Головна Педагогіка Вісник Інституту розвитку дитини РОЗВИТОК ХОРЕОГРАФІЧНИХ ЗДІБНОСТЕЙ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ У КОНТЕКСТІ СУСПІЛЬНОГО І РОДИННОГО ВИХОВАННЯ
joomla
РОЗВИТОК ХОРЕОГРАФІЧНИХ ЗДІБНОСТЕЙ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ У КОНТЕКСТІ СУСПІЛЬНОГО І РОДИННОГО ВИХОВАННЯ
Педагогіка - Вісник Інституту розвитку дитини

Ольга Шкурупій

Київ

В статті розглядається питання розвитку здібностей, висвітлюється вплив суспільного і родинного виховання на розвиток хореографічних здібностей дітей дошкільного віку. З’ясовані напрямки розвитку здібностей дітей дошкільного віку засобами хореографічного мистецтва.

Ключові слова: виховання, суспільне виховання, родинне виховання, дошкільне виховання, здібності, хореографічні здібності.

Гуманістичні принципи організації навчально-виховного процесу базуються на ідеї розвитку творчості дітей, ідеї індивідуалізації навчання. Демократизація системи освіти в державі здійснюється на основі розвивального характеру навчання і виховання, єдності національних і загальнолюдських цінностей, розвитку творчості на основі співробітництва, співпраці з дітьми та батьками.

Державна національна програма «Освіта», ІІІ Всеукраїнський з'їзд працівників освіти, концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти, концепція дошкільного виховання в Україні, Національна програма «Діти України» визначають актуальність питання розвитку здібностей дітей дошкільного віку.

У змісті Базового компонента дошкільної освіти в Україні, Державної базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у світі» визначена сфера життєдіяльності «Культура», яка має змістовну лінію «Світ мистецтва». Саме в цьому розділі наголошується важливість художньо-естетичного розвитку, виховання основ смаку, естетичного ставлення до світу.

Про художньо-освітній простір як умову розвитку творчої особистості наголошує

О. Комаровська, Н. Миропольська.

Естетичне виховання дітей дошкільного віку засобами хореографічного мистецтва активно розглядається в роботах Г. Березової та А. Шевчук.

Питання активізації творчих проявів у танці, формування хореографічних умінь старших дошкільнят осмислюється в працях С. Акішева, О. Мартиненко.

Формування пластичної культури дітей засобами хореографічного мистецтва, як синтез духовного та фізичного розвитку розглядає А. Тараканова.

В Україні дедалі загальнішою постає проблема запровадження обов’язковості дошкільної освіти як основи цілісної системи неперервної освіти. Від якості цього фундаменту, закладеного в перші роки життя, залежать динаміка особистісного зростання дитини, її життєві установки та світосприйняття в майбутньому, а відтак і рівень психічного і фізичного здоров’я нації. Українське дошкілля потребує корекції на індивідуальні запити особистості щодо розвитку природних та набутих нею здібностей і талантів [9; 10].

Мета статті - висвітлити можливості взаємодії суспільного та сімейного виховання у розвитку здібностей дітей дошкільного віку, зокрема хореографічних.

Головна мета дошкільного виховання - всебічне виховання дитини, що охоплює розвиток естетичних, розумових, моральних, мовних здібностей малюка.

Розгляньмо питання розвитку здібностей, їх зв’язок з можливостями людського мозку більш детально.

Клод Адріан Гельвецій і Дені Дідро вважали, що основною силою, «яка покликана перетворити світ», є виховання [7; 8]. Але французькі філософи по-різному оцінювали можливості дії виховання на здібності людини. Саме на основі цього виникла суперечка, яка увійшла в історію філософії, психології, педагогіки.

В книзі Гельвеція «Про людину, її розумові здібності та виховання» є розділ «Всі люди зі звичайною нормальною організацією мають однакові розумові здібності». Це і є ідея книги.

Гельвецій заперечує природні основи розумових здібностей. Різницю між людьми він цілком вбачає в різниці виховання. При цьому слід відмітити, що під вихованням Гельвецій розумів не тільки виховання в звичайному сенсі слова, а всю сукупність умов

життя людини.

Дені Дідро вважав, що виховання може розвити тільки те, що дала природа в зародку.

Теорія Гельвеція здавалась Дідро шкідливою, так як під її впливом вчителі будуть безрезультатно навчати весь клас учнів. Адже більшість учнів не будуть мати до такого навчання «природної схильності».

Отже, і Гельвецій, і Дідро - за виховання. Але якщо перший стверджує, що воно повинно активно формувати розумові здібності, то другий вважає, що функція виховання

- дати простір для розвитку здібностей, що закладені в людині.

Першим вченим, який від загальних розмов про здібності спробував перейти до їх ретельного вивчення, був англієць Френсіс Гальтон. Вже у 1865 році він говорив про необхідність покращити здібності людей. На відміну від багатьох інших поборників теорії спадкової передачі здібностей Гальтон спробував обґрунтувати свої погляди з допомогою задуманих досліджень. Основним методом, яким він користувався, було вивчення родоводу відомих людей. Він зібрав відомості про 300 сімей, що нараховували до 1000 людей, яких, за думкою Гальтона, можна було б віднести до числа талановитих. 415 з них були знамениті і широко відомі. Результати вивчення родоводів були такі: половина з числа найвідоміших людей має одного чи декількох видатних родичів. Гальтон пояснив це як доказ своєї теорії спадкового походження таланту.

Однак, принцип відбору талановитих людей в роботі Гальтона був досить довільним. В його список входили державні діячі, полководці, письменники, вчені, поети, музиканти, живописці. Єдиними критеріями при цьому служили репутація та стан.

Гальтон намагався науково обґрунтувати свої ідеї. Він спробував створити метод, що дозволяє більш точно визначити здібності людини. Гальтон розробив ряд коротких випробувань, які дозволили знайти відмінності між людьми за такими якостями, як реакція шкіри на температуру і дотик, гострота зору, нюху, смаку і м’язового відчуття, швидкість створення суджень.

Теорія Френсіса Гальтона про повну спадкову визначеність здібностей та ідея штучного відбору стосовно людства були по своїй суті досить реакціонними. Вони вели до висновку про існування повноцінних і неповноцінних рас і народностей, про особливу талановитість представників панівних класів, відсутність здібностей у людей з народу.

Хоча Гальтон і намагався виявити здібності шляхом експериментів, на практиці він здійснити цього не зміг.

Отже, ідея вимірювання здібностей може бути продуктивною. Але спочатку потрібно виокремити здібності, а потім вже їх вимірювати.

Для забезпечення успішного виконання роботи людина повинна мати інтерес до вибраної діяльності.

Існує необхідність праці, постійних напружень, зусиль, пошуків. Про значення систематичної праці говорять як вчені, так і представники мистецтва. Талановитій людині успіхи даються значно легше, ніж менш здібному. Однак, талановита людині необхідно наполегливо працювати. Слід відмітити: якщо таланта не має, праця в кращому випадку створює майстерність.

Цікавою є Вальдорфська педагогіка, яку заснував у 1919 році Рудольф Штайнер. Вальдорфська педагогіка є одним з різновидів втілення ідей «вільного виховання» і «гуманістичної педагогіки». її основою є розвиток нового способу пізнання, розкриттю по-новому здібностей дитини, сприянню її духу в житті. Вона може бути охарактеризована, як система самопізнання і саморозвитку індивідуальності за умови партнерства з учителем у двоєдності чуттєвого і надчуттєвого досвіду духу, душі і тіла. Вона пропонує розвивати фантазію молодших дітей, слухаючи і створюючи казки, які сприяють творчому розвитку особистості і відіграють неабияку позитивну роль у вихованні дитини. Вальдорфська школа - це сьогодні міжнародний культурно-освітній рух. Сьогодні таких шкіл понад 500 у країнах західної Європи, США. Це не тільки школи, але й дитячі садки, лікувальні центри. Завдання Вальдорфської школи - впродовж тривалого часу розвивати здібності, а не збирати знання. Завдання вчителя - допомогти дитині в духовному самовизначенні, створити максимальні умови для розвитку та становлення індивідуальності.

Згадаємо технологію саморозвитку Марії Монтесорі. В ній створюється таке довкілля, яке б допомогло дитині для природного саморозвитку здібностей. В ній не існує нерухомої дисципліни, а є дисципліна в собі. Діти активні, навчальна програма базується на абсолютній довірі до дитини. Марія Монтесорі виокремлює тимчасові фази (сензитивні періоди) особливої сприйнятливості дитини до конкретних аспектів навколишнього середовища. Відповідність кожного такого періоду атрибутам середовища забезпечує необхідну ефективність виховання та навчання. Важливо аналізувати симптоми кожного періоду для оцінювання актуального розвитку дитини. Сензитивні періоди універсальні, тобто виникають у процесі розвитку всіх дітей, незалежно від раси, національності, соціального походження, геополітичних і культурних відмінностей тощо. Водночас вони є індивідуальними, оскільки час їх настання, тривалість і динаміка можуть бути різними у конкретних дітей. Але існують приблизні середньостатистичні межі кожного з них: від 0 до 6 років відбувається розвиток мови; до 5,5 - сенсорний розвиток; з

2,5 до 6 років у дитини виникають і закріплюються соціальні навички; від 0 до 3 років - період сприйняття порядку, період активної взаємодії з дорослими. Знаючи про ці періоди, дорослі повинні передбачати їх настання, відповідно готуючи навколишнє середовище, засоби навчання, яких дитина об'єктивно потребує на конкретний момент.

На сьогодні тема розвитку здібностей дітей дошкільного віку залишається актуальною. В сучасних умовах докорінного реформування дошкільної освіти, як зазначають О. Кононко, В. Кузьменко, С. Ладивір, Т. Поніманська, О. Сухомлинська та інші, суспільство потребує формування життєздатної, гнучкої, свідомої, творчої людини. Розвиток здібностей засобами хореографічного мистецтва допоможе у вихованні вільної, щасливої, самодостатньої особистості.

Слід сказати, що пріоритетними напрямками розвитку здібностей дітей дошкільного віку засобами хореографічого мистецтва є:

- врахування індивідуальних особливостей дітей дошкільного віку;

- ефективне поєднаня різноманітних форм і методів активізації дітей;

- особистісно зорієнтована взаємодія педагога з дітьми;

- співпраця педагога-хореографа із сім’єю.

Виховання дітей засобами хореографічного мистецтва суттєво впливає на розвиток дитини загалом. Адже воно спроможне розкрити як духовний, так і фізичний світ дитини. Якщо в педагогічній практиці окремі педагоги-хореографи прагнуть використати естетично-виховні можливості хореографічного мистецтва, то педагогічна теорія недостатньо висвітлює цю проблему.

Часто діти займаються декількома видами діяльності: малювання, іноземні мови, певний вид спорту (навіть декілька), музика. З одного боку - можна поспостерігати, до яких занять в дитини більше задатків. Зараз багато шкіл естетичного виховання, де дошкільнята вивчають різноманітні дисципліни. З іншого - від великого об’єму матеріалу дитина сильно втомлюється, загублюючи в пам’яті навіть те, що їй насправді подобається. Велика роль у вирішенні цієї проблеми належить батькам. Якщо вони зацікавлені в подальшій роботі дитини тою чи іншою діяльністю, наприклад хореографічними заняттями, то вчасно зроблять висновки. Часто батькам говорять, що в дитини «немає здібностей до навчання». Багато з них забирають дітей і віддають на заняття іншою справою або взагалі дитина перестає займатись, може і улюбленим ділом. Так, діти всі різні: в одних більш яскраво проявляються задатки, а в інших вони спочатку майже непомітні.

Сучасні вчені дедалі більше схиляються до визнання надзвичайної важливості сімейного виховання для повноцінного розвитку особистості дитини, оскільки його силу і вплив не можна порівняти з жодним, навіть дуже кваліфікованим вихованням у дитячому садку чи в школі [9; 10].

І сімейне, і суспільне виховання є соціальним інститутом виховання і має свої можливості у формуванні особистості дитини. Слід зауважити, що педагоги дошкільних закладів не завжди усвідомлюють можливість і необхідність співробітництва з сім'єю. Автономне виховання батьків й педагога не сприяє ефективному вихованню.

В естетичному вихованні, у залученні дитини до спорту можливості сім'ї значно більші, ніж можливості дитячого закладу. Однак дитячий заклад кваліфіковано здійснює навчання, забезпечує розвиток творчих здібностей тощо.

Повноцінним може бути тільки те виховання, яке починається від народження. Дошкільне виховання, що починається з родинного, а далі доповнюється суспільним є вирішальним у прилученні дитини до скарбниці духовної культури народу, її соціалізації.

Саме в родинному вихованні в дошкільні роки у дитини закладаються основи моралі, правильної поведінки, активності, ініціативності, творчого ставлення до дійсності чи навпаки - пасивності, байдужості, нігілізму, індиферентності.

Родинне виховання і виховання в дошкільній установі реально існували як дві самостійні ланки. Але у програмах дитячого садка і в методичній літературі наголошувалось на необхідності взаємозв'язку дитячого садка і сім'ї. Насправді, це були дві системи, які зрідка взаємодіяли.

У сім'ї зміст, методи, форми виховання дітей залежать від загальної культури батьків. Найпростіше сімейне виховання має довільний характер, здійснюється без чіткої системи. За таких умов загальний розвиток і ступінь вихованості дітей дуже різний.

Дошкільний навчальний заклад - обов'язкова ланка загальної системи освіти. Процес виховання і навчання у ньому здійснюється відповідно до програми, укладеної фахівцями (фізіологами, психологами, лікарями, педагогами, методистами) й ухваленої Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України. Програма набуває чинності державного документа. За твердженнями спеціалістів, у дошкільних закладах достатньо розвинені й виховані діти ті, в родинах яких з особливою увагою ставляться до виховання. Найбільше труднощів викликають у педагогів діти, батьки яких не приділяють належної уваги їх вихованню. Отже, навіть обов'язкова програма з чітко організованим процесом виховання не позбавляє дошкільного закладу залежності від родини. Якщо батьки дбають про дитину, то й дитячий заклад сприяє її збагаченню, розвитку. Якщо сім'я не займається вихованням чи створює для дитини важкі умови, то дитячий заклад не завжди в змозі допомогти.

Упродовж тривалого часу дошкільна установа підпорядковувалась лише адміністративним органам. Вона була незалежною від сім'ї.

Сьогодні відкриваються дитячі заклади, які більше зважають на потреби сім'ї і щодо встановлення розпорядку, і щодо змісту роботи. Сім'я має можливість вибирати дитячий заклад і педагога. Вона може розраховувати на співпрацю у вихованні дитини.

Особливістю сімейного виховання є його виразний емоційний характер. Він ґрунтується на родинних почуттях, виявляється у глибокій любові до дітей та взаємних почуттях дітей і батьків. У вихованні дітей раннього і дошкільного віку вирішальне значення мають родинні емоційні зв'язки, насамперед матері і дитини.

Основною умовою розвитку особистості є включення дитини в стосунки і спілкування з людьми.

У концепції дошкільного виховання в Україні подано такі тези про взаємодію сім'ї і дошкільної установи:

- сім'я і дитячий садок у хронологічному порядку пов'язані принципами наступності. Вони повинні забезпечувати взаємодію навчання і виховання дітей. Але якщо сім'я вирішує свої завдання, а дошкільний заклад - свої, освітня підготовка дітей не матиме відчутних результатів;

- сім'я - це найприродніша школа соціалізації дитини в суспільстві. Через сім'ю дитина набуває різного досвіду. Концепція спрямовує на те, щоб мета і зміст суспільного виховання не відрізнялись від мети і змісту родинного виховання;

- адаптаційний період «дитина - сім'я - дитячий садок» розширити на більш тривалий час.

Практика свідчить, що українське дошкілля загалом, здійснює ті завдання, від яких залежить підготовка дітей до навчання у шкільні роки.

Перед педагогом-хореографом сьогодні поставлено низку завдань:

- зміна соціальної орієнтації на основного замовника дитячого закладу;

- усвідомлення педагогом того, що дітей їм довіряє сім'я. Отже, потрібно зберегти, укріпити здоров'я дитини і забезпечити належні умови для її фізичного, духовного розвитку;

- приймаючи дитину до групи, педагог-хореограф має докладно ознайомитися зі змістом, характером і напрямами виховання в сім'ї, щоб забезпечити адекватні умови для тісного контакту педагога з вихованцем, педагога з батьками.

Поділ дітей дошкільного віку на «здібних» і «нездібних» досить сумнівний. Педагогу-хореографу слід допомогти дитині проявляти інтерес до хореографічних занять, бажання долати перші труднощі. Здібності дитини можуть проявитися не зразу тоді, коли вона починає вивчати матеріал на хореографічному занятті. Однакові здібності часто потрібні для різних видів діяльності. Побувавши в одній із них, вони можуть проявитися в іншій. Здібності, які мають більш загальний характер, отримують більше шансів переходу, ніж ті, які мають спеціальний характер.

Ступінь розвитку тих чи інших здібностей у різних дітей на хореографічних заняттях виявляється різною. Кожна дитина набуває знань, умінь і навичок і в ній відкриваються здібності.

Якщо здібності є одним із результатів навчання, можна розраховувати знайти такий зміст і такі методи навчання, при яких та чи інша здібність формувалась на вищому рівні у всіх дітей. Наприклад, формування почуття ритму ґрунтується на тому, що дитину вчать підстроювати рухи до ритмічних «візерунків», які поступово ускладнюються. Почуття форми виробляється в процесі побудови форм, «моделювання» їх особливостей, більш точного наближення до заданого зразка. Такий принцип навчання полягає в тому, що дитину вчать виконувати потрібну орієнтовану дію з допомогою зовнішніх прийомів, які потім стають внутрішнім надбанням особистості. Це дозволяє добитися не тільки високих результатів, але й виробляти у дошкільнят такі хореографічні здібності, які в даному віці складно виявити.

Розвиток здібностей засобами хореографічного мистецтва потрібно починати з дошкільного дитинства. Адже саме в цей віковий період дитині легше реалізувати свій фізичний, психологічний потенціал, розвинути власне «Я» не лише з допомогою дорослих, а й завдяки власним зусиллям. А особистість виступає як суб’єкт власного розвитку, що свідомо обирає свій власний шлях.

У світлі сучасних виховних тенденцій в хореографічній освіті дітей дошкільного віку важливою є проблема розробки нових механізмів виховання. Постає вибір найбільш адекватних психологічним, фізіологічним особливостям дитини, її естетичного, соціального виховання, методів та прийомів роботи, спрямованих на розвиток творчості дитини у формуванні власної особистості. Вважаємо за необхідне взаємодію суспільного та сімейного виховання. На сучасному етапі розвитку суспільства дошкільний заклад і сім'я мають працювати в умовах співробітництва. Дитячий заклад повинен бути ініціатором таких змін. Цього вимагає час.

Література:

1. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. - К. : Освіта, 1999.

2. Закон України «Про дошкільну освіту» / / Уряд. кур’єр. - 2001. - № 141.

3. Концепція дошкільного виховання в Україні. - К. : Освіта, 1993.

4. Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти: Затв. Рішенням кол. МО України 28.02.96 р. // Інформ. зб. МОУ. - 1996. - № 13.

5. Національна програма «Діти Украіни». Виховна робота в закладах освіти в Україні. - К.: Освіта, 1998. - Вип. 2. - С. 116-145.

6. Венгер Л. А. Педагогика способностей. / Л. А. Венгер. - М., « Знание », 1973. -

117 с.

7. Гельвецій К. А. Про людину, її розумові здібності та її виховання / пер. з франц.

В. Підмогильний. - К. : «Основи», 1994. - 416 с.

8. Дидро Дени Эстетика и литературная критика / пер. В. Бахмутского. - М. : Худож. лит., 1980. - 658 с.

9. Інновації в дошкіллі. Програми, технології, проекти, ідеї, досвід: посіб. на доп. дошк. прац. / Авт.-упор.: Л. В. Калуська, М. В. Отрощенко. - К. : Мандрівець, 2010. - 376 с.

10. Кононко О. «Я у світі»: нова світоглядна позиція / Олена Кононко // Дошкільне виховання. - 2009. - № 1. - С. 5 - 9.

В статье рассматривается вопрос развития способностей, освещается влияние общественного и семейного воспитания на развитие хореографических способностей детей дошкольного возраста. Выяснены направления развития способностей детей дошкольного возраста средствами хореографического искусства.

Ключевые слова: воспитание, общественное воспитание, семейное воспитание, дошкольное воспитание, способности, хореографические способности.

The article deals with the question of development of abilities influence of social education and family education on the development of preschool children by means of the choreographic art. Directions of development of abilities of preschool children by means of the choreographic art are discovered.

Key-words: education, social education, family education, preschool education, abilities, choreographic abilities.


УДК 159.922.75-051