Головна Педагогіка Нова педагогічна думка УЧИТЕЛЬ-АНДРАГОГ У СИСТЕМІ НЕПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ
joomla
УЧИТЕЛЬ-АНДРАГОГ У СИСТЕМІ НЕПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ
Педагогіка - Нова педагогічна думка

УДК 371.14

Любов НЕЧИПОРУК,

Кандидат педагогічних наук, доцент кафедри загальної і соціально педагогіки та акмеології Рівненського державного гуманітарного університету

У статті розглядаються основні напрями та специфіка професійної діяльності вчителя-андрагога.

Ключові слова: андрагогіка, вчитель-андрагог, освіта дорослих, освіта впродовж життя.

В статье рассматриваются основные направления и специфика профессиональной деятельности учителя-андрагога.

Ключевые слова: андрагогика, учитель-андрагог, образование взрослых, непрерывное образование.

The article deals witn the main directivns and specitics of teacher-andragog’s professional activity.

Key words: andragogics, teacher-andragog, aduet’s education, enucation during.

Постановка проблеми. Сучасні процеси глобалізації вимагають постійного оновлення знань і професійних якостей особистості, навичок адаптації до нових умов і форм соціальної організації та комунікації. Суспільство потребує людину, яка здатна і в зрілому віці змінити не лише себе, а й оточуючу соціальну реальність, спроможна реалізувати себе в ній. Тому проблема освіти дорослих нині зайняла одне із чільних місць суспільного життя людства.

Аналіз наукових досліджень. Уперше термін «андрагогіка» запропонував німецький історик епохи Просвітництва К. Капп у книзі про педагогічні погляди Платона. Уже в кінці XIX століття необхідність педагогічного знання, пов’язаного із проблематикою освіти дорослих, стала загальновизнаною (П. Блонський, Дж. Дьюї, К. Ушинский та ін.).

Виокремилася нова галузь педагогіки - андрагогіка, що розуміється як наука особистісної самореалізації людини протягом усього її життя. Вагомим внеском у розробку теорії й практики навчання дорослих є напрацювання М. Ноулза, який зазначав, що суспільство потребує таких людей, які «...були б здатні застосовувати свої знання в умовах, що постійно змінюються, і чия пріоритетна компетенція полягала б в умінні постійно самонавчатися впродовж усього свого життя» [6]. Проблеми андрагогіки розглядаються в працях учених Б. Бім-Бада, Н. Бідюк, П. Джарвіса, В. Олійника, Р. Сміта, Х. Коллі та ін.

Починаючи з другої половини XX століття, проблема напрацювання педагогічних основ освіти дорослих перебуває в центрі уваги світової

Спільноти. Так, у програмі ЮНЕСКО «Освіта і навчання в ХХІ столітті» зазначено, що потенціал освіти дорослих має велике значення як засіб внесення змін в усі сфери життя суспільства. Освіта дорослих є центральною для демократичного функціонування сучасного суспільства, розглядається як необхідна умова розвитку особистості з метою адаптації її до сучасних соціальних перетворень.

У «Меморандумі неперервної освіти країн Європи» сформульовані ключові принципи, на основі яких розвивається освіта дорослих у сучасних умовах:

- нові базові знання і навички для всіх як гарантія неперервного доступу до освіти з метою отримання й оновлення навичок, необхідних для входження в інформаційне суспільство;

- збільшення інвестицій у людські ресурси;

- інноваційні методики викладання й учіння для системи неперервної освіти. У методах навчання проголошується пріоритет особистісної мотивації, критичного мислення й уміння вчитися;

- нова система оцінювання отриманої освіти;

- розвиток наставництва й консультування;

- наближення освіти до того, хто навчається, за допомогою сітки навчальних і консультаційних пунктів, а також інформаційних технологій [3].

Розвиток освіти дорослих поставив перед ученими, що займаються означеними проблемами, нові завдання, змусив переглянути деякі погляди на сам процес навчання впродовж усього життя, його організацію й здійснення. Зокрема, постала потреба підготовки вчителя, який спроможний організувати й реалізувати процес такого ціложиттєвого навчання. З огляду на це, метою нашого дослідження є окреслення основних напрямів і специфіки діяльності вчителя-андрагога.

Виклад основного матеріалу. Андрагог — фахівець у галузі навчальної, виховної, реабілітаційної, інформаційно-орієнтувальної й організаційної роботи з дорослими. Основними посадовими обов’язками вчителя-андрагога є: організація й реалізація навчання дорослих з урахуванням соціальних, психологічних, життєвих особливостей; проведення науково-дослідницької роботи з проблем освіти дорослих; консультативної роботи з дорослими з питань виробничої, навчальної, соціальної роботи й особистого життя.

Професійні ролі вчителя-андрагога: тьютор — забезпечує супровід індивідуальних освітніх програм у системі підвищення кваліфікації; фасилітатор — полегшує процес залучення дорослої людини до нових знань; модератор — виконує функції консультанта.

Професійна діяльність учителя-андрагога опирається на основні положення андрагогіки, сформульовані М. Ноулзом:

- дорослій людині, яка навчається, належить провідна роль у процесі навчання;

- вона є сформованою особистістю, ставить перед собою конкретні цілі навчання, прагне до самостійності, самореалізації, самоуправління;

- доросла людина має професійний і життєвий досвід, знання, вміння й навички, які повинні бути використані в процесі навчання;

- доросла людина шукає місце й спосіб якнайшвидшого застосування отриманим знанням і вмінням;

- процес навчання в значній мірі визначається часовими, просторовими, соціальними чинниками, які обмежують або сприяють йому;

- процес навчання організований у вигляді спільної діяльності на всіх його етапах: отримання нових знань, нової інформації; оволодіння інформацією на новому рівні; набуття навичок і умінь у використанні інформації; вироблення переконань і ціннісних орієнтирів; вироблення нових особистісних якостей; задоволення пізнавальних інтересів [6].

Важливим є питання, яку людину андрагогіка визначає дорослою? Ми опираємося на твердження С. Змієва, який виокремлює такі основоположні характеристики дорослої людини:

- вона усвідомлює себе як самостійну, саморегулюючу особистість;

- вона прагне до набуття життєвого досвіду як основи й джерела її навчання;

- її готовність до навчання визначається прагненням за допомогою навчальної діяльності вирішити свої життєво важливі проблеми й досягти конкретної цілі;

- вона прагне до реалізації отриманих знань, умінь, навичок і особистісних якостей;

- її навчальна діяльність у значній мірі обумовлена часовими, просторовими, професійними, побутовими, соціальними чинниками [2].

Зважаючи на те, що в андрагогіці, на відміну від традиційної педагогіки, провідну роль у процесі навчання відіграє не той, хто навчає, а той, хто навчається, таке визначення має особливе значення для вчителя-андрагога. Якщо людина відповідає цим критеріям, то діяльність викладача полягає в тому, щоб надати допомогу у виявленні, систематизації, корекції й поглибленні її знань. У зв’язку з цим основними методами навчання є: практичні заняття, дискусії, ігри, кейс-метод, інтерактивні методи навчання. Стосовно педагогічних технологій, то пріоритет надається навчанню у співробітництві (cooperative learning), методу проектів та ін. Завдання вчителя-андрагога — проблемна, дослідницька спрямованість навчальної діяльності дорослих, задіюючи діалог чи полілог. Окрім того, змінюється й підхід до отримання теоретичних знань: на першому місці — дисципліни, що мають інтегрований характер.

Якщо ж людина має небагато відповідностей з даними характеристиками, то у її навчанні вчитель-андрагог застосовує більш традиційні моделі навчання, де основна роль відводиться вчителю, який визначає всі параметри цього процесу. Той, хто навчається, підпорядковується його вимогам і вказівкам і не має можливості значного впливу на різні аспекти навчання. Завдання вчителя полягає в тому, щоб у міру «дорослішання» людини все більше застосовувати в її навчанні андрагогічні принципи.

Для того, хто навчається, важливу роль відіграє самостійне формування мотивації і виокремлення мети та цілей навчання, на відміну від педагогічного процесу у загальноосвітньому навчальному закладі, де навчання мотивує вчитель, а знання здобуваються «на майбутнє», де вони можуть і не знадобитися. Тому вчитель-андрагог створює дорослому такі умови, що допомагають йому збагнути власні потреби, знання, вміння, навички, розвинути певні аспекти компетенції. В основі організації навчання — індивідуалізація, що максимально відповідає конкретним цілям дорослого, а навчальні програми побудовані на основі практичного застосування знань «уже зараз». Завдання вчителя-андрагога зводиться до того, щоб надавати допомогу у визначенні параметрів навчання й пошуку джерел інформації, а також у вмінні використовувати досвід дорослого як джерело навчання, надання допомоги у виявленні професійного й життєвого досвіду.

Отже, проблема розробки процесу практичної діяльності вчителя - андрагога пов’язана, перш за все, із необхідністю перегляду дидактичних підходів до її організації. Справа в тому, що передача й засвоєння досвіду попередніх поколінь, що здійснює вчитель у середній школі, є недостатніми для вчителя-андрагога: важливою його професійною якістю є вміння формувати в того, хто навчається, вміння самостійно набувати знання, працювати з інформацією, аналізувати її, розуміти й вирішувати проблеми, що виникають у процесі життєдіяльності. Тобто, вчитель-андрагог має забезпечувати такі умови навчання, які враховують потреби дорослих як активних громадян і пов’язані із розвитком самостійної, незалежної особистості, із творенням і перебудовою життя в складних культурних, соціальних і економічних умовах, що швидко змінюються.

У діяльності вчителя-андрагога вирізняються такі етапи процесу навчання:

- визначення реальної проблеми, для вирішення якої необхідне навчання (загальна освіта, професійні навички, здоров’я, сімейне життя, суспільне життя, дозвілля, розвиток особистості);

- діагностика того, хто навчається (визначення освітніх потреб, виходячи з рівня життєвого досвіду, психофізіологічних особливостей та ін.);

- планування процесу навчання (мета, цілі, форми, методи навчання, критерії, форми, методи оцінювання досягнень);

- створення умов реалізації процесу навчання (створення позитивного освітнього середовища);

- реалізація процесу навчання;

- оцінювання процесу й результатів навчання;

- корекція процесу навчання [4].

Орієнтирами й показниками якості професійної діяльності вчителя - андрагога є не тільки традиційні критерії — рівень знань, умінь і навичок, а й прояв суб’єктності внутрішніх механізмів саморегуляції, здатність до самореалізації, соціальної та професійної мобільності тих, кого він навчає, тобто на їх акмеологічну компетентність у контексті професіональної самореалізації як прагнення до вершини майстерності в професії [1]. Тому вчитель-андрагог повинен володіти акмеологічними технологіями проектування процесу професійно-особистісного розвитку тих, хто навчається, орієнтувати на самопроектування особистісного розвитку й життєвого шляху в цілому. У ході занять із дорослими він спрямовує їх до вивчення й оволодіння методиками максимальної творчої самореалізації як спеціаліста, до досягнення вищої життєвої самореалізації. У центрі його проективної діяльності — самопроектування особистості, професійної позиції, міжособистісних відносин (складання індивідуальних професіограм, карт самооцінки, експертна оцінка індивідуальних проектів інших тощо).

Слід враховувати й те, що доросла людина вже має стійкі ментальні моделі, позитивний досвід соціальної поведінки, професійної діяльності та ін., однак цей досвід застаріває, індивідуальні ментальні моделі входять у протиріччя із сучасними вимогами, що обумовлює труднощі в навчанні дорослої людини, коли необхідно не тільки сприйняти нове, але й позбутися старого. Це і є бар’єром у здобутті нових знань, як зазначається у творах-есе студентів різного віку (від 23 до 60 років), здобувачів другої вищої освіти на факультеті післядипломної освіти Рівненського державного гуманітарного університету. До таких бар’єрів вони віднесли і відсутність перспективи застосування нових знань, підвищену самооцінку («я це й так вже знаю»), когнітивну й психологічну ригідність, негаразди в сім’ї, в професійній діяльності та ін. Хоча, в основному, відмічається наявність у дорослих студентів чіткої життєвої позиції в особистісному й професійному аспектах, вибудуваної системи життєвих цілей і пріоритетів, серед яких основне місце займає реалізація себе як професіонала, розширення меж професійної компетентності. Тобто, здобуття нових знань, опанування нової професії розуміється ними як основа стратегії реалізації життєвого проекту.

Опитування студентів-магістрів, які проходили асистентську практику на факультеті післядипломної освіти РДГУ, свідчить про розуміння ними труднощів, що постають перед учителем-андрагогом у психологічному й професійному плані. Зокрема, вони стверджують, що:

- «Працюючи із дорослими, перш за все, слід мати професійний і соціальний досвід, зі школярами це не так актуально»;

- «Слід глибоко знати свій предмет, оскільки дорослий студент знає, вже знає, що саме йому потрібно із нових знань і умінь, вміє відрізнити головне від другорядного»;

- «Дуже важко психологічно втримувати статус викладача перед дорослим студентом, вибудувати відносини як партнерські, оскільки його життєвий і професійний досвід часто переважає досвід викладача»;

- «Дорослого студента потрібно буде не лише вчити, а й перевчати, а це значно важче».

Таке залучення до професійної оцінки себе в якості педагога в системі навчання дорослих, організатора різних форм андрагогічного навчання дозволяє майбутнім педагогам ефективно осмислити життєві й професійні перспективи, співвіднести їх із безпосереднім практичним досвідом.

Висновок. Отже, суть діяльності вчителя-андрагога полягає у розвитку таких здібностей і вмінь дорослої людини, що дозволять їй повною мірою розвинути й утвердити свою самобутність, самостійність, реалізувати себе в сучасному соціумі. Соціальне значення такого вчителя — це співучасть у формуванні особистості, яка здатна до зміни своїх соціальних і професійних ролей завдяки отриманим новим знанням, набутим практикам самопізнання, самоконтролю й самовдосконалення.

Напрями подальших розвідок вбачаємо у розробці освітніх технологій навчання дорослих, введення в навчальний процес підготовки педагогів дисциплін, що формуватимуть андрагогічну компетентність майбутніх спеціалістів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Гладченкова Н. Н. Педагогическая акмеология: программно­методические материалы [для магистратуры] / Н. Н. Гладченкова. - Ростов-на - Дону: Амарант, 2006. - 324 с.

2. Змеев И. С. Андрагогика: основы теории и технологии обучения взрослых / И. С.Змеев. - М.: ПЕРСЄ, 2003. - 436 с.

3. Меморандум неперервної освіти країн Європи [Електронний ресурс]. - Режим доступу: //Http://www. ec. europa. eu/education/policies/III/life/memoen. pdf. - Назва з екрана.

4. Олійник В. В. Освіта впродовж життя: як і чого вчити дорослих? /

В. Олійник // Управління освітою: часопис [для керівників освітньої галузі]. - 2010. - Т.1. - С. 4-7.

5. Knowles M. S. The modern practice of adult education: andragogy versus pedagogy / M. S.Knowles. - New York: Association Press, 1970. - 384 р.


Похожие статьи