Головна Педагогіка Нова педагогічна думка ПІДВИЩЕННЯ ПАТРІОТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ОФІЦЕРСЬКО-ВИКЛАДАЦЬКОГО СКЛАДУ ВИЩОГО ВІЙСЬКОВОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ
joomla
ПІДВИЩЕННЯ ПАТРІОТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ОФІЦЕРСЬКО-ВИКЛАДАЦЬКОГО СКЛАДУ ВИЩОГО ВІЙСЬКОВОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ
Педагогіка - Нова педагогічна думка

УДК 37.035. 6:355.23

Валентина МІРОШНІЧЕНКО,

Кандидат педагогічних наук, доцент кафедри теорії та історії держави і права Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького

У статті автор висвітлює рівні сформованості окремих компонентів патріотичної культури в офіцерсько-викладацького складу, виявлені у ході дослідження, вказує на вплив різних форм навчально-методичної роботи з офіцерсько-викладацьким складом на підвищення його патріотичної культури та на причини недоліків у цій роботі, визначає напрямки роботи з підвищення патріотичної культури офіцерсько-викладацького складу вищого військового навчального закладу.

Ключові слова: патріотичне виховання, патріотична культура, офіцерсько-викладацький склад, курсанти-прикордонники.

В статье автор раскрывает уровни сформированости отдельных компонентов патриотической культуры офицерско-преподавательского состава, выявленные в ходе исследования, указывает на влияние различных форм учебно-методической работы с офицерско-преподавательским составом на повышение его патриотической культуры и причины недостатков в этой работе, определяет направления работы по повышению патриотической культуры офицерско-преподавательского состава высшего военного учебного заведения.

Ключевые слова: патриотическое воспитание, патриотическая культура, офицерско-преподавательский состав, курсанты-пограничники.

In the article an author lights up the levels offormed of separate components of patriotic culture in officer-teaching to composition, discovered during research, specifies on influence of different forms of navchal'no-metodichnoy work from officer-teaching by composition on the increase of him patriotic culture and on reasons of failings in this work determines work assignments on the increase of patriotic culture officer-teaching to composition higher military educational establishment.

Key words: patriotic education, patriotic culture, officer-teaching composition, border students-guards.

Визначаючи активну участь курсантів як провідний фактор їх власного розвитку необхідно підкреслити й активність педагога, який є головним організатором цієї діяльності. Курсантський і офіцерсько-викладацький колективи є компонентами однієї системи — середовища військово - навчального закладу, тому не можуть існувати один без одного. Їх взаємодія, взаємовплив, співпраця носять об’єктивний характер [1]. Педагог прямо чи опосередковано (наприклад, через власний приклад) розкриває перед курсантами національно-громадянські ідеї, спонукає до самостійного відкриття цих ідей, до нагромадження особистого досвіду патріотичної поведінки у відповідності з цими ідеями. На основі зворотної інформації він судить про ефективність виховної діяльності і, за умови успішної реалізації виховних завдань, у нього виникає задоволеність власною діяльністю, що зміцнює його педагогічну позицію; у протилежному випадку педагог вирішує, якої помилки він допустився, чого не врахував, робить висновки на майбутнє. Тому в процесі виховання вдосконалюються не тільки вихованці — удосконалюється і сам вихователь, причому не тільки у своїй професійній діяльності, але й як особистість, громадянин держави.

Під час дослідно-експериментальної роботи нами була виявлена пряма залежність між наявністю у офіцера-вихователя патріотичної культури (її рівнем) та його здатністю ефективно організовувати патріотичне виховання курсантів. Це спричинило виділення як однієї з умов реалізації системи патріотичного виховання майбутніх офіцерів-прикордонників підвищення рівня патріотичної культури офіцерсько-викладацького складу академії.

Різнобічні аспекти патріотичного виховання висвітлюють у своїх дослідженнях І. Бех, Й. Боришевський, Д. Тхоржевський, О. Боровик, М. Томчук,

В. Шевченко, В. Коваль, О. Гевко, О. Коркішко, О. Абрамчук. Вагомий внесок у дослідження патріотичного виховання військовослужбовців зробили такі вітчизняні вчені, як Д. Сидорук, В. Дзюба, Ю. Красильник. Аналіз сучасної психолого-педагогічної літератури свідчить також про підвищену увагу науковців до питання культури тих, хто навчає та виховує. Окремі аспекти патріотичної культури особистості відображені в працях видатних педагогів і громадських діячів Г. Ващенка, С. Русової, В. Сухомлинського, а також сучасних дослідників Н. Дерев’янко, О. Сухомлинської, С. Карпенчук, В. Москальця, К. Чорної, Б. Мисака, М. Качур та інших. Але питання патріотичної культури викладача вищого військового навчального закладу вивчене недостатньо.

Метою статті є визначення напрямків роботи з підвищення патріотичної культури офіцерсько-викладацького складу вищого військового навчального закладу (на прикладі Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького).

Патріотична культура є результатом патріотичного виховання. Її складовими є культура патріотичного мислення та почуттів, патріотичної діяльності, які визначають рівень патріотичної зрілості та спроможність дотримуватися у професійній та повсякденній діяльності патріотичних цінностей, самовдосконалюватися.

Як показало дослідження, у масштабі академії підвищення патріотичної культури офіцерсько-викладацького складу здійснюється на начально - методичних зборах, міжкафедральних нарадах, науково-методичних нарадах, конференціях, культурно-масових заходах, у системі професійної підготовки. У цілому ці форми допомагають командному та викладацькому складу відновлювати і розширювати патріотичні знання, створюють у них позитивну мотивацію до пошуку ефективних засобів впливу на курсантів, сприяють формуванню патріотичної спрямованості всієї діяльності, розвитку патріотичного мислення та підвищенню патріотичної культури в цілому. У той же час не завжди робиться акцент на якість академічних заходів, а на їх кількість. Найбільш ефективними є навчально-методичні збори та культурно - масові заходи. Саме там можна набути найбільшого досвіду підвищення патріотичної культури.

Порівняльний аналіз педагогічної діяльності 24 офіцерів курсантських підрозділів та 76 викладачів Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького (НАДПСУ) дав можливість виявити рівень сформованості окремих компонентів патріотичної культури у офіцерсько-викладацького складу (див. табл. 1).

Таблиця 1

Рівні сформованості окремих елементів патріотичної культури у офіцерсько-викладацького складу НАДПСУ

Компоненти патріотичної культури

Рівні

Категорії офіцерів

Викладачі

Офіцери

Підрозділів

Високий

21

6

Фізично-вольова культура

Середній

35

12

Низький

20

6

Високий

20

10

Громадянська культура

Середній

36

8

Низький

20

6

Високий

26

15

Психолого-педагогічна культура

Середній

32

5

Низький

18

4

Високий

21

8

Військово-професійна культура

Середній

39

12

Низький

16

4

Спостереження за практичною

Діяльністю

Викладачів

І командирів

Курсантських підрозділів щодо здійснення патріотичних виховних заходів з курсантами показали, що різні елементи патріотичної культури виявляються не окремими частинами, а комплексно і цілісно, характеризуючи рівень патріотичної культури кожного викладача і командира в цілому. Таким чином було виявлено три групи офіцерів, у яких патріотична культура досягає високого, середнього та низького рівнів (див. табл. 2). Цей факт ураховувався в

Процесі організації заходів педагогічного впливу щодо підвищення патріотичної культури офіцерсько-викладацького складу академії.

Таблиця 2

Рівні патріотичної культури офіцерського складу НАДПСУ

Рівні

Патріотичної культури

Викладачі

Офіцери підрозділів курсантів

Високий

22 (28%)

10 (42%)

Середній

36 (48%)

9 (37%)

Низький

18 (24%)

5 (21%)

Під час дослідження було виявлено та проаналізовано причини недоліків у розвитку патріотичної культури у викладачів та командирів підрозділів курсантів. Результати бесід з 22 начальниками кафедр та їх заступниками, 8 командирами дивізіонів та їх заступниками з виховної роботи, анкетне опитування 58 викладачів академії показали, що основними причинами означеної проблеми є такі (подаються за ступенем зменшення кількості відповідей):

- недостатній рівень знань патріотичного спрямування;

- незадоволення матеріальним становищем офіцерів;

- відсутність концепції підвищення патріотичної культури офіцерсько - викладацького складу;

- недооцінка ролі науково-теоретичного підходу до вирішення питання;

- небажання систематично займатися патріотичним самовдосконаленням;

- недостатнє інформаційне забезпечення діяльності;

- недостатня увага до питань патріотичної культури в системі професійної підготовки та школи молодих викладачів;

- недостатня увага офіцерів до власної психолого-педагогічної освіти.

Ці причини були враховані в процесі організації заходів педагогічного

Впливу щодо підвищення патріотичної культури офіцерсько-викладацького складу академії.

Значний вплив на підвищення патріотичної культури офіцерів курсантських підрозділів та викладачів має використання нетрадиційних форм проведення занять. У зв’язку з цим в експерименті високу оцінку одержали психолого-педагогічні та історико-філософські практикуми, які проводились під час навчально-методичних зборів офіцерсько-викладацького складу НАДПСУ. До проведення таких практикумів залучалися викладачі кафедри педагогіки і психології, кафедри соціально-економічних дисциплін, юридичних кафедр, а також запрошувалися представники громадськості, засобів масової інформації, викладачі цивільних вищих навчальних закладів міста Хмельницького, Вінниці, Тернополя, науковці та практики. Після проведення таких занять 45 % опитаних офіцерів курсантських підрозділів висловили задоволення наданою можливістю оцінити свій педагогічний та патріотичний потенціал; 52 % збагатили себе патріотичними знаннями, сформували уміння та навички передачі своїх знань курсантам; 86 % вказали на необхідність більш широкого впровадження таких форм навчальних занять.

На думку 78 % офіцерів, що брали участь в експерименті, одна з головних проблем є відсутність концепції підвищення патріотичної культури командно-викладацького складу. Ті її напрямки, що відображені в планових документах, не завжди подають набір пов’язаних між собою заходів. Понад 65 % опитаних офіцерів висловили незадоволення таким станом, 64 % відзначили, що проведені заняття не повною мірою орієнтовані на підвищення патріотичної їх культури. Навчання офіцерів часто проводяться без урахування рівня їх патріотичної культури.

З метою виявлення впливу різних форм навчально-методичної роботи з офіцерсько-викладацьким складом на підвищення їх патріотичної культури у НАДПСУ вивчалась думка щодо цього питання різних категорій офіцерів. Методом експертного опитування офіцерів підрозділів курсантів та викладачів нами було отримано результати з визначених питань (див. табл. 3)

Таблиця 3

Результати опитування офіцерсько-викладацького складу про вплив основних форм навчально-методичної роботи на підвищення їх

Патріотичної культури

Форми навчально-методичної роботи

Кількість відповідей

Офіцери підрозділів

Викладачі

Досвідчені

Молоді

Досвідчені

Початківці

Навчально-методичні збори

18

4

68

8

Практикуми

20

4

66

8

Заняття в системі професійної підготовки

16

5

60

8

Міжкафедральні наради

2

3

58

6

Науково-методичні - наради

10

2

61

6

Науково-практичні конференції

18

4

67

7

Культурно-масові заходи

19

4

62

5

Спортивно-масові заходи

16

4

59

4

Під час дослідження було виявлено тенденцію, яка розкриває прямий взаємозв’язок між патріотичною культурою офіцера та його фаховим становленням як педагога. На основі цього можна стверджувати, що підвищення якості психолого-педагогічної освіти офіцера є однією із умов підвищення його патріотичної культури.

Розуміння процесу патріотичного виховання курсантів-прикордонників як самокерованої системи веде до висновку про істотне значення інформації не тільки щодо результативності виховних дій, а й інформації про особистісні характеристики педагогів, їх здатність до виховної діяльності взагалі і до патріотичного виховання зокрема.

Відношення «вихователь-вихованець» є визначальними у навчально - виховному процесі, оскільки живий контакт не можуть замінити ніякі підручники та комп’ютерні технології навчання. Тільки безпосередні людські взаємини мають повноцінне емоційне наповнення і є визначальним фактором формування патріотичної вихованості курсантів. Це вимагає від педагога вдосконалення стильових характеристик педагогічної взаємодії як із кожним курсантом, так і з військовими колективами, сім’єю, громадськістю.

Звичайно, на індивідуальному рівні ми мали можливість спостерігати значні відмінності в соціально-психологічних характеристиках офіцерів курсантських підрозділів, які здійснювали керівництво організацією та проведенням виховних заходів.

У процесі патріотичного виховання особлива роль належить емоційності педагога, що має свої особливості у кожній конкретній виховній ситуації та у кожному колективі. В нашому дослідженні виділено чотири типи емоційного впливу педагогів на формування та розвиток патріотичної вихованості курсантів.

Перший тип представлено педагогами, захопленими своєю педагогічною діяльністю, їхня глибока зацікавленість своєю роботою, яку вдається втілювати в організації бесіди, диспуту, патріотичного заходу сприяє активізації пізнавального інтересу курсантів не лише до предмета впливу, а й до свого власного внутрішнього світу.

Другий тип представлено педагогами, які прагнуть забезпечити ділову обстановку в процесі організації того чи іншого патріотичного заходу. Енергійні, глибокі ерудити, вони не висловлюють власних переживань, не відкриваються перед вихованцями, їхня позиція — навчити, щоб знали та вміли, тому до курсантів вони ставлять конкретні чіткі педагогічні вимоги, послідовно все більше й більше ускладнюючи пізнавальні завдання, доручення, вправи. Як засвідчили бесіди із курсантами експериментальної групи, при такій емоційній атмосфері навчатися цікаво, бо військовослужбовець бачить свій рух уперед, своє духовне зростання.

Третій тип представлено педагогами, професійне кредо яких — доброзичливість, оптимізм, довіра. Основним інструментом їхнього стимулювання духовного зростання є підбадьорювання та закріплення у курсантів віри в їхні власні сили й можливості. Емоційний тонус вони створюють обережно, спираючись на свою спостережливість, знання внутрішнього світу військовослужбовців. Ефективність у створенні позитивного емоційно-духовного тонусу досягається завдяки їхньому вмінню правильно визначити в курсантів «зони найближчого розвитку» (термін Л. Виготського).

Четвертий тип емоційно-духовного тонусу характерний для офіцерів із яскравими проявами власної емоційності в процесі проведення виховних заходів та під час оцінки дій і поведінки курсантів. Стимуляція пізнавального інтересу, емоційно-духовного тонусу в цьому випадку може характеризуватися двома особливостями. Емоційність педагогів не завжди викликає адекватну відповідь із боку курсантів і тому не завжди виступає в якості стимулу патріотичної вихованості. Позитивний емоційно-духовний тонус не створюється при надмірній нетактовності офіцера, яка не імпонує вихованцям та, як показують наші спостереження, викликає в них почуття незручності або й навіть усмішку. Емоційно-духовна взаємодія не досягається й тоді, коли протягом виховного позакласного заходу настрій педагога часто змінюється, він відволікається від теми заходу та переходить до моралізації.

Педагогу недостатньо знати, що його роль у виховному процесі є великою. Він повинен уміти використати свої виховні можливості в повній мірі. Для цього йому необхідно оволодіти діловими методами самооцінки, особистісної та професійної готовності до здійснення виховання, вмінням розпізнавати характер прихованих особистісних впливів на вихованців [2].

Офіцеру-вихователю, викладачу належить володіти словом, засобом переконання. Адже переконання — це ключ до вирішення багатьох ситуацій, а інколи і конфліктів, які виникають під час педагогічного процесу. Недарма у давнину вважали, що освіта не дає паростків у душі, коли вона не проникає до значимої глибини. Це проникнення можливе лише у гармонійній єдності високого професіоналізму, акторського та ораторського мистецтва педагога.

Дослідник А. Піскунов звертає увагу, що загальна теорія виховання складається з таких компонентів, як дидактичний (робота викладача у вузівській аудиторії); позааудиторний (орієнтація на задоволення додаткових освітніх та загальнокультурних потреб тих, хто навчається: естетичних, суспільно-політичних, загально гуманітарних тощо) [3]. До таких потреб ми відносимо потребу курсантів-прикордонників у патріотичному вихованні.

Значний вплив на розвиток патріотичної вихованості курсантів має стимул довіри та взаємної підтримки, або педагогічного оптимізму. Віра в потенційні можливості курсанта пробуджує його інтерес до патріотичної діяльності. Використовуючи цей стимул, вихователі не пропускають жодної можливості, щоб підняти курсантів у їхніх очах через поважне ставлення до них, оптимальні вимоги до них, турбота про опанування ними досконалими способами діяльності. Такий стимул не існує ізольовано. Він уплетений не тільки в різноманітність стосунків, але й проникає в організацію будь-яких видів діяльності з урахуванням реальних можливостей курсантів.

Як свідчать матеріали дослідження, у групах курсантів, що характеризувалися більш високим рівнем патріотичної вихованості, педагоги характеризувалися:

- дещо вищими показниками патріотичної спрямованості діяльності і, разом з тим, більш високою здатністю до педагогічної роботи;

- наявністю значно більшої схильності до пошуку індивідуального підходу до курсантів;

- значно вищою об’єктивністю й здатністю сприймати курсанта таким, яким він є, а не таким, яким хотів би його бачити педагог.

На підставі вищезазначеного можемо констатувати, що основними шляхами психолого-педагогічного забезпечення підвищення патріотичної культури офіцерсько-викладацького складу мають стати такі:

- оволодіння новими виховними технологіями, що мають позитивний вплив на психіку молодої людини, індивідуальний підхід в організації того чи іншого виду діяльності;

- оволодіння педагогами гуманною педагогічною позицією, що ґрунтується на знанні закономірностей поведінки, на новій філософії виховання;

- оволодіння ефективними методами проведення патріотичних заходів, індивідуальних бесід, стимулювання патріотичної активності.

Таким чином, проведене дослідження виявило необхідність систематизувати роботу офіцерсько-викладацького складу академії з підвищення його патріотичної культури. Цю роботу доцільно здійснити за такими напрямками:

1. Включити в систему професійної підготовки викладачів та командирів підрозділів курсантів теми з питань патріотичної культури прикордонників. Ці теми доцільно об’єднати в цикл «Патріотична культура прикордонника».

2. Максимально використовувати інформаційні можливості кожного заняття та виховного заходу з метою патріотичного виховання курсантів. Для цього доцільно ввести постійнодіючий семінар, змістом якого можуть бути проблеми, пов’язані із відпрацюванням у офіцерсько-викладацького складу навичок та умінь впливу на курсантів з метою їх патріотичного виховання.

3. Доцільним є розширення та поглиблення науково-дослідної роботи на рівні її організації та проведення. Мова йде про розширення патріотичної тематики досліджень, вивчення та узагальнення передового досвіду роботи з формування основ патріотичної культури курсантів, розробки конкретних рекомендацій щодо підвищення її ефективності. Очолити роботу може міжкафедральна науково-дослідна група за сприянням навчального відділу.

4. Необхідною є психолого-педагогічна підтримка процесу підвищення патріотичної культури офіцерсько-викладацького складу НАДПСУ на основі здійснення наукового підходу до вирішення цих питань.

5. Патріотична культура офіцера-прикордонника розглядається не лише як складова частина його загальної культури, а й як невід’ємна частина загального завдання формування його професійної майстерності. Здійснюється цей процес на підставі фізичного, психологічного, інтелектуального, правового та інших напрямків розвитку кожного офіцера. Ефективність та якість підвищення патріотичної культури офіцерів-прикордонників залежить від усієї системи роботи з офіцерсько-викладацьким складом академії, від вибору методів, прийомів та засобів впливу на офіцерсько-викладацький склад, адже для того, щоб свідомо впливати на патріотичне виховання курсантів, необхідно на власному прикладі показати високий рівень патріотичної культури.

Визначений нами в межах цієї статті перелік напрямків роботи з підвищення патріотичної культури хоч і визначає найважливіші ідеї теорії патріотичного виховання військовослужбовців, але він не є повним. Тому перспективою подальших наукових розвідок ми вважаємо врахування основних принципів андрагогіки у дослідженні патріотичної культури офіцерсько - викладацького складу вищих військових навчальних закладів.

ЛІТЕРАТУРА

1. Мірошніченко В. І. Чинники формування патріотизму майбутніх офіцерів / В. І.Мірошніченко // Вісник Черкаського університету. - Черкаси, 2008. - С. 119-123. - (Серія «Педагогічні науки»; вип. 120).

2. Богданова О. С. Моральне виховання старшокласників /

О. С.Богданова, С. В.Черепкова. - М., 1988. - 191 с.

3. Піскунов А. І. Педагогічна освіта: концепція, зміст, структура /

А. І.Піскунов // Педагогіка. - 2001. - № 3. - 41 с.


Похожие статьи