Головна Педагогіка Нова педагогічна думка УЧАСТЬ У КУЛЬТУРІ СТУДЕНТІВ — МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ ЯК ВАЖЛИВИЙ ФАКТОР ЇХ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ (НА ПРИКЛАДІ ПОЛЬЩІ)
joomla
УЧАСТЬ У КУЛЬТУРІ СТУДЕНТІВ — МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ ЯК ВАЖЛИВИЙ ФАКТОР ЇХ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ (НА ПРИКЛАДІ ПОЛЬЩІ)
Педагогіка - Нова педагогічна думка

УДК 37.02

Юрій ПЛИСКА,

Професор кафедри психолого-педагогічних дисциплін Національного університету «Острозька академія»

У статті порушується питання формування основних учительських компетенцій під час навчання у ВНЗ у контексті участі в культурі студентів педагогічних навчальних закладів як важливої частини їх професіоналізації. Подано результати емпіричного дослідження на вибірці студентів педагогічних спеціальностей Польщі.

Ключові слова: участь у культурі, майбутні педагоги, професійна підготовка, культурна освіта.

В статье поднимается вопрос формирования основных учительских компетенций при обучении в вузах в контексте участия в культуре студентов педагогических учебных заведений как важной части их профессионализации. Представлены результаты эмпирического исследования на выборке студентов педагогических специальностей Польши.

Ключевые слова: участие в культуре, будущие педагоги, профессиональная подготовка, культурное образование.

The issue of the main teacher's competences formation during their studying at a university in the context of participation of the students of pedagogical educational establishments in culture as an important part of their professionalization has been researched in the article. The results of the empirical research among the students of the pedagogical specialties in Poland have been presented.

Key words: participation in culture, future teachers, professional training, cultural education.

Вступ. В епоху змін, що відбуваються в навколишньому світі, у тому числі і в системі освіти, до вчителів висуваються щораз нові вимоги і нові завдання. Згідно з Концепцією національного виховання студентської молоді Міністерства освіти і науки України від 25 червня 2009 р., одним із завдань вищої школи визначено «забезпечення високого рівня професійності та вихованості молодої людини, сприяння розвитку індивідуальних здібностей, таланту та самореалізації студента»[1].

Перспективи все більшої інтеграції України в освітні проблеми і завдання Європейського союзу підвищують потребу вивчення зарубіжного досвіду стосовно виховання студентської молоді, її здатності пристосовуватися до

Активного життя і діяльності в європейському соціокультурному просторі, спроможності бути людиною мультикультурною, що дасть можливість не тільки засвоювати культурні цінності різних народів, а й пропагувати свої. З іншого ж боку — формування національної інтелігенції, сприяння збагаченню й оновленню інтелектуального генофонду нації, виховання її духовної еліти є метою, що стоїть перед вищими навчальними закладами поруч із підготовкою висококваліфікованих фахівців. Досягнення мети виховання можливе лише за умови комплексного підходу. У цій ситуації важлива роль відводиться вчителям, причому кожного рівня: від дошкільних — до вищих навчальних закладів.

Учительській професії, в силу свого характеру і суспільної корисності, приписується безліч обов'язків аксіологічного аспекту. У зв’язку з цим, роллю вищої освіти та університетських викладачів є підтримка духовного розвитку студентів і підготовка їх до вартісного життя, щоб вони у майбутньому були вчителями, які стимулюють виховні процеси своїх учнів [2].

Кандидат на професію вчителя, незалежно від предмета, який він викладатиме, протягом навчання у вищому педагогічному навчальному закладі повинен бути якісно підготовлений до виконання свого фаху, тим більше, що навчання у вищому навчальному закладі — це час, зручний для прийняття нових цінностей та зразків поведінки. Цей період є особливим етапом у житті людини, коли в спосіб інтенсивніший, ніж раніше, чи навіть потім, вона більш сприйнятлива до впливу творчих взірців з оточуючого її середовища [3]. У той же час, людина підпадає під вплив нових і досить міцних мотивацій до контактів з культурою через діяльність навчального закладу, через приклад викладачів та контакти з культурно активними колегами. Крім того, як вважає Е. Гайдук, студентську молодь від інших категорій молодих людей відрізняє не стільки символічна культура, створена та популяризована в університетському середовищі, скільки суспільний статус студента. Різницю необхідно шукати у соціальному стані студента, у комплексі повноважень та його основній ролі в

4

Суспільно-культурній системі навчального закладу.

Формування основних учительських компетенцій зазвичай припадає на час навчання у ВНЗ, хоча відомо, що майбутня вчительська праця та діяльність буде поглиблювати, збагачувати і підвищувати рівень здобутих раніше компетенцій. Сьогодні практично всі професії вимагають високої кваліфікації працівників, а специфіка професії вчителя, як ніяка інша, передбачає постійний їх розвиток, удосконалення і самовдосконалення [4].

Останні дослідження вказують на те, що дуже важливим є впровадження в навчальні програми наступних концепцій педагогічної освіти та підготовки вчителів:

- емпіричної, що включає обмін досвідом шляхом реалізації, відвідування та обговорення проведених занять;

- раціональної, що передбачає існування зразка/взірця педагогічної професії і спроби включити його у свою діяльність;

- оптимізаційної, що вказує на способи досягнення максимально можливих ефектів навчання через пошук нових рішень;

- культурної, яка передбачає, що найкращим шляхом професійного удосконалення вчителів є їх участь у культурі [5].

Що стосується участі в культурі студентів педагогічних навчальних закладів, то вона повинна розглядатися як надзвичайно важлива частина професіоналізації кандидатів до професії вчителя чи вихователя. «Культура є інструментом формування індивідуальності людини, педагогічною мірою, що забезпечує залучення молоді до світу духовних цінностей», — зазначає

П

І. Урбанек. Культурна поведінка, навички проведення вільного часу, стосунки з іншими людьми є сумою цінностей і потреб, що винесені в основному з батьківського дому плюс мотивації до такої поведінки, що часто походять зі школи. У формуванні бажаної поведінки, тобто вихованні дітей, школа має найбільші можливості впливу з точки зору мотивації дітей і молоді до ціннісних форм культурної діяльності. Культурна активність студента — кандидата на вчительську професію в цьому контексті набирає особливого значення, оскільки впливає не тільки на розвиток його власної особистості, а в майбутньому може плідно служити або шкодити формуванню особистості учнів.

Модель навчання студентів і післядипломного вдосконалення працюючих учителів, що враховує всі положення представлених вище чотирьох концепцій, здається вдалою й ефективною пропозицією щодо поліпшення якості підготовки вчителів до активної діяльності в рамках цієї професії. На основі аналізу існуючих стандартів підготовки вчителів можна зробити висновок, що перші три з означених концепцій передбачається зреалізувати під час навчання у ВНЗ. Щодо останньої, то варто зазначити, що участь у культурі є тим аспектом професіоналізації вчительської діяльності, яка не замикається тільки в колі питань змісту освіти, а включає в себе цілу систему виховання на протязі навчання у ВНЗ. Час навчання повинен бути присвячений здобуванню загальної освіти, професійних компетенцій, присвоєнню соціальних ролей, кристалізуванню власних поглядів та реалізації культурних потреб. Саме тоді можна зауважити чіткі і тривалі зміни в особистості людини, які, згідно з педагогічною і соціологічною літературою, обумовлені культурною освітою і нерозривно пов'язаною з нею культурною діяльністю.

За даними літератури з теми дослідження, можна сформулювати тезу, що культурна освіта та виховання, які реалізуються, головним чином, через культурну активність студентів педагогічних спеціальностей ВНЗ, може бути одним з найбільш ефективних складників підготовки їх до ролі педагогів.

Звернемося до значення термінів «культурна освіта», «культурна активність» та «участь у культурі».

Культурна освіта

У педагогічній і психологічній, а також соціологічній літературі є досить багато міркувань і теоретичних аналізів стосовно сфери, ролі і завдань культурної освіти. У даному разі обмежимося визначенням культурної освіти як керованого вчителем процесу пізнання, спілкування та інтерпретації навколишнього простору зміненого за допомогою виробів матеріальної і нематеріальної культури створених людиною. Спілкування це має виявлятися насамперед в активній участі студентів у різних сферах і формах культурного життя (наприклад, музичні концерти, театральні постановки, різноманітні виставки (фото, образотворче мистецтво) тощо). Метою культурної освіти у цьому випадку має бути:

- пізнання ресурсів матеріальної та нематеріальної культури, що характерні для даної території;

- пробудження інтересу до продуктів культури і готовності до її захисту і розвитку;

- обґрунтування важливості ролі людини у створенні культури та ролі культури у формуванні людської особистості;

- зв'язок із місцем проживання, країною проживання, виховання поваги до її культурної спадщини;

- формування вразливої людини, відкритої до пізнання і толерантної щодо людей, які відрізняються від неї;

- формування внутрішньої потреби брати активну участь у культурному

Житті.

Така освіта може бути ефективним інструментом не тільки в межах власної культури чи у зв’язку з поліпшенням самооцінки, а й для зменшення напруженості чи небажання бути в контакті з громадянами інших країн. Завдяки їй, за М. Голкою, інші культури можуть бути сприйняті студентами не як загроза або щось невідоме, що викликає занепокоєння і неохоту, а як «вікно

О

На новий пейзаж» .

У системі польської освіти засади, що служать культурній освіті на етапі початкової школи, ліцею і гімназії, були записані в Podstawie Programowej (Програмна основа) [6]. Положення, що містяться там, виразно зобов'язують до реалізації цієї тематики майже у всіх шкільних предметах. Так, зокрема у початковій школі учень повинен пізнати: на уроках історії найбільш важливі елементи польської культурної спадщини; в рамах предмета «Образотворче мистецтво» — культурний ландшафт, пережити контакти з творами мистецтва, спостерігаючи пам'ятники, відвідуючи галереї, виставки; на заняттях з природи

- зв'язок між факторами природного та культурного середовища. У гімназіях та ліцеях повинно бути присутнє поглиблення і розширення зазначеного змісту. Однак, найбільш широко згадана тематика має вивчатись на міжпредметних навчальних «стежках», зокрема «Регіональна освіта — культурна спадщина в регіоні». Освітніми цілями цієї форми роботи з учнями є, в першу чергу, розвиток знань про культуру свого регіону, контакт із середовищем локальним і регіональним, зміцнення почуття національної ідентичності через розвиток регіональної ідентичності. Завдання школи зосереджуються довкола введення учнів у світ традицій, що характерні для регіону і є вартісними, підтримування контактів з окремими особами та установами, що займаються питаннями збереження і розповсюдження культурної спадщини в регіоні. Завдання, що реалізуються в рамках цієї «стежки», зосереджуються на залученні учня в регіональний діалект і термінологію, традиції і звичаї, основні пам'ятки природи та архітектури.

Культурна освіта хоча і може викликати труднощі, в даний час, безумовно, необхідна. Тільки знання культурного оточення з акцентом на його естетичну і символічну вартість показує справжнє розмаїття культурного простору. Оскільки ефективна культурна освіта учнів повинна, в першу чергу, бути пов'язана з матеріальними і нематеріальними ресурсами культури регіону, роль учителя при цьому — уможливити контакт із цим оточенням, допомогти учневі знайти найцінніше з усього багатства навколишнього культурного простору (як матеріального, так і нематеріального), інтерпретувати та оцінити ці реалії, а також мотивувати їх для самостійного активного і емоційного пізнання та оцінювання [7].

Культурна активність, участь у культурі

Перш ніж розпочати аналіз участі студентів в культурі, варто звернутися до визначення поняття «культура студентів». Найчастіше — це прояв усіх форм культурної діяльності — читання книг, відвідування кінотеатрів, дискотек, концертів та ін., що, зрештою, нічим не відрізняється від участі в культурі середньостатистичної дорослої особи [8]. Різниця може полягати лише в тому, що студенти, у своїй більшості, ще не працюють за своєю професією.

Розмірковування над цілями та завданнями культурної освіти в природний спосіб ставить питання про те, як краще підготувати студентів — майбутніх учителів до цього процесу. Охарактеризована у вступній частині статті культурна концепція видається правильною і корисною, але вона передбачає обов'язкову культурну активність студентів чи вчителів. Змушування до активної участі в культурному житті дорослих людей (студентів і вчителів) іноді може бути ефективним стимулом для участі в цій діяльності, однак повний контакт із культурою повинний бути результатом внутрішньої потреби.

Одним з основних елементів підготовки до праці вчителя і вихователя є індивідуальне заангажування — чинне (активне) і пасивне (участь) — в культурне життя майбутніх його креаторів, тобто студентів. Значну роль у формуванні особистості відіграє культурна діяльність та участь у культурі студентів - кандидатів на вчителів. Молоді люди мають всі предиспозиції до перцепції культури матеріальної і нематеріальної, її споглядання, аналізу, а потім створення і використання з метою самовиховання.[9] «Участь у культурі» охоплює не тільки кількість, вид та інтенсивність здійснених культурних

.... • • 13

Контактів, сприйняття її цінностей, але й творчість, у тому числі мистецьку.

Я. Г айда інтерпретує участь у культурі як активний стосунок людини до культурних благ, тобто не тільки в контексті користування, але й її збагачення

14. Активність, у свою чергу, є мірою інтенсивності участі. А. Тишка трактує це поняття як індивідуальну участь особистості у явищах культури, що передбачає засвоєння змісту останньої, споживання артефактів, підкорення нормам, створення цінностей [10].

У методології дидактичних досліджень, а також у руслі питань педевтології, які концентруються навколо вивчення процесу підготовки студентів до професії вчителя, говориться, що час навчання у вищому навчальному закладі є дуже важливим, навіть вирішальним у підготовці до цієї професійної діяльності. У той же час передбачаються близькі причинно - наслідкові зв'язки між якістю професійної підготовки та культурною активністю студентів. Це своєрідний зворотний зв'язок, що обумовлює набування відповідно широких компетенцій. Мається на увазі не культурна активність, що міститься у програмах навчання, а індивідуально реалізована культурна потреба студента. Тому в представленій статті будемо звертатися не до обов'язкової діяльності, а до добровільності цих дій, визнаючи їх домінуючим критерієм.

Участь у культурі значно впливає на професійну діяльність, адже виконує такі функції:

- інформаційну (розширює знання про оточуючий світ, оптималізує розуміння інших людей);

- аксіологічно-емоційну (забезпечує матеріалом для створення та зміни системи цінностей, збільшує особистий досвід);

- міжособистісну (створює нові площини порозуміння, комунікування, сприяє емпатії).

А. Пшецлавська, у свою чергу, виокремлює наступні функції участі у культурі:

- примноження особистого досвіду через контакт із змістом культури, особливо через вплив мистецтва;

- використання диференційованого матеріалу для побудови власної системи цінностей;

- формування середовища взаєморозуміння між людьми різних культурних кіл, а також розвиток зв'язків між індивідами й групами, що опираються на традиції та актуальні потреби [11].

Отже, участь у культурі особливо важлива у професійній діяльності вчителя-вихователя, який покликаний виховувати молодих людей, залучати їх у світ цінностей, чому однозначно сприяє культурна активність виховання, котра виникає, як пише А. Тишка, з двовимірної участі в культурі:

- такої, що визначає рівень (якість) участі: релаксація-аскетизм;

17

- такої, що визначає частоту участі: свята-буденність.

Чинники, які впливають на процес участі в культурі студентів, можуть бути подібними до загальноприйнятих:

- кількість та види культурних контактів;

- інтенсивність (частота) культурних контактів;

- мотиви налагодження контактів;

- сприйняття змісту, що передається у процесі контактів;

- ефекти культурних контактів, серед яких виділяють активізацію потреб,

Розвиток інтересів, зміну системи цінностей, спонукання та початок дії, зразки

18

Поведінки [12].

Культурна активність студентів, розглянута з точки зору педагогічно - дидактичної точки зору, це:

- свідомі контакти з культурою;

- культурна поведінка, що проявляється в неформальних соціальних колах (активна участь);

- творча діяльність;

- відтворювально-репродукційна діяльність;

.. . . -19

- проведення організаційної діяльності в культурному житті.

Однак участь у культурі студентів має і свою специфіку — вона досить самостійна, автономна і здійснюється переважно за особистим бажанням студента у вільний від основних обов’язків час, є приватним заняттям, що має

Гедоністичний характер. Основними мотивами участі в культурі є релаксація та

20

Бажання приємно провести час, а основною функцією вважається рекреаційна[13].

Поняття культурної активності передбачає два аспекти: суб’єктивний вимір, що відповідає на питання «Яка людина бере участь у культурі?», а також вимір об’єктивний — «У якій культурі людина бере участь?». Культурну активність також обумовлюють фактори суб'єктивні (знання про культуру, судження про потрібність культурної активності, цінностей, індивідуальних аспірацій) та об’єктивні (умови реалізації культурних потреб, наприклад, можливості оточуючого простору і матеріальна ситуація людини). Усі види діяльності культурної активності (окрім пізнавальних) виконують виховну функцію в контексті інтеграції, соціалізації, стандартизації, індивідуалізації,

21

Активації та інспірації. На стику суб'єктивних змінних знаходяться педагогічні і дидактичні дослідження, що охоплюють широкий спектр питань, пов'язаних з культурною діяльністю студентів.

Деякі результати емпіричних досліджень

Щоб проаналізувати певні аспекти культурної діяльності студентів — майбутніх учителів, звернемося до результатів анкетувань студентської молоді Польщі, зокрема студентів педагогічних спеціальностей [14]. Враховуючи можливості та об’єм пропонованої статті, обмежимося найголовнішими і найбільш важливими для аналізу участі в культурі майбутніх учителів даними. Спільною для представлених досліджень була мета:

- пізнання якості і рівня інтенсивності культурної діяльності студентів;

- реєстрація культурних виборів і сподівань студентів;

- визначення тенденцій розвитку студентської участі в культурі.

Перш за все варто відмітити, що, в порівнянні зі шкільними роками, культурна активність студентів значно зросла: на це вказали майже половина опитуваних (48,9%). Наступне питання стосувалося відвідування респондентами протягом навчального року таких інституцій культури, як філармонія, кінотеатр, театр, музей, виставка та ін. Найпопулярнішим виявився кінотеатр (44,7%), на другому місці — музей (31,1%), наступними були театр (14,4%) і філармонія (лише 2,3%). Серед респондентів, які задекларували свою перевагу тому чи іншому закладу культури, відмічається, однак, нерівномірна частота відвідування цих закладів. Так, наприклад, кінотеатр студенти в основному відвідують 3-4 рази на рік (32,07%), тоді як 5,66% туди не ходять взагалі. Дещо краща ситуація з концертами (маються на увазі концерти естрадної музики) — більшість опитуваних (43,39%) більше десяти разів на рік буває на цих імпрезах на противагу 11,32%, які взагалі цим не цікавляться. Що стосується мистецтва більш «високого», то картина тут діаметрально протилежна: більшість студентів взагалі не відвідують театр (52.83%), а 28,3% опитуваних буває там 1-2 рази на рік; на виставках або в музеї більшість студентів (43.39%) буває 1-2 рази на рік, 30,18% зовсім не цікавиться цими інституціями. Ще менший відсоток становлять відвідувачі опери (17,7% задекларувало відвідування опери 1 раз на рік) і філармонії (відповідно — 16,9%), хоча на запитання «Яка твоя улюблена музика?» 24.52% респондентів відповіли: «Класична» (для порівняння — 69,81% є прихильниками року).

Серед найпопулярніших форм проведення вільного часу студентами — майбутніми педагогами є відвідування кав’ярень і барів (22,3%), перегляд фільмів (19,8%) та читання книг (15,5%), адже це для них «найкраща форма відпочинку, релаксації» (86,3%).

21 J. Gajda: Antropologia kulturowa, op. cit.

22n • ...

За основу порівняльної характеристики взято загальнопольські дослідження участі в культурі студентів: Http://www. ankieta. pl/wYniki-badania/48107/aktvwnosc-kulturalna-studentow. html;

Http://www. uci. agh. edu. pl/kadra/bip/44/gorski. htm; http://www. szkolnvaudvt. pl/dvdaktvka/7wvbrane-przvkladv-

Найбільший вплив на вибір форм культурної активності студентів мають колеги (37,7%) і місце навчання (19%), а найменший — викладачі (0,12%), хоча 51,1% опитуваних переконані, що вчитель повинен бути активним у своїй участі в культурі, тому що це: «риса інтелігентних людей», «учитель повинен бути прикладом для своїх учнів, поширювати свої знання і культурно розвиватись», «учитель повинний формувати суспільну позицію учнів, заохочувати їх до активної участі в культурних подіях, демонструвати особисті знання, начитаність».

Таким чином, вимальовується наступний образ: чим більших розумових зусиль і підготовки вимагають форми культурних контактів, тим рівень участі анкетованих студентів виразно зменшується, про що свідчить частота відвідування відповідних закладів культури.

Очевидно, що описані вище дані можуть бути використані в моделюванні загальних тенденцій культурного розвитку студентів, хоча потребують більш детального аналізу з попереднім розширенням якісної сторони дослідження, а також урахування матеріального становища студентів, їх походження та отриманої освіти. Варто також звернути увагу на участь у культурі за допомогою Інтернету: слухання музики, читання книг, перегляд фільмів, та різноманітних культурно-едукаційних програм, обмін думками щодо прочитаного/прослуханого/побаченого твору за допомогою дискусійних груп, «оцифрованими» творами символічної культури (або їх рекомендація).

Висновки. Педагогічна освіта вимагає, щоб майбутній учитель мав якнайширші компетенції — формальні і мериторичні. За їх допомогою він зможе ефективно впливати на своїх учнів не тільки в напрямку здобування знань, але й у напрямку здобування цінностей. Як показали дослідження, участь студентів у культурному житті дещо активізується в порівнянні з шкільними роками, але загальною тенденцією є перевага масової культури.

Чи можуть представлені дані і тенденції свідчити про недостатнє розуміння своєї місії — вчителя? Відповідь на це питання можуть дати наступні дослідження щодо участі студентів — майбутніх педагогів у культурному житті, але, напевно, чим вища і цінніша буде їх культурна активність, тим краще будуть вони підготовлені до виховання підростаючого покоління, до активної і якісної діяльності в рамках учительської професії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Dziennik Ustaw nr 61 z dnia 19 czerwca 2001 r.

2.Gajda J. Antropologia kulturowa, cz. I. Wprowadzenie do wiedzy o kulturze. Torun, 2005.

3.Golka M. Problemy i dylematy edukacji dla wielokulturowosci. W: Kultury tradycyjne a kultura globalna. Bialystok, 2001.

4. Hajduk E. Teoretyczne i metodologiczne zalozenia respektowane w badaniach uczestnictwa studentów w kulturze. W: E. Hajduk, Problemy badania i rozwijania aktywnosci kulturalnej studentów. Zielona Gora, 1988.

5. Krywult W. Festiwal wedlug bywalców. Eurostudent, 3/1996.

6. Kwatera A. Ksztalcenie nauczycieli w Polsce i w krajach Unii Europejskiej. W: A. Rumunski (red.), Etyczny wymiar edukacji nauczycielskiej. Kraków, 2004.

7. Parzçcki R. Doskonalenie zawodowe w systemie edukacji nauczycielskiej. W:

A. Siemak-Tylikowska, H. Kwiatkowska, S. M.Kwiatkowski (red.): Edukacja nauczycielska w perspektywie wymagan zmieniaj^cego siç swiata. Warszawa, 1998.

8. Piróg D. Uczestnictwo w kulturze studentów - przyszlych nauczycieli geografii elementem holistycznego przygotowania do pracy w szkole. W: Edukacja w spoleczenstwie «ryzyka»: bezpieczenstwo jako wartosc. (Red. nauk.) M. Gwozdzicka - Piotrowska, J. Wolejszo, A. Zduniak. Poznan: Wyd. WSB, 2007.

9. Piróg D. Poznawcze, estetyczne i symboliczne wartosci krajobrazu kulturowego Krakowa i województwa malopolskiego istot^ edukacji kulturowej i regionalnej. W: Kulturowy aspekt badan geograficznych. Studia teoretyczne i regionalne. Wroclaw, 2003.

10. Przeclawska A. Zróznicowanie kulturalne mlodziezy a problemy wychowania. Warszawa: PWN, 197б.

11. Ruminski A. Wprowadzenie. W: A. Ruminski (red.): Etyczny wymiar edukacji nauczycielskiej. Kraków, 2004.

12. Sroczynski W. Implikacje badawcze pojçcia «aktywnosc kulturalna». W: Problemy badania i rozwijania aktywnosci kulturalnej studentów. Zielona Góra, 1988.

13. Tyszka A. Uczestnictwo w kulturze. PWN. Warszawa, 1971.

14. Urbanek J. Uczestnictwo mlodziezy akademickiej w kulturze. Kraków,

2002.

15. Wnuk-Lipinska E. Uczestnictwo studentów w kulturze. Warszawa, 1981.

16. Концепція національного виховання студентської молоді [Електронний ресурс]. - Офіційний сайт «НАН України. Законодавство України». - Режим доступу: http://zakon. nau. ua/doc/?code=vr2 4290-09.

17. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http : // www. ankieta. pl/wyniki- Badania/48107/aktywnosc-kulturalna-studentow. html.

18. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: Http : //www. uci .agh. edu. pl/kadra/bip/44/gorski. htm;

19. [Електронний ресурс]. - Режим доступу. Http : //www. szkolnyaudyt. pl/dydaktyka/7wybrane - przyklady-aktywno sci- Kulturalnej,37 .

Похожие статьи