joomla
ХУДОЖНЄ АМАТОРСТВО НА ПОДІЛЛІ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ТЕНДЕНЦІЇ
Образотворче мистецтво - Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури

Оксана Петрівна Жалюк

Викладач Вінницького інституту Міжнародного університету розвитку людини “Україна”

У статті аналізується стан та актуальні питання стосовно функціонування ху­дожньо-творчого аматорства в Подільському регіоні України.

Ключові слова: Клубні заклади, художнє аматорство, фестивалі, конкурси, свята.

The article analyzes the situation and current issues regarding the functioning of ar­tistic and creative amatorstva in the Podolsk region of Ukraine.

Key words: Club facilities amatorstvo art, festivals, competitions and festivals.

Духовно-культурне життя у постсоціалістичній Україні характеризується неоднозначними процесами в культурно-творчій діяльності мас, в організації дозвілля і відпочинку різних категорій населення, викликаними економічними прорахунками і негараздами в державі, відсутністю належної державної підтримки культосвітніх закладів, слабкою державною культурною політикою, що призвело до деградації системи культурно-освітньої роботи, занепаду масового художньо-аматорського руху. Клубні заклади в значній мірі втрачають своє соціально-куль­турне, дозвіллєво-рекреаційне значення. Втрачено багато функціонуючих раніше аматорських гуртків, художніх колективів і студій, особливо оркестрів духових і на­родних інструментів, художніх агідбригад, хорових колективів, драмгуртків.

Сільські культосвітні установи перебувають на бюджетному утриманні місцевих рад, що ускладнює їх становище: з одного боку, їхнє майно належить до комунальної власності територіальних громад, кадри призначаються і фінансую­ться сільськими чи селищними радами, а з іншого боку, творчо-методичні ви­моги щодо змісту їхньої діяльності виставляють управління культури і туризму райдержадміністрацій. Проте, як одні, так і другі через тотальне безгрошів’я не здатні зарадити справі.

Збідненість культосвітніх закладів, вивільнення, утримання на неповні оклади керівників художньої самодіяльності в умовах дотаційного фінансування соціально-культурної сфери є чи не однією з основних причин негативних процесів в аматорському русі.

Разом з тим, навіть за несприятливих умов економічних кризових явищ, вкрай недостатнього фінансування працівники культури докладають зусиль для організації культурно-освітньої роботи, підтримують і проводять різноматітні культурно-мистецькі заходи для змістовного дозвілля людей, удосконалення художньо-аматорського руху, виховання підростаючого покоління на високих національних духовно-культурних традиціях.

Тому науковий аналіз позитивних тенденцій і проблем культосвітньої ро­боти є досить актуальним, зокрема, в такій важливій сфері соціалізації і духовно-культурного розвитку особистості, як самодіяльна художня творчість.


Зазначені проблеми і шляхи їх розв’язання досліджували подільські культу­рологи П. Слободянюк [1], А. Левицький, О. Кривоніс, О. Вільчинецька, В. Мельник [2] та інші.

Завдання статті – проаналізувати стан та окреслити основні тенденції, в художньому аматорському русі на Поділлі в сучасних умовах.

Пісня, танець, музика, народне декоративно-прикладне, ужиткове мис­тецтво, художні промисли – споконвічні національні духовно-культурні над­бання – мають величезний виховний потенціал, який впливає на думки, почуття і поведінку людей, утверджує їхню національну свідомість і самосвідомість. Тому художнє аматорство є однією з ефективних форм соціалізації людей, формування їхнього колективізму, морально-етичних якостей, художньо-естетичних смаків, що так важливо для утвердження духовних основ Незалежної Української держави. В постсоціалістичний період основні традиції народної художньої творчості зберігаються. Але, набуваючи нових модернових рис, наповнюючись національним характером, докорінно змінюється зміст народної художньої творчості.

Яскравим прикладом утвердження етнонаціональних витоків аматорства на Поділлі став творчий звіт Хмельницької області “Україно, матінко моя”, який відбувся 8 вересня 2009 року у Національному палаці мистецтв “Україна”. Крім академічного насамблю пісні і танцю “Козаки Поділля”, у ньому взяли участь понад тридцяти провідних самодіяльних хорів, ансамблів танцю, троїстих му­зик, фольклорних колективів. Було представлено 10 масових театралізованих фольклорно-етнографічних сцен, зокрема: вокально-хореографічні композиції “Козацьке поле”, “Великдень на Поділлі”, “Обжинки”, фольклорне дійство “Ой на Івана, ой на Купала”, народне дійство “Подільське весілля”, “В’язанка подільських пісень і мелодій”, “Сюїта танців народів світу”, масова театралізована апофеоз­на композиція “Україна, любов, майбуття”. Різножанровою була виставка виробів народного мистецтва “Обереги духовності і краси” [3]. Творчий звіт віддзе­ркалив глибоко національний зміст репертуарної політики, яка здійснюється в художній самодіяльності краю.

Аматорському руху сприяє збережена мережа і штати сільських культосвітніх установ культури. Так, у 1155 сільських, 20 районних та 11 міських клубних за­кладах Хмельницької області працює 1752 чол., з яких 81,8 % – спеціалісти. За офіційною статистикою в цих закладах діє майже 5 тис. клубних формувань (51 тис. учасників) і 4,4 тис. колективів художньої самодіяльності, тобто в середнь­ому по чотири формування і більше трьох гуртків на один клубний заклад, або по п’ять любительських об’єднань і гуртків на одного клубного працівника. Здебільше гуртків обліковано у районах: Волочиському – 337, Кам'янець-Подільсь-кому – 300, Чемеровецькому – 292, Шепетівському – 260, Дунаєвецькому – 240. Переважна чисельність майстрів образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва зареєстрована у районах: Шепетівському – 77, Білогірському – 71, Чемеровецькому – 61, Дунаєвецькому – 60, Городоцькому – 53, Старосинявсь-кому – 57 і лише дев’ять – у Хмельницькому, 12 – у Віньковецькому, жодного – у Полонському районі.

На Хмельниччині 189 колективів мають звання “Народний аматорський” і 57 – “Зразковий”, з них діють: в клубних закладах – 177, в т. ч. МБК, РБК – 112, сільських закладах культури – 65, початкових мистецьких навчальних закладах – 47, в інших установах – 23. Такі звання мають 38 хорових, 38 вокальних, 43


Хореографічних, 47 фольклорних, 17 театральних колективів, 22 оркестрів та інструментальних ансамблів, 18 духових оркестрів, п’ять художніх агітбригад, дев’ять естрадних оркестрів та ВІА, два ансамблі бандуристів, два ансамблі пісні і танцю [4, 5–6].

Провідними художніми колективами на Хмельниччині є: народні і разкові аматорські хори – Славутського РБК; Деражнянського РБК; хор “Летич” Летичівського РБК; духовий оркестр с. Шибено Теофіпольського району; фольк­лорні гурти і ансамблі – “Берегиня” Зеленокуриловецького СБК Новоушицького району; “Веселиха” Михайлюцького сільського клубу Шепетівського району; “Перлинка” ЗАТ “Прогрес” м. Славута; “Берегиня” Хмельницької школи мистецтв; “Веснянка” Полянського СБК Шепетівського району; “Оберіг” Віньковецького РБК; “Забава” Білогірського РБК; “Терлиця” Ізяславського РБК; “Бабине літо” П’ятничанського СБК Чемеровецького району, “Веселі музики” Віньковецького РБК; троїсті музики Деражнянського РБК; ансамблі народної музики “Веретено” Красилівського РБК; ансамбль ім. Володимира Ножки м. Старокостянтинова; ансамблі танцю “Гонта”, “Подолянчик”, “Веселка”, “Поділля”, “Юність Поділля”, “Успіх”, “Альдорадо”, “Крок” з Хмельницького, “Горлиця”, “Абра”, “Апельсин” з Кам’янця-Подільського та інші [3].

На Вінниччині сільська клубна мережа налічує 1034 закладів і 128 клубів-бібліотек, в яких працює 1263 працівники. Діє 5993 клубних формувань і понад п’ять тисяч аматорських колективів, з них 276 мають звання “Народний”. На один сільський клубний заклад припадає клубних формувань: 2,6 – у Козя-тинському, по 3,2 – у Літинському, Хмільницькому, по 6 – у Тростянецькому, Тульчинському, Піщанському, 8,3 – у Шаргородському, 8,7 – у Немирівському, 9,5 – у Гайсинському районах; в середньому майже по чотири колективи художньої самодіяльності на один клуб [5].

Цікавим представляється жанрове розмаїття художньої самодіяльності. На Хмельниччині діє 113 хорових (у 2008 році – 142) і 1520 вокальних ансамблів, квінтетів, квартетів, тріо (у 2008 році – 1496). Головними центрами вокально-хорового мистецтва залишаються районні та міські будинки культури. Функціонує 268 фольклорних колективів, що на 45 менше, ніж у 2008 році. Найбільше їх у Во-лочиському – 42, Старосинявському – 25, Городоцькому – 20, Летичівському – 19, Шепетівському – 17; найменше: у Віньковецькому і Красилівському – по три, Ярмолинецькому – чотири, Ізяславському і Старокостянтинівському – по п’ять. Кількість хореографічних колективів у 2008 – 2009 роках зменшилася з 575 до 561. В селах діють невеличкі танцювальні групи. Протягом 2009 року кількість ВІА і естрадних ансамблів зменшилася із 121 до 103, духових оркестрів – з 98 до 92, оркестрів та ансамблів народних інструментів – з 108 до 92. У 638 теат­ральних колективах (з них 202 – дитячих та п’ять – лялькових) займається май­же 6,5 тис. учасників [13, 43–44, 48, 54, 58, 61].

На Вінниччині функціонує майже 450 оркестрів та інструментальних ансамблів, 2,2 тис. вокально-хорових, 630 хореографічних, 790 театральних та 920 інших аматорських гуртків і студій, з них 249 – “Народних” і 62 – “Зразкових”, 2,5 тис. дитячих колективів. На один клуб в середньому припадає дев’ять гуртків аматорського мистецтва [6].

Найбільше гуртків у районах Гайсинському – 398, Немирівському – 335, Шаргородському – 304, Бершадському, – 294, Барському – 274. Але оркестрів


Та інструментальних ансамблів немає у Літинському районі, містах Могильові-Подільському, Жмеринці. На всю область створено лише сім ансамблів пісні і танцю [7, 12].

Художнє аматорство, культурно-творча діяльність є важливим видом клубної роботи, насамперед змістовного відпочинку людей. Але, як показує практика, статистика показників клубної роботи далека від реального стану справ, схильна до прикрашання дійсності. Хіба можна назвати відпочинком довгий зимовий вечір у холодному, занедбаному клубі? Звичайно, що ні. Що­року трагедією клубів залишаються зимові холода. Дійсно, в культосвітній роботі, аматорстві багато самовідданих активістів. Та чи можна чекати від культосвітнього працівника належної віддачі у роботі, ініціативності, коли він отримує за свою працю сто чи двісті гривень, або працює на неповну ставку? Свідченням цього є те, що в середньому на кожний клубний заклад Хмельнич­чини 2009 року, припадало лише по 2,5 тис. грн. від надання платних послуг [13, 13].

Більшість гуртків працюють нерегулярно – лише напередодні фестивалю чи концерту, перебувають у кризовій ситуації, не мають необхідних сценічних костюмів, музичних інструментів, занепадає їх творчий рівень. Значна частина керівників гуртків має слабку професійну підготовку (особливо фольклорних колективів). Наприклад, 40% сільських клубних працівників Вінниччини мають лише загальну освіту [5, табл. 1, 13]. Тільки 2009 року звільнилося 118 творчих клубних працівників: 48 – у РБК і МБК, 70 – сільських клубах. Втрачає позиції жанр академічного співу. Хорові, хореографічні колективи рідко мають оркест­рово-інструментальний супровід [13, 11]. Чи не тому вже з 2002 року відсутні хореографічні колективи у Гайсинському, Іллінецькому, Піщанському, Шарго-родському, Мурованокуриловецькому, духові оркестри у Літинському, Оратівському районних будинках культури [6]. Навіть у м. Хмельницькому, не кажучи про периферію, бракує висококваліфікованих режисерів, хормейстерів, інших спеціаліс­тів через непрестижність галузі культури для молоді [14].

Разом з тим, важливим показником роботи культурно-освітніх закладів на новому перехідному етапі стають вагомі культурно-мистецькі фестивалі та конкурси: міжнародні, всеукраїнські та регіональні. Долаються перекоси, що склалися у бік шоу-бізнесу. Увага аматорів привертається до народних художньо-мистецьких традицій, фольклорно-етнографічних, академічних жанрів народного мистецтва. На Хмельниччині фольклорно-етнографічними експедиціями у 2009 році зібрано понад сто самобутніх пісень, працівниками Хмельницького ОНМЦКМ здійснено 62 виїзди для надання методичної та практичної допомоги аматорам і культурно-освітнім закладам [13, 9].

Скажімо, 2008 року клубні заклади Вінницької області взяли участь у проведенні понад двох тисяч культурно-мистецьких заходів, в тому числі – у трьох міжнародних, семи всеукраїнських, 80 обласних, більше, ніж у 70 захо­дах, що проводилися на базі районів. Проведено 42 виставки, з них вісім – пер­сональних, вперше – обласна виставка “Подільське ткацтво” [7, 1]. В області стали традиційними фестивалі “Мистецтво одного села”, автентичних колективів на приз Г. Танцюри, свята народного мистецтва “Подільська витинанка”, симпозіуми скульпторів-каменотесів “Подільський оберіг” та гончарного мис­тецтва “Бубнівська кераміка”, конкурс читців “Обереги пам’яті”. З 1993 року Вінницький осередок Національної спілки майстрів народного мистецтва


України підготував у 20 районах на шести місячних курсах близько 1,5 тис. майстрів-вишивальниць [10], гончарів, майстрів по дереву, лозоплетіння і виго­товлення виробів з соломки і березової кори [9]. В клубних закладах діє майже 250 сімейних аматорських колективів, серед них родинні ансамблі Земків з смт Вапнярка Томашпільського, Донченків з с. Івча Літинського, Колесників з с. Яришів Могилів-Подільського районів [12]. З 2003 року проходить обласний фестиваль “Мистецька родина” [11, 16–17].

Аматорство охоплює значну частину дітей і молоді. На Вінниччині реалізую­ться дитячі культурно-мистецькі заходи і програми “Діти України” та “Українська родина”. Запроваджені обласні дитячі конкурси “Повір у себе” (для дітей-інвалідів), “Подільський первоцвіт” (фестиваль-конкурс сучасної пісні і танцю), “Червона рута” (конкурс молодих виконавців естрадної пісні), “Подільська вес-на-2009” (конкурс дитячих ВІА та юних вокалістів), “Музична парасолька” (міжнародний естрадний дитячо-юнацький фестиваль-конкурс), “Барвінкове кружало” (міжнародний фестиваль народної хореографії), “Арт-Олімп” (облас­ний фестиваль-конкурс візуального мистецтва), “На кордоні областей” (фести­валь народної творчості під патронатом Г. Секрет), декада культурно-освітніх та розважальних заходів до Дня молоді та інші [12]. Загалом у Вінницькій області створено понад 2,5 тис. дитячих клубних формувань [1], на Хмельниччині – 1,5 тис., до яких залучено 17 тис. дітей [4, 5].

У краї набирають популярності у молоді сучасні бальні танці – хіп-хоп, брейк-данс, диско-шоу, данс-шоу. Але з'являються і сумнівні колективи східного танцю, мета та напрямок діяльності яких не зовсім відповідають дитячій віковій моральності та етиці.

У Подільському регіоні проводяться культурно-мистецькі аматорські за­ходи національних меншин, людей з обмеженими фізичними можливостями, ветеранів війни і праці, представників різних професій. Організовується різнома­нітна культурно-дозвіллєва робота.

Сучасні культурно-творчі процеси обумовлені активним пробудженням національно-демократичної свідомості народу, поверненням його до відродження культурно-історичних витоків національної традиції, духовності і культури. Ра­зом з тим, на розвиток художньо-аматорського руху негативно впливають зане­пад економіки, сільського господарства, погіршення демографічної ситуації, різке зменшення і старіння сільського населення, поширення шкідливої космо­політичної поп-культури, зростання апатії, алкоголізму серед значної частини селян, молоді.

Становище культурних закладів і художньої самодіяльності ускладнюється через відсутність належного фінансового, матеріально-технічного і кадрового забезпечення. Проте, навіть працюючи в складних кризових умовах, культосві­тні заклади віднаходять певні форми збереження і активізації різних видів та жанрів художньо-аматорського руху. Наповнюють зміст художньої самодіяль­ності цінними для формування національної свідомості і самосвідомості худо­жньо-репертуарними знахідками. Організовують цікаві виставки, фестивалі, конкурси, концерти, народні свята. Все це протистоїть тотальному наступу західної антикультури, космополітизму і сприяє процесам українського держа­вотворення. Масовий художньо-аматорський рух, культурно-освітні установи, особливо на селі, своєю соціально-культурною, політичною значимістю


Діяльності заслуговують на докорінне покращення державної підтримки і нау­ково-методологічні узагальнення.

Література

1. Слободянюк П. Я. Культура Хмельниччини / П. Я. Слободянюк. – Хмельницький: Поділля, 1995. – 332 с.; Слободянюк П. Я. Місцеве самоврядування Хмельниччини: сторінки минулого і сьогодення місцевих громад краю. Історико-етнографічне видання / П. Я. Слободянюк. – Хмельницький: Поділля, 2004. – 592 с.; Слободянюк П. Я. Стан і проблеми художньо-творчого аматорства на Хмельниччині в добу Незалежності України: порівняльний аналіз // Освіта, наука і культура на Поділлі: зб. наук. праць. Т. 5. “Культура, освіта і просвітницький рух на Поділлі у ХVІІІ – на початку ХХІ ст.”: матер. круглого столу / П. Я. Слободянюк. – Кам’янець-Подільський, 2005. – С. 295-304; Слободянюк П. Я. Художня самодіяльність: новітні пробле­ми розвитку // Фольклорна спадщина та етнографія: шляхи збереження і розвитку: матер. обл. наук.-практ. конф. / П. Я. Слободянюк. – Хмельницький, 2005. – С. 80–92.

2. Левицький А. Найдорожча нагорода для культармійця – щирі аплодисменти вдячної аудиторії / Анатолій Левицький //Вінниччина. – 2007. – 23 січня; Кривоніс О. Чверть ставки – чверть культури? / О. Кривоніс // Вінниччина. – 2007. – 13 березня; Вільчинецька О. Хто врятує культуру / О. Вільчинецька // Панорама. – 1997. – 9 серпня; Мельник В. Культура – стержень держави / В. Мельник // Панорама. – 1997. – 9 лютого.

3. Творчий звіт майстрів мистецтв та художніх колективів Хмельницької області
“Україно, матінко моя”: програма Національний палац мистецтв “Україна”, 8 вересня 2009 р.

4. Основні показники діяльності закладів культури та мистецтва Хмельницької області за 2009 рік / Управління культури, туризму і курортів Хмельницької облдержадміністрації. – Хмельницький, 2010. – 24 с.

5. Основні показники діяльності установ культури і мистецтва Вінницької області за

2009 рік. / Управління культури і туризму Вінницької облдержадміністрації. – Вінниця, 2010.

6. Про підсумки роботи галузі у 2002 році. Доповідь начальника управління культури Вінницької облдержадміністрації 19 лютого 2002 р. // Архів управління культури і туризму Вінницької облдержадміністрації: матеріали засідань колегії за 2002 рік.

7. Довідка про діяльність Вінницького обласного центру народної творчості за 2008 рік // Поточний архів Вінницького ОЦНТ за 2009 рік: папка “Довідки, інформації про роботу ОЦНТ за 2008 рік”.

8. Черній О. Вишиванки вінницьких майстринь носять Президент, митці і політики / О. Черній // Вінницькі відомості. – 2007.– 1 березня. – С. 10.

9. Субота В. Схаменіться, місцеві можновладці, не заважайте працювати / В. Субота // Культура і життя. – 2005. – 13 липня. – С. 2-3.

10. Всеукраїнський конкурс-огляд сільських закладів культури клубного типу, 2002.
Додаток 1. – Вінниця, 2003.

11. Назарець О. На гостинній садибі Ганни Секрет / О. Назарець // Світлиця. – 2008. – № 3-4.

12. План роботи управління культури і туризму Вінницької облдержадміністрації на

2010 рік // Поточний архів управління культури і туризму Вінницької облдержадміністрації
за 2010 р.: папка “План роботи управління на 2010 рік”. Р. ІV “Масові заходи”.

13. Хмельницький обласний науково-методичний центр культури і мистецтва.
Інформаційний вісник: діяльність ОНМЦКМ та закладів клубного типу Хмельниччини за
2009 рік. – Хмельницький, 2010. – 81 с.

14. Тарчевський А. Про культурну спадщину та “крамольні” думки щодо її сьогодення
/ Альбін Тарчевський // Проскурів. – 2010. – № 15.


УДК 379.8 (4/9)