Головна Педагогіка Нова педагогічна думка УДОСКОНАЛЕННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ВЧИТЕЛЯ В УМОВАХ КУРСОВОГО ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ
joomla
УДОСКОНАЛЕННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ВЧИТЕЛЯ В УМОВАХ КУРСОВОГО ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ
Педагогіка - Нова педагогічна думка

УДК 378.046.4

Юрій ОЛЕКСІН,

Кандидат педагогічних наук, проректор з науково-педагогічної і навчальної роботи Рівненського ОІППО, доцент кафедри методики та змісту соціогуманітарної освіти,

Магістр з менеджменту

Зоя ФІЛІППОВА,

Завідувач кабінету навчальної роботи Рівненського ОІППО, доцент кафедри методики та змісту соціогуманітарної освіти,

Магістр з управління навчальними закладами

У статті висвітлюються потреби у змінах у процесі підвищення кваліфікації педагогічних працівників.

Ключові слова: потреба змін, чинники модернізації змісту освітніх програм, форми та методи формування педагогічної майстерності, регіональна модель неперервної освіти педагогічних кадрів.

В статье рассматривается необходимость перемен в процессе повышения квалификации педагогических кадров.

Ключевые слова: необходимость перемен, факторы модернизации содержания образовательных программ, формы и методы формирования педагогического мастерства, региональная модель непрерывного образования педагогических кадров.

The article highlights the need for changes in increasing the qualification of pedagogical workers.

Key words: need for changes, principles of modernization of content of educational programs, forms and methods of forming pedagogical mastership, regional model of permanent educational of pedagogical staff.

Прагнучи інтегруватися у європейський і світовий освітній простори, Україна повинна враховувати у своїй реформі освіти провідні тенденції, які визначають їх на сучасному етапі.

Найважливішою світовою тенденцією є прагнення перейти від старої (адаптивної) парадигми освіти до нової критично-креативної (трансформаційної). Мета першої полягає у тому, щоб забезпечити відтворення існуючого становища шляхом формування «слухняних громадян», згодних на обмеження своїх прав у ім’я абстрактних інтересів держави. Мета другої - служіння суспільству в цілому і кожному громадянину зокрема шляхом урахування їх потреб, пріоритетів та прав.

Ця парадигма відстоює організацію освіти на основі врахування громадсько-особистісних пріоритетів, що веде до формування вільних, творчих і відповідальних особистостей.

Прагнення наблизитися до світових освітніх стандартів вимагає не тільки внесення змін до змісту та організації освіти у суспільстві, але й до роботи вчителя. А це, у свою чергу, неминуче тягне за собою зміни у його підготовці або підвищенні кваліфікації, що демонструє наступна таблиця.

Таблиця 1

Потреба змін у роботі вчителів

Потреба змін у підвищенні кваліфікації вчителів

1. Зростання кількості вчителів, перетворення вчительства на масову, переважно жіночу професію; загострення конкурентної боротьби між ними в умовах ринкової економіки.

2. Ускладнення умов роботи вчителя; втрата ним ролі основного джерела інформації для учнів.

3. Підвищення автономії вчителя, зростання ролі його особистих якостей, громадянознавчого аспекту у викладанні навчальних дисциплін.

4. Розширення спектра професійних компетенцій вчителя (комунікативних, плідної співпраці, творчих, інформаційних тощо).

5. Вчитель повинен самостійно вирішувати завдання творчого характеру в рамках нової освітньої стратегії.

6. Повна або часткова відмова вчителя від старих (пасивних) методів викладання. Вміння будувати навчально-виховний процес із використанням інтерактивних методик.

7. Зростання ролі психологічних знань вчителя при проведенні навчально-виховної роботи, підвищення ролі емпатії та рефлексії.

1. Необхідність внесення змін у мету, програму (зміст) та методи допідготовки/перепідготовки вчителів.

2. Необхідність набуття вчителями нових компетенцій (комунікативних, інформаційних, креативних тощо).

3. Застосування нових інформаційних технологій у підготовці вчителів (комп’ютер, інтернет-технології, телебачення, дистанційне навчання тощо).

4. Набуття вчителями навичок і вмінь працювати з сучасними ТЗН.

5. Необхідність підготовки вчителів до інноваційної діяльності в умовах більшої самостійності у вирішенні навчальних проблем.

6. Підготовка вчителів до нового стилю роботи з учнями (гуманізація, демократизація, співпраця).

7. Засвоєння вчителем нових пріоритетів у загальнонавчальних дисциплінах: критичного мислення, процесуальних вмінь і навичок, висування плідних ідей, набуття нових компетенцій.

8. Підготовка вчителя до роботи в умовах відкритого суспільства: пошук партнерів по Інтернету, обмін досвідом за допомогою комп’ютера, використання світових інформаційних комп’ютерних ресурсів.

Формування фахових компетентностей вимагає оновлення змісту і форм курсового підвищення кваліфікації.

Науково-методичні працівники кафедр РОІППО будують свою роботу з урахуванням комплексу змін в освіті (інтенсифікація навчально-виховного процесу, новий зміст і форми його організації, нові стратегії в управлінні тощо), їх діяльність має випереджувальний (превентивний) характер.

Навчання керівних і педагогічних кадрів, навчально-допоміжного персоналу в галузі освіти ОІППО реалізується на принципах:

- андрагогіки (науки про навчання дорослих);

- акмеології (науки про досягнення вершин творчості);

- синергетики (науки про постійні зміни);

- інноватики (науки про нововведення);

- аксіології (науки про людину як найвищу цінність);

- сучасної психології та педагогіки.

Навчальний процес у системі післядипломної педагогічної освіти на базі РОІППО для керівних, педагогічних і допоміжних працівників у галузі освіти здійснюється за 69 ліцензованими напрямами і забезпечується 5 кафедрами:

- управління освітою;

- педагогіки та психології;

- корекційної педагогіки;

- методики та змісту соціогуманітарної освіти;

- методики та змісту природничо-математичних дисциплін та інформаційних технологій.

До читання лекцій, проведення семінарських, практичних занять залучені: 9 докторів наук, 14 професорів, 34 кандидати наук, 32 доценти, 61 магістр, 18 здобувачів, переможці та лауреати конкурсів «Учитель року», провідні вчені вищих навчальних закладів Рівненщини та України.

Для оптимізації навчальної роботи на курсах до друку підготовлені інформаційно-методичні посібники:

- «Організаційні засади курсового підвищення кваліфікації педагогічних кадрів при РОІППО»;

- «На допомогу слухачам курсів підвищення кваліфікації педагогічних кадрів при РОІППО»;

- «Курсова робота слухача курсів підвищення кваліфікації».

Курсове підвищення кваліфікації педагогічних працівників проводиться за очною, очно-дистанційною, дистанційною формами навчання; навчання за індивідуальним планом; завершено апробацію курсів підвищення кваліфікації за кредитно-модульною системою; розпочато проведення модульно - пролонгованих та тематичних курсів.

За 2010 рік співвідношення форм навчання становило: очна - 72%, навчання за індивідуальним планом - 13,5%, очно-дистанційна форма навчання

- 12%, дистанційна форма навчання - 1%, навчання за кредитно-модульною системою - 1%, модульно-пролонговані курси - 0,5%.

До послуг слухачів курсів: 18 навчальних кабінетів, оснащених сучасною технікою; 4 навчальних комп’ютерних класи; 3 мобільних комп’ютерних класи; комп’ютерів - 205; копіювальної та множильної техніки - 48; мультимедійних проекторів - 17; плазмових панелей - 12; інтерактивних дошок - 8; видавничих комплексів - 3.

Програми для навчання дорослих спрямовані на розвиток у педагогів самоповаги та впевненості в собі, формування необхідних життєвих навичок із потребою творчого підходу до розв’язання проблем самоуправління, навчання вмінню вчитися з радістю впродовж всього життя, складаються з інтегрованих тем (дисциплін, курсів тощо).

За основу модернізації змісту освітніх програм курсів підвищення кваліфікації взяті наступні чинники:

1. Випереджувальна освіта для сталого і стабільного розвитку українського суспільства.

2. Стандартизація змісту освіти на основі компетентнісного підходу до особистісно розвивальної діяльності педагога та учня.

3. Методологічні позиції акмеології, андрагогіки, аксіології в освіті.

4. Нові ідеї адаптивного, адміністративного управління освітньою організацією та самоменеджмент педпрацівника.

5. Інтеграція природничої, фізико-математичної, технологічної, суспільно-гуманітарної освіти.

6. Факторно-критеріальне моделювання розвитку освіти та моніторингові дослідження її якості.

7. Реалізація завдань інклюзивної, профільної, компетентнісної освіти.

У жовтні 2009 року створено кафедру корекційної освіти та лабораторію «Інклюзивна освіта».

Викладачі кафедри корекційної освіти працюють над удосконаленням програм для курсової підготовки вчителів, які працюють із дітьми з особливими потребами.

З метою підготовки педагогічних кадрів до реалізації завдань щодо профілізації старшої школи запроваджено спецкурс щодо профільного навчання старшої школи. У 2010 році курси підвищення кваліфікації за програмою профільного навчання пройшли 66 педагогів ЗНЗ області.

8. Створення та користування системами інформаційно-комп’ютерного забезпечення освіти.

Сучасні інформаційно-комунікаційні технології значною мірою підвищують ефективність навчального процесу на основі його індивідуалізації та інтенсифікації, урізноманітнюють форми контролю знань, унаочнюють викладання матеріалу, демонструють лабораторні роботи, експерименти тощо.

На курсах підвищення кваліфікації широко застосовується проблемне навчання, моделювання, інноваційні технології та інтерактивні форми навчання (навчально-практичні тренінги в рамках реалізації програм: «Школа як осередок розвитку громади» Всеукраїнського фонду «Крок за кроком»; «Сприяння просвітницькій роботі «Рівний-рівному» серед молоді України щодо здорового способу життя»; «ВІЛ-інфекція, шляхи профілактики і запобігання зараженню»; каскадні тренінги з формування гендерної культури в освітньому середовищі; семінари-навчання щодо використання програмного забезпечення з фахових предметів).

Основними формами та методами формування педагогічної майстерності в процесі підвищення кваліфікації стали:

1. Лекції: настановчі, вступні, тематичні, оглядові, завершальні, проблемні, бінарні, лекції-візуалізації, лекції-прес-конференції, лекції - презентації, лекції із заздалегідь запланованими помилками.

2. Практичні заняття: лабораторно-практичні, частково-пошукові, дослідні, просемінари, спецсемінари, семінар-розгорнута бесіда, семінар - дискусія, семінар-конференція, семінар-мозковий штурм.

3. Творчий захист авторських та групових моделей, програм, проектів.

4. Ігри (ігри-інсценізації, імітаційні, операційні, рольові, ділові), навчальні тренінги (бізнес-тренінги, соціально-психологічні тренінги), психодрами, соціодрами.

5. Виставки-презентації.

6. Спецкурси: з вузькоспеціалізованих новітніх знань за напрямами спеціалізації, авторські, проблемні. Упродовж 2010-2011 року науково - педагогічними працівниками РОІППО запроваджено 36 спецкурсів.

7. Семінари - практикуми.

8. Майстер-класи.

9. Навчальні тренінги, тренінги інноваційних педагогів («Попередження емоційного вигорання педагогічних працівників», каскадні тренінги з тендерної освіти, «Створення та розвиток ГАШ», робота тренінгового центру «Рівний - рівному» у Рівному тощо).

10. Виїзні практики з моделювання форм навчальної та розвивальної діяльності на базі опорних навчальних закладів різних типів.

11. Тематичні екскурсії (природно-заповідні об’єкти Рівненщини: заповідники, заказники, ландшафти, парки, господарські підприємства, атомні електростанції), співпраця з обласним краєзнавчим музеєм (тематичні екскурсії за фахом).

12. Виїзні, міжкафедральні, науково-методичні семінари; семінари - лабораторії; методичні вернісажі.

13. Конференції з обміну досвідом, «круглі столи» з актуальних проблем сучасної освіти, диспути, дебати.

14. Консультації: групові (внутрішні, тематичні), індивідуальні консультації-співбесіди).

15. Курсові роботи (проекти): навчально-методичні розробки і посібники, статті (оглядові, методичні, наукові), виступи, доповіді.

16. Контрольно-діагностичні заняття: вхідне та вихідне діагностування, поточний і підсумковий модульний контроль, тьюторські заняття.

17. Відеонавчання: інтернет-консультації, педагогічні форуми, блоги, ’ікі-технології.

Упровадження сучасних технологій навчання та нових підходів до викладання на курсах підвищення кваліфікації є поступовим виходом системи післядипломної освіти з режиму репродуктивної педагогіки в інтерактивний режим. Особлива увага приділяється професійному моделюванню, конструюванню та прогнозуванню.

Вбачаємо такі прогнозовані результати педагогічної майстерності: комунікабельність, професійна проникливість, динаміка розвитку, емоційна стабільність, оптимістичне прогнозування і креативність.

Потреба підготовки вчителя до нового стилю роботи в умовах гуманізації і демократизації суспільного життя вимагає нових підходів до мережевої взаємодії науково-педагогічних працівників РОІППО, методичних працівників РМК та слухачів курсів підвищення кваліфікації.

Відповідно до нової філософії освіти педагог є не тільки транслятором досвіду, а й стимулятором пізнання і розвитку учнів, він — не тільки виконавець рекомендованих навчальних методик, а й автор власних, які сприяють зростанню особистості. На сучасному етапі педагог забезпечує свій постійний розвиток, володіє такими особистісними якостями, як здібність до самоосвіти, самовдосконалення, творчо вирішує практичні проблеми, вміє вибирати і використовувати різні технології, розуміється в науково - дослідницьких методах.

Із січня 2011 року запроваджена дистанційна форма навчання. З метою нормативно-правового забезпечення дистанційного навчання розроблені та затверджені в установленому порядку відповідні документи.

З метою кадрового забезпечення дистанційного навчання проводяться навчання науково-педагогічних працівників кафедр інституту. Створена творча група з числа науково-методичних працівників інституту для розробки науково-методичного забезпечення курсів ДН. Створений сайт «Дистанційне навчання», на базі якого формується інформаційно-освітнє середовище дистанційного навчання. Працює консультативний пункт «Організаційно - методичне, дидактичне та технічне забезпечення дистанційного навчання». Апробовано дистанційний курс підвищення кваліфікації вчителів початкових класів (30 педагогів).

Навчання на базі РОІППО є варіативним і гнучким, індивідуально зорієнтованим, що дає змогу слухачам орієнтуватися на вибір оптимальної освітньої траєкторії в контексті прогностичного бачення професійної і власної життєдіяльності.

Створено регіональну модель неперервної освіти педагогічних кадрів, що включає наступні складові:

• курсове підвищення кваліфікації керівних та педагогічних кадрів та навчально-допоміжного персоналу в галузі освіти із 69 напрямів;

• міжкурсову роботу та самоосвіту педагогів з обов’язковим методичним супроводом у міжкурсовий період.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України «Про вищу освіту» (17.01.2002 р. із змінами від 12.03.2009 р.) // Відомості Верховної Ради, 2002. - №20. - С. 134.

2. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти (14.01.2004 р.).

3. Олійник В. Модернізація системи ППО України в контексті змін /

В. Олійник // Управління освітою. - 2009. - №16 (220). - С. 3-7.

4. Олійник В. Проблеми та шляхи розвитку системи післядипломної педагогічної освіти України в сучасному полікультурному суспільстві /

В. Олійник // Вища освіта України. - 2009. - №4. - С. 24-34.

5. Ніколенко Л. Інтегративний підхід до навчання дорослих / Л. Ніколенко // Післядипломна освіта в Україні. - 2004. - №5. - С. 24-26.

6. Сорочан Т. Актуальні проблеми післядипломної педагогічної освіти у вимірі сьогодення / Т. Сорочан // Післядипломна освіта в Україні. - 2004. - №5. -

С.13-15.

7. Олійник В. Модернізація системи ППО України в контексті змін / В. Олійник // Управління освітою. - 2009. - №16 (220). - С. 3-7.

8. Олійник В. Проблеми та шляхи розвитку системи післядипломної педагогічної освіти України в сучасному полікультурному суспільстві /

B. Олійник // Вища освіта України. - 2009. - №4. - С. 24-34.

9. Ніколенко Л. Інтегративний підхід до навчання дорослих / Л. Ніколенко // Післядипломна освіта в Україні. - 2004. - №5. - С. 24-26.

10. Сорочан Т. Актуальні проблеми післядипломної педагогічної освіти у вимірі сьогодення / Т. Сорочан // Післядипломна освіта в Україні. - 2004. - №5. -

C. 13-15.


Похожие статьи