Головна Педагогіка Нова педагогічна думка ВИХОВАННЯ В СТУДЕНТІВ МУЗИЧНО-ПЕДАГОГІЧНИХ ФАКУЛЬТЕТІВ КУЛЬТУРИ МІЖОСОБИСТІСНИХ ВЗАЄМИН ЗАСОБАМИ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА
joomla
ВИХОВАННЯ В СТУДЕНТІВ МУЗИЧНО-ПЕДАГОГІЧНИХ ФАКУЛЬТЕТІВ КУЛЬТУРИ МІЖОСОБИСТІСНИХ ВЗАЄМИН ЗАСОБАМИ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА
Педагогіка - Нова педагогічна думка

УДК 78:378.14

Алла БОНДАРЧУК,

Викладач кафедри пісенно-хорової практики

Та постановки голосу Рівненського державного гуманітарного університету

У статті визначено теоретичні засади виховання культури міжособистісних взаємин, розкрито складові цього узагальнюючого поняття, якими є «культура», «взаємини», «культура взаємин». Обґрунтовано виховний потенціал музичного мистецтва як основного фактора впливу на виховання в студентів музично-педагогічних факультетів культури міжособистісних взаємин.

Ключові слова: культура, взаємини, культура взаємин, міжособистісні взаємини, музичне мистецтво, студентська молодь.

В статье определены теоретические основы воспитания культуры межличностных отношений, раскрыты составляющие этого совокупляющего понятия, которыми есть «культура», «взаимоотношения», «культура взаимоотношений». Обосновано воспитательный потенциал музыкального искусства как основного фактора влияния на воспитание у студентов музыкально-педагогических факультетов культуры межличностных отношений.

Ключевые слова: культура, отношения, культура отношений, межличностные отношения, музыкальное искусство, студенческая молодежь.

Theoretical principles of education of culture of interpersonality mutual relations are certain in the article, the constituents of this summarizing concept, that is, are exposed «culture», «mutual relations», «culture of mutual relations». Proved educational potential of music as the main factor of influence on the education of students in music and teaching faculty culture of interpersonal relationships.

Key words: culture, mutual relations, culture of mutual relations, interpersonality mutual relations, musical art, student young people.

Актуальність теми. Культура міжособистісних взаємин є специфічним способом людського буття, що визначає зміст і спрямованість духовної і практичної діяльності особистості та забезпечує її активну взаємодію з іншими людьми. Проблема виховання культури міжособистісних взаємин особливо актуалізується на етапі розвитку суспільства, коли закладаються основи демократичного устрою, а в громадян формуються здатність до критичного мислення, уміння відстоювати свої інтереси й усвідомлювати обов’язки, виявляти толерантність до поглядів інших людей.

Студентська молодь — особлива соціальна група, що характеризується спеціально організованим, структурованим у просторовому й часовому вимірі буттям, соціальною поведінкою і психологією, субкультурою, системою ціннісних орієнтацій, серед яких домінуючого впливу набуває міжособистісна взаємодія.

Різні аспекти виховання студентської молоді, зокрема пріоритетів і настановлень щодо культури міжособистісних взаємин, формування в них відповідних якостей і вмінь, досліджують С. Вітвицька, КВітек, Т. Говорун, Т. Демидова, І. Денисенко, Л. Долинська, АХарасевич, ОХікінежді, БХовбас, ВХостів, ВХравець, П. Тярзі та інші.

Вивчення проблеми виховання культури міжособистісних взаємин студентів музично-педагогічних факультетів передбачає вирішення ряду суперечностей між:

- високою соціальною й особистісною значущістю культури міжособистісних взаємин і відсутністю науково обґрунтованих стратегій та педагогічних засобів її виховання в студентської молоді;

- потенційними можливостями навчально-виховного процесу вищої школи в аспекті формування в студентської молоді культури міжособистісних взаємин та недостатністю впровадження у зміст освіти музично-педагогічних факультетів вищих навчальних закладів відповідних дисциплін;

- широкими можливостями музичного мистецтва та інтерактивних методів з його використанням, в основу яких покладено різні види міжособистісного спілкування і спільної діяльності, й традиційним підходом до організації навчально-виховної роботи на музично-педагогічних факультетах.

Мета статті — на основі узагальнення теоретичних засад формування культури міжособистісних взаємин обґрунтувати педагогічний потенціал музичного мистецтва як фактора впливу на виховання в студентської молоді культури міжособистісних взаємин.

Сьогодні для молоді особливої значущості набувають питання, які пов’язані з культурою міжособистісних взаємин. Ця специфічність полягає в тому, що суттєві характеристики і риси молоді, на відмінну від представників старших поколінь і вікових груп, перебувають у стані формування і становлення.

Для соціально-психологічного розвитку молоді характерні нерівномірність, напруженість, здатність до конфліктних ситуацій. Порівняно зі старшими поколіннями, вона є нетерпимішою, гостріше реагує на суперечності дійсності, не так „жорстко вписана” в суспільство, мобільніша, швидше засвоює нове. ^ім того, молоді люди характеризуються підвищеною вимогливістю, критичністю до старших поколінь, недооцінкою досвіду старших за віком, переоцінкою власної здатності до самостійної діяльності. В молоді динамічніше формуються соціальні мотивації, самоаналіз і швидкість реакції, і значно менше, рідше вона переймається безпекою за близьких і відповідальністю за них [9, с.435].

У цей період процес формування культури міжособистісних взаємин переходить з латентної фази до активної, коли засвоєне в сім’ї та поза нею починає активно перевірятися, уточнюватися, випробовуватися й співставлятися. Період пошуків висуває перед молоддю завдання закріпитися в світі дорослих. Як справедливо відзначає О. Кляпець, „сповнені енергії, юнаки і дівчата вже переросли межі батьківської сім’ї. Відтак, вони приміряють різні моделі поведінки, відмовляються від одних, вишукують інші” [ 7, с. 153].

На думку А. Карасевич, найважливішими тенденціями, поява яких позначається на характері культури міжособистісних взаємин:

• підвищення вимог соціального середовища до гнучкості людського мислення й поведінки, до самостійності й відповідальності за свою долю й долі інших людей, до свідомого проходження життєвого шляху, розуміння й вирішення суперечностей сучасного буття в різних його сферах;

• підтримка особистості у період свідомого й відповідального пошуку життєвих ідеалів. У зв’язку з цим сучасний освітній процес у вищому навчальному закладі необхідно розглядати як взаємодію студента й педагога, спрямовану на досягнення певної мети;

• питання культури міжособистісних взаємин, зокрема на перший план висуваються морально-етичні якості особистості, проблема задоволеності взаєминами, стабільність яких насамперед залежать від особистісної готовності до саморозвитку, самовдосконалення [6, с.51].

Питання виховання студентської молоді сьогодні можна вважати чи не одним з найбільш актуальних. Студенти - це специфічне угрупування, члени якого - активні учасники суспільного життя з усіма його складнощами, неоднозначними явищами.

Сучасне студентство, за словами О. Кляпець, характеризується визнанням цінності культури міжособистісних взаємин, прагненням до благополуччя. Це, на думку психолога, є свідченням різноплановості життєвих домагань студентів, серед яких важлива роль відведена не тільки добробуту, а й задоволенню потреби в самореалізації. Тобто міжособистісні взаємини студентів спрямовані на досягнення душевного комфорту. Водночас, ці дані демонструють тенденцію до створення міжособистісних взаємин „закритого типу”, що характеризуються обмеженням спілкування [7, с. 155].

Отже, в цьому підході також простежується тісний зв’язок між культурою міжособистісних взаємин і способами спілкування, яким надається особливе значення. Водночас звертається увага на те, що для успішного розвитку міжособистісних взаємин спілкування не повинне обмежуватися певним колом, а передбачати різнобічні контакти.

Визначення теоретичних засад виховання культури міжособистісних взаємин передбачає насамперед розкриття складових цього узагальнюючого поняття, якими є „культура”, „взаємини”, „міжособистісні взаємини”.

Від моменту свого виникнення поняття „культура” розумілося як антонім до поняття „натура”, тобто природа. Ним позначалося „оброблене”, „штучне” на противагу „природному”, „дикому” [5, с.9].

Уже в цьому первісному тлумаченні культури підкреслювалася така важлива її ознака, як присутність людського фактора, визнання можливостей людини впливати шляхом певної діяльності на навколишній світ.

У сучасному суспільстві внаслідок поширення демократичних принципів, широкого розвитку засобів масової інформації набула поширення масова форма культури, що апелює до всіх і розрахована на масове споживання. Основними складовими або елементами цієї форми культури є: мова як система знаків, наділених певним значенням, що використовуються для збереження, перетворення та передачі інформації; цінності; норми.

Крім елементів культури вирізняють її функції: пізнавальну, соціальної пам’яті або трансляції соціальної спадщини, освітньо-виховну, регулятивну, комунікативну, інтегративну і дезінтегративну [3, с.78-79].

Особливу підтримку масова культура отримала серед молоді, адже пропагується у найбільш відвідуваних ними місцях, подається на всіх рівнях сприйняття інформації (телебачення, радіо, Інтернет). Проте не завжди вплив такого різновиду культури є позитивним. Конкретні заходи, спрямовані на фільтрування та покращення рівня інформації, що надходить для сприйняття молодими людьми та формує в них хибні уявлення про «високу культуру», проводяться або дуже рідко, або й взагалі не проводяться.

Суттєвий вплив, частіше негативний, на уявлення молодих людей про культуру міжособистісних взаємин має оточуюче середовище. Інформація, яка сприймається ззовні, носить стихійний характер і практично не піддається регулюванню. Причому вплив однолітків тим сильніший, чим нижчий рівень їх наукового усвідомлення про культуру міжособистісних взаємин та культуру взагалі. Звідси випливає, що підготовка молоді до взаємодії на засадах культурних норм та правил повинна випереджати стихійний вплив середовища. Лише таким чином можливо хоча б частково нейтралізувати негативний вплив випадкової інформації.

Завдяки культурі життя людини набуває певної „заданності”, що детермінується звичаями і традиціями середовища, епохою, в якій вона живе, більшої осмисленості набувають її інтереси, настанови, потреби, змістовий напрям сенсу життя загалом і сенсу міжособистісних взаємин зокрема.

До розкриття сутності взаємин звертаються І. Бех, О. Бодальов, М. Боришевський, М. Каган, Я. Коломінський, В. М’ясищев, М. Обозов,

С. Рубінштейн, В. Семиченко та ін.

У працях І. Беха, зокрема, взаємини розглядаються як „система соціальних взаємовідносин, на основі яких будується життєдіяльність особистості”; стверджується, що взаємини є формою особистісного зближення людей. На думку психолога, взаємини є надзвичайно чутливою до різнорідних впливів психологічною «тканиною». Впливи щодо психологічного комфорту й особистісного розвитку суб’єктів взаємин можуть бути як сприятливими, так і несприятливими. Тож стимулювання і підтримка особистісно сприятливих взаємин є важливою виховною метою, адже „якою мірою взаємини творять особистість, такою ж мірою особистість творить взаємини. Це взаємозалежні процеси, і саме з цього слід виходити у виховному процесі” [2, с121].

У вітчизняній і зарубіжній філософській, соціологічній, психолого - педагогічній літературі культура взаємин розглядається як специфічний спосіб людського буття, що визначає духовну і практичну активність людей, їх можливі взаємодії з навколишнім світом, між собою як сукупність умов матеріального життя суспільства. Це „взаємо” інтегрується у групові ефекти співробітництва, дружби, любові, добра, партнерства тощо [ 1].

Згідно з концепцією І. Сайтарли, культура взаємин включає певну систему морально-етичних цінностей: моральні й етичні принципи, правила поведінки і спілкування, поведінкові та комунікативні взірці, на які люди орієнтуються в процесі соціальної взаємодії, а її особливості (практична етика) зумовлюються характером людської діяльності. Наприклад, морально - етична основа взаємин в економічній сфері суттєво відрізняється від етики сімейних взаємин. Незважаючи на це, існує „стрижнева основа” культури взаємин - „гуманне ставлення до людини, яке заперечує агресію в усіх її формах вираження” [8, с.6- 8].

Під вихованістю культури міжособистісних взаємин ми розуміємо складне інтегративне особистісне утворення, яке передбачає знання про норми і правила міжособистісного спілкування, їх емоційно-позитивне переживання як особистісну цінність і спонуки до виконання певних дій, уміння реалізовувати такі дії у взаємодії з іншими.

Серед основних моральних якостей, які впливають на культуру взаємин, провідне місце належить гуманності.

Структурними компонентами гуманних взаємин є потреби, мотиви, інтереси, ідеали, моральні переконання, ціннісні орієнтації особистості.

Гуманні взаємини ґрунтуються на принципах відповідальної залежності. Їм притаманні специфічні ознаки, зокрема доброзичливість, турбота, повага, готовність допомогти, чесність, чуйність, тактовність, делікатність, терпимість, великодушність. У сукупності всі вони складають морально-ціннісні основи особистості.

Чільне місце у розвитку культури міжособистісних взаємин студентів музично-педагогічних факультетів відводиться естетичному вихованню молодого покоління засобами музичного мистецтва. Важливою умовою засвоєння особистістю досвіду культури взаємин є її участь у музичній діяльності. Естетичні почуття, народжені в процесі виконання і сприйняття музичних творів, служать вагомим чинником духовного збагачення особистості через усвідомлення та засвоєння змісту цих творів.

Ознайомлення з широким колом музичних творів, які упродовж століть становили суть культурного й освітнього життя народу, надає студентам уявлення про традиційну культуру міжособистісних взаємин. Музичне мистецтво залишається важливим засобом задоволення культурно-педагогічних потреб та формування етичних якостей молодого покоління.

Музична творчість має ідейно-емоційний вплив на особистість і є важливим фактором щодо формування позитивних особистісних якостей студентів музично-педагогічних факультетів. Вона багата творами, які пропагують високі моральні норми та ідеали і передають уявлення про головні загальнолюдські цінності.

Музичне мистецтво — джерело знань і засіб формування культури міжособистісних взаємин, ціннісних орієнтацій, морально-етичних переконань сучасної студентської молоді. За його допомогою здійснюється емоційний вплив на молодь з метою формування культурних якостей особистості.

Розглядаючи музичне мистецтво як складову культури, яке передає й програмує особистісне емоційне ставлення до світу, а також „... дозволяє увійти в сферу явищ і відносин, що мають безумовну значущість для людини, .. .надаючи можливість пережити непрожите, стискає суспільний та історичний досвід поколінь до концентрації та форм, доступних для особистісного залучення до нього”, В. ПДванов вказує на те, що мистецтво має здатність суттєво впливати і на такі рівні людинознавства, як філософію, антропологію, етику, естетику, педагогіку та ін.[4, с.240-241].

^нтакт із музичним мистецтвом створює умови, за яких індивід може „олюднити” свої почуття, а ставлення до музичного мистецтва — це пряма характеристика людини, живе свідчення того рівня, на якому вона знаходиться.

Саме тому вплив музичного мистецтва на формування в студентської молоді культури міжособистісних взаємин є досить вагомим, адже воно передає їй конкретно-почуттєвий досвід, використовуючи феномен емоційної сфери особистості, яка набагато сильніша за раціональну.

Таким чином, можливості музичного мистецтва як ефективного залучення студентської молоді до загальнокультурних цінностей побудови міжособистісних взаємин зумовлюються такими його особливостями:

- надзвичайно інтенсивною дією на емоційно-почуттєву сферу молоді;

- здатністю до розширення її ціннісних знань у сфері культури міжособистісних взаємин;

- спрямуванням молоді до самопізнання та самовдосконалення.

В. Сухомлинський писав: „Пізнання почуттів неможливе без розуміння й

Переживання музики, без глибокої духовної потреби слухати музику й діставати насолоду від неї. Без музики важко переконати людину, яка вступає у світ, у тому, що людина прекрасна, а це переконання, по суті, є основою емоційної, естетичної, моральної культури” [10, с.53]. Завдяки своїй емоційній силі музика всебічно впливає на людину, формує її інтелект, виховує загальну культуру, творчу ініціативу, волю та естетичний смак.

Отже, музичне мистецтво є духовним потенціалом для сучасної молоді, воно надає чуттєвого, емоційного забарвлення культурі міжособистісних взаємин, оскільки володіє багатими можливостями яскравого, потужного впливу на особистість. Основною специфікою музичного мистецтва є потенційна множина тих конкретних життєвих ситуацій, в яких вони проявляються, і тих життєвих об’єктів, на які спрямовані людські відносини.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Батищев Г. С. Особенности культуры глубинного общения / Г. С.Батищев // Диалектика общения. Гносеологические и мировоззренческие проблемы. - М.: Наука, 1987. - С. 15-36.

2. Бех I. Д. Особистісно зорієнтоване виховання: наук.-метод. посіб. / ІД. Бех. - K.: !ЗМН, 1998. - 204 с.

3. Герасимчук А. А. Соціологія: навч. посіб. / А. А.Герасимчук, Ю. І.Палеха, О. М.Шиян. - К.: Європ. ун - т, 2003. - 246 с.

4. Иванов В. П. Человеческая деятельность - познание - искусство / В. П.Иванов. - К.: Наукова думка, 1977. - 251 с

5. Иванова Т. В. Культурологическая подготовка будущего учителя: монография / Т. В.Иванова. - К.: ЦВП, 2005. - 282 с.

6. Карасевич А. П. Формування готовності студентської молоді до створення сім’ї: дис. ...канд. пед. наук: 13.00.07 / Карасевич Антоніна Павлівна. - К., 2009. - 174 с.

7. Кляпець О. Шлюбно-сімейні настановлення молоді як умова вибору здорового способу життя / О. Кляпець // Соціальна психологія. - 2005. - №6. -

С. 151-157.

8. Сайтарли І. А. Культура міжособистісних стосунків: навч. посіб. /

І. А.Сайтарли. - К.: Академвидав, 2007. - 240 с.

9. Соціологія: підручник [для студ. вищих навч. закладів] / за ред. В. Г.Городяненка. - К.: Академія, 2002. - 560 с.

10. Сухомлинський В. О. Вибрані твори: в 5 т. Т.3. Серце віддаю дітям /

В. О.Сухомлинський. - К.: Рад. школа, 1977. - 544 с.

Дата надходження до редакції: 3.05.2012 р.


Похожие статьи