але поставлений за тим чи іншим правилом наголос свого місця не змінює і залишається нерухомим. Тому можна стверджувати, що в англійській мові наголос фіксований.

Усі розглянуті раніше фонемні структури слова є дворівневими одновершинними. Проте, в українській, а також в англійській мові існують двовершинні і тривершинні фонемні структури, коли у слові є не один, а кілька наголосів. Це слова з паралельними наголосами: завжди і завжди, байдуже - байдуже - байдуже, відчай - відчай, гладкий - гладкий та ін.. Інколи одновершинні слова перетворюються у дво - чи кількавершинні, набуваючи паралельних наголосів: буде - буде, веду - веду, особливо в поезії під впливом віршового розміру. Дво - чи кількавершинними ці слова є у словнику, а в тексті фіксується один наголос залежно від того, як слово вимовляється. Тому слово байдуже має кілька варіантів: низхідна КФ - байдуже (CVCCVCV), симетрична байдуже (CVCCVCV) та висхідна - байдуже (CVCCVCV).

Інший приклад двовершинних фонемних структур - це слова з двома рівноправними наголосами, наприклад, прикметники на позначення кольору: темно-синій (СУССУСУСУС), сіро - зелений (СУСУСУСУСУС) або двонаціональних утворень: афроазійський (УССУУСУССУ).

Інша справа, коли у слові є основний і другорядний (побічний) наголос: визволитель (СУССУСУСУ). Вершина, створювана побічним наголосом, нижча за вершину, створювану головним наголосом, тому КФ цього слова має таку трирівневу структуру:

3-й рівень /СУ\

2-й рівень СУ

1-й рівень ССУ СУС

Хоча в українських словниках побічний наголос зазвичай не позначається, існує ряд правил, які регламентують його місце у слові.

1. У трискладових словах з головним наголосом на кінцевому складі побічний наголос міститься на першому складі: голова (СУСУСУ), боротьба (СУСУССУ), основний (УССУССУС), ведете (СУСУСУ).

2. Якщо ж у трискладовому слові головний наголос припадає на перший склад, то побічний буде на останньому складі: підліток (СУССУСУС).

3. У чотирискладових словах з головним наголосом на початковому складі побічний наголос знаходиться на останньому чи передостанньому складі: лагодити (СУСУСУСУ), злущування (ССУСУСУССУ).

4. Якщо ж головний наголос у чотирискладовому слові знаходиться на другому від початку складі, то побічний буде на останньому складі: городина (СУСУСУСУ).

5. Якщо в чотирискладових словах основний наголос знаходиться на останньому чи передостанньому складі, побічний буде на початковому: передовий (СУСУСУСУС), рдбітництво (СУСУССУСССУ), паралельний (СУСУСУССУС), виробництво (СУСУССУСССУ).

6. П’ятискладові слова з головним наголосом на другому складі від початку мають побічний наголос на останньому складі: виховувати (СУСУСУСУСУ).

7. П’ятискладові слова з головним наголосом на передостанньому складі мають побічний наголос на першому складі: розподіляти (СУССУСУСУСУ).

8. Якщо у п’ ятискладових словах основний наголос на початковому складі, побічний наголос - на середньому складі: бачитимете (СУСУСУСУСУ).

9. При головному наголосі у п’ ятискладових словах на кінцевому складі побічний буде на початковому складі: передовики (СУСУСУСУСУ).

10. Якщо у п’ ятискладових словах головний наголос падає на середній склад, побічні будуть на першому й кінцевому складах: визволителі (СУССУСУСУСУ), книгосховище (ССУСУССУСУССУ) [3, с. 360].


В англійській мові другорядний наголос обов’язково позначається у словниках. У чотирискладових словах він, як правило, стоїть перед головним, через один склад від нього:

dictatorial [diktatDirial].

Отже, наведені вище факти є вагомим доказом того, що для адекватного моделювання фонемної структури не досить будувати ланцюжок фонем, з яких складається слово, а й ураховувати місце наголосу в ньому. Особливо важливим є це для мов з нефіксованим наголосом. Наведемо типові приклади КФ українських слів:

 

2-складові

 

CCV.

 

CV.

 

клепка

 

куча

 

низхідні

 

CCV

 

CV

 

рука

 

клубок

 

CV

 

CVC

 

висхідні

 

CCV

 

CV

 

3-складові низхідні CV CV»

CV —CV дерево 'SCV CVC лавовий

 

CV \ \

CV береза CVC CVC лавровий

 

симетричні

 

CV

 

CV CV

CV ^ боротьба ^ ^ CVC підліток

CVC CV

 

CCV

 

4-складові

 

, CVC— CCV злущування

 

CCV

 

CV

 

городина,

 

CV

 

CV

 


,CУ^

 

рдбітництво

 

СУ

 

СУС СССУ

 

СУС

 

передовий,

 

СУ>

 

СУ — СУ

 

5-складові

 

СУ /“ \

 

• СУ виховувати,

 

СУ СУ — СУ

 

СУ

 

бачитимете,

 

/СУ\

СУ СУ----- СУ

 

СУ

 

передовики,

 

СУ.

 

СУ—СУ — СУ

 

ССУ СУ

 

6-складові

 

ССУ

 

клятвопорушниця

 

ССУ СУ СУ___ СУ

 

7-складові

 

/“\

 

СУ ^СУ СУ

 

лавинонебезпечний

 

СУ

 

СУС СУС

 

Як показують графіки, починаючи з трискладових слів, КФ українських слів мають дві й більше вершин. Це можуть бути КФ з двома головними наголосами (сіро-зелений, темно-синій)

 



або з одним головним і кількома побічними наголосами. Вони розташовуються через один склад до або після головного наголосу.

В англійській мові слова з двома головними наголосами донедавна спостерігалися:

а) у двоскладових словах з роздільним написанням: це дієслова з постпозитивами: do’in (CVCV), get up (CVCVC);

б) у словах з наголошеним префіксом, наприклад, undo (VCCV), 'undug (VCCVC);

в) складені прикметники на зразок light-hearted (CVCCVCVC) - безтурботний, веселий; light-heeled (CVCCVCC), light-legged (CVCCVCC) - швидконогий; але light-head (CVCCVC) - легковажний; light-fingered - нечистий на руку (CVCCVC) [3]. Тобто, спостерігався різнобій у наголосах однотипних за будовою слів.

Останнім же часом спостерігаються процеси позбавлення від одного з головних наголосів як у дієсловах з постпозитивом, так й у складних словах, або перетворюючи його в побічний (на зразок fight-hearted - CVCCVCVC), або зовсім уникаючи наголосу (un’do - VCCV) [7].

Тенденцію позбутися одного з головних наголосів можна пояснити прагненням до чіткішого об’ єднання фонетичних елементів слова в одне ціле. Якщо один головний наголос виконує об’єднувальну функцію, то два наголоси протиставляють наголошені частини, тим самим роз’єднуючи їх, що заважає відчути слово як одне ціле.

З усього викладеного вище висновок може бути єдиний: для детального вивчення фонемної структури слова необхідно змінити спосіб її моделювання і зображати КФ не лише як ланцюжок голосних і приголосних, а як ієрархічну структуру, яка має вершину (головний наголос), другорядну вершину (побічні наголоси) і ненаголошені склади.

Таке моделювання фонемної структури слова сприятиме також дослідженню акцентологічної системи мови.

ЛІТЕРАТУРА

1. Ильиш Б. А. Современный английский язык. Теоретический курс. - М. : Изд-во лит-ры на иностр. яз., 1948. - 347 с.

2. Кочерган М. П. Загальне мовознавство / Михайло Петрович Кочерган. - К. : Академія, 2003. - 464 с.

3. Мюллер В. К. Англо-русский словарь : 70000 слов и выражений / Владимир Карлович Мюллер. - М. : “Сов. Энциклопедия”, 1969. - 912 с.

4. Перебейнос В. И. Еще раз о структуре предложения / В. И. Перебейнос // Чествуя филолога. - Орел, 2002. - С. 146-156.

5. Сучасна українська мова. Вступ. Фонетика / За заг. ред. І. К. Білодіда. - К. : Наукова думка, 1969. - 435 с.

6. Українсько-російський словник / Укл. : Г. Їжакевич. - К. : Наукова думка, 1999. - 984 с.

7. Oxford Student’s Dictionary. - Oxford : Oxford University Press, 2003. - 1248 p.

Дата надходження до редакції

17.11.2011