Головна Педагогіка Нова педагогічна думка ЕСТЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИХОВАННЯ ЦІННОСТІ ІНШОЇ ЛЮДИНИ: СТАН ДОСЛІДЖЕНОСТІ ПРОБЛЕМИ
joomla
ЕСТЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИХОВАННЯ ЦІННОСТІ ІНШОЇ ЛЮДИНИ: СТАН ДОСЛІДЖЕНОСТІ ПРОБЛЕМИ
Педагогіка - Нова педагогічна думка

УДК 37.013 +7.01

Галина КИРМАЧ,

Старший викладач кафедри педагогіки і психології Луганського ІППО, аспірантка Інституту проблем виховання НАПН України

У статті розкрито сутність понять «цінності», «цінність іншої людини» на основі філософських та психолого-педагогічних досліджень; визначається естетичний аспект виховання цінності іншої людини. Автором теоретично обґрунтовано методичні принципи виховання цінності іншої людини, що спираються на особливості її естетичного сприйняття.

Ключові слова: цінність, цінність іншої людини, виховання, естетичний аспект цінності іншої людини, діалог.

В статье раскрыта сущность понятий «ценности», «ценность другого человека» на основе философских и психолого-педагогических исследований; определяется эстетический аспект воспитания ценности другого человека. Автором теоретически обоснованы методические принципы воспитания ценности другого человека, которые опираются на особенности его эстетического восприятия.

Ключевые слова: ценность, ценность другого человека, воспитание, эстетический аспект ценности другого человека, диалог.

The main point of such terms as «value», «value of the other person» on the basis of philosophical and psycho-pedagogical research is presented in the article; the aesthetic aspect of value’s education of the other person is defined. The author substantiates theoretically the methodological principles of value’s education of the other person which are based on peculiarities of his aesthetic perception.

Key words: value, value of the other person, upbringing, aesthetic aspect of the value of the other person, dialogue.

Актуальність. Вітчизняній педагогіці відведено надзвичайно важливу роль: виховати людину громадянського суспільства, зорієнтовану на високі соціокультурні стандарти та загальнолюдські цінності. Гуманістичні цінності, серед яких важливу роль відіграють цінності естетичні, характеризують індивідуальну культуру особистості та рівень її вихованості, орієнтують на ставлення до іншої людини як до суб’єкта соціального прогресу, спрямовують на морально ціннісну взаємодію з оточуючим світом.

Цінності відіграють важливу роль у формуванні особистості. Вони є своєрідним еталоном, образом майбутнього, оцінкою діяльності людини з морального, сенсового боку. Систему ціннісних орієнтацій можна вважати «згорнутою» програмою життєдіяльності, основою для реалізації визначеної моделі особистості. Система цінностей — це ланка, яка поєднує суспільство з

Індивідом, включаючи його в суспільні відносини одна з найважливіших характеристик особистості, яка формується.

Цінність іншої людини — базова цінність. Вона складає зміст моральної культури особистості, основу її моральних якостей. Культура змушує людину жити за правилом: я — засіб, а інші — ціль. І. Кант сформулював сенс цієї цінності у формі категоричного імперативу: «Завжди стався до людства, як до мети, і ніколи не стався до нього тільки як до засобу». Друге формулювання категоричного імперативу, як відомо, закликає нас завжди поважати незалежність, цінність, значення, недоторканність і гідність кожної людини. Отже, одним із обов’язкових принципів моральності, сформульованим

І. Кантом, є ставлення до іншого як до мети, а не як до засобу. Цей імператив набуває принципової значущості у процесі формування дитини і підлітка, коли закладаються основи життєвої стратегії людини й активно використовуються естетичні «механізми» формування названої цінності, оскільки саме вони найбільше впливають на чуттєвість і переживання людини.

Розробленість проблеми. Педагогічний аспект у вихованні ціннісної свідомості учнів розкритий у дослідженнях В. І.Андреєва, О. В.Бондаревської,

З. І.Васильєвої, Т. І.Власової, В. А.Караковського, Б. Т.Ліхачова, А. С.Макаренка,

І. С.Мар’єнко, Н. Д.Нікандрова, К. Д.Ушинського, Н. Є.Щуркової. У працях

Н. Є.Баришнікова, І. А.Колесникової, А. І.Селиванової, Е. Н.Степанова вивчалась роль класного керівника у вихованні цінностей учнів. Надзвичайно вплинули на розвиток ідеї виховання цінності іншої людини наукові праці І. Д.Беха, який уважає шкільний вік сприятливим для виховання в дитини такого фундаментального для їі морального розвитку новоутворення, як здатність цінувати особистість людини. Дослідник розглядає процес виникнення в індивідові почуття цінності іншої людини на суб’єкт-суб’єктному рівні за умови, що даний процес відбувається спонтанно, поза спрямованим педагогічним управлінням або в процесі тривалих комплексних виховних зусиль [1, с. 17]. Отже, саме спонтанність є тією особливістю засвоєння цінності іншої людини, що визначає важливість саме її естетичного, чуттєво - переживального аспекту.

Мета і завдання. Метою даної статті є аналіз естетичних аспектів виховання цінності іншої людини. Вона поділяється на два окремих завдання:

- аналіз даних дослідження, проведеного серед учнів 9-11 класів СЗШ №16 м. Сіверськодонецька, що дали можливість з’ясувати ціннісні орієнтації старшокласників як моральні орієнтири у формуванні й реалізації життєвої стратегії, виділити домінуючі цінності;

- визначення певних методичних принципів виховання цінності іншої людини, що спираються на особливості естетичного сприйняття.

Насамперед варто відзначити, що найхарактернішою рисою української родини з перших кроків її історичного становлення і розвитку стало високе, космічне одухотворення. Шлюбний союз чоловіка й жінки розглядався як поєднання небесних світил — Сонця, Місяця та ясних зірочок:

А в тім саду три тереми:

А в першому — красне сонце,

А в другому — ясен місяць,

А в третьому — дрібні зірки.

Ясен місяць — пан господар,

Красне сонце — жінка його,

Дрібні зірки — його діти [2, с.55].

Отже, колективний розум народу підніс сім’ю і родинне виховання до незвіданих космічних далей. Саме в родині закладалася основа естетичного формування високої цінності іншої людини, що й породило створення яскравих поетичних образів (які, до речі, варто використовувати у сучасній школі як зразок естетичної культури міжособистісних відносин). Утім, процеси кризи сім’ї та соціального відчуження, що спостерігаються у сучасному світі, по - новому розглянули проблему виховання цієї цінності в сучасних умовах.

Автором даної статті було проведено дослідження ціннісних орієнтацій особистості в реальних умовах життєдіяльності, визначено місце гуманістичних цінностей у системі цінностей старшокласників, їх значущість у життєвому самовизначенні, особистісному становленні, з’ясовано відношення учнів до моральних принципів. У дослідженні брали участь учні 9-11 класів ЗОШ №16 м. Сіверськодонецька Луганської області. З метою реалізації поставленої мети та завдань були використані методики «Діагностика реальної структури ціннісних орієнтацій особистості С. С.Бубнова» та «Огляд цінностей». Отримані результати засвідчили, що найважливішими учні вважають такі цінності: приємне проведення часу та відпочинок (I ранг), допомога іншим людям, милосердя (II ранг), визнання та повага людей, вплив оточення (III ранг). На відміну від них, високий соціальний статус, соціальна активність із метою досягнення позитивних змін у суспільстві, пошук та насолода прекрасним, пізнання нового у світі, природі та людині, а також спілкування не відіграють великого значення у їхньому житті.

Крім того, було проведено дослідження ціннісних орієнтацій учнів. Мета: з’ясувати значення цінностей, якими старшокласники керуються у життєвому самовизначенні. На загальне запитання «Що для Вас важливе в оцінці іншої людини?», відповіді учнів розподілилися наступним чином: вдача (характер) — 40%, чесність — 36%, моральні якості — 29%, хороше ставлення до людей — 27%, спільні погляди та інтереси — 27%, вихованість — 26%, краса — 24%, гумор —18%, розум — 15%.

Кількісний аналіз отриманих результатів показує, що найбільш сформованими цінностями серед учнів є: допомога та милосердя (30%), приємне проведення часу та відпочинок (31%), визнання та повага людей і вплив на оточуючих (33%). Найменш сформованими цінностями можна вважати: здоров’я (16%), пошук та насолода прекрасним (15%), пізнання нового у світі, природі, людині (14%), соціальна активність із метою досягнення позитивних змін у суспільстві (13%), спілкування (12.5%). Переважна більшість опитаних стверджують, що велике значення в їхньому житті належить таким цінностям, як дружба (96%), свобода (93%), майбутня робота (97%), не останню роль відіграють совість (64%) і доброта (63%).

Результати опитування засвідчують, що за шкалою «Служіння людям» (допомога та підтримка інших людей), 62% респондентів вважають своїм безпосереднім моральним обов’язком допомогти оточуючим (батькам, вчителям, одноліткам) як тепер, так і в майбутньому. В учнів старших класів на момент дослідження переважає егоїстична спрямованість особистості як соціально-психологічна установка (76 % опитуваних), ознаки альтруїстичної поведінки спостерігаються у 24%. Але при самоаналізі гуманістичних цінностей стосовно інших людей альтруїстичну спрямованість визначили 44% учнів, а схильність до егоїстичних вчинків — 56%, що свідчить про їх прагнення до духовного розвитку. Найменш сформовані такі особистісні якості: терпіння (36%), емпатія (40%), повага (25%). Щодо рівня сформованості гуманістичних цінностей учнів, результати наступні: дружба і товариськість — 76%, щирість — 59%, совість — 64%, добро — 63%, оптимізм — 50%.

Отже, такі цінності, як пошук та насолода прекрасним (15%), краса (24%) та гумор (18%), який також є проявом естетичного смаку, набагато поступаються тим, які пов’язані із моральними і суто прагматичними способами ставлення до іншої людини. Той факт, що естетичний аспект цінності іншої людини у сучасних школярів виявився на низькому рівні, можна пояснити перш за все недостатнім естетичним розвитком дітей і підлітків у сучасному урбаністичному середовищі, а також домінуванням стандартів «масової культури» з її примітивною естетикою. Ці обставини визначають активність застосування художніх засобів у формуванні культури міжособистісних стосунків і оцінок, які дає багатий арсенал історії мистецтва.

Мистецтво є своєрідною подорожжю життям інших людей у якості співучасника подій. Старшокласник долучається до морального досвіду інших людей, отримує можливість прожити чиєсь життя, «приміряти» його на себе, долаючи при цьому обмеженість свого просторово-часового «Я». Дійсно, сприймати мистецтво, адекватно розпредмечуючи його моральний потенціал, під силу лише моральному суб’єкту, оскільки потрібно вміння сприймати життя з позиції іншої людини. Відомий естетик М. С. Каган писав, що «мистецтво залучається до сфери спілкування і у формі спілкування з художніми образами, і у формі спілкування з їх творцем... Воно є єдиним, створеним самою історією культури, способом моделювання самого спілкування» [3, с.245].

У сучасній педагогічній практиці використовуються комплексні програми поліхудожнього розвитку дітей та молоді. До таких програм зокрема належить програма Т. Пені «Основи театральної культури», мета якої полягає у самовираженні особистості, збагаченні її духовного досвіду за допомогою методики театрально-творчої діяльності на основі інтеграції мистецтв. Г оловна ідея цієї програми — моделювання театрального образу через різноманітні грані його «живого» втілення. У ній використані такі елементи: рух — як засіб освоєння простору; голос-інтонація — як смислова система, що відображає духовний стан людини; зображення — як процес бачення світу та здатність передавати це бачення через конкретні образи; дії — як процес перетворення світу і себе; текст — як основа інтерпретації особистісного начала [4, с.202].

Важливим кроком на шляху оновлення змісту освіти є введення інтегрованих курсів. Найперспективніший серед них — «Світова художня культура». Програма до цього курсу, розроблена київськими науковцями під керівництвом О. Щолокової та харківськими вченими В. Шейко і Л. Тишевською, висвітлює світовий культурний процес від зародження суспільства до теперішнього часу, враховуючи нові досягнення у галузі мистецтвознавства. Також заслуговує на увагу досвід викладання зазначеного предмета Ю. Солодовніковим за аксіолого-типологічною моделлю, відомою під назвою «Людина у світі художньої культури. Досвід самопізнання». Загальна концепція цього курсу будується на положенні про те, що художня культура — це зафіксований у мистецькій скарбниці епохи процес «створення образу світу в собі», процес вічного пошуку відповіді на загальне питання про смисл життя. Такий підхід уможливлює розкриття художньої культури як єдиного процесу пізнання, основна проблема якого виокремлюється в «головних ідеях епохи». Як бачимо, комплексні програми поліхудожнього розвитку дітей та молоді дають неоціненний результат у розвитку культури міжособистісних відносин, а отже, повинні ширше застосовуватися в якості ефективного засобу виховання естетичного виміру цінності іншої людини, який є основою для усіх інших.

Уривки із біографічного матеріалу дозволяють на прикладі життя різних за своїм психологічним складом людей показати, що співпричетність до життя інших людей пов’язана не тільки з моментами самообмеження, самопожертви людини заради інших, але й із глибинними яскравими переживаннями радості, почуттями задоволеності життям. Схожа думка зустрічається також і в педагогічній спадщині академіка Д. С.Лихачова, ідея уроків якого полягає в тому, щоб кожне заняття було присвячене конкретній людині, ім’я якої стало символом моральних цінностей. Портрет великої людини стає поштовхом до постановки виховної проблеми й міркувань про неї, підкреслює найвищий рівень людських можливостей із даного питання. «Діалог із великим» відбувається на основі фактів, які надаються дітям через розповідь учителя. Тому поряд із наочно-художнім образом відомої людини, педагог розгортає вербально-ілюстративний, поведінковий або характерологічний матеріал стосовно особи. Двох-трьох яскравих моментів у ставленні до інших людей достатньо, аби у дітей виникли запитання і з’явилося бажання з цими людьми поспілкуватися. Є безліч варіантів реалізації запропонованої форми роботи на практиці. Наприклад, співрозмовником учнів може бути одна особа, якій ставитимуться запитання, або ж учням можна запропонувати проблемне завдання, відповідь на яке вони знайдуть, звернувшись до кількох персоналій. У цьому випадку перед молодими людьми виникає ціла галерея портретів, образів, облич. Подібний цикл бесід доцільно проводити в рамках тематичних тижнів чи декад [6, с.45].

Складовою частиною комунікативно-діалогової моделі є дискусійна форма навчання. Вона допомагає розвивати аналітичне і критично - конструктивне мислення, формує комунікативну і дискусійну культуру.

Заняття-дискусії вимагають від учнів творчого аналізу запропонованого матеріалу, власної інтерпретації визначеної проблеми, уміння слухати опонента і доводити свою точку зору. Під час дискусії учні вчаться з’ясовувати мотиви поведінки інших людей, знаходити прорахунки в позиції своїх опонентів, шукати аргументи, підкріплені доказами. Акцент при цьому робиться на цілісне сприймання людини, коректний обмін думками, пошук істини. Як правило, для обговорення обирається значуща для учнів проблема. Наприклад: «Що я ціную в іншій людині, що інші цінують у мені», «Кого можна назвати справжнім другом», «Ким бути, яким бути» «У чому полягає справжня краса людини» тощо.

Спеціаліст із психології спілкування Є. Рогов пропонує використання простих вправ, які навчать підлітка глибше сприймати іншу людину, краще усвідомлювати і реально переживати її цінність як особистості. Одна з таких вправ — «Я тебе розумію». Кожен член групи вибирає собі партнера і протягом 2-3 хвилин усно описує його стан, настрій, почуття, бажання на даний момент. Той, чий стан описується, повинен підтвердити правильність і вірогідність цих припущень, або ж спростувати їх. Обом партнерам дозволяється коментувати свої думки стосовно того, що відбувається.

Цікавою є також вправа «Поставте себе на місце іншої людини». Потрібно уявити себе на місці іншої людини, відтворивши її ходу, рухи, міміку та жести, «увійти в неї», відчути її, проникнутись її думками і внутрішнім світом [5,с.230]. Наведений приклад вправи-тренінгу може бути модифікованим у напрямку акцентуації естетичних аспектів цінності іншої людини, наприклад, завдяки ускладненню завдання (відрізнити етичні й естетичні риси особистості, продемонструвати можливість змін тощо).

Висновки. Проведений короткий огляд поставленої проблеми дозволяє зробити наступні узагальнюючі висновки:

- естетичний аспект цінності іншої людини у сучасних школярів певною мірою послаблений, що пояснюється недостатнім естетичним розвитком дітей і підлітків у сучасному урбаністичному середовищі, а також яскравим домінуванням стандартів «масової культури» із її примітивізованою естетикою;

- названа риса впливає на активне застосування художніх засобів у формуванні культури міжособистісних стосунків і оцінок, розвиток спеціальних методів діалогового тренінгу із використанням образів професійного мистецтва та інтерактивного естетичного оцінювання.

Напрямки подальших досліджень полягатимуть у розробці методики формування цінності іншої людини в загальноосвітньому навчальному закладі.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бех І. Д. Формувати у дитини почуття цінності іншої людини / І. Д.Бех // Педагогіка толерантності. - 2001. - №2 (16). - С. 11-19.

2. Золотослов. Поетичний космос Давньої Русі. - К.: Художня література, 1988. - 234 с.

3. Каган М. С. Мир общения: проблема межсубъектных отношений / М. С.Каган. - М.: Политиздат, 1988. - 319 с.

4. Сова М. О. Інтеграційні процеси в мистецькій освіті: збірник наукових праць Науково-дослідного інституту українознавства / М. О.Сова; за ред. П. П.Кононенка. - Т. 20. - К.: НДІУ, 2008. - С. 198-205.

5. Рогов Е. И. Психология общения / Е. И.Рогов. - М.: ВЛАДОС, 2003. -

336 с.

6. Уроки Лихачева: методические рекомендации [для учителей сред. школы] / сост. О. Е.Лебедев. - СПб.: Гуманитарий, 2006. - 264 с.


Похожие статьи