Головна Педагогіка Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка ВИТОКИ ТА РОЗВИТОК ЖАНРУ ПЕЙЗАЖУ У ТВОРЧОСТІ О. ФІЛЬБЕРТА
joomla
ВИТОКИ ТА РОЗВИТОК ЖАНРУ ПЕЙЗАЖУ У ТВОРЧОСТІ О. ФІЛЬБЕРТА
Педагогіка - Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка

О. П. Каспарі

Культура Луганщини має глибоке коріння та давні історичні традиції, які набувають подальшого розвитку в сучасному театральному й музичному мистецтві, літературі, живопису тощо. В образотворчому мистецтві нашого краю особливе місце належить Олександру Фільберту (1911 - 1996 рр.), визнаному педагогові, Голові першого в Донбасі відділення Спілки художників України.

У творчості художників Луганщини найбільшого розвитку набули жанри натюрморту й пейзажу [1, с. 57]. За часи СРСР своєрідні пейзажі Луганщини неодноразово експонувалися на виставках у Західній Європі, Болгарії, Японії та ін. У 1970 - 1980-х рр. японська фірма „Геккосо” закупала художні твори для постійно діючої виставки-аукціону „Сучасний живопис Радянського Союзу”. Серед художників Луганщини експонувалися О. Фільберт, М. Вольштейн, Г. Хаджинов та ін. [2, с. 4]. Полотна українських художників були зрозумілі японському глядачу завдяки втіленій у них щирості почуттів, захопленості живою природою, натхненністю, поетичністю.

Ці традиції продовжуються й збагачуються в мистецтві сучасних художників, про що свідчить вислів головного редактора журналу „Образотворче мистецтво” М. Маричевського про те, що „у творах луганських художників більше України, ніж у художників Львова, які захопилися „новітніми спрямуваннями”, забувши про те, де вони живуть” [3, с. 8].

Актуальність статті пояснюється, по-перше, тим, що творчість художників Луганщини є маловивченою та непопулярною в Україні. По­друге, дослідження громадської та педагогічної діяльності О. Фільберта, його великого творчого доробку надасть можливість з’ясувати вплив творчої індивідуальності митця на становлення та розвиток жанру пейзажу у творчості художників Луганщини.

Вивчення художньої культури нашого регіону відіграє неабияку роль у вихованні патріотизму, формуванні художнього смаку, естетичних цінностей молодого покоління.

Мета статті - визначити етапи творчої біографії О. Фільберта, проаналізувати витоки, становлення та еволюцію жанру пейзажу в його творчості.

Дослідженням творчого доробку О. Фільберта займалися мистецтвознавці Н. Монастирська [1], М. Маричевський [5], Н. Іванцова [6], О. В’ячеславова [7 - 9].

Ретельний аналіз художньої творчості О. Фільберта й літературних джерел зумовив розподіл творчої діяльності митця на кілька етапів, які визначають певну еволюцію та роль жанру пейзажу в той чи інший період жанрово-тематичних уподобань художника. Отже, нами було виділено такі періоди видових та жанрово-тематичних уподобань О. Фільберта:

1. Київський період творчості (1931 - 1939 рр. навчання в Київському художньому інституті, які є визначальними в становленні О. Фільберта як живописця).

2. Графічні твори О. Фільберта (1930 - 1980 рр.).

3. Портрети та великі тематичні картини, створені переважно у співавторстві з М. Вольштейном (друга пол. 1940 - початок 1980-х рр.).

4. Період переважно пейзажної творчості О. Фільберта (з другої половини 1970-х рр. - до останніх днів життя), що характеризується повним розкриттям та розквітом творчого потенціалу О. Фільберта як художника-пейзажиста.

Життя Олександра Олександровича Фільберта складалося нелегко, часом навіть драматично. Народився він у посаді Дубівка Саратовської губернії 26 червня 1911 р. у багатодітній родині промисловця О. Ф. Фільберта, нащадка німецьких переселенців, які оселилися на Волзі ще у XVIII ст. Після закінчення школи та художніх курсів Олександр деякий час працює клубним художником на Тракторному заводі ім. Ф. Е. Дзержинського у м. Сталінград (тільки це давало шанс для вступу до вищого навчального закладу), де створює малюнки, плакати, стіннівки, святкові оформлення, стає учасником двох обласних художніх виставок [4, с. 4].

У 1931 р. О. Фільберт вступає на живописне відділення до Київського художнього інституту. Його вчителями були видатні художники України П. Волокидін, С. Григор’єв, К. Єлева, Ф. Кричевський, О. Шовкуненко. О. Фільберт говорив, що саме Ф. Кричевський твердою рукою майстра привів його до написання дипломної роботи „Окопна правда” [5, с. 11]. За цю дипломну роботу О. Фільберта в 1939 р. було прийнято до Спілки художників СРСР [6, с. 5]. Становлення О. Фільберта як художника почалося в лоні української реалістичної художньої школи, та протягом своєї творчої діяльності він завжди відстоював принципи реалізму в мистецтві [7, с. 92]. Звичайно, упродовж його 65-річної творчості відбувалися зміни уявлень про реалізм, його можливості й творчі завдання, що засвідчує пейзажне малярство майстра.

Пейзажні акварелі 1930-х рр. привертають увагу вправною й переконливою передачею станів природи, довершеним композиційним рішенням. Вони є, за творчим висловом О. В’ячеславової, „своєрідним фундаментом, що надає необхідну цілісність усій творчості О. Фільберта” [8, с. 19]. У цих роботах київського періоду творчості О. Фільберта виникають образні інтонації, що пізніше на повний голос звучатимуть у пейзажній творчості художника. Насамперед, це - вільна розкутість панорамних рішень з відчуттям величного всеохоплення світу, стриманість кольору, невибагливі, але підкорюючі своєю свіжістю та ліричністю сюжети пейзажів [5, с. 10]. Такою, наприклад, стала картина „Весняний Донбас” (1986 р.) - розгорнута панорама донецького краю з териконами шахт, безкрайніми степами, всеохоплюючим небом; це, ніби лірична епопея, що прославляє, стверджує у віках сувору та мужню природу нашого краю.

Після закінчення інституту О. Фільберт приїжджає у м. Луганськ, де займається громадською та педагогічною роботою, а ще з любов’ ю й відданістю відтворює на полотні природу нашого краю. Для художника в багаторазово інтерпретованих, знайомих донецьких мотивах відкривалася приваблива можливість рішення ускладнених, багатозначних станів природи, проникнення в її глибини й таємниці.

У 1940 - 1960-і рр. О. Фільберт чимало працював у галузі графічних мистецтв, виконуючи портретні, побутові, пейзажні начерки. Серед них: „На базарі”, „Чекають на автобус”, „Хлібний квас”, „Пліткують”, „Довірча бесіда”, „Вуличне кафе. Ярмарок”, „Тепле сонечко”, „Закрут Дінця”, „У зимовому парку”, „Ескіз до весни”, „Злива”, „Перший сніг на річці”, „Дуби у Гричишкинському лісі”, „У Луганськ зима прийшла”, „Ріка Деркул”, „Каштанчик під дощем”, „Весна на полях Донбасу”, „Осінь на Айдарі” та багато інших. Скупі, лаконічні, скромні, невибагливі, але разом з тим завжди дуже влучні малюнки різних років сприймаються як самостійні „графічні новели”, як називав їх сам автор [9, с. 3].

Разом зі швидкими начерками він створював станкові графічні твори в портретному й пейзажному жанрах. Серед них: „Проталина” (1971 р.), „Портрет забійника шахти М. П. Загребельного”, „Провесінь” (обидві - 1975 р.).

Також привертають увагу дослідника 19 графічних робіт з циклу „Історичні пам’ятки м. Краснодона” (1947 р.), створених у співавторстві з М. Вольштейном, які експонувалися на Республіканських та пересувних виставках і знаходяться в музеях Львова, Полтави, Дніпропетровська.

Проаналізуємо графічний лист „Страта 32 шахтарів у міському парку в ніч на 29 вересня 1942 р.” (1952 р.), створений О. Фільбертом у співавторстві з М. Вольштейном. На аркуші зображено полонених, яких невдовзі мають стратити. Деякі з них зігнулися від перенесених страждань та в передчутті загибелі, деякі зібрали останні сили, щоб проклясти загарбників. Центральна фігура - молодий шахтар, що всією своєю постаттю кидає виклик фашизму. Велике емоційне навантаження в цій графічній роботі несуть дерева, зігнуті під сильним диханням вітру. Дерева, що повторюють рухи шахтарів і внутрішню боротьбу центральної фігури юнака, повністю відображають гаму почуттів та емоцій, які охоплюють глядачів від присутності при страті патріотів. До


Речі, традиція передавати настрій та почуття героїв, безпосередньо зображуючи той чи інший стан природи, започаткована венеціанським художником епохи Відродження Джорджоне [10, с. 20].

На межі 1970-х рр. спостерігається поступове зменшення уваги до проблеми графічного портрета. Від цього часу у творчості майстра переважатиме зацікавленість малярськими завданнями. Але притаманна йому культура малюнка не зникає: наслідки її позначались, у першу чергу, у малярстві. Варто уваги, як у невеличких пейзажних пастелях майстра, створюваних саме цього часу, живий і рухомий малюнок наскрізь проймає живопис, будує складні тонально-колірні поєднання, зіставляє їх рух і мінливість, визначає їхню пластичну осмисленість і конструктивну логіку („Ранок на р. Донець”, 1965 р.; „На Лугані”, „Біла ніч”, „Осінь золота”, 1979 р.).

Тематична картина завжди посідала одне з найпочесніших місць у радянському образотворчому мистецтві. У післявоєнному українському малярстві побутовий жанр - життя й праця людей - стають найсуттєвішим завданням [11, 234]. Звичайно, краєвид був завжди помітною частиною мистецької праці О. Фільберта, обов’язковим речником тематичних творів [9, с. 4]. Насамперед, це картини, створені

О. Фільбертом у співпраці з М. Вольштейном: героїчна „Тут шахті комсомольській бути” (1961 р.), батальні „Біловодське повстання” (1968 р.), „Бій під Синтянівкою” (1971 - 1972 рр.), ліричні „Весна” (1965 р.), „Донецький вечір” (1971 р.), „У вихідний день” (1974 р.), трагічні „Нескорені”, „З піснею про Вітчизну” (1965 р.), на шевченківську тематику: „В Аральській експедиції” (1961 р.) та ін.

Проаналізуємо картину О. Фільберта й М. Вольштейна „В Аральській експедиції” (1961 р.), яка експонувалася на Республіканській художній виставці, присвяченій 100-річчю з дня смерті Тараса Шевченка. На картині зображено безкрайні піски, караван верблюдів, маленький засмаглий хлопчик біля юрти щось розповідає чоловіку в капелюсі, висить білизна. Ця картина ніби переносить глядача до іншої культури, де люди живуть у маленьких, незручних, (на погляд європейців), будинках, їздять на верблюдах та сушать білизну зовсім не так, як ми. Але щось у цій картині є, що зближує її з іншими пейзажами художників, а саме: вільна розкутість простору, ніби автори хотіли захопити якнайбільше з природи, щоб нагадати людині, що насправді її оточує не штучне, матеріальне, але могутнє, всеохоплююче природне.

Зовсім інший характер пейзажу на картині „Весна” (1965 р.), де відображено природу, що пробуджується від зимового сну. Тільки-но зійшов сніг, земля ще вкрита жовтою травою, на гілках дерев теж де-не­де жовте листя. Але в блакитному повітрі вже відчутне дихання весни. Зародження нового природного циклу підкреслюється зображенням маленьких діточок, що вийшли на прогулянку з вихователькою, яка турботливо, наче сама матінка-природа, нахилилася до них.

Звернення художників О. Фільберта і М. Вольштейна, насамперед, до жанру пейзажу відображає їхнє намагання використати емоційну силу цього жанру для висловлення особливого світу понять, уявлень і почуттів глядачів. Темою всього життя художників була любов до рідного донецького краю, повага й любов до людей. Свіжістю та поетичністю безпосереднього світосприйняття, відчуттям радості життя проникнуті майже всі портрети й тематичні картини О. Фільберта і М. Вольштейна.

Протягом розглянутого періоду, що характеризується великою увагою до портрета та тематичної картини, О. Фільберт створив чимало суто пейзажних картин.

Стрімке зростання уваги митця до живописного краєвиду визначилось протягом 1960 - 1970-х рр. Так, О. В’ячеславова виділяє дві лінії опрацьовування художником природних мотивів. У першій Фільберт-пейзажист - це, насамперед, невтомний і пильний спостерігач натури, який глибоко й безпосередньо відчуває її й довіряє їй. До цієї лінії вона відносить „Кримський пейзаж” (1964 р.), „Початок весни” (1970 р.), „Розлив на Лугані” (1975 р.), твори північної серії („Каплиця в Ширяїсі”, „Північне село”, „Село Малі Халуї”, „Північний мотив” (всі - 1979 р.), „Похмурий день” (1982 р.), „Взимку” (1985 р.) та деякі інші) [5, с. 6]. У них художнім відкриттям є вірність баченому, пережитому, що є головним творчим принципом художника, проте це не виключає його особистого ставлення до зображуваного [9, с. 4].

Іншу лінію, як уважає О. В’ячеславова, утворюють краєвиди, яким властиве ускладнення пластичних завдань [5, с. 6]. Шуканням живописно-тональних характеристик станів просторовою середовища відзначені такі роботи, як „Ранок на Деркулі” (1956 р.), „Дорога” (1968 р.), „Хмарний день” (1976 р.), „Літнє різнотрав’я” (1977 р.) та ін.

На межі 1970 - 1980-х рр. відтворення життя тону й кольору в просторовому довкіллі стає предметом постійних зусиль художника. Ці завдання він розв’язує і в циклі невеликих пастелей („Хатинка”, „Бабине літо”, „Жовтень”, „Сріблястий день”, усі - 1979 р.; „Стіжок”, 1980 р.). Тут художник використовує обраний матеріал як повноцінний живописний засіб, форми й простір відтворює тонально-колірною будовою, досягає витончених живописних сполучень і цілісності фарбової поверхні, переважання її фактурного, а не лінійно-ритмічного відчуття. Мініатюрний розмір пастелей відповідав бажанню долучитися до інтимного життя природи. О. В’ячеславова вважає, що поступово друга лінія в краєвиді починає переважати [7, с. 93].

Наприкінці 1970-х рр. творчість О. Фільберта зазнає змін і постає цариною камерного краєвиду.

Останній період творчості О. Фільберта характеризується повним зануренням у жанр пейзажу, відмовленням від портрета та тематичної картини - жанрів, у яких художник створив чимало. Парадоксально в цих утратах відобразилася необхідність творчого розвитку митця, та вони з


Лихвою обернулися накопиченням образно-живописною якістю в пейзажі. Сам художник уважав це важливим кроком до творчої самореалізації [5, с. 6; 9, с. 4].

Картини 1993 р. - „Берізки”, „Зелений шум”, „День згасає” - указують на художника, який ще досить плідно працює та не втратив свіжості сприйняття навколишньої природи, який продовжує пластично інтерпретувати знайомі донецькі мотиви. Однією з особливостей пейзажів О. Фільберта є те, що вони спонукають бути безпосереднім учасником зображених подій, які відбулися не колись, а саме зараз, і нескінченна дія, плин природи продовжується крізь роки.

Уява майстра до природи стає дуже виборчою, він безпомилково вгадує у ній „свої”, „фільбертові” мотиви. Наприклад, тонка стрічка неба над горизонтом, де щось відбувається: підкрадаються сутінки, та їх непомітний прихід гасить тускніючи фарби сріблястої патини вечора („Буря”, „До ночі”, „Вечоріє”). Деякі з творів останніх років О. Фільберта набули навіть певної спіритуальності: удосконалення живописних рішень призвело до виникнення особливої м’якості тонально-колірних сполучень серпанкового „Фільбертового сфумато” 1990-х рр.: „Пізня осінь” (1989 р.), „Весна в Кружилівці” (1990 р.), „Буря” (1991 р.), „Берізки” (1993 р.), „День згасає” (1993 р.), „Романтичний пейзаж” (1994

- 1995 рр.).

Отже, художній творчості О. Фільберта, яка визрівала протягом багатьох років, притаманні тематична широта, глибина творчої думки, пристрасна публіцистичність, його картини хвилюють своїм простором, світлоносністю, безугавною ліричністю, поетикою. Густина та тональна розробка письма, витонченість кольорових відносин створюють саме те дорогоцінне перетікання, струміння, дихання живописної тканини, яке складає унікальний світ картини як нову, найвищу та самоцінну реальність. Кожний пейзаж О. Фільберта - це з любов’ю відбитий процес самого становлення життя.

Творча індивідуальність художника має неабиякий вплив на розвиток образотворчого мистецтва Луганщини. Серед учнів

0. Фільберта - народні художники України: М. Можаєв, Г. Слєпцов,

1. Овчаренко, заслужені діячі мистецтв України М. Щербаков,

В. Лихоносов, В. Коробов, М. Шуліка, В. Семизоров та ін. Різнопланова та вагома педагогічна діяльність О. Фільберта заслуговує на окреме дослідження.

Таким чином, ми можемо спостерігати, як з часом, у художній діяльності О. Фільберта проходили певні закономірні зміни жанрово - тематичних уподобань. У різні роки це були живопис та графіка, портрет, великі картинні форми, але домінуючим був саме жанр пейзажу, який зазнав певної еволюції свого розвитку впродовж 65-річної творчої діяльності О. Фільберта [5, с. 6]. Занурення в проблеми пейзажного живопису призвело художника до свідомого опанування пластичних законів будови реалістичного образу, вимагало подальшого осягнення набутків класичної традиції вітчизняного живопису.

Художня спадщина О. Фільберта, безперечно, потребує подальшого дослідження, результати якого можуть бути використаними під час викладання курсів „Художнє краєзнавство”, „Історія української культури”, „Сучасне українське мистецтво” для студентів та учнів загальноосвітніх шкіл.

Література

1. Монастирська Н. Мистецький набуток краю /

Н. Монастирська // Образотворче мистецтво. - 2002. - № 4. - С. 54 - 58.

2. Петренко В. Пейзажі для Японії / В. Петренко // Прапор перемоги. - 1976. - 6 січ. - С. 4. 3. Камінний цвіт Луганської землі : Луганській організації НСХУ 45 років. - К.-Луганськ, 2002. - 89 с. 4. Домненко Г. Жага вдосконалення / Г. Домненко // Донбасс. - 1982. - № 4. - С. 14 - 17 5. Олександр Фільберт : Альбом / за ред. М. Маричевського. - Луганськ : Афіша, 2004. - 95 с. 6. Иванцова Н. Александр Александрович Фильберт / Н. Іванцова // СТРИК ЛККИ. - 2001. - № 11.

- С. 5. - 8. 7. В’ячеславова О. О. Не стільки відчута, скільки вгадана правда / О. О. В’ячеславова // Образотворче мистецтво. - 2003. - № 1. - С. 91 - 94. 8. Вячеславова Е. А. Творчество Александра Александровича Фильберта (тезисы доклада на открытии персональной выставки) / Е. А. Вячеславова // Материалы науч.-исслед. работы музея. - Луганск, 1993. - Вып. 1. - 44 с. 9. Олександр Фільберт : Каталог / сост. О. О. Вячеславова. - Луганськ : Облполиграфиздат, 1992. - 15 с. 10. Богемская К. Г. Пейзаж : страницы истории / К. Г. Богемская. - М. : Галактика, 1992. - 336 с. 11. Українське мистецтво : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. : у 3-х ч. / ред. Д. Крвавич, В. Овсійчук, С. Черепанова. - Л. : Світ, 2004. - Ч. 3. - 268 с.

Каспарі О. П. Витоки та розвиток жанру пейзажу у творчості О. Фільберта

У цій статті розглядаються етапи творчої біографії художника

О. Фільберта, виявляється роль і еволюція жанру пейзажу протягом усієї творчої діяльності художника, а також вплив творчості О. Фільберта на луганську школу живопису.

Ключові слова: живопис, творчість, краєвид, графіка, реалізм.

Каспари А. П. Истоки и развитие жанра пейзажа в творчестве А. Фильберта

В данной статье рассматриваются этапы творческой биографии художника А. Фильберта, определяется роль и эволюция жанра пейзажа на протяжении всей творческой деятельности художника, а также влияние творчества А. Фильберта на луганскую школу живописи.

Ключевые слова: живопись, творчество, пейзаж, графика, реализм.


Kaspari A. P. Sources and development of genre of landscape in creation A. Filbert's.

In this article, the writer examines basic periods of artist A. Filbert’s work, backgrounds, and the creation and development of the genre of landscape in his work. The influence of A. Filbert’s artistic work on Lugansk School of Art will also be examined.

Key words: painting, creation, landscape, graphic arts, realism.

Похожие статьи