Головна Педагогіка Нова педагогічна думка ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СТУПЕНЕВОЇ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ В НАВЧАЛЬНОМУ КОМПЛЕКСІ «КОЛЕДЖ - УНІВЕРСИТЕТ»
joomla
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СТУПЕНЕВОЇ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ В НАВЧАЛЬНОМУ КОМПЛЕКСІ «КОЛЕДЖ - УНІВЕРСИТЕТ»
Педагогіка - Нова педагогічна думка

УДК 378.094 Василь КЛИМЧУК,

Викладач Технічного коледжу Національного університету водного господарства та природокористування, м. Рівне

Світлана КИРИЛЮК,

Викладач ІІ категорії Технічного коледжу Національного університету водного господарства та природокористування, м. Рівне

У статті наведено основи функціонування освітніх комплексів типу “ко­ледж - ВНЗ” для забезпечення наступності викладання професійних дисциплін підготовки бакалаврів на базі молодших спеціалістів; окреслено переваги та доведено необхідність створення освітніх комплексів для реалізації неперервної гнучкої системи освіти.

Ключові слова: ступенева освіта, неперервна підготовка фахівців, наступ­ність освіти, навчальні комплекси.

В статье наведены основы функционирования образовательных комплексов типа "колледж - вуз" для обеспечения преемственности преподавания профес­сиональных дисциплин подготовки бакалавров на базе младших специалистов; очерчены преимущества и доказана необходимость создания образовательных комплексов для реализации непрерывной гибкой системы образования.

Ключевые слова: ступенчатое образование, непрерывная подготовка спе­циалистов, преемственность образования, учебные комплексы.

The article pointing foundations functioning educational systems such as "college

- university" to ensure continuity of teaching professional courses for bachelors at the junior professionals, outlines the benefits and necessity of creation of educational systems to realize continuous flexible education system.

Keywords: multistage education, continuous training, continuity of education, training complexes.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими або практичними завданнями. Нові вимоги сьогодення до спеці­алістів привели до необхідності розгляду проблеми неперервної освіти, яка по­лягає у створенні умов для навчання особистості протягом усього життя. Тому неперервна освіта сьогодні постала важливою парадигмою модернізації освіт­ньої системи.

Розв’язання проблеми неперервного навчання має багато аспектів. Один з них - це неперервне навчання в умовах ступеневої освіти, яке потребує певної адаптації при переході з одного рівня освіти до іншого. Впровадження ідей не­перервної освіти тісно пов’язано з формуванням системи ступеневої підготовки фахівців. Одним із можливих варіантів розв’язання проблеми забезпечення не­перервної освіти є використання навчальних комплексів, до складу яких вхо­дять освітні заклади різних ступенів професійної освіти, філіали та представни­цтва різних ВНЗ. Мова йде про включення навчальних закладів різних рівнів акредитації до складу університетів, академій, інститутів, тобто утворення на­вчальних комплексів типу “коледж - ВНЗ” [6, 53].

Проблемами пов’язаними із реалізацією ступеневої освіти займалися вітчи­зняні вчені Н. В. Денисова [3], С. М. Мамрич, Н. А. Фоменко, російські вчені - Т. А. Бродська [1], О. В. Кайгородова [4] та ін.

Н. В. Денисова [3] у дослідженні “Тенденції розвитку комплексу “коледж - університет” у системі неперервної педагогічної освіти” аналізує основні фак­тори, що спричинили створення навчальних комплексів, та обґрунтовує етапи їхнього розвитку.

Автори праці “Управління взаємодією навчальних закладів різного рівня у навчально-науковому комплексі” [2] аналізують основні форми співпраці учас­ників освітніх комплексів, враховуючи при цьому основну мету і принципи на­ступності та уніфікації освіти. Науковці наголошують на необхідності узгодже­ності вертикальної структури управління та взаємодії навчальних комплексів. Окремі проблеми створення та функціонування інтеграційної системи “коледж

- ВНЗ”, які можуть негативно відбитися на результативності роботи комплексу загалом, розглядають В. П. Ковалевський, І. Д. Бєлоновська, Ж. Г. Пискунова [5].

У своєму дослідженні Н. А. Фоменко акцентує увагу на особливостях підго­товки інтегрованих планів та робочих програм, змісті програм спеціальних пре­дметів різних ступенів навчання у навчальних комплексах. Автор доводить, що інтегровані навчальні плани дадуть змогу уникнути дублювання низки предме­тів, які вивчаються у коледжі та ВНЗ.

Проте, незважаючи на актуальність даної проблематики, сьогодні немає до­статньо розробленої і науково обґрунтованої теорії функціонування навчальних комплексів. Тому виникає потреба дослідження педагогічних основ забезпе­чення наступності викладання професійних дисциплін підготовки бакалаврів на базі молодших спеціалістів.

Мета статті - висвітлення педагогічних основ забезпечення наступності викладання професійних дисциплін підготовки бакалаврів на базі молодших спеціалістів та функціонування навчальних комплексів типу “коледж - ВНЗ”: причин виникнення, ґенезу процесу становлення та розвитку, переваг та органі­зації роботи навчальних комплексів.

В Україні процеси створення навчально-наукових комплексів розпочато до­сить недавно. Найважливішими факторами, що спричинили створення інтегро­ваних систем, були педагогічні інновації кінця ХХ століття - ідеї неперервності та ступеневості освіти.

Першим етапом розвитку навчальних комплексів було ініціювання до об’єднання зусиль ВНЗ різних рівнів акредитації з метою уникнення дублюван­ня напрямів спеціальностей, збереження належної матеріально-технічної бази в умовах загального реформування і становлення національної освітньої системи.

Другим етапом розвитку навчальних комплексів типу “коледж - ВНЗ” є період нормативного забезпечення їхньої діяльності. Так, наприклад, наказом Міністерства освіти України від 25 січня 1994 р. було упроваджено “Положен­ня про навчальний та навчально-науково-виробничий комплекси”, яке визначи­ло порядок створення комплексів, організацію навчально-виховної роботи та формування змісту освіти у системі ступеневої підготовки, повноваження чле­нів комплексу.

Наприкінці 2003 - 2004 навчального року в Україні 82 % університетів, ака­демій очолювали навчальні, навчально-науково-виробничі комплекси, майже половина закладів І - ІІ рівня акредитації стали структурними підрозділами вищих навчальних закладів ІІІ - IV рівнів акредитації [3].

Основою побудови моделі ступеневої підготовки фахівців у навчально - науково-виробничих комплексах є підходи неперервності професійної освіти; інтегративності, диференційованості, багаторівневості, багатопрофільності, професійної спрямованості, ступеневості, комплексності та соціальної зумовле­ності.

У своїй діяльності навчальні комплекси керуються законами України “Про освіту”, “Про вищу освіту”, постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1998 р. № 65 “Про затвердження положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту)”, “Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах”, затвердженого наказом Міністерства освіти Укра­їни від 02.06.1993 р. № 161, положеннями інших директивних рішень про роз­будову освіти, оновлення і збагачення її змісту, наказами та інструкціями Міні­стерства освіти і науки України, статутами або рішеннями Ради навчальних за­кладів - учасників комплексу. Правовою основою взаємодії освітніх закладів можуть бути багатосторонні угоди.

Виходячи з основних цілей створення комплексів (дотримання принципів наступності освіти, уніфікації стандартів, навчальних планів і програм, актив­ної перепідготовки педагогічних кадрів середньої ланки, розробки навчально - методичної документації), основними формами співробітництва учасників ком­плексу є:

1. Розробка спільної документації (угод, наказів, договорів), що забезпечує взаємозв’язок учасників комплексу та організацію його роботи.

2. Аналіз державних освітніх стандартів середньої та вищої професійної пі­дготовки фахівців у межах комплексу та створення комісій для розробки інтег­рованих навчальних планів і програм.

3. Проведення спільної наукової роботи: залучення співробітників, учнів, студентів закладів - членів комплексу - до участі в наукових конференціях, проведення науково-методичних семінарів, навчання в магістратурі, аспіранту­рі, докторантурі при кафедрах університету.

4. Створення системи підвищення кваліфікації та стажування викладачів на­вчальних закладів середньої ланки: співробітництво з працівниками універси­тету у створенні методичних матеріалів, виконання творчих робіт і методичних розробок під керівництвом провідних вчених ВНЗ у період атестації педагогів коледжів, робота у “парах” з викладачами ВНЗ, одержання нових спеціальнос­тей в інституті післядипломної освіти університету, навчання співробітників закладів - членів комплексу в магістратурі [2].

5. Спільна навчально-методична робота: спільне видання навчально - методичної літератури.

6. Спільне проведення проміжного контролю і підсумкової атестації студен­тів коледжів, їх тестування при переході на навчання у ВНЗ.

7. Організація екскурсій учнів до університету та інших закладів, участь у спільних культурних і спортивних заходах, олімпіадах, виставках, конкурсах. 9. Здійснення профорієнтаційної роботи [2].

Вертикальна структура взаємодії комплексів “коледж - ВНЗ” має бути ос­нована на узгодженні навчальних планів підготовки молодших спеціалістів і бакалаврів при продовженні навчання випускників для одержання кваліфікації бакалавра за скороченим терміном навчання. Розробка та вдосконалення інтег­рованих наскрізних навчальних планів і програм передбачає передусім деталь­ний аналіз змісту навчання на різних ступенях. Для цього використовують на­скрізну стандартизацію освітніх програм, яка ґрунтується на єдиних цілях усієї системи неперервної освіти: навчальні плани мають бути розроблені на основі принципів наступності, неперервності, комплексності та професійної орієнтації; завершеності навчання на кожному рівні професійної підготовки; основним критерієм відбору змісту для інтегрованих освітніх програм з різних освітніх рівнів є врахування ознак за схожими елементами цих програм. Особливістю підготовки інтегрованих планів та робочих програм є поетапне розгортання змісту навчання на основі кваліфікаційних вимог і стандарту освіти, намірів та можливостей студентів, а також інтересів навчального закладу. Зміст програм зі спеціальних предметів першого ступеня навчання має більшу практичну спря­мованість та враховує вікові особливості й рівень загальноосвітньої підготовки та розвитку учнів. Інтегровані навчальні плани дають змогу уникнути дублю­вання низки предметів, які вивчаються і у школі, і в коледжі, і у ВНЗ. Вони ви­ключають повторення, економлять час, дають можливість глибше вивчити го­ловне - спеціальність.

Проте, незважаючи на достатню організацію діяльності навчальних компле­ксів, існують певні проблеми, пов’язані з їх функціонуванням: розв’язання су­перечностей між цілями коледжу і ВНЗ; нормативне забезпечення діяльності комплексів, правового й економічного партнерства; вибір спільних спеціально­стей і напрямів; проектування наскрізних інтегрованих навчальних планів та робочих програм; забезпечення наступності, тобто розробка механізму перехо­ду студентів з одного ступеня навчання на інший; визначення термінів навчан­ня у структурі коледжу і ВНЗ; узгодження термінології та поняттєвого апарату дисциплін; визначення оптимальної кількості учасників, оскільки як надто об­межене коло, так і надто велика кількість залучених негативно відбиваються на результативності роботи комплексу загалом [5]. У багатьох випадках порушу­ється наступність між ступенями освіти з окремих фахових дисциплін, зміст яких практично повторюється. Між навчальними закладами існують супереч­ності в організації навчального процесу, зокрема щодо обсягу навчального ма­теріалу і відмінностей методики його викладання та форм перевірки успішності на різних ступенях навчання. Значні труднощі виникають також під час опра­цювання інтегрованих навчальних планів. Це зумовлено тим, що перехід на вищий ступінь за наскрізним планом потребує перенесення на нижчий ступінь навчання значної частини змісту навчання з певних предметів. Відсутність на­лежної уваги до наступності між ступенями навчання призводить до неузго­дженості ступенів освіти та відсутності координації у діях зацікавлених уста­нов. Це знижує якість підготовки фахівців, веде до фрагментарності та форма­лізму знань учнів і студентів, до зниження розвитку їх творчих можливостей.

Висновки. Опрацювання джерельної бази (звітних документів, норматив­них актів, наукових доповідей, статистичних даних) дало підстави дійти висно­вку, що проблема створення гнучкої системи професійної підготовки студентів може бути розв’язана завдяки створенню навчально-наукових виробничих ком­плексів типу “коледж - ВНЗ”, оскільки в них створені соціальні, організаційні та психолого-педагогічні умови забезпечення цього процесу. Формування твор­чої особистості - головна мета неперервної освіти. Її розв’язання наближає до стратегічної мети - підготовки спеціаліста, конкурентоспроможного на сучас­ному ринку праці.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бродская Т. А. Непрерывная математическая подготовка в системе “ССУЗ-ВУЗ” на основе фундаментализации содержания: дис... канд. пед. наук:

13.0. 01. - Казань, 2005. - 196 с.

2. Горбань О. М., Огаренко В. М., Тягушева О. Г. Управління взаємодією на­вчальних закладів різного рівня у навчально-науковому комплексі / О. Г орбань // Наукові записки АНВШУ. - К., 2008. - Том ІІІ. [Електронний ресурс]. - Ре­жим доступу до документа: http://anvsu. org. ua/index. files/Articles/Gorban01.htm.

3. Денисова Н. В. Тенденції розвитку комплексу “коледж-університет” в си­стемі неперервної педагогічної освіти / Н. Денисова // Науковий журнал “Педа­гогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спор­ту”. - Харків, 2008. - № 2. - С. 50 - 53.

4. Кайгородова О. В. Развитие процессов интеграции образовательных учреждений в системе педагогического образования: дис... канд. пед. наук:

13.0. 08 / Рос. гос. ун-т им. Иммануила Канта. - Калининград, 2009. - 201 с.

5. Ковалевский В. П., Белоновская И. Д., Пискунова Ж. Г. Проблемы интегра­ции систем “коледж - вуз” // Тезисы Всероссийской научно-практической кон­ференции “Актуальные проблемы интеграции средней и высшей ступеней ре­гиональной системы непрерывного образования”. - Тамбов: Изд-во Тамб. гос. техн. ун-та, 2001.

6. Людський розвиток в Україні: 2004 (колектив авторів) / Щорічна науково - аналітична доповідь / за ред. Е. М. Лібанової. - К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень НАН України, Держкомстат України, 2004. - 172 с.

Похожие статьи