Головна Педагогіка Нова педагогічна думка ТЕОРЕТИКО-ПРИКЛАДНІ ЗАСАДИ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ НЕПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ
joomla
ТЕОРЕТИКО-ПРИКЛАДНІ ЗАСАДИ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ НЕПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ
Педагогіка - Нова педагогічна думка

УДК 378.046 Микола ВІДНІЧУК,

Кандидат педагогічних наук, доцент, ректор Рівненського ОІППО, академік академії акмеологічних наук, заслужений працівник освіти України

У роботі відображено сучасні завдання, цілі та концептуальні ідеї розвит­ку післядипломної педагогічної освіти, виявлено закономірності у прогнозно- функціональному та змістово-технологічному моделюванні безперервності післядипломної педагогічної освіти педпрацівників.

Ключові слова: модель безперервної післядипломної педагогічної освіти, ін­новаційний характер підвищення кваліфікації педагогів, модернізація професій­ного розвитку педагога, компетентнісно-зорієнтована парадигма післядипло­мної освіти, система компетенцій педагога.

В работе отражены современные задачи, цели и концептуальные идеи раз­вития последипломного педагогического образования и интерпретация выяв­ленных закономерностей в прогнозно-функциональном и содержательно­технологическом моделировании непрерывности последипломного педагогиче­ского образования педагогических работников.

Ключевые слова: модель непрерывного последипломного педагогического образования, инновационный характер повышения квалификации педагогов, модернизация профессионального развития педагога, компетентностно - ориентированная парадигма последипломного образования, система компе­тенций педагога.

In the work displayed modern tasks, objective sand conceptual ideas of postgrad­uate education and revealed patterns in forecast-functional and informative- technological modeling continuity Post graduate Education educators.

Keywords: model of continuous service teacher education, innovative character training teachers, up grading teacher professional development, competence-oriented paradigm post graduate education system competence of the teacher.

Постановка проблеми. Одним зі стратегічних завдань модернізації систе­ми освіти в Україні є формування освіченої, інтелектуально розвиненої, життє­здатної особистості, спроможної визначати й реалізовувати цілі саморозвитку, самовиховання, підготовленої до подальшого професійно-орієнтованого на­вчання.

Освіта є соціальним інститутом, через який проходить кожна людина, набу­ваючи при цьому рис особистості, фахівця і громадянина. Завдяки діяльності вчителя реалізується державна політика у створенні інтелектуального, духовно­го потенціалу нації, розвитку вітчизняної науки, техніки і культури, збереженні та примноженні культурної спадщини й формуванні людини майбутнього. У зв’язку з цим актуальності набуває проблема підготовки вчителя, його профе­сійного становлення і професійної компетентності. Саме компетентнісний під­хід розглядається як один із важливих концептуальних принципів, який визна­чає сучасну методологію оновлення змісту освіти.

З огляду на це пріоритетним завданням системи післядипломної педагогіч­ної освіти є прогнозування траєкторії професійного зростання педагога, профе­сійне становлення і вдосконалення педагогічної діяльності на основі компетен- тнісного підходу до змісту та форм підвищення кваліфікації педагогічних пра­цівників.

Концептуальні положення щодо змісту, форм і організації післядипломної педагогічної освіти базуються на засадах Конституції України, Законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про вищу освіту», Національної доктрини розвитку освіти, а також на вимогах документів ЮНЕСКО, Міжнаро­дної організації співробітництва й розвитку освіти, МОП (Доповідь міжнарод­ної Комісії з освіти ЮНЕСКО для XXI століття, Всесвітня доповідь з освіти ЮНЕСКО та ін.), які наголошують на необхідності фундаменталізації профе­сійної підготовки педагога, її неперервності, гуманістичної спрямованості, де­мократизації, всебічності та варіативності.

Післядипломна педагогічна освіта стає необхідною умовою зростання про­фесіоналізму педагогів, набуває загальнонаціонального значення, оскільки іс­нує низка суперечностей між вимогами інформаційно-технологічного суспільс­тва й непідготовленістю педагогів до професійної діяльності в нових умовах; між рівнем розвитку педагогічної науки, культури, соціальної сфери, виробниц­тва і професійною кваліфікацією педагогів; між зростаючим обсягом науково - практичної інформації в педагогічній сфері й можливостями її засвоєння; між масовістю підготовки майбутніх педагогів та індивідуально-творчим характе­ром їх професійної діяльності; між рівнем базової педагогічної освіти й новими постійно зростаючими вимогами до педагогічної діяльності. З огляду на це, все частіше акцентується увага на питанні професійної компетентності педагога. Означеній проблемі присвячені численні праці вітчизняних і зарубіжних уче­них (В. Афанас’єва, Е. Бондаревської, Д. Гвішиані, І. Герчикової, Ю. Конаржевського, А. Моїсєєва, Г. Попова, П. Третьякова, Т. Шамової,

С. Шишова, А. Маслоу), яких об'єднує прагнення не тільки збагатити професій­ну культуру та компетентність фахівця знаннями основ менеджменту, а й дове­сти практичну доцільність використання наукових досягнень у педагогічній ді­яльності. Теми професійного розвитку і компетентності педагога висвітлюють­ся також у дослідженнях О. Дубасенюк, І. Зязюна, Н. Кузьміної, І. Ісаєва, А. Маркової, Л. Сухорукової, В. Сластьоніна, А. Хуторського та ін. Проблеми пі­слядипломної педагогічної освіти в останні роки розкрито в працях таких нау­ковців, як В. Бондар, Л. Вовк, С. Крисюк, В. Луговий, В. Майборода,

Н. Побірченко, Н. Протасова, С. Сисоєва та ін.

Розвитку змісту післядипломної освіти сприяє інтеграція педагогічних, пси­хологічних та інших знань, перехід від монологічної педагогіки до діалогу й полілогу всіх суб'єктів навчально-виховного процесу, що вимагає освоєння ба­гатоваріантних методик, уміння організовувати навчальний процес на різних рівнях складності. Зміст післядипломної педагогічної освіти переорієнтовується з питань методичної підготовки на піднесення теоретичного, наукового рівня й загальнокультурного розвитку працівників освіти. Тому метою статті є вияв­лення основних впливів безперервного навчання педпрацівників на розвиток післядипломної освіти в Україні.

Виклад основного матеріалу. Національна модель безперервної системи ППО керівних, педагогічних і науково-педагогічних кадрів повинна стати висо­коефективною складовою освіти України, яка забезпечить якісну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, спроможних здійснювати інновації у навчально-виховному процесі, бути носіями розвиненої світоглядної культури, полікультурної свідомості та творчого стилю мислення. Формування національної моделі безперервної післядипломної педагогічної освіти передбачає реалізацію таких функцій основних суб’єктів системи ППО, як прогнозування, проектування, організація змістової і процесуальної сторін навчально-виховного процесу.

Система післядипломної педагогічної освіти, з одного боку, забезпечує умо­ви для безперервної якісної освіти педагогів, а з другого - є найбільш гнучкою складовою процесу фахового зростання людини відповідно до запитів суспільс­тва.

Сучасні дослідники проблем післядипломної педагогічної освіти зазнача­ють, що її реформування повинно бути спрямоване на досягнення таких основ­них цілей:

• постійне формування, стимулювання та задоволення потреб у підвищенні кваліфікації та професійній перепідготовці кадрів;

• насичення ринку праці фахівцями з високим рівнем загальної культури й професійної компетентності;

• приведення кадрового потенціалу фахівців до світового рівня;

• удосконалення разом з іншими ланками професійної освіти сукупного ін­телектуального та духовного потенціалу суспільства, розвиток творчих здібно­стей людини.

Діяльність інститутів післядипломної педагогічної освіти пов’язують із сис­темним упровадженням освітніх інновацій у зміст, форми і методи підвищення кваліфікації педагогічних працівників; приведенням у відповідність із запитами слухачів навчальних планів і програм, форм навчання на курсах підвищення кваліфікації; розвитком дистанційної форми організації навчального процесу на курсах підвищення кваліфікації педагогічних працівників; реалізацією компе­тентнішого підходу при розробленні змісту навчання; впровадженням системи кредитно-модульного навчання при підвищенні кваліфікації педагогічних пра­цівників.

Нормативно визначеними завданнями інститутів післядипломної педагогіч­ної освіти є методичне забезпечення навчально-виховного процесу в закладах освіти, координація діяльності та надання науково-методичних консультацій районним (міським) методичним кабінетам регіону, аналіз, узагальнення і по­ширення педагогічного досвіду тощо. Головною метою науково-методичної ро­боти ІНІЮ є науково-методична підтримка професійного й особистісного роз­витку працівників освіти області. Структурні підрозділи ІНІЮ, що працюють над реалізацією цієї мети, здійснюють науково-методичну діяльність за трьома основними напрямами: науково-методичне забезпечення курсового періоду працівників освіти; науково-методичний супровід професійного й особистісно - го розвитку педагогічних та управлінських кадрів у міжкурсовий період; науко­во-методичний супровід розвитку професійної компетентності науково - педагогічних і педагогічних працівників інституту післядипломної освіти.

У руслі часу над даною проблемою активно працює Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, визначивши у концепції освітньої діяльності закладу стратегію власної модернізації, спрямовану на професійний розвиток педагогічних працівників в умовах компетентнісно зорієнтованої па­радигми. Г оловна мета діяльності закладу - науково-методичний супровід фо­рмування професійної компетентності керівних і педагогічних кадрів дошкіль­ної, загальної середньої, позашкільної освіти.

Інноваційний характер розвитку післядипломної освіти, необхідність під­вищення рівня професійної компетентності педагогічних і керівних кадрів ви­значають потреби у модернізації науково-методичної роботи з освітянами, на­дання їй динамічності, гнучкості, мобільності, варіативності у змісті, формах, методах, технологіях, особистісноорієнтованої спрямованості. Трансформація наукових ідей у педагогічну практику забезпечується ефективною взаємодією і співпрацею наукових кафедр, кабінетів, наукових лабораторій РОІННО, район­них (міських) методичних кабінетів (центрів), педагогів-новаторів, поглиблен­ням експериментальної, пошукової, науково-дослідної роботи. Саме у такий спосіб створюється єдиний регіональний методичний простір, в якому відбува­ється реалізація концепції та інноваційних моделей формування професійної компетентності педагогічних працівників області.

Підвищення кваліфікації і супровід суб'єкта професійної діяльності у міжа - тестаційний період здійснюється на основі реалізації комплексу взаємопов'яза­них організаційно-педагогічних, науково-методичних, дослідно - експериментальних заходів, що передбачає як шкільний і районний рівні (семі­нари, тренінги, інструктивно-методичні наради, методичні об'єднання), так і за­ходи обласного і всеукраїнського рівнів (робота обласних опорних закладів освіти, шкіл педагогічного досвіду, шкіл методичної майстерності, шкіл техно­логічної творчості, творчих лабораторій, майстер-класів тощо).

Серед оптимальних шляхів модернізації професійного розвитку педагога в умовах системи післядипломної педагогічної освіти на сучасному етапі є:

■ поєднання наукового потенціалу кафедр із практичним досвідом методи­стів, що дає змогу інтегрувати науку і практику, орієнтувати у практичному на­прямі регіональні наукові дослідження, здійснювати апробацію різноманітних нововведень, узагальнювати досвід, виробляти практичні рекомендації;

■ розроблення мобільної моделі підвищення кваліфікації, в основі якої - дидактичні принципи, що мають особливості реалізації у навчанні дорослих, зокрема провідна роль самоосвіти; врахування психофізіологічних особливос­тей дорослого, його професійного статусу; опора на власний досвід і досвід ко­лег; індивідуалізація навчання; практична зорієнтованість здобутих знань; на­ступність, системність і безперервність;

■ активніше впровадження на курсах підвищення кваліфікації системи дис­танційного навчання та інтерактивних форм навчання дорослих;

■ співпраця працівників кафедр і методистів обласного інституту та район­них (міських) відділів (управлінь) освіти й методичних кабінетів (центрів) із керівниками та педагогами системи загальної середньої освіти області;

■ наявність в обласному інституті післядипломної педагогічної освіти та районних (міських) методичних кабінетах (центрах) спеціальних бібліотечних і ресурсних фондів для педагогів, баз даних про творчих педагогів України, Рів­ненщини; освітні інновації, педагогічні технології, опорні заклади з актуальних освітніх питань, педагогічного досвіду, участі в освітніх проектах, регіональних і всеукраїнських професійних конкурсах тощо, навчальних та методичних ма­теріалів (підручників, навчальних посібників тощо);

■ залучення науковців і педагогів-новаторів до навчального процесу з ме­тою поширення нових педагогічних напрацювань серед педагогів регіону; ви­користання засобів масової інформації з метою висвітлення кращого педагогіч­ного досвіду;

■ упровадження нових педагогічних та інформаційно-комунікаційних тех­нологій, методик, інтерактивних форм у практику роботи;

■ упровадження рейтингової системи оцінювання професіоналізму вчителів з урахуванням сучасних вітчизняних і світових вимог до їх професійної компе­тентності;

■ залучення педагогічних працівників до участі в інноваційних проектах

(вітчизняних і зарубіжних);

■ планування методичної роботи з педагогами відповідно до рівнів педаго­гічної творчості: інформаційно-відтворювального, адаптивно-прогностичного, раціоналізаторського, науково-дослідницького, креативно-прогностичного, що забезпечить диференціацію роботи з педагогами області;

■ використання зворотного зв’язку зі слухачами курсів підвищення квалі­фікації під час атестації, освітянських засобів масової інформації, залучення нових освітніх структур (консалтингових, моніторингових, маркетингових, психологічних та ін.), що надають додаткові освітні послуги вчителям;

■ включення проблематики професійно-педагогічної компетентності до до­слідницьких програм та планів навчальної підготовки педагогів; проведення науково-теоретичних конференцій та семінарів, практично-методичних нарад з актуальних проблем формування педагогічної компетентності;

■ створення на базі кращих освітянських закладів експериментальних центрів, лабораторій з метою опрацювання інновацій, поширення досвіду твор­чих педагогічних працівників;

■ коригування та узгодження змісту освіти, навчальних планів та програм із метою орієнтації на основні компоненти професійно-педагогічної компетентно­сті, розробка та впровадження нових курсів, що сприятимуть формуванню про­фесійно-педагогічної компетентності;

■ розробка й упровадження нових методик навчання з метою формування конкурентоздатного працівника освітньої галузі;

■ вивчення педагогічного досвіду, адаптація кращих прикладів формування педагогічної компетентності;

■ налагодження контактів із міжнародними організаціями, проведення спі­льних міжнародних заходів і проектів із проблем формування професійно - педагогічної компетентності;

■ науково-методичні розробки з питань стратегії розвитку післядипломної педагогічної освіти.

Такі шляхи модернізації професійного розвитку педагога дозволять усунути протиріччя, що виникають у зв’язку з потребою суспільства і держави щодо якості підвищення кваліфікації вчителів та можливостями діючої системи, до­сить високими результатами наукових досліджень і недостатнім рівнем упрова­дження їх у практику діяльності закладів післядипломної освіти, бажанням пе­дагогів оволодіти інноваційними формами та методами навчання і відсутністю сучасної системи навчання та стимулювання.

Отже, модель методичної роботи в міжкурсовий період, модель системи пі­двищення кваліфікації педагогічних працівників та їх самоосвітня діяльність повинні стати основою для професійного розвитку впродовж життя, орієнтува­тися на реальний попит, можливості та потреби області, району, закладу й установи освіти, кожного працівника. Це дозволить стратегічно планувати дії, суттєво змінювати функції та спрямовувати їх на організаційне, науково - методичне та інформаційне забезпечення проведення реформ в освіті, профе­сійний розвиток особистості педагога, надання йому різноманітних освітніх по­слуг із актуальних освітянських питань (тестування, експертиза, моніторинг якості освіти, впровадження інноваційних технологій та методик, інтерактив­них форм навчання дорослих тощо), сприятиме розвитку професійної компете­нтності й конкурентоспроможності.

Зупинимося детальніше на практичних шляхах реалізації професійного роз­витку педагогів у Рівненському ОІППО.

Як відомо, компетентність педагога - це особистісна якість суб’єкта, сту­пінь сформованості знань, умінь, здібностей, необхідних для якісного, кваліфі­кованого проведення проектно-конструкторської, аналітико-прогностичної, процесуальної діяльності на інноваційному рівні, забезпечення ціннісно - зорієнтованого простору як для власного сталого саморозвитку і самовдоскона­лення, так і для розвитку учня з проекцією на одержання гарантованих досяг­нень наперед заданого кінцевого спільного результату.

Професійну компетентність педагога у системі післядипломної педагогічної освіти формуємо через систему компетенцій: когнітивно-технологічну, методи­чну, комунікативну, соціальну, психолого-педагогічну, проектно-рефлексивну, аутопсихологічну, інформаційно-технологічну, управлінську, полікультурну, валеологічну, загальнокультурну.

У формуванні когнітивно-технологічної, або спеціальної компетентності, яка включає глибокі знання, кваліфікацію і досвід практичної діяльності в галу­зі свого предмета; знання засобів розв’язання технічних, творчих завдань; гар­монізацію науково-предметних і світоглядно-методологічних, дидактичних, психологічних знань; оволодіння сучасним інструментарієм вивчення особис­тості дитини; використання прийомів педагогічного менеджменту; уміння ор­ганізовувати суб’єкт-суб’єктний навчальний процес, крім лекцій, значну увагу під час курсів приділяємо практичним заняттям, адже вони передбачають дос­від, методи, прийоми діяльності. Уміжкурсовий період педагогам пропонується низка науково-практичних семінарів, майстер-класів відомих педагогів Украї­ни, Росії, Білорусі, Грузії, Франції. Вчителі є учасниками науково-дослідних лабораторій із проблем організації навчального процесу.

Формуючи методичну компетентність педагога, яка включає засвоєння но­вих методичних і педагогічних ідей, підходів до навчально-виховного процесу в сучасних особистісно зорієнтованих, розвивальних, креативних та інших тех­нологіях, компетентнісно зорієнтований та комунікативно-діяльнісний, соціо - культурний підходи на підставі психофізичних та індивідуально особистісних якостей учня, практикуємо інноваційні форми роботи: червневі педагогічні сту­дії, авторську майстерню вчителя, школу методичної майстерності, майстер - класи, методичні тренінги, вебінари, веберенції, інтернет-форуми. Під час кур­сів надаємо перевагу лекціям, під час яких викладач має змогу донести до слу­хачів сучасні методичні ідеї, концепції, підходи.

Особливу увагу приділяємо формуванню комунікативної компетентності вчителя. Вона охоплює знання, вміння, навички та способи здійснення фасилі - тативного формату регуляції співпраці «вчитель - учень» із застосуванням спе­цифічних лінгвальних й позалінгвальних засобів, урахуванням вікових та інди­відуально-психологічних особливостей дітей; здатність до організації власної комунікативної стратегії педагогічного спілкування, володіння технікою мов­лення. Методично доцільним у цій справі вважаємо залучення слухачів курсів до активної мовленнєвої діяльності шляхом застосування інтерактивних мето­дів навчання, дискусії, полеміки, обміну педагогічним досвідом.

Соціальна компетентність педагога передбачає: досягнення високого рівня усвідомлення соціальних проблем і способів взаємодії із суспільством; уміння знаходити інформацію і впевнено конструювати поведінку з метою досягнення балансу між своїми потребами, очікуваннями і вимогами соціальної дійсності; уміння робити вибір, брати на себе відповідальність; формування засобами предмета патріотичних почуттів, поваги до історії, традицій українського наро­ду тощо. Про рівень сформованості даної компетентності свідчать такі форми роботи, як обмін досвідом практичної діяльності, виступи під час конференції, підготовка і захист курсових проектів. Завдяки цьому вчитель розкривається не лише як предметник, а й як особистість із притаманними їй моральними якос­тями, умінням орієнтуватися в соціумі та широкому інформаційному полі.

Особливої уваги потребує формування психолого-педагогічної компетент­ності вчителя, яка охоплює вміння здійснювати індивідуальну діяльність на ос­нові результатів педагогічної діагностики, виявляти особистісні якості дітей, визначати і враховувати їх емоційний стан, грамотно вибудовувати взаємовід­носини з керівниками, колегами, учнями. У ході формування даної компетент­ності вважаємо за доцільне проведення психолого-педагогічних тренінгів, май - стер-класів фахівців, школи технологічної майстерності.

У процесі формування проектно-рефлексивної компетентності педагога, яка включає вміння конструювати траєкторію розвитку школяра, здійснювати кон­трольно-оцінну діяльність та індивідуальний підхід до учня, технологічно про­гнозувати, планувати хід навчально-виховного процесу, проводити моніторин - гово-рефлексивні операції, створювати програмно-тематичні комплекси щодо вивчення предмета, працівники інституту розробили низку курсів за вибором, практичних занять, тренінгів, методичний інструментарій для здійснення моні - торингових досліджень; створили консалтингові центри на базі навчально - методичних кабінетів інституту; надають методичну допомогу у процесі ви­вчення стану науково-методичного забезпечення під час виїздів у райони (міс­та).

Для формування аутопсихологічної компетентності вчителя, яка передбачає вміння усвідомлювати рівень власної професійної діяльності, спеціальних, ме­тодичних і комунікативних спроможностей, потенціалу, знання про засоби професійного самовдосконалення, залучаються, крім працівників інституту, фахівці з інших ВНЗ. Проблемі професійного самовдосконалення педагога осо­блива увага приділяється під час щорічних червневих педагогічних студій, які проводяться для методистів РМК, керівників структурних методичних район­них/міських підрозділів. Цій проблемі також присвячуються спеціальні науко­во-практичні семінари та тренінги.

Інформаційно-технологічна компетентність як одна із пріоритетних на да­ному етапі розвитку освітньої галузі включає: вміння і навички роботи з ІКТ; раціональні прийоми пошуку, аналізу, адекватного відбору, систематизації, ви­користання та створення нової інформації; дидактичні принципи, закономірно­сті, способи, форми організації навчального процесу; використання технічних засобів навчання, інноваційних технологій, спрямованих на розвиток інтелекту­альних здібностей учнів, забезпечення вміння дидактично перетворювати й адаптувати інформацію відповідно до мети навчання і виховання; використання засобів дистанційного навчання. Працівниками кафедр розробляються та про­водяться тематичні курси та курси за вибором, визначено базові заклади для проходження педагогічної практики слухачами курсів, укладено угоди з науко­вими установами. До послуг слухачів курсів - веб-портал «Освіта Рівненщини», учасниками якого є педагогічні працівники області.

При формуванні управлінської компетентності перевага надається розроб­кам занять, моделюванню фрагментів уроків та позакласних заходів, дискусій з питань технологічних підходів щодо формування організаційно-діяльнісних умінь і навичок.

Практика засвідчує, що формування полікультурної компетентності потре­бує форм, методів і прийомів інтерактивної взаємодії, завдяки яким проявля­ється ставлення людини до співучасників діалогу (полілогу). У зв’язку з цим, перевагу надаємо дискусіям із проблем навчання і виховання, що виявляють власну позицію педагога, його ставлення до протилежних думок, поціновуван­ня звичаїв і традицій свого народу.

Висновки. Отже, діяльність інституту спрямована на формування профе­сійної компетентності педагогічних працівників в умовах післядипломної педа­гогічної освіти регіону, задоволення професійних та соціальних запитів педаго­гів у системі підвищення кваліфікації з урахуванням інноваційного розвитку галузі та реалізацію науково-дослідної теми «Науково-методичні засади профе­сійного розвитку педагогічних і керівних кадрів в умовах випереджувальної пі - слядипломної освіти».

Рівненський ОІППО здійснює науково-методичний супровід та реалізацію основних напрямків розвитку і функціонування системи дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти області, зокрема профільного навчання, ін­клюзивної освіти, експертного контролю і моніторингових досліджень з актуа­льних проблем; забезпечує професійний розвиток педагогічних працівників та керівників навчальних закладів шляхом упровадження різноманітних форм ку­рсової підготовки й організації науково-методичної роботи у міжкурсовий пе­ріод; координує роботу районних (міських) методичних кабінетів (центрів) та керівників районних (міських) методичних структурних підрозділів; модернізує систему науково-дослідної та експериментальної роботи з розробки і впрова­дження нових освітніх напрямів діяльності, технологій, інтерактивних методик; реалізує завдання Всеукраїнської школи новаторства керівних, науково - педагогічних і педагогічних працівників післядипломної педагогічної освіти як базовий заклад в Україні.

ЛІТЕРАТУРА

1. Буренко В. М. Андрагогічний підхід до професійної перепідготовки вчи­теля гуманітарного профілю: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук / В. М. Буренко. - К. : ЦІППО, 2005.

2. Ващенко Л. М. Управління інноваційними процесами в загальній серед­ній освіті регіону: монографія / Л. М. Ващенко. - К. : Видавниче об'єднання Ти­раж, 2005. - 380 с.

3. Вітвицька С. С. Основи педагогіки вищої школи: метод, посіб. для студе­нтів магістратури / С. С. Вітвицька. - К. : Центр навчальної літератури, 2003. - 316 с.

4. Даниленко Л. І. Управління інноваційною діяльністю в загальноосвітніх навчальних закладах : монографія / Л. І. Даниленко. - К. : Міленіум, 2004. - 358 с.

5. Концепція післядипломної педагогічної освіти // Інформаційний збірник МОН України.- 1999. - №8.- С.9.

6. Луговий В. І. Запровадження компетентнісного підходу у вищій освіті - вимога часу / В. І. Луговий // Сучасні навчальні заклади. - 2010. - С. 14.

7. Національна доктрина розвитку освіти України у XXI ст. // Педагогіка і психологія професійної освіти. - 2002. - №2. - С. 11.

8. Олійник В. В. Наукові основи управління підвищення кваліфікації педа­гогічних працівників профтехосвіти : монографія / В. В. Олійник. - К. : Мілені­ум, 2003. - 597 с.

9. Олійник В. В. Реформування післядипломної педагогічної освіти на заса­дах кредитно-модульної системи організації навчального процесу / В. В. Олій­ник // Післядипломна освіта в Україні. - 2011.- №1.- 3-7.

10. Підліснюк В. В. Основи сталого розвитку: посібник // В. В.Підліснюк. - Кременчук: Вид. ПП О. В.Щербатих, 2008. -124 с.

11. Повышение квалификации педагогических кадров / под ред. И. Ф. Жер - носека, М. Ю. Красовицкого, С. В. Крысюка. - К. :Освіта, 1992. - 190 с.

12. Протасова Н. Г. Післядипломна освіта педагогів: зміст, структура, тен­денції розвитку: монографія / Н. Г. Протасова. - К. : Міленіум, 1998.- 151с.

13. Романенко М. І. Випереджуюча освіта для сталого розвитку як механізм модернізації вітчизняної освіти / М. І. Романенко // Сучасні навчальні заклади -

2010. - 2010. - С. 15.

14. Семиченко В. А. Пріоритети професійної підготовки: діяльнісний чи особистісний підхід? / В. А. Семиченко// Неперервна професійна освіта: про­блеми, пошуки, перспективи: монографія / за ред. І. А. Зязюна. - К., 2000. -

С.178.

15. Соколова I. В. Технології організації методичної роботи у вищому за­кладі освіти / І. В. Соколова // Педагогічні технології у неперервній професійній освіті. - К., 2001.

16. Сорочан Т. М. Безперервна освіта педагогів у міжкурсовий період / Т. М. Сорочан, Б. А. Дьяченко // Освіта на Луганщині. - 2010. - № 1.- С. 7 - 13.


Похожие статьи